Український державний морський технічний університет

Реферат

ТЕМА:

"Міфологія Стародавньої Греції"

Студент:

Коваленко І..

Група: 1447

Викладач:

Щукин Е.О.

Миколаїв 2001

План

Вступ
I. Міфологія Стародавньої Греції

1) Олімпійська міфологія.

2) антропоморфізм в стародавньогрецькій міфології.

3) Регігієутворююча функціональність міфології Греції.

4) Тварини у грецькій міфології.
II. Релігійний культ стародавніх греків.
III. Релігія античної Греції.
Висновок
Список використаної літератури
1. Вступ

Міфологія Стародавньої Греції є яскравим явищем світовоїцивілізації. Її виникнення починається ще з періоду патріархатустародавньогрецькіх племен. Грецька релігія почалася з міфології, якаувібрала в себе анімістичні і фетішістські уявлення, і своєї довершеностідосягла в олімпійській міфології - загальна грецька міфологія періодупатріархату. В цей час головним богом греків був Зевс, який живе і правитьна горі Олімп. Він є отець всіх богів і людей. Головним цієї міфології єрелігієутворююча функціональність - вона стає основою для формуванняуявлень, обумовлює фетишизм і магію стародавньої релігії.

Важливим в грецькій міфології є поняття культу, вірування. Головнимелементом релігійного культу були храми, які для греків були житлом богів,і вони були уособлені в скульптурах. Храм також був громадськимприміщенням, де зберігалися державні і приватні кошти, документи та інше.

Народ невеличкої стародавньої Греції подарував світу такі набумкідуховної культури, які вподальшому стали основою європейської цивілізації.
Вагому роль у цьому відіграла релігія, виникнення якої припадає на середину
II тис.. до н.е., коли на південній частині Балканського півостроваз'явились дрібні рабовласницькі війни.

З інших релігій, давніх цивілізацій, давньогрецька вирізняєтьсяполітеїзмом з певною ієрархією антропоморфних богів та багатою міфологією.

Міфологія Стародавньої Греції

Стародавньогрецька міфологія була одним з найяскравіших явищ, що ----< br>- На всій світовій цивілізації. Вона з'явилася уже в первісному світоглядістародавньогрецькіх племен ще в період матріархату. Міфологія відразуувібрала в себе анімістичні і фетішістські уявлення.

міфологічному обгрунтуванню були піддані культ предків і тотемізм,який теж не минули стародавні греки. Одним словом, релігія стародавніхгреків почалася з міфології, знайшла свій кращий вираз в міфології, своєїдовершеності досягла в олімпійській міфології.

Олімпійська міфологія - це вже загально грецька міфологія періодупатріархату. Дослідники зазначили цікавий момент: імена місцевих богів чимісця їх шанування ставали епітетами загальних богів.

Олімпійський пантеон очолює "отець всіх богів і людей" Зевс. Вінживе на горі Олімп, всі боги цілком підлеглі йому. Родина Зевса складаласяз дружини Тері, образ якої створено на основі образу мікенської богині -корови, і дітей, покровительки браків, сім'ї; і їхніх дітей: Аполлона --бога сонця і музики; Артеміди богині полювання, Афродіти - богині краси ікохання; Афіни - богині мудрості, Гермеса - бога торгівлі. Крім них дородини Зевса входили його брати Посейдон - бог моря, Аїд - бог підземногоцарства. А також богиня перемоги Ніка, богиня права і справедливості
Феміда, символ вічної юності - Геба тощо. Всі олімпійські богиАнтропоморфні, не тільки як загальний образ, а, так би мовити, в деталях:вони фізично тотожні людям, мають всі людські якості, в тому числі інегативні, які інший раз ганблять цих богів. Вони їдять і п'ють, сварятьсяі милуються, народжуються і вмирають. Давні греки вважали, що світ сам пособі вічний і не потребує творця (ця ідея потім була сформульована вдавньогрецькій філософії). Олімпійські боги не були творцями світу, вонизахопили готовий світ і поділили цого між собою. Вони нічого не роблять, акерують світом і банкетують. Із олімпійських богів лише один бог Гефест бувремісніком, він - покровитель ковалів. Башня землеробства - Деметра, богскотарства - Діоніс, бог пастухів - Пан, за уявленнями греків, на Олімпі НЕживуть. Такий поділ богів відображає цілком реальний процес відокремленнярозумової праці від фізичної, який відбувся на цей час у давньогрецькомурабовласницького суспільстві.

Важливе місце в стародавньогрецькому пантеоні богів займають боги -геної - Прометей і Геракл.

Перший є двоюрідним братом Зевса, за волею якого він створив людей зземлі і води. Так як під час творіння люди вийшли беззахисними і меншпристосованими до диття, ніж тварини. Прометей дав людям знання, навчивкористуватися вогнем, використовувати ремесло, за що Зевс покарав його,прикувала ланцюгом до скель Кавказу.

Поруч з олімпійським пантеоном богів виникає значна кількітьміфічних геноїв, які пріборхують чудовиська, що шкодять людям.
Антропоморфізм стародавнтьгрецької міфології був свідченням усвідомлення їхвлади над силами природи, відчуття її суспільної значимості.

Згодом Антропоморфні грецькі боги все більше і більше набираютьзначення уособлення абстрактних сил природи і суспільства.

У еліністічній літературі, а потім і в римському епосі міфологія,крім релігійного, набирає такоф літературного і мистецького значення, вонадає матеріал мистецтві для аллегорій і характерів.

Але головним для стародавньогрецької міфології є її релігієутворюючафункціональність - вона стає основою для формування уявлень, обумовлюєфетишизм і магію стародавньогрецької релігії.

Стародавньогрецька міфологія, сповнена гармонією і відчуттямреального життя, стає підваленою реалістичного мистецтва не тільки в часиантичності, але до наших часів.

виховані на суворому дотриманні законів і норм стародавні грекиретельно ставились до виконання культових положень. Великого значення в нихнабрав культ бога сонця, світла, мудрості і мистецтва Аполлона, йому булоприсвячене светіліще в Деталях. Дельфійські жерці і оракул Аполлона маливеликий авторитет, могли втручатися в державні справи і серйозно впливатина події.

Ще одним значним культом того часу був культ Деметри, богинірадючості і землеробства, а також законодавства, осількі землеробствовімогало осілості і стабільності в житті. Їй було присвячено святилище в
Елевсіні, поблизу Афін. В цьому святилищі традиційно, сотнями роківвідбувалися містерії, - таємничі обряди з участю лише посвячених. Першимступенем посвячення були пісні і танці вночі в свято Великих Елевсіній. Наіншому ступені збиралися у самому святилищі, де виконувалася драматичнавистава про викрадення богом підземного царства Аїдом дочки Деметра -
Персефона (Корі). Персефона стала жінкою Аїда. Але щовесни вона поверталасядо матері, а потім знов до підземного царства. Це була символізаціявимираючою і проростаючого зерна, споконвічного акту плодючості, таїнствавічного життя. Посвячені в культ Деметра набирали права на вічне життяпісля смерті. Правда, при цьому практичні греки не забували і про вимогиблагочестивого, добродійного життя. До елевсінськіх містерій не допускали,накріклад, тих, хто пролив чиюсь кров. Вимагалось також виконання державнихі суспільних обоб'язнів. Згодом Великі Елевсінії були визнанізагальнодержавним святом.

В архаїчну епоху відбувалася істотна зміна з культом Діоніса, вінстав богом рослинності, виноградарства і виробництва, цого поставили нарівні з Аполлоном, він став уособлювати ідеї безсмертя людської душі.

З культом Діоніса і Деметра пов'язана релігійно-філософська течіяорфікій, яку начебто заклав міфічний співець Орфей, син бога річок Еагра імузи Калліопі. Міф разповідає про смерть його дружини Еврідікі, яку укусившизмій. Бажаючи повернути кохану жінку до життя, Орфей спустився у підземнецарство. Грою на кіфрі і співом він зачарував стража підземного царства
Кербера, а також Персефену, жінку Аїда. Орфею було дозволено забрати жінкуз собою. Але він, ведучи її на верх мусив НЕ оглядатися назад. Та цікавістьперемогла цого, він таки оглянув (чи не на красуню Персофену?): втратив
Еврідіку. Але Орфей надбав знання про душу. Він розповів людям, що душа --це початок добра, частина божества, а тіло - це таємниця душі. Післявизволення душі із смертного тіла вона продовжує існувати, перевтілюється.
Орфею навіть приписують вчення про метемпсіхоз - переселення душі з одноготіла в інше.

Вчення орфіків в наступному було сприйняте філософами (піфагорійцяміта неоплатонікамі) і християнськими богословами.

Характеризуючи міфологію архаїчної епохи, ми мусимо звернути увагуна її зв'язок з філософією, як тільки що виявилось при розглядістародавньогрецького вчення про безсмертну душу. Міфологічна, пишнохудожньооздоблена стародавньогрецька релігія не встигла набрати застиглихдогматичних форм так, як це було, наприклад, в індуїзмі. Вона не встигларізко відокремитися від філософії та від науки в цілому. Жрецтво НЕутворило соціальної групи, не стало кастовим. Раціональне мислення, якестало історичною ознакою культури цього періоду, не минуло релігійної думкиі було присутнє в міфології. Внаслідок цього відбулось, скажемо,оригінальне поєднання космогонічних і теогонічніх уявлень. Народженнякосмосу і богів ототожнював. Творцем всього був бог Хронос, він з хаосуі ефіру створив срібне яйце, з якого вийшов бог Діоніс, він же - Ерос.
Діоніс породив Ніч, Землю і Небо. Земля і Небо породили Океан, Фетіду (однуз переїд - морських німф), Крона і Рея. Син Крона - Зевс - домігся владинад усіма богами і людьми, за Діоніса, увібравши в себе його силу.
Але богиня Персефона народила від Зевса нового бога вини і радості, теж
Діоніса. Так боги народжуються і переходять один в іншого із розвитком
Космосу розвивається, переплітається, ускладнюється божественний пантеон.
Безумавно, тут багато несхожі, суперечностей. Адже цей міф,приписуванням Орфея, творився в різних місцях, в різний час, доповнювався іуточнювався і, як усякий міф, набирав фантастичності. Але він відбивістотну рису мислення стародавніх греків: вони розуміли світ, як такий, щорозвивається, змінюється, що має певні закони цих змін. Вони шукали віхіднізакони і основи існуючого світу. І це потім виявилося у філософській школімілетців: Фалеса (бл. 625-547 рр.. до н.е.), Анаксіманура (бл. 585-525 рр..до н.е.), а потім Геракліта з Ефес (бл. 570-бл. 475 рр.. до н.е.) і
Піфагора (бл. 570-500 рр.. До н.е.).

Так філософське, наукове і релігійне мислення йшли поруч. Інший раззаважали один одному, інший раз доповнювали один одного. Це був єдинийпотік духовного розвитку, який крістамізувався в багатій духовній культурістародавніх греків.

Велику роль відігравали в грецькій міфології тварини, які частозустрічаються в легендах у зв'язку з визначеними божествами, починаючи зкрітської епохи.

Населення Карії вважало, що скорпіон небезпечний для місцевихжителів, але не шкідливий для чужеземців. До подібних уявлень відносяться
"Роги посвященія" в розписах острова Кріт, які можна разтлумачіті просто якзображення жертвенної тварини поряд з божеством, якому воно присвячене.

Бик був одним із найбільш розповсюджених тотемів доісторичної епохив Середземномор'і. Коли Егейське суспільство подолали кланову фазу, бикстав одним із символів сили божества, а його роги, як знак сили, сталившановувати окремо.

Також вживалися вовк в культі Зевса Лікейського, голубка, зображенаразом із статуями жінок Кносса, а потім - разом із зображеннями Артеміди і
Афродіти, бик і Зевс, змія Асклепія, Павлін Гери, сова, галка, Козина шкурабогині Афіни.

У міфі про народження Зевса не важко розпізнати цілий тоталічнійцикл. Бога вікормлює молоком коза, свиня охороняє його, бджола кормі йогосвоїм медом і т.д. До культу Зевся додається дуб, Аполлону присвяченийлавр, Діонісу - виноградна лоза. У піфагорійців існувала заборона їсти бобиі убивати пітуха. Вітер, дощ, грім, блискавка, вогонь, вода, хмари, бурі,море - входять в число атрибутів грецьких богів.

Ми дійшли висновку, що в Греції, як і взагалі первізно-общинногосуспільстві, існувала фаза релігіозного розвитку, на якій тварини, рослини,атмосферні явища ототожнював з родоначальниками клану. Коли ж змінилисьумови життя і отримання засобів існування, люди втратили уявлення про своїзв'язки з тотемом, але в міфології нових релігійних форм залишилась згадкапро них.

Релігійний культ стародавніх греків

Антропоморфні уявлення греків про своїх богів неминуче викликаловідповідне ставлення до них - в їх очах боги були зрозумілі і близькілюдиноподібні істоти, і бажали те ж, що бажають люди. Жертву богу грекприносив сам і сам висловлював, що бажає одержати: конкретну допомогу чи щореальніше, пораду чи якусь гарантію на майбутнє. Жерці були більшеадміністраторами, ніж священниками. Вони доглядали за храмом,організовували релігійні збори, процесії, церемонії. Дуже важливою була їхроль у розшифровці передбачень, наслідків ворожіння. Як вже казано,спадкового стану жеерців не було. Жерцями були окремі державні особи
(архонт тощо), а також особи за вибором, на певний строк.

Дуже важливим елементом давньогрецького релігійного культу булихрами. Найбільш стародавні храми у греків були побудовані ще в XII століттідо н.е.

Для стародавніх греків храм був житлом богів, які були уособлені вскульптурах. Своє походження грецький храм бере від мегарона - житловогобудинку. Спочатку для богів виділяли звичайні житлові будинки. Вони булискромними і невибагливий. Потім спеціально будувалися у місцяхтрадиційного поклоніння богам на гірських вершинах, біля священних дерев іджерел, у священних гаях і дібровах. Оскільки храм розглядався як житлобогів, то він споряджався усім потрібним для цієї мети з певними змінамидомашнє вогнище набрало вигляду олтаря, для зберігання храмового начиння іпосуду відводилося невелике приміщення позаду - опістодом ( "заднякімната "), в передній частині виділялися сіни - пропаос, центральна частинахраму називалася наос чи целла, її великий розмір викликав застосуванняколон, з'явилися згодом колони на фасаді, утворився тип храму з колонамибіля входу, так званий тип "простіль", храм з колонами і на задній сторонізвався амфіпростілем, а з колонами на обох боках периптер ( "з усіх богівобкрашеній "), а якщо було два ряди колон - діптером. Будівництво храмів,прекрас їх колонами і статуями стимулювали розвиток архітектури іскульптури, вони стали головними напрямками давньогрецького мистецтва інадовго визначили шлях розвитку всього мистецтва Європи в цілому.

Для стародавніх греків храм, що був місцем відбуття релігійногокульту, разом з тим був і важливим громадським приміщенням. В цьомузберігалися державні і приватні гроші і коштовності, твори мистецтва, різнідокументи, архіва, на кам'яних плитах були віхарбовані тексти законів, атакож тексти, присвячені видатним подіям. У храмах і поруч з нимивідбувались народні збори, оголошувалися рішення царів, архонтів, іншихкерівних осіб. Храм був не тільки культовою спорудою, але і певнимполітичним символом. Звідси зрозуміло, чому в архітектурі стародавньогосвіту, зокрема у греків, їх споруді приділялась велика увага. Серед семичудес стародавнього світу називають споруду релігійного призначення: храм
Артеміди Ефеської, статую Зевса Олімпійського I Колоса Родоського.

Однією з грандіозних культових споруд стародавнього світу буластатуя бога Сонця, що її побудував Херес на острові Родосі біля 290 р.. дон.е. Статуя мала в висоту 32 м, такої споруди стародавні греки не знали.
Але в 223 р.. до н.е. землетрус зруйнував її, уламки колоса здобули з води,але Гахересу вже не було в живих, поновити статую було нікому. У 672 р.. н.е.
Мустафа - вождь турок-сарацін, що володіли тоді островом, продав їїсхідному купцеві.

Релігія античної Греції

Продовжимо наш історичний огляд. П'яте і четверте століття до нашоїери - це період класичної Греції. Головні події розгортаються в області,яку звуть Аттіка (гр. - узбережка країни). Щедро обдарована природою,населена енергійним і працелюбним, мислячих і хоробрим народом, що добренадбав історичний досвід, Аттіка стає вузловим пунктом економічного,політичного і культурного розвитку, її столиця Афіни - центром всіх подій.
Ось тому цей час в розвитку Стародавньої Греції ще звуть аттічнім.

Роль Афін серед інших полісів дуже зросла внаслідок перемог Афін вгреко-перських війнах (500-499 рр.. до н.е.). Афіни тоді очолили Делоськійсоюз держав. В саміх Афінах підсилилася демократія. Во?? а належала Радіп'ятисот (бум), народному суду (гелії) і народним зборам (екклесії). Це бувсуверенітет народу. Релігія знаходилась під наглядом держави. Так, наглядза священним майном здійснювали архонт, які поступилися своїм впливомстратегами, але саме вони здійснювали керівництво релігійними процесіямі,жертвоприношення і спортивними змаганнями, які мали релігійне забарвлення.

Саме ці заходи і єднали Афінське суспільство. Участь в релігійномукульті для всіх громадян була обов'язковою, політичне безправ'я рабів іметеків (іноземців, що проживали в Афінах) автоматично виключали їх з цієїучасті.

В період правління Стратега Перікла з 443 до н.е. (цей періодвважають золотою епохою Афінської демократії) вплив релігії лишаєтьсянезмінним і дуже вагомим. На Акрополі в 447-438 рр.. до н.е. був збудований
Парфенон (архітектори Іктін і Камікрат) у великому храмі розмістили статую
Афіни, покровительки міста, яку виготовив скульптор Фідій. На щиті Афіни
Фідій зобразив себе і Перікла, за що звинувачений у кощунстві, ув'язнений іпомер у в'язниці. На Акрополь були змуровані мармурові сходи, сам храмприкрашений чисельними статуями. Храм вистояв всю античну епоху. У 5 ст.н.е. він став християнським храмом, в 15 ст. - Мусульманською мечеттю, в
1686 р. був зруйнований венеціанцямі. Тепер ми можемо милуватися лише йогоруїнами, але і вони вражають своєю красою.

У той час був перебудований храм Деметри у Елевсіні. Він постоявши до
396 р. н.е. і був зруйнований готами.

Кінець 5 ст. до н.е. затьмарив розквіт античного світу - суперництводвох могутніх держав Афін і Спарти привело до тривалих міжусобних воєн, якідістали спільну назву Пелопоннеські війни 431-404 рр.. до н.е. Як наслідок,
Афіни зазнали поразки, але і Спарта не стала гегемоном. Війна загостриласаціальні суперечності, послабила демократію і полісну мораль. Релігіястародавніх греків не вберегла їх від кривавих уіткнень, хоч у сторін, щовоювали, були спільні боги і спільні храми.

Виникає затяжна криза стародавньогрецького полісу: дрібні військовісутички і війни, перевороти і деспопії. А на Сході тим часом виникає
Перська імперія. 34 ст. до н.е. серед грецьких держав відбуваєтьсяпіднесення Македонії. Після коринфського з'їзду 337 р.. до н.е. Македоніястала панувати в Греції. У 334 р.. до н.е. Олександр Македонський розпочавсвій похід до Азії. Блискучі перемоги навіки прославили ім'я видатногополководця. До часу його смерті в 323 р.. до н.е. казково склалась світоваімперія, яка так само науково розпалася після його смерті.

Висновок

Отже, міфологія Стародавньої Греції посіла почесне місце в світі.
Протягом свого розвитку вона набирає не лише релігійного, а й літературногоі мистецького значення, сповнена гармонією і відчуттям реального життя.
Стає підваленою реалістичного мистецтва не тільки в часи античності, але іпізніше, в епоху Відродження, аж до наших часів і норм стародавні грекиретельно ставились до виконання культових положень. Участь в релігійномукульті була для всіх громадян обов'яково. Антропоморфні уявлення греківпро своїх богів викликало відповідне ставлення до них - в їх очах, богибули зрозумілі і близькі людиноподібні істоти, які бажали того що й люди.
Міфологія, релігія і культура Греції постійно розв. Проте після важкихвоєн ці поняття почали зникати, хоча сьогодні ми вивчаємо красу ізнаменність грецької міфології.

Список використаної літератури:

1. Єршіев "Релігієзнавство".

2. В. І.. Лубський "Релігієзнавство".

3. Підручник для вузів "Історія філософії".

4. Токарев "Ранні форми релігії".

5. А. Кузьмін "Падіння Перуна".