Культура Галицьке - Волинського

князівства.

Зміст.

1. Галицько-Волннській літопис - найвідатншдш історико-культурний документ.

2. Архітектура та образотворче мистецтво Галицько-волинської Князівство.

3. Роль Галицько-волинської Князівства у збереженні та розвитку української

культури.

Література.

1. Галицько-Волинський літопис - наівідатнішіі історико-культурний документ.

Коли значення Києва як культурно-політітчного центру підупало, важливуроль у духовному житті почали відігравати окремі князівства, в тому числі й
Галицько-волинське. Воно успадкувала і продовжило культурні традиції
Київської Князівство. Зразком цього є Галицько-Волинський літопис, щоскладає третю частину Іпатіївського літопису. Дослідження літописупоказали, що він мав п'ять редакцій, в той же час він є цілісним твором, щоналежить до однієї літописної школи.

Деякі вчені вважають, що в Галицько-Волинському літописі буловикористано старовинний збірник, який до нашого часу не зберігся. На думкудослідників, цей збірник включав візантійські хроніки. Ці "премудріХронограф "були зразком для літописця і він, визначаючи мету для себе,писав:
"Хронограф треба описувати повністю все минуле, деколи сяіаті вперед,деколи повертати у давнє - мудрий читач зрозуміє ". Характерною особливістю
Галицько-волинського літопису є ге, що в ньому подано хронологічний перелікподій. Правда, літопис у перших редакціях не мав ніяких дат і час тієї чиіншої

*події визначався фразами "в ті ж роки", "в той же час", "після того" іг.іі. У процесі подальшого редагувагпія літопис набув форми суцільноюоповідання про історичні події.

Джерела дігя написання літопису, як засвідчують дослідженнявикористовувались різні, У ньому наводились документи, окремі літописнізаписи, що були складені у містах Володимирі, 1 аличі, Холмі, ІПнську.
Любомлі, деякі оповідання, як наприклад, розповідь про бій над річкою
Калці ющо. Літописці нерідко користувались народними переказами, дружиниепосом, піснями, а також народними приказками і прислів'ями.

Літопис, як правило, складався у княжому дворі і його автори буливиразниками інтересів княжої верхівки. Вони відстоювали ідею збереженняєдності Русі й засуджували тих представників боярської знаті, які сіяликрамолу і підривали авторитет княжої влади. Центральне місце у літописіпосідає прославлення князів з роду Романа Мстиславича. Оскільки літописписався різними авторами, то літописці відбивали точку зору різних князів.
Першийавтор, наприклад, присвятив основну увагу діяльності князя Данила Іаліцького, інші літописці підкреслювали роль князя волинського Володимира
Васильовича. Основна ідея літопису виражається в обгрунтуванні права князя
1 алгщько-Волинської держави володіти Києвом і всією Південною Руссю. Улітописі відображені найголовніші події 'виникнення, розвитку і занепаду
Галицько-волинського князівства. Його автори були вісокоосвіченімі людьми,які володіли іноземними мовами, зокрема, добре знали вже згадані грецьку,латігпську, польську, німецьку і литовську мови. Літопис є важливимджерелом вивчення історії і культури Галицько-Волинського князівства та
України взагалі.

2. Архітектура та образотворче мистецтво Галицько-волинської

Князівство.

В І аліцько-Волинському князівстві розвивались архітектура, живопис,художні ремесла. Кріпосні, оборонні і культові споруди в головних містахвиконувались у традиціях візантійської та місцевої народної архітектури. Укінці XI століття в архітектурі спостерігаються значні романські вилив,особ. 'шво в Галичі і Володимирі на Волині. Напргтклад, звггчайіій типцерков (так званих тринефний), відовжується в напрямку схід-захід черезприбудову третьої пари стовпів. Такі церкви в середгпгі мають шістьггілонів, сюди належать церкви Володимира, Галича, Холма та ігшшх міст.
Вони складені переважно з тесаного каміння, їх покриття, обробка фасадів здвома вежами, портали, капітелі, поліхромне різьблення, вітражі маютьвиразний романський стиль. Такою, наприклад, є церква святого Пантелеймонав Галичі (1200), яка має розкішний романський портал та інші різьблені зкаменю деталі. В центрі староукраїнської культури Галичі було знайденопонад ЗО фундаментів різних будов трінавніх церков і однієї ротонди, щовказують на переплетення східних, західігіх 1 місцевих архітектурнихтрадицій.

Яскраву картину спорудження Данилом церкви у Холмі подає літопис,розповідаючи, що церква була "гарна і гожа". Церква мала чотири склешння і
"стояли вони на чотирьох головах людських, вірізьбленіх одним умільцем;

троє вікон прикрашені стеклами римськими".

Кам'яне зодчество у Галицько-Волинському князівстві було дужепоширеним. Міські забудови, оборонні і церковні споруда виконувалисьдосвідченими будівничими. Літопис повідомляє, що, наприклад, міськіукріплення на Волині зводив "муж хитрий" Олекса. Археологічні розкопкивідкрили багато нових і цікавих матеріалів про архітектуру й мистецтво в
Галицьке-волинській державі.

У Галнцько-Волинському князівстві високою рівня розвитку набувживопис. Українське живописне мистецтво, як доводить, академік Айнали,виникло ще в дохристиянське добу. Істотний видів на його розвиток зробивстиль візантійського живопису, який панував у ті часи не лише встарокіївській державі, але й по всій Європі. Візантійський живопис, яквідомо, виріс на ірунті античного, який у своїй основі був реалістичним.
Християнський живопис порвав з реаліє гіршими традиціями і перейшов достилізованої декоратівності, замість жгптєдіяльності стверджував аскетизм.
Саме в цьому варіанті християнський живопис прийшов з Візантії в Україну.
Його характерною рисою було те, що окремі постаті розмішувалісь на картинів небесній гармонії, а не в життєвому безладді. Це був досить високийрівень живописного мистецтва, але прийшов він у Стародавня Русь у дещовідозміненіх формах, зокрема, у формі монументальною мистецтва, тобтодекоративного малювання на стінах, і в формі книжкових мініатюр (рисунків іпочаткових літер у текстах книг). Монументальне мистецтво теж зазналопевних змін, зокрема в техніці малювання. Воно прийшло в Україну у формістінного розпису та у вигляді мозаїки. Стінний розпис нашими живописцямибув названий фресками. Отже, монументальне мистецтво ділиться на мозаїку іфрески.

У Галицько-Волинському князівстві оздоблення інтер'єрівдавньоруських палаців, храмів, княжих дворів здійснювалось мозаїками,фресками, різьбленім каменем, іконами. Видатною пам'яткою живопису тихчасів є мініатюри в літописах і художнє оздоблення книг. Дослідникихарактеризують ХП століття як початок самостійної художньої творчості в
Україні.

3. Роль Галицько-волинської Князівства у збереженні та розвитку української культури.

Галицько-волинське князівство мало тісні культурні взаємозв'язки зкраїнами Західної Європи, що виявлялися в активній торгівлі, дипломатичнихстосунках, різних політичних переговорах та взаємних візитах. Західні князінеодноразово відвідували Володимир, Холм, Галич, а галицькі та волинськікнязі в свою чергу не раз бували в столицях західних держав. Літописрозповідає про візит Данила до угорського князівства. Данило "їхав поруч зкоролем за звичаєм руським: кінь під ним був напрочуд гарний, сідло зпаленого золота, стріли і шабля прикрашені золотом та іншими оздоби, аждивно було, кожух із оловіра грецького, обшитий золотим плоским мереживом,і чоботи з зеленого сап'яни ". Воїни, які супроводили князя теж бу; ш пишноодягнуті: "Від полків його йшла велика світлість, від блискучої зброї".
Дружина князя справила велике враження на місцевих людей, а король Бела взахопленні казав: "Менш варта мені й тисяча срібла, ніж те, що ти приїхавруським звичаєм своїх батьків ".

Між державами відбувався обмін мистецькими цінностями. Для церкви
Богородиці в Холмі Данило привіз із угорської землі "чашу з багряногомармуру, вірізьблену чудовим мистецтвом ,..". Мстислав Данилович подарував
Конрада Мазовецького дорогий одяг та гарних коней з майстерно виготовленоюзбруєю.

Події культурного і політичного життя у Галицько-Волинськомукнязівстві знаходили широкий відгук у хроніках західних держав.

У той же час в Галицько-Волинському літописі розповідається про подіїв країнах Західної Європи. Взаємовпливи культур формували атмосферуміжнародної довіри та мирних взаємовідносин у жорстоку феодальну епоху воєні розбою.

Па заході Галицько-волинська Русь була форпостом східнослов'янськоїдуховності. Різні сфери її культури, зокрема такі як освіта, мистецтво,

філософія, література, розвивалися під впливом західної та східної культур.
^ Через такі культурні центри, як Володимир, Холм, Галич і Львів культурнівпливи давньоруських земель надходили до східних слов'ян в Уіорщіну ідержави Центральної Європи. У той же час Галіщько-Волинські землі зазнава; шістотних культурних вілівів своїх західних сусідів; засвоєнл духовні іматеріальні цінності передавались іншим землям Стародавньої Русі. Алеоснова культури І аліцько-волинського князівства була українська, спільна зіншими князівствами Стародавньої Русі.

Князівські міжусобиці та напади різних завойовників виливали накультуру Галицько-Волинського князівства, але не змогли призупинитирозвитку культурного процесу. Грунтуючись на принципах єдності культуристарокні'вської держави, культура західного князівства продовжуваларозвиватись в умовах феодальної роздрібненості, втілюючи ідею (діостідавньоукраїнських земель. За своїм ідейним змістом та художніми якостями цякультура була на рівні культур середньовічної Європи, а в окремих випадкахперевищувала їх. Цим самим вона сприяла закріпленню історичних традицій
Київської Русі, примножували багатюща скарбницю традицій українськоїкультури.

6

галицько-волинська

ДЕРЖАВА - спадкоємиця КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Наприкінці XII - у першій половині XIII ст. князівства Середнього
Подніпров'я - Київське, Чернігово-Сіверське та Переяславське через низкуобставин (нескінченні князівські усобиці, певну зміну світових торговельнихшляхів, активізацію нападів кочівників, відтік населення з південнихрайонів тощо) економічно та політичне занепадають і втрачають свої колишніроль та значення. Монгольська навала посилила та поглибила руйнівні процесиу цьому регіоні.

Кардинально іншою була сіутація у південно-західній частині Русі, де 1199р. з'явилося нове державне об'єднання - Га-ліцько-Волинське князівство, якенадалі майже впродовж півтора сторіччя відігравало надзвичайно важливу рольу житті східних слов'ян.

Виникненню та піднесенню Галицько-волинської держави сприяло:

1. Вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала впливцентральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними длястепових кочівників, крім того, князівство розташовувалося-на перехрестістратегічно важливих торгових шляхів).

2. Необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку
Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга.

3. Енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстислава-ча (1199-1205рр..) та Данила Романовича Галицького (1238 - 1264 рр. .).

4. Існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприялоекономічному зростанню та інтенсифікації торгівлі.

Державний розвиток Галицько-волинського князівства відбувався у кількаетапів:

І. Утворення та становлення (1199-1205 рр.)..
Спираючись на середнє і дрібне боярство та міщан, волинський князь Роман у
1199 р. придушує опір великих бояр і обєднує Галичину і Волинь. Сміливийвоїн, талановитий політик, жорсткий, а інколи навіть жорстокий володар,князь веде активну зов-нішню політику. Переможні походи проти Литви та
Польщі помітно підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. Вже 1202р. Роман оволодіває Києвом і стає великим князем. Літописець називає його
"самодержцем всієї Русі".

Оволодівши значною частиною київської спадщини, Галицьке-Волинськекнязівство на рубежі XII-XIII ст. за розмірами своїх володінь НЕпоступалося Священній Римській імперії, Його зміцнення на тлі прогресуючогозанепаду князівств Середнього Подніпров'я свідчило про те, що центрполітичного та економічного життя поступово пересувається у західномунапрямку. Центром своєї держави Роман'обрав НЕ орієнтований на Візантію
Київ, а близький до кордонів західних держав Галич. Потужна торговельнаартерія Буг-Дністер витісняє занепадаючій шлях "із варягів - у греки".

З Часом Роман стає помітною фігурою на європейській історичній сцені,про що свідчить пропозиція Папи Римського 1204 р.. в обмін на прийняттякнязем католицизму коронуваті його. Галицько-Волинський князь втягується ужорстоку боротьбу між Гогенштауфенів і Вельф, яка загострилася утодішній католицькій Європі. Проте не тільки мечем здобував собіславу'Роман. В останні роки життя він запропонував модель підтримки
"доброго порядку" на Русі. Відповідно до цього проекту планувалосяприпинення князівських міжусобиць, консолідація сил для відпору зовнішнімворогам, запровадження майорату (передачі князівського столу й усіх земельстаршому сину. що могло зупинити, на думку Романа, процес роздрібненості)та вибори київського князя (у разі смерті) шістьма найбільшими на Русікнязями.

Проте галицько-волинському князю не вдалося об'єднати Русь. У 1205 р.він трагічно загинув поблизу польського містечка Завйхоста під час сутичкиз вояками краківського князя Лешка Білого. '! II.
Тимчасовий розпад єдиної держави (1205-1238 рр..). Зі смертю Романарозпочинається майже 30-річний період боротьби за галицький стіл.
Характерними рисами державного життя у Цей час були:

.

- прогресуюче свавілля бояр, які дійшли до безпрецедентного порушеннянорм феодального права - оголошення князем боярина Володислава Кормильчич
(1213-1214 рр. .);

- безперервне втручання у внутрішні Справи західнорусь-ких земельсусідніх держав - Угорщини та Польщі, наслідком та проявом якого булопроголошення "королем Галичини та
Володимири ' "п'ятирічного угорського королевича Кальмана (Ко-л'омана),одруженого з дворічною польською княжною Саломе-є »(розпочата після цьоговоєнна окупація тривала від 1214 р до 1219р .);

- наростаючим монгольська загроза, щовперше заявила про себе 1223 р.. наберезі ріки Калки (галицькі та волинські формування входили до коаліціїруських князів);

- енергійна боротьба за відновлення державної єдності Данила Галицького,яка успішно закінчилася 1238 р..

III. Об'єднання та піднесення, активна боротьба із золотоор-дннськім ігом
(1238-1264 рр. .).

Відновивши єдність, Галицьке-Волинське князівство набирає сили тавідвойовує втрачені позиції. Навесні 1238 р. Данило розгромив Тевтонськийлицарів Добжінського ордену під Доро-гочіном. Незабаром він знову поширюєсвій вплив на Київ, у якому залишає управляти свого воєводу Дмитра.
Відчуваючи реальність постійної загрози із Заходу і Сходу, зводить низкуміст-замків (Данилів, Кременець, Угровеськ та ін .).

У період монгольського нашестя Данила Галицького не було в князівстві:він перебував в Угорщині та Польщі, де намагався схилити феодальну верхівкуцих держав до утворення антимонії-гольськрго воєнного союзу.

Коли тгрлчіща Батия рушили в Угорщину, Данило повернувся на рідні землі.
Тут його чекали не тільки значні демографічні втрати, руїни та згарища, а йчерговЄзіткнення зі свавіллям галицьких бояр, які запросили на престолмаріонеткового чернігівського княжича Ростислава. Одержавши 1245 р.. у битвіпід галицьким містом Ярославом перемогу над військами Ростислава, Данилознову відновлює єдність Галицько-волинського князівства. В тому ж 1245 р.князь змушений їхати до Золотої Орди, щоб одержати ярлик на управлінняземлями. Формально визнавши залежність від хана, Данило намагався тим самимвиграти час для збирання сил та підготовки вирішального удару по золо -тоордінцях. Географічна віддаленість від Орди створювала для цьогосприятливі умови: сюди майже не навідувалися ханські бас 'каки, тут непроводилися тотальні переписи населення з метою обкладення даниною;головний обов'язок князя полягав лише у наданні хану допоміжних збройнихформувань під час його походів на Польщу та Литву.

За цих обставин Данило мав змогу сконцентрувати увагу на посиленнібоєздатності, внутрішньому зміцненні та централізації князівства. Активноукріпляліся старі міста та зводилися фортеці нового типу, розташовані нагорбах і з кам'яними стінами;в?? дбулася реорганізація війська: було сформовано піхоту, переозброєнокінноту (особливу увагу зосереджено на важкоозброє-ній кінноті, ударівякої, як правило, не витримували татари).

Водночас з політикою внутрішнього зміцнення князівства Данило Галицький узовнішньополітичній сфері намагається реалізувати свої плани щодо створенняантіордінської коаліції. Князь не тільки прімірюється, а й налагоджуєсоюзніцькі відносини зі своїми колишніми ворогами - Польщею, Угорщиною та
Литвою. Шлюб дочки Данила та володимиро-суздаль-кого князя Андрія
Ярославича, молодшого брата Олександра Невського, скріпив воєнний союз двохнайвпливовіших руських князів. На жаль, ці зовнішньополітичні крокигалицько-волинського князя не привели до утворення антіордінської коаліції.
По-перше, основні інтереси західних сусідів Данила були зосереджені на
Заході, а не на Сході. По-друге, у 1252 р. Золота Орда завдаласпустошлівого превентивного удару по По-лодимир-Суздальського князівству,якого внаслідок князь Андрій втратив свій стіл і втік до Швеції.

Скориставшись скрутним становищем Данила Галицького, Римський Папа
Інокентій IV пообіцяв галицько-волйнському князю реальну допомогу вборотьбі з золотоордінцямі та королівську корону за умови укладення уніїруської православної церкви з католицькою під покровительством Папи.
Намагаючись використати всі сили для боротьби проти іга, Данилопогоджується на ці умови, і 1253 р. у місті Дорогочіні відбувається йогокоронація. У цьому ж році Папа Римський оголошує Хрестовий похід протитатар, до участі в якому закликав Польщу, Чехію, Померанію та Сербію. Протечерез низку причин (більшість названих країн були втягнуті у боротьбу заавстрійську спадщину, їх роздирали внутрішньополітичні негаразди, не могливони розраховувати і на кількісну перевагу над військовими формуваннямимонголів) плани ще одного хрестового походу так і залишилися нездійсненімі.
Чи не відчувши реальної допомоги з боку папської курії, Данило розриває угодуз Ватиканом і вступає у відкриту збройну боротьбу із Золотою Ордою.

Наприкінці 1254 р.. Данило Галицький перейшов у наступ проти військ
Куремси, який намагався окупувати галицьке Пониззя. Внаслідок вдалих тарішучих дій князю вдалося відвоювати у кочівників землі вздовж Південного
Бугу, Случі та Тетерева. До його планів входило визволення Києва, але самеу цей час литовський князь Міндовг розриває укладений 1254 р.. військовийсоюз, який було скріплено заручення сина Данила - Швар-но та дочки
Міндовга. Це різко змінює ситуацію - протягом 1255-1256 рр.. безперервнотриває протистояння з Литвою.

Змінивши слабкого Куремси на досвідченого Бурундая, якого літописецьназиває "безбожні, лихим,-окаянним", Орда розпочинає 1258 р.. новиймасований наступ. Не маючи сил для протидії, Данило Галицький під тискомвимог Бурундая був змушений віддати наказ про знищення укріплень Володисвіту, Луцька, Львова, Кременця, Данилова та інших міст. Збе - Реглями лишеоборонні споруди неприступного Пагорба. Саме у цьому місті після серйозноїхвороби 1264 р.. помирає князь Данило.

IV. Стабільність та піднесення (1264-1323 рр..). Після смерті Данила
Галицького князівство знову втрачає свою ^ єдність: його землі булоподілено між трьома нащадками князя - Левом, Мстиславом і Шварно. Прагнучистабільності, Шварно укладає союз Галицького князівства з Литвою, але цеоб'єднання не було тривалим. Найпослідовніше продовжував державницькуполітику свого батька Лев Данилович (1264 - 1301 рр..). Хоча він і бувзмушений визнати свою залежність від улусу Ногая, все ж саме цей князьприєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки цьомутериторія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію.

На рубежі XIII-XIV ст. відновилася єдність Галицько-волинської державипід владою наступника Лева - князя Юрія І (1301-1315 рр..). Це був період,коли Золота Орда, яка роздирала внутрішніми міжусобицями та чварами,поступово втрачала владу над підкоренімі територіями. Юрію вдалосяскористатися цією сприятливою обставиною для зміцнення власних позицій.
Він, як і Данило, прийняв королівський титул і назвав себе "королем Русі такнязем Володимири ". За період правління Юрія І стабілізувався суспільнийрозвиток, розквітли міста, піднеслася торгівля, зріс економічний добробут.
І хоча суд миру, схильний до компромісів князь змушений був повернутизміцнілій Польській державі Люблінську землю, його міжнародний авторитет тавплив зростали. Про це свідчить встановлення 1303 р.. окремої-Галицькоїмитрополії, яка безпосередньо підпорядковувалася Вселенському патріархові у
Константинополі. За словами польського середньовічного історика ЯнаДлу -гоша, Юрій І був "людиною спритно і шляхетною, щедрою до духовних осіб.
Під час його правління Русь користувалася благами миру і величезногодобробуту ".

наступниками Юрія І стали його сини - Андрій та Лев II (1315-1323 рр.)..
Вони поділили територію князівства на сфери впливу, але правили спільно,дуумвіратом, і тому розпаду єдиної держави не відбулося. Романовічіпроводили активну зовнішню політику: налагодили союзніцькі відносини з
Польською державою та Тевтонського ордену. Ці союзи мали антілітовську таантіордінську спрямованість. Однак братам не вдалося ефективно протидіятиекспансії Литви - Дорогочінська та Берестейська землі були втрачені.
Трагічно для них закінчилася і боротьба з Ордою: 1323 р.. у битві звійськами хана Узбека молоді князі загинули.
V. Поступовий занепад (1323-1340 рр.)..
Загибель Андрія та Лева II, які не мали дітей, урвала пряму лінію династії
Романовичів, що призвело до посилення політичної ролі та впливу галицькогобоярства, зростання чвар та усобиць у феодальній верхівці, втручанняіноземних держав у внутрішні справи галицько-волинських земель. Майже двароки галицько-волинський трон залишався без правителя. Лише 1325 р..внаслідок компромісу між місцевим боярством і правителями Польщі, Угорщинита Литви главою держави було обрано 14-річного ма-зовецького князя
Болеслава Тройденович, сина Марії, дочки Юрія І Львовича. Юний князь, якийприйняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслава, не став маріонеткою у рукахбояр, а проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Проте апогейсвого розвитку Галицько-волинська держава вже пройшла. Перірд правління
Юрія II став поступовим занепадом Галицько-Волйнсько-го князівства:посилився ординський вплив, безуспішноюбула боротьба з Польщею за Люблінськуземлю, міста дедалі, більше контролювалися іноземними купцями таремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцевенаселення навертав до католицизму. , ''

Масове невдоволення народу політикою Юрія 11 дало підставу боярам НЕтільки для антікнязівської агітації, а й до активних насильницьких дій.
Внаслідок боярської змови у квітні 1? 40 р. Юрія II Болеслава булоотруєно.
Після цієї подігзберегті єдність колись могутнього Галицько-Волинськогокнязівства вже не вдалося. Протягом короткого часу держава занепала тарозчленували, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина - під
Польщею, Волинь - під Литвою, Буковина - у складі Молдавського князівства.

Отже, будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Га-ліцько-
Волинське князівство відіграло надзвичайно важливу роль в історії:

-

- зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілкисхідного слов'янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню власноїсамобутності;

- стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічногожиття;

- модернізувало давньоруську державну організацію;

- розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприяло поступовомуподоланню однобічності візантійського впливу;

- продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі, ще 100 роківпісля встановлення золотоординського іга з честю представлялосхіднослов'янську державність на міжнародній-арені.