Скасування ВЧК І ПЕРЕХІД ДО ГПУ.
Підготовка до реорганізації органів ВЧК почалася наприкінці 1921 року 1 грудня В. І. Ленін написав проект постанови політбюро ЦК РКП (б) про ВЧК, в якому передбачалися «серйозні пом'якшення»: звуження її компетенції та права арешту, обмеження термінів розслідування справ одним місяцем з розглядом їх судами, а також зміна назви комісії. Того ж дня проект розглянуло політбюро і доручив його виконання комісії у складі Л. Б. Каменева, Д. І. Курського і Ф. Е. Дзержинського. Що відбулася в тому ж місяці конференція РКП (б) також висловилася за звуження кола обов'язків ВЧК і її реорганізацію.
Наприкінці грудня на IX Всеросійському з'їзді Рад Ленін дав високу оцінку діяльності ВЧК по захисту революції і запропонував обмежити її функції завданнями політичними при всебічному зміцненні законності. Висловлені ідеї знайшли відображення в постанові з'їзду про перегляд прийнятого в жовтні 1918 року «Положення ВЦВК про Всеросійської та місцевих надзвичайних комісіях».
У січні питання знову розглянуло політбюро ЦК РКП (б) і 6 лютого 1922 ВЦВК видав постанову «Про скасування Всеросійської надзвичайної комісії і про правило виробництва обшуків, виїмок і арештів». ВЧК і її підрозділи на місцях скасовувалися. Їх завдання передавалися Державного політичного управління (ГПУ) при наркоматі внутрішніх справ РРФСР. ГПУ доручалася боротьба зі шпигунством, бандитизмом, придушення збройних виступів, охорона транспортних комунікацій і кордонів республіки, розслідування всіх протидержавних виступів. Документ обговорював умови виробництва обшуків та арештів, передачі розслідуваних справ в певні терміни для вирішення виключно в судовому порядку ревтрибуналів і народними судами і контролю за діяльністю ГПУ з боку Наркомату юстиції.
ВЧК, створена як надзвичайний орган захисту, виконала поставлені перед нею завдання і заклала основи подальшої діяльності органів держбезпеки. Системи «воєнного комунізму» і «надзвичайлівки» показали свою економічну і політичну неспроможність і загрожували крахом режиму. Перехід до нової політики в господарській і соціально-політичній сферах вимагає відповідної реорганізації спецслужби. Підпорядкування органів держбезпеки Наркомату внутрішніх справ, а губернських відділів ГПУ губвиконкомом Рад органічно включило секретну службу до державної системи управління країною.
Вироблена реорганізація не з'явилася формальною зміною вивіски, хоча суть спеціальної служби збереглася. Якщо ВЧК діяла як надзвичайний орган, маючи майже необмеженими повноваженнями, то Державне політичне управління при НКВС РРФСР, що є складовою частиною радянського державного апарату управління, керувався положеннями про даний апараті, закріпленими в Конституції України. Органи держбезпеки стали юридично конституційними і тим самим було завершено перехід від «надзвичайлівки» до державності.
