Царьов ізограф - Симон Ушаков

Борис шеват

Дивовижні, майже детективні історії часом відбуваються з іконами. Так, після революції, в 20-і роки, випадково під дровами біля собору Саввін-Сторожевського монастиря було знайдено три ікони "Звенигородського чину" пензля Андрія Рубльова. На щастя, подібних пригод з ушаковскімі іконами з Ніколо-Угрешского монастиря не відбулося, вони лише надовго випали з поля зору любителів давньоруського мистецтва. Після закриття Угрешской обителі в 1925 році дивом уцілілі ікони царського ізографа надійшли до фондів Державного історичного музею (Гим), де зберігаються за цього дня. Нещодавно найвідоміша з них нарешті зайняла почесне місце в що вийшов каталозі російських ікон із зібрання Гим. Матеріал, запропонований читачеві, присвячений маловідомому епізоду біографії Симона Ушакова та історії появи його робіт на Угреше.

Золотих і срібних справ прапороносець

Маючи від господа Бога талант іконопісательства, вручений мою нікчемності, не хотів я його приховати в землю, щоб не прийняти за те осуд ... Симон Ушаков. Слово до любителів іконного писання

Угрешскій монастир, улюблене государеве прощу, в "бунташном" сімнадцятому столітті був нерідко місцем заслання опальних підданих. За ці стіни і вежі ув'язнили після суду вождів старообрядництва, а роком раніше, в 1665-м, туди під наглядом пристава привезли Симона Ушакова, царевого ізографа ...

Походив знаменитий московський іконописець з спадкових дворян. Мабуть, в юному віці Симон отримав серйозну художню підготовку, грунтовно опанував мистецтво "знамення" (малювання). Тільки цим можна пояснити той факт, що всього двадцяти двох років від народження він був прийнятий "скаржився" царським майстром Срібної палати при збройовому наказі в Кремлі. А незабаром його іменували не інакше, як "золотих і срібних справ прапороносець і іконописець ".

Талантом Ушаков володів багатогранним. Він робив ескізи для предметів церковного начиння та палацового вжитку, складав візерунки для рукоділля, малюнки для ювелірних прикрас, креслив і розфарбовував карти, малював державних орлів у клеймах на мушкетах, а на ножах з сріблу - звірів, птахів і трави, розписував у Різдвяні свята стіни царської кімнати. Усе робив майстерно, а головне - прагнучи зрозуміти природу і суть людини, передати своєрідність зображуваного. Невипадково художник порівнював живопис із дзеркалом, що володіє дивовижною таємницею відображати реальність життя, як вона є.

В архівах того часу збереглися цікаві відомості про роботу Симона Ушакова в Срібної палаті. З видаткової книги Царицином Майстерні палати за 1649 дізнаємося, чим займався майстер, який отримав грошову винагороду за свою працю. "А він прапора покровцов під шиття, Спасів нерукотворною образ, та на покровцов жь Миколи Чудотворця образ. Квіт. 27, дані йому 29 алтин ... "

"Знамення", тобто малював, Симон образи святих на судинах церковних, на дробніцах. (В Тлумачному словнику В. Даля слово "дробніци" означає: карбована бляха або прикраса на одязі та шапці архімандрита.) А тут були потрібні особливе знання малюнка, смак і самостійну творчість. Розписував майстер фресками храми, робив ескізи для прапорів, монет і прикрас. Звертався ізограф і до малювання з "жівства", тобто з натури.

Потрібно згадати, що в той час іконописці писали лики святих по готовим прорісям. Симон Ушаков сам був майстром малюнка і прекрасним іконописцем: невипадково у Москві мав славу першого іконописця. У свої ікони він вводив портретні зображення і пейзажі. Саме з його творчістю пов'язують поступовий перехід від середньовічної іконопису до світського реалістичного живопису.

Згодом художника перевели в Збройову палату, де він став на чолі царських майстрів і утворив школу іконописців.

За указом великого государя

Здається, про Симона Ушакова чимало написано. Проте до цих пір залишаються невідомими деякі факти його життя.

Повернемося до сумного 1665 році, коли з'явилися у справах Збройової палати чорнові "пам'яті" -- службові записки, де йшлося про два різних монастирях, про Ніколо-Угрешском і Покровському, що на Убогих будинках, за земляним валом, у Покровської застави. Обидва призначалися місцем укладення Ушакова.

У чорновий "пам'яті" було сказано: "За указом великого государя послано до вас у монастир під почав Збройової палати іконописець, Симон Ушаков, з приставом Григорієм Івановим і як до вас се пам'ять прийде, а пристав Григорій того іконописця до вас привезе, і ви б того іконописця Симона, у пристава прийнявши, тримали під початком, до указу великого государя ".

З двох таких записок одна була написана будівнику Покровського монастиря, старця Кирилу, інша - угрешскому ігумену Вікентію. Звичайно, влада могла відправити художника під нагляд і в Покровський монастир, де у свій час тримали під вартою розкольників. Але думається, що місцем його заслання стала Угреша. В усякому разі, факти говорять про тому: з XVII століття в Нікольському соборі на Угреше зберігалися кілька ікон кисті Ушакова, причому одна з них написана художником саме в 1665 році.

Іконописні образи царського ізографа, включаючи і ті, які він писав для царської сім'ї, зазвичай тісно пов'язані з його біографією, з храмами та обителями, близькими йому. Кращі його ікони прикрашали іконостас Грузинської церкви в Китай-місті, де жив художник, храми Троїце-Сергієва і Новодівичого монастирів. За його ескізами виготовлені царські врата в одній з церков Флоріщевой пустелі, під Горохівці, настоятелем якої був його родич Іларіон, пізніше митрополит Суздальський і Юр'ївський.

І все-таки, які причини того, що великого майстра і живописця засилають на заміський монастир? Існувала версія, що причиною стала гравюра "Сім смертних гріхів", де іконописець зобразив оголену натуру. Однак зображення оголених фігур і перш допускалося в російського іконопису. Згадаймо ікони Марії Єгипетської, Олексія - Божого людини.

Шістдесяті роки ХVII століття - час складне. Можливо, у колі друзів Симон Ушаков зі співчуттям відгукнувся про старообрядця. А будь-яке необережне слово тоді могло викликати царський гнів. Так що причину для опали знайти було легко, хоча государ і уподобав талановитому художнику.

Щоправда, режим утримання Ушакова на Угреше не можна назвати суворим. Зазвичай слідом за засланцями йшло вказівку, як містити провинилися, щоб "дурна над собою ніякого не зробили", або повчання про те, щоб "корму давати як і іншим колядників". Ні про що таке в пам'ятній записці не сказано. І важко уявити, що настоятель Миколо-Угрешского монастиря, ігумен Вікентій, не скористався послугами опального царського майстра, щоб "мистецьки прикрасити" монастирські государеві палати, які часто відвідував богомільний цар Олексій Михайлович. Точно невідомо, скільки часу пробув Симон Ушаков в Нікольському монастирі. У всякому разі, з квітня 1665 по вересень 1666 про нього немає ніяких відомостей в архівах Збройової палати.

Звільнення від справ ізографа Збройової палати і заслання в монастир не могли порадувати боярина Богдана Матвійовича Хитрово, під початком якого перебували найкращі кремлівські майстри. Улюбленець царя, що відрізнявся віротерпимістю, він напевно не раз мовив слово за засланця. Авторитет наближеного боярина був високий; барон Майерберг, близько спостерігав звичаї царського двору, писав про Хитрово: "Многотою наданих йому милостей Олексій Михайлович заявляє свою повагу до його військової та цивільної популярності ".

З вересня 1666 нарешті знову з'являються відомості про заняття Ушакова на царській службі, про нагородах, отриманих ним поряд з іншими іконописцями. Царські замовлення, особисті побажання самого Найтихіший талановитий майстер виконував не тільки в Збройній палаті Кремля, але і в своєму домі, який з часом перетворився на майстерню і іконописну школу.

Іконописні образи Симона Ушакова

Здогад про заслання художника в Угрешскій монастир побічно підтверджує дослідник Г. Філімонов. У сімдесяті роки XIX століття він писав, що в Ніколо-Угрешской обителі зберігаються дві ікони з підписами Симона Ушакова. Перша із зображенням Олексія - Божого чоловіка, зазначена 1665 роком (внесок дяка Богдана Силина). Внизу на іконі напис: "літа 7172 писав ізограф Пимон Федоров з реклами (тобто на прізвище. - Б. Ш.) Симон Ушаков. За обіцянки дяка Богдана Силина ". Друга - місцева із стародавнього Микільського собору, зображувала Спаса Всемилостивого (1672 рік).

Відомо, що за свою творчу життя Ушаков неодноразово звертався до образу Спаса Вседержителя: він писав його в різні роки для Новодівичого та Троїце-Сергієва монастирів. Невипадково художник В. Гурьянов, реставрували ушаковскіе ікони в 1907 році, говорив про дивну подібність образу Спаса з Троїце-Сергієвої лаври з більш ранньої угрешской іконою.

Нещодавно мені пощастило побачити чудове творіння з Ніколо-Угрешс кого монастиря в одному з сховищ Історичного музею - ікону (розмір: 140х97, 5 см) в прекрасному стані. Художник зобразив Спаса Вседержителя таким, що сидить на престолі в червоних царствених одязі (див. фото на стор 91). Правою рукою Спаситель благословляє, а лівою притримує Євангеліє. Образ дивовижною внутрішньої сили. Риси обличчя Господа спокійні, величні. Срібна риза окладу не збереглася, однак внизу рукою Ушакова написано: "Літа 7180 писав цей образ царів писар Пимон Федоров на прізвисько Симон Ушаков, при ігумені Вікентія, при келаря, старця Софронія, при скарбник Чорному диякон Дорофей ... "

Цікаво, що докладно перераховані імена угрешскіх священиків. Можливо, це данина поваги іконописця до замовника, можливо, - свідчення його дружнього ставлення до монастиря. Ікона Спаса Вседержителя була написана через сім років після заслання Симона. Це час, коли майстер давно вже повернувся до звичайного життя, до справ в Збройовій палаті і іконописання. Не виключено, що з обителлю його все-таки пов'язувало щось більше.

Якщо зазирнути сьогодні в Нікітніков провулок, ми опинимося в тих місцях старовинної Москви, де жив Ушаков. До цих пір стоїть тут п'ятиглава церква Трійці, прикрашена російським узороччя. Білокам'яні наличники вікон і портали церкви дивують дивовижними птахами і витіюватим рослинним орнаментом. До наших днів у Троїцькому храмі збереглися древні фрески. Зовсім неподалік від храму знаходиться триповерховий будинок ХVII століття з маленькими віконцями і гранично простими наличниками. Верхні поверхи будівлі раніше були житловими, а в підкліть розташовувалися склепінні палати з сіньми. Палати ці належали Симону Ушакову, тут і була його знаменита іконописна майстерня.

До речі, Угрешское монастирське обійстя розташовувалося неподалік від Китай-міста, і хтось міг відвідати художника на прохання ігумена Вікентія і замовити ікону Спаса для Нікольського собору. Вже тоді сучасники визнавали художнє значення творінь Ушакова, а, наприклад, його ікону Успіння Богородиці з Флоріщевой пустелі вважали чудотворною. Так чи інакше поява ушаковскіх ікон на Угреше, довгі роки прикрашали обитель, було справою невипадковим.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.nkj.ru/