I. Причини, сутність і проведення реформ

Історичні умови і передумови петровських реформ

Росія була відсталою країною. Ця відсталість представляла собоюсерйозну небезпеку для незалежності російського народу. Промисловість зсвоїй структурі була кріпосницької, а за обсягом продукції значнопоступалася промисловості західноєвропейських країн. Українське військо взначній своїй частині складалося з відсталого дворянського ополчення істрільців, погано озброєних і навчених. Складний і неповороткийнаказовий державний апарат, на чолі якого стояла боярськааристократія, не відповідав потребам країни. Відставала Русь і в областідуховної культури. В народні маси освіта майже не проникало, інавіть у правлячих колах чимало було неосвічених і зовсім неписьменнихлюдей. Росія XVII століття самим ходом історичного розвитку була поставленаперед необхідністю корінних реформ, тому що тільки таким шляхом моглазабезпечити собі гідне місце серед держав Заходу і Сходу.
Слід зазначити, що до цього часу історії нашої країни вже відбулисязначні зрушення в її розвитку. Виникли перші промислові підприємства мануфактурного типу, росли кустарні промисли, ремесла, розвиваласяторгівля продуктами сільгоспкультур. Безперервно зростала громадськаі географічне поділ праці - основа склався і розвиваєтьсявсеросійського ринку. Місто відокремлювався від села. Виділялисяпромислові і землеробські райони. Розвивалася внутрішня і зовнішняторгівля. У другій половині XVII століття починає змінюватися характердержавного ладу на Русі, все більш виразно оформлюєтьсяабсолютізм.Получілі подальший розвиток російська культура і науки:математика і механіка, фізика і хімія, географія і ботаніка, астрономіяі "рудознатство". Козаки-землепрохідці відкрили ряд нових земель в
Сибіру.

XVII століття було часом, коли Росія встановив постійне спілкування з
Західною Європою, зав'язала з нею більш тісні торговельні й дипломатичнізв'язку, використовувала її техніку й науку, сприймала її культуру іпросвітництво. Навчаючись і запозичуючи, Росія розвивалася самостійно,брала тільки те, що було їй потрібно, і тільки тоді, коли це булонеобхідно. Це був час накопичення сил російського народу, яке даломожливість здійснити підготовлені самим ходом історичного розвитку
Росії грандіозні реформи Петра. Реформи Петра була підготовленавсієї попередньої історій народу, "були потрібні народом". Уже до Петранаписана була досить цільна перетворювальна програма, багато в чомузгоджувалася з реформами Петра, в іншому йшла навіть далі їх.
Підготовляли перетворення взагалі, яке при мирному ході справмогло розстрочити на цілий ряд поколінь. Реформа, як вона була виконана
Петром, була його особистою справою, справою нечувано насильницьким і, проте,мимовільним і необхідним. Зовнішні небезпеки держави випереджалиприродне зростання народу, закосневшего у своєму розвитку. Оновлення Росіїне можна було надавати поступової тихій роботі часу, непідштовхуваний насильно.

Слід зазначити, що основною рушійною силою петровських реформстала війна.

Військова реформа

У цей період відбувається докорінна реорганізація збройних сил. У
Росії створюється потужна регулярна армія і в зв'язку з цим ліквідуєтьсяпомісне дворянське ополчення і стрілецьке військо. Основу армії сталискладати регулярні піхотні та кавалерійські полки з однаковимштатом, обмундируванням, озброєнням, що здійснювали бойову підготовку вВідповідно до общеармейскімі статутами. Головними з них були Військовий
1716г. і Морський статути 1720г., у розробці яких брав участь Петро I.

Розвиток металургії сприяло значному зростаннювиробництва артилерійських знарядь, застаріла різнокаліберних артилеріязамінялася знаряддями нових зразків.

На початку XVIII ст. вперше в історії Росії на Дону і на Балтицібуло створено військово-морський флот, що за значенням не поступалося створеннярегулярної армії. Створення регулярних армії і флоту вимагало новихпринципів їх комплектування. В основу було покладено рекрутська система,яка мала безсумнівні переваги перед іншими мали в той часформами комплектування. Дворянство звільнялося від рекрутської повинності,але для неї обов'язкове була військова або цивільна служба.

Реформи органів влади і управління

У першій чверті XVIII ст. був здійснений цілий комплекс реформ,пов'язаних з перебудовою центральних і місцевих органів влади іуправління. Їх сутністю було формування дворянсько-чиновницькогоцентралізованого апарату абсолютизму. З 1708 року Петро I почавперебудовувати старі установи і замінювати їх на нові, в результаті чогосклалася наступна система органів влади і управління.

Вся повнота законодавчої, виконавчої та судової владизосередилася в руках Петра, який після закінчення Північної війниотримав титул імператора. У 1711 році був створений новий вищий органвиконавчої та судової влади - Сенат, який мав і значнимизаконодавчими функціями.

Замість застарілої системи переказів було створено 12 колегій, кожназ яких відала певною галуззю чи сферою управління іпідпорядковувалася Сенату. Колегії отримали право видавати укази з тимпитань, які входили до їх ведення. Окрім колегій було створеновідоме число контор, канцелярій, департаментів, наказів, функціїяких були також чітко розмежовані.

У 1708 - 1709 рр.. була розпочата перебудова органів влади і управлінняна місцях. Країна була розділена на 8 губерній, розрізнялися затериторії та кількості населення.

Губернії в 1719 р. були розділені на провінції, число якихдорівнювало 50. На чолі провінції стояв воєвода з провінційноїканцелярією при ньому. Провінції у свою чергу ділилися на дистрикти (повіти)з воєводою і повітової канцелярією. Після введення подушної подати булистворені полкові діскріти. Квартирували в них військові частини спостерігали зазбором податків і припиняли прояви невдоволення і антифеодальнівиступу.

Вся ця складна система органів влади і управління мала чітковиражений продворянскій характер і закріплювала активну участьдворянства в здійсненні своєї диктатури на місцях. Але вона одночасноще більше розширила обсяг і форми служби дворян, що викликало їхневдоволення.

Реформа станового устрою російського суспільства

Петро ставив собі за мету створення могутнього дворянськогодержави. Для цього потрібно було поширити серед дворян знання,підвищити їх культуру, зробити дворянство підготовленим і придатним длядосягнення тих цілей, які ставив перед собою Петро. Між тим,дворянство в більшості своїй не було підготовлено до їхнього розуміння іздійснення. Петро домагався того, щоб все дворянство вважало
"государеву службу" своїм почесним правом, своїм покликанням, вмілоправити країною і начальствувати над військами. Для цього потрібно було ранішевсього поширити серед дворян освіту. Петро встановив новуобов'язок дворян - навчальну: з 10 до 15 років дворянин повинен був вчитися
"грамоті, цифр та геометрії", а потім мав іти служити. Бездовідки про "вишколі" дворянину не давали "вінцевої пам'яті" - дозволуодружитися.

Указами 1712, 1714 і 1719 рр.. був встановлений порядок, за яким
"родовитість" не бралася до уваги при призначенні на посаду тапроходження служби. І навпаки, вихідці з народу, найбільш обдаровані,діяльні, віддані справі Петра, мали можливість отримати будь-якийвійськовий або цивільний чин. Не тільки "худородние" дворяни, а й навітьлюди "підлого" походження висувалися Петром на великі державніпосади.

Церковна реформа

Важливу роль в затвердженні абсолютизму грала церковна реформа. У
1700р. помер патріарх Адріан, і Петро I заборонив обирати йому наступника.
Управління церквою доручалося одному з митрополитів, що виконувавфункції "місцеблюстителя патріаршого престолу". У 1721 р. патріаршествобуло ліквідовано, для управління церквою був створений "Святійшийурядовий Синод ", або Духовна колегія, також підпорядковувалася
Сенату.

Церковна реформа означала ліквідацію самостійної політичноїролі церкви. Вона перетворювалася на складову частину чиновницько-бюрократичногоапарату абсолютистського держави. Паралельно з цим державапосилило контроль за доходами церкви і систематично вилучаласязначна їх частина на потреби казни. Ці дії Петра I викликалиневдоволення церковної ієрархії і чорного духовенства і стали однією зголовних причин їх участі у всякого роду реакційних змови.

Петро здійснив церковну реформу, що виразилася в створенніколегіального (синодального) управління російською церквою. Знищенняпатріаршества відображало прагнення Петра ліквідувати немислиму присамодержавстві петровського часу "княжу" систему церковної влади.
Оголосивши себе фактично головою церкви, Петро знищив її автономію. Більшетого, він широко використав інститути церкви для проведення поліцейськоїполітики. Піддані, під страхом великих штрафів, що були зобов'язані відвідуватицерква і каятися на сповіді священику в своїх гріхах. Священик,також відповідно до закону, був зобов'язаний доносити владі про всепротизаконний, що став відомим на сповіді. Перетворення церкви вбюрократичну контору, що стоїть на охороні інтересів самодержавства,обслуговуючу його запити, означало знищення для народу духовноїальтернативи режиму та ідеям, що йдуть від держави. Церква сталаслухняним знаряддям влади і тим самим багато в чому втратила повагу народу,згодом так байдуже дивився і на її загибель під уламкамисамодержавства, і на її руйнування храмів.

Реформи в галузі культури і побуту

Головним змістом реформ у цій галузі було становлення ірозвиток світської національної культури, світської освіти, серйознізміни в побуті і звичаї, які здійснюються у плані европізаціі.

Важливі зміни в житті країни рішуче вимагали підготовкикваліфікованих кадрів. Перебувала в руках церкви схоластична школазабезпечити цього не могла. Стали відкриватися світські школи, освітапочало набувати світського характеру. Для цього треба було створеннянових підручників, які прийшли на зміну церковним.

Петро I в 1708 р. ввів новий цивільний шрифт, що прийшов на змінустарому Кирилівського півуставом. Для друкування світської навчальної,наукової, політичної літератури та законодавчих актів були створенінові друкарні в Москві та Петербурзі.

Розвиток друкарства супроводжувалося початком організованоюкниготоргівлі, а також створенням і розвитком мережі бібліотек. З 1702г.систематично виходила перша російська газета "Ведомости".

З розвитком промисловості та торгівлі були пов'язані вивчення іосвоєння території і надр країни, що знайшло своє вираження в організаціїнизки великих експедицій.

У цей час з'явилися великі технічні нововведення івинаходи, особливо в розвитку гірничої справи та металургії, а також увійськовій галузі.

У цей період написано ряд важливих праць з історії, а створена
Петром I Кунсткамера поклала початок збору колекцій історичних імеморіальних предметів і рідкісних речей, зброї, матеріалів з природничихнаук і т. д. Одночасно стали збирати стародавні письмові джерела,знімати копії літописів, грамот, указів та інших актів. Це булопочатком музейної справи в Росії.

Логічним підсумком усіх заходів у галузі розвитку науки іосвіти було заснування в 1724 р. Академії наук у Петербурзі.

З першої чверті XVIII ст. здійснювався перехід домістобудування й регулярної плануванні міст. Вигляд міста сталивизначати вже не культова архітектура, а палаци та маєтки, будинкиурядових установ та аристократії.

У живописі на зміну іконопису приходить портрет. До першої чверті
XVIII ст. відносяться і спроби створення російського театру, у цей же часбули написані перші драматургічні твори.

Зміни в побуті зачіпали масу населення. Стара звичнаДолгопола одяг з довгими рукавами заборонялася і замінялася нової.
Камзоли, краватки та жабо, широкополі капелюхи, панчохи, черевики, перукишвидко витісняли в містах стару російську одяг. Швидше за всепоширилася західноєвропейська верхній одяг і плаття серед жінок.
Заборонялося носіння бороди, що викликало невдоволення, особливо податковихстанів. Вводилися особливий "БОРОДОВИЙ податок" та обов'язковий мідний знак пройого сплати.

Петро I заснував асамблеї з обов'язковою присутністю на них жінок,що свідчило про серйозні зміни їх положення в суспільстві. Установаасамблей започаткувало утвердження в середовищі російського дворянства "правилхорошого тону "і" шляхетного поведінки в суспільстві ", вживанняіноземного, переважно французької, мови.

Зміни в побуті і культурі, які відбулися в першій чверті
XVIII ст., Мали велике прогресивне значення. Але вони ще більшепідкреслювали виділення дворянства в привілейований стан, перетвориливикористання благ і досягнень культури в одну з дворянських становихпривілеїв і супроводжувалося широким поширенням галломаніі,презирливого ставлення до російської мови та російської культури в дворянськійсередовищі.

II. Реформи: значення, результати та наслідки

Протиріччя в реформаторської діяльності Петра

У країні не лише зберігалися, але зміцнювалися і пануваликріпосницькі відносини з усіма супроводжували їм породженнями як уекономіці, так і в області надбудови. Однак зміни в усіх сферахсоціально-економічного і політичного життя країни, поступовонакопичувалися і назрівають у XVII столітті, переросли в першій чверті
XVIII століття в якісний стрибок. Середньовічна Московська Русьперетворилася на Російську імперію. В її економіці, рівні і формахрозвитку продуктивних сил, політичному устрої, структуру та функціїорганів влади, управління і суду, в організації армії, в класовій істанової структурі населення, в культурі країни і побуті народу відбулисявеличезні зміни. Докорінно змінилися місце Росії та її роль уміжнародних відносинах того часу.

Природно, всі ці зміни відбувалися на феодально -кріпосницької основі. Але сам цей лад існував вже в абсолютноінших умовах. Він ще не втратив можливості для свого розвитку. Більшетого, темпи і pазмах засвоєння ним нових територій, нових сфер економікиі продуктивних сил значно зросли. Це дозволяло йому вирішувати давноназрілі загальнонаціональні завдання. Але форми, в яких вони вирішувалися,цілі, яким вони служили, все більш виразно показували, що зміцнення ірозвиток феодально-кріпосницького ладу при наявності передумов длярозвитку капіталістичних відносин перетворюються на головне гальмо дляпрогресу країни.

Уже в період правління Петра Великого простежується головнепротиріччя, властиве періоду пізнього феодалізму. Інтересисамодержавно-кріпосницької держави і класу феодалів в цілому,загальнонаціональні інтереси країни вимагали прискорення розвиткупродуктивних сил, активного сприяння зростанню промисловості,торгівлі, ліквідації техніко-економічної і культурної відсталості країни.
Але для вирішення цих завдань були необхідні скорочення сфери діїкріпосництва, освіта ринку вільнонайманою робочої сили, обмеженняі ліквідація станових прав і привілеїв дворянства. Відбувалося жпрямо протилежне: на Кубань вшир і вглиб,консолідація класу феодалів, закріплення, розширення та законодавчеоформлення його прав і привілеїв. Сповільненість формування буржуазії іперетворення її в клас, що протистоїть класу феодалів-кріпосників,призводила до того, що купецтво і заводчики виявлялися втягнутими всферу кріпосницьких відносин.

Складність і суперечливість розвитку Росії в цей період визначили і суперечливість діяльності Петра і здійснених ним реформ. З одногобоку, вони мали величезний історичний сенс, тому що сприялипрогресу країни, були націлені на ліквідацію її відсталості. З іншогобоку, вони здійснювалися кріпосниками, кріпосницькими методами ібули спрямовані на зміцнення їх панування. Тому прогресивніперетворення петровського часу з самого початку несли в собіконсерв?? ативные риси, які в ході подальшого розвитку країнивиступали все сильніше і не могли забезпечити ліквідацію соціально -економічної відсталості. У результаті петровськіх перетворень Росіяшвидко наздогнала ті європейські країни, де збереглося пануванняфеодально-кріпосницьких відносин, але вона не могла наздогнати тобтокраїни, які стали на капіталістичний шлях розвитку.
Перетворювальна діяльність Петра відрізнялася нестримною енергією,небаченим розмахом і цілеспрямованістю, сміливістю у ламанні віджилихустанов, законів, підвалин і укладу життя і побуту. Чудово розуміючи важливезначення розвитку торгівлі і промисловості, Петро здійснив рядзаходів, які задовольняли інтереси купецтва. Але він же зміцнював ізакріплював кріпаки порядки, обгрунтовував режим самодержавного деспотизму.
Дії Петра відрізнялися не тільки рішучістю, а й крайнейжорстокістю. За влучним визначенням Пушкіна, його укази були "нерідкожорстокі, примхливий і, здається, писані батогом ".

Не було і не могло бути заздалегідь розробленого загального плануреформ. Вони народжувалися поступово, і один породжувала іншу,
Задовольняючи вимогам даного моменту. І кожна з них викликалаопір з боку самих різних соціальних верств, викликаланевдоволення, прихований і відкритий опір, змови і боротьбу,відрізняється крайньою жорстокістю.

Реформи Петра Великого і особливий шлях Росії

Поняття Росії в значній мірі ототожнювалося з
Державою Російським. Саме розуміння російського, російської території післякласичного періоду Київської Русі пов'язувалося з роботою державногозбирання.

Російська етнос у його сучасному розумінні як щось єдине покажучи був виняньчила державою в процесі змішування різноплеміннихлюдських мас. Державне початок в російській історії виглядаєдійсно як щось, яке виросло з творить саму себе ідеї, - російськаетнос, територія і культура.

Становлення основного позитивного принципу розвиткудержавного, боротьба за його твердження і т. д. - здійснювалося зарахунок масових репресій, знищення цілих укладів життя, за рахунокподальшого обмеження свободи особи. У Росії в умовах слабкостіабо практичної відсутності громадянського суспільства реформи, які в
Європі йшли знизу, від суспільства, як результат виходу на поверхнюнових укладів, нових типів виробництв у боротьбі на нинішні, - в Росіїпроводилися в інтересах влади перед обличчям зовнішньої і внутрішньої загрози, вЗокрема, з боку власного суспільства. Тому ці реформиздійснювалися насамперед через придушення суспільства, породившифеномен відчуження суспільства від влади.

У Росії в наявності особливе, ні з чим неможливо порівняти розвиток, уякому рух уперед парадоксальним чином переплітається зпридушенням свободи, а технічний прогрес і другий - з відчуженнямсуспільства від держави.

У результаті історичного розвитку склався своєрідний "російськийшлях "- від модернізації до модернізації. А оскільки реформи зверху,особливо впровадження нового, вимагають посилення влади, то розвитокпродуктивних сил в Росії, супроводжуючись хвилеподібним посиленнямдеспотизму на кожному витку реформ, йшло в бік знищення громадянського суспільства, до деякої міри регенерувалася, однак після того, якепоха реформ проходила.

Реформи Петра заморозили процеси емансипації приватноївласності, особливо на самому масовому, селянському рівні.
Підтвердження цьому - руйнування права приватного володіння землеювнаслідок введення зрівняльного подушного (замість поземельного) податкуна державних селян. З часом цей податок призвів до ліквідаціїприватного володіння, переділів землі громадою і до все зростаючоговтручання держави у справи селян.

Зараз, оглядаючи розорену країну, яка опинилася раптом, як у давнинучаси, злиденним і відсталою, вкотре в нашій історії відчувши себеперед невизначеністю майбутнього, необхідно задуматися, тому що пронеслаз собою наша країна крізь революційні бурі вікову традицію створюватив результаті реформ жорстко-деспотичний режим особливого типу, який в
Росії називався самодержавством.

Своєрідність історичного шляху Росії полягала в тому, що кожного разу наслідком реформ виявлялася ще більша архаїзація системи суспільнихвідносин. Саме вона і приводила до сповільненого течією громадськихпроцесів, перетворюючи Росію в країну наздоганяючого розвитку.

Своєрідність полягає і в тому, що наздоганяють, у своїй основінасильницькі реформи, проведення яких потребує посилення, хоча бтимчасового, деспотичних почав державної влади, призводять, вкінцевому підсумку, до довготривалого зміцненню деспотизму. У свою чергууповільнений розвиток через деспотичного режиму вимагає нових реформ. Івсе повторюється знову. Цикли ці стають типологічної особливістюісторичного шляху Росії. Так і формується - як відхилення від звичайногоісторичного порядку - особливий шлях Росії.