ВСТУП

0. «ПЕРЕСТРОЙКА» Горбачов і його «команда»
0.0. «Прискорення»
0.0. «Чорнобиль»
0.0. Погіршення економічної ситуації
0.0. «Нове мислення»

0. Курс на «перебудову» і побудова «соціалізму з людським обличчям»
0.0. «Гласність»
0.0. Переосмислення історії
0.0. Політичні реформи
0.0. ХIХ партійна конференція
0.0. Нові вибори до Рад
0.0. З'їзди народних депутатів СРСР
0.0. Перший З'їзд народних депутатів РРФСР
0.0. Національні конфлікти

0. 0000. Пошуки виходу з економічної ситуації
0.0. «Суверенізація»
0.0. «Демократи» і «партократи»
0.0. «Павлівська» реформа
0.0. «Війна законів»
0.0. Березневий референдум
0.0. Зростання страйкового руху
0.0. «Ново-Огаревскій процес»
0.0. Єльцин - Президент РРФСР
0.0. Новий союзний договір
0.00. Деградація КПРС
0.00. Серпневий путч

ВИСНОВОК
Список використаної літератури

ВЕДЕННЯ

У грудні 0000 на карті світу зникла величезна держава, з іменем якого асоціюється невдала спроба здійснення на практиці грандіозного соціалістичного експерименту, розпочатого в 0000 На місці СРСР утворилося 00 незалежних держав, найбільше з яких - Росія, хоче вона того чи ні, розглядається як природний наступник Радянського Союзу, і саме їй, в першу чергу, доводиться й доведеться розбиратися з радянським спадком. Тому встановлення його змісту і значення має величезне значення для сучасної Росії.
Курс прийшов до влади в СРСР у 0000 Горбачова та його однодумців, які проголосили завдання побудови «соціалізму з людським обличчям», знайшов розуміння в суспільстві, але невдача горбачовських реформ, які здійснюються у рамках розпливчастого задуму «перебудови», мала руйнівні наслідки як усередині країни, так і поза нею. Прийнятий на озброєння гасло повернення до загальнолюдських цінностей поступово трансформувався в однобоке оспівування західної цивілізації і повне неприйняття радянського минулого, тотальну критику усього, що з ним було пов'язано. Історія грала величезну роль в його дискредитації, сприяючи насадження поглядів про власної неповноцінності і необхідності використання іншого, головним чином західного досвіду, починаючи з економіки, організації влади і закінчуючи духовним життям. Найбільш вражаючим було те, що це сталося тоді, коли уявлення про «стовпової дорозі цивілізації» піддалося дуже грунтовного переосмислення на самому заході громадської думки з позицій постмодернізму.
Однак багато прихильників теорії тоталітаризму побачили у катастрофі радянського соціалізму підтвердження своєї правоти, але складні та суперечливі процеси, що відбуваються сьогодні в Росії і на всьому пострадянському просторі, як і раніше підривають одномірне бачення радянської історії. Закрити її однозначним вирішенням питання не вдається.
Даний реферат не претендує на повноту аналізу процесів розвалу СРСР, але в хронологічному порядку промальовує основні етапи цього шляху.
0. «ПЕРЕСТРОЙКА» Горбачов і його «команда»
00 березня 0000 на посаду Генерального секретаря ЦК КПРС було обрано М. С. Горбачов. Він закінчив юридичний факультет МГУ, а пізніше сільськогосподарський інститут в Ставрополі, коли очолював там крайком КПСС.В листопаді 0000 Горбачов став секретарем ЦК з сільського господарства, де головним його дітищем була Продовольча програма. У момент обрання на вищий партійний пост нового генсека було 00 року, що було далеко не останнім чинником у тодішньому розкладі політичних сил. Всупереч прогнозам і існує в ряді історичних робіт думку, боротьби за владу після смерті Черненко не було. Між «старими», головною фігурою серед яких був Громико, і новим поколінням, які прийшли в Політбюро в кінці 0000-х - початку 0000-х років було досягнуто компромісу, який і дозволив безболісно відбутися цього кадрового призначення. Протягом 0000-0000 рр.. Горбачов формує свою «команду», відправляючи на пенсію колишніх керівників. У вересні 0000 замість старого Н. А. Тихонова Головою Ради Міністрів СРСР був призначений М. І. Рижков. На початок 0000 кадрові зміни торкнулися 00% членів Політбюро, 00% секретарів обкомів і крайкомів, 00% членів ЦК партії.
Горбачов був для своєї посади порівняно молодою людиною, міг говорити без папірця, відчував себе розкуто серед натовпу. Нарешті, він сам пішов «у народ», що на той час стало справжньою сенсацією. Разом з тим відчувалося, що новому генсекові не просто даються перші місяці роботи. Це мимоволі проривалося в його словах: «Хто не налаштований перебудовуватися, повинен піти, не заважати». Люди здогадувалися, що далеко не всі нагорі солідарні з Горбачовим. Це викликало до нього симпатії, робило його суспільну підтримку виключно широкою.
0.0. «Прискорення»
Загальна ситуація в країні, яка ніяк не могла подолати брежнєвське «лихоліття», вимагала негайних змін і перш за все в економіці. Тому слово «прискорення», що стало ключовим для перших двох горбачовських років, було знайдено в тій ситуації психологічно точно. Воно вперше пролунало в квітні 0000 на Пленумі ЦК КПРС, де була оприлюднена програма перетворень нового Генерального секретаря.
Основна ідея «концепції прискорення соціально-економічного розвитку країни» зводилася до швидкого підйому економіки за рахунок перерозподілу фінансових потоків і нової структурної політики. Пропонувалося припинити витратна капітальне будівництво, а вивільнені кошти направити на технічне переозброєння і модернізацію підприємств. Від імпорту ширвжитку пропонувалося перейти до закупівель машинобудівного устаткування. Машинобудування було визначено в якості нового «пріоритету», а його розвиток повинно було випереджати інші галузі. Поряд з цими адміністративно-управлінськими рішеннями друге, не менш важливою складовою «прискорення», був названий «людський фактор». Малося на увазі продовження андроповських курсу на повсюдне зміцнення дисципліни, наведення ладу у витрачанні сировини та ресурсів, більш раціональне використання обладнання і заслін виробництва недоброякісної продукції. Разом з тим набагато більша увага приділялася і іншій стороні «людського фактора» - пропонувалося по-справжньому зацікавити людей у результатах праці, вдихнути життя в рух раціоналізаторів та винахідників, постаратися відновити стимули до праці. Таким чином, концепція «прискорення» не була чимось радикально новим, а являла собою якесь нове поєднання прийомів з арсеналу традиційного радянського досвіду.
Непопулярні заходи, перш за все боротьбу за дисципліну і антиалкогольну кампанію, на першому етапі вдавалося проводити завдяки цілому комплексу обставин. Спрацьовував багаторічна інерція людей, які звикли до такого роду кампаній і з досвіду знали, що треба перетерпіти і все поступово увійде в колишнє русло. Крім того, в 0000-0000 рр.. негативні економічні наслідки цих рішень ще не були очевидні основній масі населення, принаймні, торкалися кожного не сильніше, ніж у попередні роки. Кредит довіри Горбачову все ще залишався досить значним.
0.0. «Чорнобиль»
Навесні 0000 товариство зазнало виключно глибокий шок, і якийсь час люди не так сильно реагували на горбачовські новації. 00 квітня на Чорнобильській АЕС поблизу Києва вибухнув четвертий енергоблок. Влада спочатку не надали належного значення події, намагалися дозувати інформацію. У Києві, в усіх населених пунктах Білорусії та України поблизу станції пройшли першотравневі демонстрації, народні гуляння. Вибух реактора на Чорнобильській атомній станції привів до загибелі і опроміненню десятків тисяч людей, зараженню тисяч квадратних кілометрів території України, Білорусі і Української РСР. Майже весь залишився 0000 пройшов під знаком Чорнобиля. Продовжували отримувати смертельні дози опромінення рятувальники, все виразніше і жахливіше ставали масштаби трагедії. Витрати на первинне подолання аварії склали десятки мільярдів рублів.
0.0. Погіршення економічної ситуації
Під впливом всіх цих факторів до кінця 0000 економічна ситуація в країні стала стрімко погіршуватися. Курс на «прискорення» в 0000 повністю провалився: четверта частина підприємств не виконала виробничі плани, 00% з них були збитковими. За підсумками року виник небувалий для СРСР бюджетний дефіцит, який склав 00 млрд. руб. і продовжував стрімко збільшуватися. Інвестиції в народне господарство стали проводитися за рахунок прихованого підвищення цін і зростання емісії. У січні 0000 почався спад виробництва, який так і не вдалося подолати і який став початком найглибшої економічної кризи.
0.0. «Нове мислення»
Одночасно з суперечливими процесами всередині країни, істотний вплив на її розвиток надавали зовнішньополітичні чинники. Зміни, що відбувалися в Радянському Союзі навесні 0000 і в 0000, з великим інтересом були зустрінуті на Заході. Майже у всіх європейських країнах і США величезними тиражами виходили збірки статей і виступів нового радянського лідера. Одна з таких книг отримала назву «Перебудова і нове мислення для нашої країни і для всього світу». Термін «нове мислення» з тих пір міцно укорінився в історичній літературі, головним чином стосовно зовнішньополітичної діяльності Горбачова. Його суть полягала в однозначно заявленому пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Це означало радикальну зміну непорушних довгі роки основ комуністичної ідеології і ініціювало якісно нові процеси всередині країни, у корені змінювало зміст всієї духовного життя суспільства. Всередині країни був пом'якшений цензурний режим, припинилося переслідування інакомислення. З місць ув'язнення були звільнені дисиденти. У грудні 0000 Горбачов особисто подзвонив Сахарова до Горького і повідомив йому про те, що він може повернутися до Москви. Разом з тим на першому етапі в 0000-0000 рр.. мова не йшла про зміну природи існуючого ладу, відмову від основних принципів радянської влади. Проголошувалися тільки ті зміни, «які зміцнюють соціалізм, роблять його політично багатшим і динамічніше».
0. Курс на «перебудову» і побудова «соціалізму з людським обличчям»

Уже до кінця 0000 стало очевидно, що тільки одними адміністративними заходами в економіці справа вже обмежитися не може. У лютому 0000 черговий XXVII з'їзд КПРС прийшов до висновку, що «концепція прискорення» повинна поширюватися і на суспільні відносини. Перш за все малося на увазі подолання причин, що перешкоджають динамічному розвитку економіки, боротьба з бюрократизмом, беззаконням та іншими явищами. У січні 0000 відбувся пленум ЦК партії, що підтвердив наростання кризових явищ в суспільстві і рішучість Горбачова та його «команди» продовжувати перетворення, які тепер отримали назву «курсу на перебудову». Як перспективи розглядалося вдосконалення соціалізму з опорою на широкі маси трудящих, інтенсифікацію економіки на основі досягнень науки і техніки. Стержень перетворень повинна була складати «демократизація всіх сторін життя радянського суспільства», реформування всіх політичних інститутів і на цій основі створення нової моделі суспільства - «соціалізму з людським обличчям». Саме тоді було висунуто нове гасло «Більше демократії, більше соціалізму». Першим кроком у контексті цих декларацій повинно було стати проведення виборів до Рад усіх рівнів за участю кількох кандидатів. Альтернативні таємні вибори повинні були також стати і нормою партійного життя.
Поряд з демократизацією суспільного життя не менш важливою частиною «соціалізму з людським обличчям» була перебудова економіки, розширення господарської самостійності на рівні підприємств.
У засобах масової інформації починається широке обговорення ринкових ідей, велися дискусії про різні типи ринкових відносин при соціалізмі. Економісти Л. Абалкін, Г. Попов, П. Бунич, Н. Шмельов та інші виступали за впровадження максимально широкої моделі господарського розрахунку на основі самофінансування, самоокупності та самоврядування підприємств.
Трудові колективи в цій ситуації отримували набагато більш широкі права у вирішенні соціальних питань, а також могли вибирати адміністрацію. Ці ідеї були підтверджені в червні 0000 на пленумі ЦК, присвяченому економічним питанням. Правовою базою цієї нової стратегії розвитку економіки став Закон про державне підприємство (об'єднання), який набрав чинності з 0 січень 0000
Економічні реалії 0000-0000 рр.. призвели до дисбалансів у системі управління народним господарством СРСР.

0.0. «Гласність»

На початковому етапі горбачовських перетворень в 0000-0000 рр.. стрижнем демократизації суспільного життя стала «гласність».
Розвиток «гласності», розпочате зверху, досить швидко стало вбирати в себе різні соціальні сили і перетворилося на потужний потік, утримати який в певних рамках Горбачов і його оточення вже не змогли.
Пожвавленню діяльності творчої інтелігенції сприяло оновлення керівництва творчих спілок, що почалося в серпні 0000 на з'їзді Спілки кінематографістів. Головними редакторами «товстих журналів» тоді ж стали активні поборники змін у суспільному житті. Так, головним редактором «Нового світу» став С. Залигін, відомий своєю безкомпромісною боротьбою за збереження озера Байкал і проти перекидання стоків сибірських річок до Середньої Азії. Небачену популярність в ці роки отримав перш непримітний журнал «Огонек», який очолив В. Коротич. Різко зросли тиражі «Московских новостей», «Аргументів і фактів», «Радянській Росії». З другої половини 0000 зі сторінок цих видань на суспільство пролився справжній дощ сенсацій. Обговорювалися практично всі раніше закриті теми: роль КПРС в суспільстві, привілеї та можливості номенклатури, дисидентство в СРСР. Одночасно набирав сили процес повернення в літературу імен і творів письменників, творчість яких з різних причин було раніше недоступне. Величезними тиражами друкувалися твори В. Набокова, В. Ходасевича, А. Платонова, М. Булгакова, О. Мандельштама. У 0000-0000 рр.. історико-літературна «гласність» досягла своєї найвищої точки. Вся країна буквально захлинаючись читала роман А. Рибакова "Діти Арбата», де героями були не тільки молоді москвичі 0000-х років, але і Сталін, Єжов, Ягода. Процес набув нової якості після публікації творів письменників «третьої хвилі» - І. Бродського, А. Галича, В. Некрасова. Радянські люди нарешті змогли прочитати роман Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ». Тоді ж побачила світ перша збірка творів письменника російською мовою. Поступово дух гласності став проникати в кіно, засоби масової інформації. З'являються ріжучі своєю гостротою документальні фільми про воїнам-афганцям, про Чорнобильську трагедію. Сенсаційні репортажі були насичені такі передачі, як «П'яте колесо», «До і після півночі», але головним чином «Погляд», молоді ведучі якого вели запеклу боротьбу за «прямий ефір».

0.0. Переосмислення історії

Центральною темою суспільного життя другої половини 0000-х років стало переосмислення радянського історичного досвіду.
Основна дискусія зводилася до проблем сталінізму, репресій і в більш широкому сенсі радянської політичної історії. Від природи сталінізму перебудовні публіцисти вибудовували місток до створеної Сталіним системі влади, виникненню в економіці адміністративно-командної системи. Таким чином, антісталінізм став ідеологічним курсом Горбачова, остаточно витіснивши хрущовську оцінку Сталіна на кшталт «з одного боку, з іншого боку», названу в літературі «концепцією золотої середини».
Поряд з цією хвилею політизованих історичних баталій, нові можливості отримали також історики, які намагалися розібратися в дійсній логікою подій, професійно переосмислити радянський досвід. У пресі, у збірниках статей «Іншого не дано», «Історики сперечаються» з'явилися дискусійні оцінки не лише Сталіна і його епохи, але також і Жовтневої революції, ролі Леніна і партії більшовиків у перші роки радянської влади. Було знято табу на згадування репресованих діячів опозиції. У вересні 0000 була утворена Комісії Політбюро ЦК КПРС з додаткового вивчення матеріалов, пов'язаних з репресіями 0000-00-х - початку 0000-років. У результаті її роботи були реабілітовані близько мільйона репресованих громадян, а також Бухарін, Риков, Зінов'єв, Камєнєв та ін Особливий інтерес викликала постать Бухаріна, його економічні погляди, у зв'язку з якими обговорювалися можливі альтернативи адміністративно-командної системи. У полі широкого громадського інтересу виявився досвід непу, роботи про кооперацію Чаянова і Кондратьєва.

0.0. Політичні реформи

В обстановці «гласності» і погіршення економічної ситуації набирав обертів процес радикалізації політичних сил. Відступ від обіцяних змін політичної системи було неможливо. Влітку 0000 вибори до місцевих Рад народних депутатів у ряді виборчих округів проходили в порядку експерименту на альтернативній основі. Виявилося, що так званий протестний електорат (хто голосував проти і неявівшіеся) складає досить значну частину виборців. На бюлетенях були написи, що закликали вивести війська з Афганістану, дозволити багатопартійну систему, перейти, нарешті, від слів до справи.
Протягом 0000 розвивається конфлікт між Горбачовим і Б. М. Єльциним. Єльцин був переведений до Москви зі Свердловська, де керував обкомом партії, у квітні 0000 і став завідувачем відділом будівництва ЦК КПСС.Но вже 00 січня 0000 після зняття одіозного Гришина, який керував столицею все брежнєвські роки, Єльцин очолив московську партійну організацію. Його стиль відрізнявся популізмом, який в ті роки недосвідчені москвичі приймали «за чисту монету». Єльцин запросто міг увійти до магазина, проїхати в тролейбусі, але разом з тим і учинити рознос недбайливих виконкомівський чиновникам. Все це перетворює його на «свого», в борця проти привілеїв, проти засилля «Гришинська торгової мафії». Широкі верстви городян щиро йому симпатизували. Восени 0000 на засіданні Політбюро Єльцин виступив з різкою критикою темпів реформ. За такий «волюнтаризм» пленум московського міськкому партії, на якому з погорджує критикою виступив Горбачов, зняв Єльцина з поста першого секретаря МГК КПРС. Єльцин звернувся до делегатів XIX партійної конференції з проханням про «політичну реабілітацію», яку вони не підтримали. Конфлікт Горбачова і Єльцина придбав відкриту форму, симпатії ж основної маси «глядачів» були на боці Єльцина. Після цих подій майбутній Президент Росії формально на деякий час йде в тінь, стрімко «набираючи окуляри» як потенційний лідер всіх опозиційних громадських сил.


0.0. ХIХ партійна конференція

Важливою подією в політичному розвитку другої половини 0000-х років стала XIX партійна конференція КПРС, що відбулася в червні - липні 0000 Горбачов у своїй доповіді підкреслив, що економічні невдачі реформ безпосередньо пов'язані з відсталістю партапарату, бюрократизмом адміністративно-командної системи. Ці «механізми гальмування» потрібно було подолати за допомогою радикального реформування політичної системи країни. Перш за все мова йшла про розмежування функцій партійних і радянських органів. У ідею Рад пропонувалося вдихнути нове життя, сформувавши їх на альтернативній основі. На конференції була запропонована нова структура вищих органів влади. Вона включала З'їзд народних депутатів і що діє на постійній основі Верховна Рада СРСР, сформований на з'їзді з числа депутатів.

0.0. Нові вибори до Рад

Підготовка до виборів народних депутатів СРСР, призначених на березень 0000, проходила в обстановці безпрецедентної активності переважної більшості дорослого населення країни. Діяли різні політичні клуби, неформальні рухи та об'єднання, які відразу ж стали ініціативними групами щодо висунення кандидатів у депутати. В ході виборів головним питанням, від якого найбільшою мірою залежав успіх кандидата, було питання про ставлення до партапарату, номенклатурних привілеїв; вперше постало питання про скасування 0-ї статті Конституції, закріпляло монополію КПРС на владу. Близько 00 партійних працівників разом з тим не були обрані на з'їзд. На хвилі критики народними депутатами стали мало кому відомі А. А. Собчак, Ю.Н. Болдирєв, С. Б. Станкевич. Від громадських організацій отримали мандати А. Д. Сахаров, Д. С. Лихачов, Є. А. Євтушенко, Г. Х. Попов. Але воістину небувалу підтримку одержав Єльцин, який зібрав по Московському національно-територіальному округу понад 00% голосів виборців. Все це свідчило про те, що грунт швидко йде з-під ніг Горбачова і його «команди», а партія в цілому стрімко втрачає авторитет в очах народу.

0.0. Зростання економічної і політичної напруженості

У 0000-0000 рр.. економічна ситуація в країні продовжувала погіршуватися. Прилавки магазинів спорожніли, для відпустки елементарних продуктів харчування було запроваджено так звані «картки споживача» з фотографіями, які видавалися за місцем проживання. На руках у громадян СРСР в 0000 було 000 млрд. руб., на які просто нічого було купити. Товари за низькими державними цінами моментально скуповувалися і перепродувалися в комерційних магазинах у кілька разів дорожче. Дефіцит держбюджету в 0000 склав 00% від валового національного продукту, який продовжував скорочуватися. Державний борг наблизився до 0/0 національного доходу країни. У житті людей після трьох років перебудови в наявності були явні погіршення. Не виправдав надій політичного керівництва і нове гасло «сильної соціальної політики», який у 0000 змінив провалену «концепцію прискорення». Разом з тим у надрах державної економіки стали чітко виявлятися нові тенденції. Широкого розмаху набуло кооперативний рух, у якому до 0000 брало участь вже близько мільйона чоловік, з'явилися перші комерційні банки. Виникли реальні умови для перерозподілу фінансових потоків з державного у приватний сектор економіки, який був орієнтований тільки на торгівлю, сферу послуг та посередницьку діяльність. Ситуація товарного голоду, інфляційні процеси і цілий ряд інших факторів не давали приватному підприємництву можливості розвиватися у виробничій сфері.
Основна причина економічних труднощів Росії бачилася в дотаційному характер відносин між РРФСР та іншими союзними республіками, де Росія виконувала функцію донора. Однак республіка не мала ні своєї столиці, ні Академії наук, ні багатьох інших республіканських управлінських структур. Нарешті, РРФСР практично не розпоряджалася виробленої на її території продукцією, тому що тут в основному знаходилися підприємства союзного підпорядкування.

0.0. Перший З'їзд народних депутатів РРФСР

00 травня 0000 у Москві відкрився перший З'їзд народних депутатів Росії. У результаті напруженої дискусії і виборів Єльцин з незначною перевагою голосів був обраний Головою Верховної Ради РСФСР. Уряд РРФСР очолив досвідчений господарник І. С. Силаев. Головним питанням першого з'їзду стало питання про державний суверенітет Росії. У результаті його обговорення 00 червня 0000 була прийнята Декларація про державний суверенітет Росії. 00 червня розпочав роботу Установчий з'їзд Компартії РРФСР, який обрав своїм лідером комуніста-фундаменталісти І. К. Полозкова. Це також в певній мірі сприяло перенесення центру тяжіння до Верховної Ради РРФСР.

0.0. Національні конфлікти

Гласність висвітлила всю складність національного питання в СРСР, який за офіційними документами перш «відсутній». Стали відомі ретельно приховувані сторінки історії національно-державного будівництва, практика виселення цілих народів з місць постійного проживання. Ще на першому етапі «перебудови» активно розвивається рух турків-месхетинців за реабілітацію, німецького населення за відтворення автономії. Все це або спускається центром «на гальмах», або тоне у нескінченному потоці обговорень та порожніх обіцянок. Будь-які прояви протесту на національному грунті розглядаються Москвою як «вилазки націоналістів» і жорстко придушені. Так, у 0000 після зняття Д. А. Кунаева з посади першого секретаря Компартії Казахстану і призначення на цю посаду російського Г. Колбін в Алма-Аті пройшла демонстрація протестуючої молоді, яка вимагала поваги до національних кадрів. Проти демонстрантів була застосована сила. Близько тисячі людей були поранені, двоє вбиті. З особливою силою спалахнув національний конфлікт в кінці 0000 в Нагірному Карабасі. Його суть полягала в тому, що Нагірно-Карабахська автономна область з компактним проживанням вірмен входила до складу Азербайджану. Вірменія і Азербайджан фактично опинилися в стані війни один з одним при повній нездатності центру знайти політичний вихід із цього конфлікту. Центр, як і раніше намагався спиратися на місцеву партійну номенклатуру, використав війська. Трагедією стали події в Тбілісі 0 квітня 0000 Організована в місті демонстрація націоналістичних сил, які вимагали ліквідації автономій у складі Грузії і виходу республіки зі складу СРСР, була розігнана військами, проти демонстрантів застосовували сльозоточивий газ. 00 людей загинули, сотні отримали поранення. У червні 0000 у Фергані відбулися зіткнення узбеків з турками-месхетинці. Зіткнення на національному грунті в 0000-0000 рр.. відбулися в Сумгаїті, Сухумі, Баку, Душанбе і ряді інших міст. Репресивні заходи центру стали вирішальним фактором відторгнення його політики практично в усіх республіках СРСР.
. 0000. Пошуки виходу з економічної ситуації
У результаті скорочення дохідних статей бюджету і непродуманих дій уряду планово-директивна система господарювання стала буквально розвалюватися. Економічна реформа 0000, названа «кардинальної», насправді такою не стала. Це була спроба в черговий раз поєднувати планові і ринкові механізми, не порушуючи форму власності. Наслідком реформи стала «допоміжна» роль ринку, на якому вільно почували себе колишні «тіньовики», різного роду «комерційні структури», що спеціалізувалися на перекачування бюджетних коштів у новостворені банки і спільні підприємства. Так званий ринок паразитував на і без того мізерному державному бюджеті, намагаючись замкнути на себе фінансові та товарні потоки, ресурси. Ідеальною низова структурою такого псевдоринку стали кооперативи, які скуповували дешево все, що погано лежало, і перепродували втридорога. З'явилися численні «човники», ввозили ширвжиток з Польщі та інших країн. Буквально на все був колосальний попит. У країні з кожним місяцем посилювався товарний голод. Він почався з «вимивання дешевих товарів», які не вигідно було робити підприємствам і які відразу ж скуповували кооперативи і населення, «набили руку» в «механізмах ажіотажного попиту». З магазинів зникало все: мило, пральний порошок, цукор, шкільні зошити, олія, постільна білизна. На початок 0000 з 0000 найменування товарів повсякденного попиту в продаж було тільки 00. Поступово стали зникати й вони.
Економіка виходила з-під контролю уряду.
У цій ситуації уряд Рижкова розробило нарешті програму виходу з кризи. Її готувала робоча група на чолі із заступником Голови Ради Міністрів СРСР академіком Л. І. Абалкін. Програма, представлена в кінці травня 0000 на сесії Верховної Ради СРСР, виходила з ідеї стабілізації економіки як основної умови її переходу до ринку. Обраний курс «спочатку стабілізація, а потім ринок» передбачав поєднання державного почала з елементами ринкових відносин. Вводити ринкові відносини передбачалося в три етапи, починаючи з 0000-0000 рр.. Дійсно глибокі ринкові механізми, засновані на антимонопольному законодавстві і конкуренції, вирішення зарубіжних інвестицій та часткової конвертованості рубля, передбачалося «запустити» тільки в 0000-0000 рр..
Одночасно з урядовою програмою Рижкова - Абалкін був сформульований і більш радикальний варіант, у підсумку отримав назву «000 днів». Його готувала група молодих економістів, до якої входили Г. Явлінський, М. Задорнов, А. Михайлов і ряд інших. За «000 днів» передбачалося радикально реформувати економіку, повністю відмовившись від регулюючої ролі держави, у тому числі і від цінової політики, провести широку приватизацію.
Важливим моментом програми було те, що її здійснення передбачалося одночасно на всьому просторі колишнього СРСР, а отже, ставало умовою нового характеру міжреспубліканських відносин на основі економічного союзу. Питання про те, наскільки програма «000 днів» могла дійсно вивести країну з економічної кризи, є одним з найбільш дискусійних в сучасній літературі.
Президент СРСР відкидав рішучий перехід до ринку і схилявся до оновленого варіанту заходів в дусі програми Рижкова - Абалкін. Від реального переходу до ринку в неї залишилася тільки ринкова фразеологія.

0.0. «Суверенізація»

Практично в усіх республіках Союзу до початку 0000 були прийняті декларації про суверенітет. Рішучість Російської Федерації проводити в життя програму «000 днів» перевела суперечності між центром і республікою на новий рівень. Дав тріщину і тендітний політичний союз між Єльциним і Горбачовим, але набагато важливіше те, що було блоковано спроба економічного союзу республік на якісної новій основі. 00 жовтня 0000 Єльцин звинуватив Рижкова у зриві спільних дій союзного і російського керівництва з переходу до ринку, заявив, що РРФСР припускає самостійно приступити до радикальних ринкових перетворень на основі розділу союзного і республіканського бюджету, власності, армії, озброєнь, митниці. Ідея економічної незалежності Росії набула набагато радикальніші контури. Відразу ж після цього уряд РРФСР починає робити практичні кроки з переділу власності. 0 листопада Верховної Ради Української РСР обговорює закон з переведення у власність Росії знаходяться на її території природні ресурси.
Посилення відцентрових тенденцій спостерігається протягом осені 0000 в усіх без винятку республіках СССР.В кінці жовтня 0000 II з'їзд Руху проголосив боротьбу за незалежність України і відновлення демократичної республіки на її території мирним шляхом. Тоді ж у Грузії отримало перемогу рух «Вільна Грузія». Грузинський парламент на чолі з З. Гамсахурдія прийняв комплекс заходів щодо переходу до повної незалежності Грузії.

0.0. «Демократи» і «партократи»

У ситуації посилюється не лише економічного, але й політичної кризи в листопаді - грудні 0000 різко посилилася поляризація політичних сил. У всьому різноманітті партій і рухів, які стали реальністю суспільного життя після скасування 0-ї статті радянської Конституції, чітко визначилися два основних крила, на публіцистичному жаргоні того часу називалися «демократами» і «партократії» 00-00 жовтня 0000 відбулося об'єднання всіх демократичних партій і організацій в рух «Демократична Росія». Кінець жовтня 0000 був часом, коли розвиток «Демросії» досягло своєї найвищої точки. Саме в цей момент вона включала різноманітний спектр політичних сил демократичної орієнтації і в цілому мала дуже серйозну соціальну базу, яка протягом 0000 поступово растірялась. Наприкінці жовтня 0000 в «Демросії» входили прихильники Демократичної партії Росії і Соціал-демократичної партії Російської Федерації, вельми представницької силою була Демократична платформа в КПРС. До руху приєдналися селянські та християнські партії, впливові громадські організації «Квітень» та «Меморіал», Союз «Молода Росія». Сильною стратегічної складової «Демросії» була Конфедерація незалежних профспілок, що об'єднувала представників страйкуючих галузей, де головною силою були шахтарі, і профспілка військовослужбовців «Щит». На Установчому з'їзді «Демросії» неприємні звучала критика на адресу Горбачова, консервативно налаштованих «силових» міністрів Язова і Крючкова, Голови Президії Верховної Ради СРСР Лук'янова.
Листопад - грудень 0000 пройшли під прапором настання консерваторів. Так, з різко консервативних позицій в телеінтерв'ю виступають голова КДБ Крючков і міністр оборони Язов. Горбачов також п?? одолжает рух назустріч консервативним силам. 0 грудня він замінює міністра внутрішніх справ Бакатіна на значно більш консервативного Пуго, першим заступником якого стає легендарний генерал-«афганець» Б. Громов. Перед новопризначеними «силовиками» висувається завдання боротьби з організованою злочинністю, активізації дій проти відцентрових і націоналістичних сил. Але найбільш рішучі кроки Горбачова «в обійми» консерваторів були зроблені на IV З'їзді народних депутатів, який відкрився 00 грудня 0000 Свідченням «нової гри» Горбачова стали вибори віце-президентом СРСР сірого і невиразного колишнього комсомольського працівника Г. Н. Янаєва. Одіозність цієї фігури впадала в око на тлі «альтернативних кандидатів» - міністра закордонних справ Шеварднадзе, цілком вже здобув своє політичне обличчя як у країні, так і за її межами, і академіка Є. М. Примакова. Призначення Янаєва викликало різку реакцію Шеварднадзе: 00 грудня він виголосив з трибуни з'їзду емоційну і дещо сумбурно промову, в якій заявив про свою відставку і попередив світ про загрозу реакційного перевороту і встановлення диктатури в СССР.В грудні 0000 Рижкова уряд пішов у відставку, а замість Ради Міністрів СРСР був утворений Кабінет міністрів на чолі з прем'єр-міністром В. С. Павловим.

0.0. «Павлівська» реформа

Майже відразу ж після цих подій, 00 січня 0000, буквально «як сніг на голову», обрушилася грошова реформа. Відповідно до реформи, обмін 00 - і 000-карбованцевих купюр зразка 0000 передбачалося провести в 0 дня. На видачу готівки вкладів в Ощадбанку були встановлені обмеження в 000 руб. Країну охопила загальна паніка, перед ощадкасами люди влаштовували буквально стовпотворіння. У результаті реформи, яка проходила під гаслом прем'єр-міністра Павлова «завдати смертельного удару по тіньовій економіці», вдалося вилучити з обігу від 0 до 00% передбачуваної надлишкової грошової маси. З точки зору соціальних наслідків у ситуації постійної нестачі продуктів і елементарних товарів повсякденного попиту, інфляції і загальних тривожних очікувань, важко було придумати більш дику, безглузду і варварську акцію. Озлоблення людей досягла найвищої точки, мабуть, у ці дні вони остаточно зрозуміли, що від центру нічого доброго чекати вже не можна.
У цій обстановці союзне уряд оголосив про введення з 0 лютого 0000 спільного патрулювання міліцією і військовими вулиць великих міст.

0.0. «Війна законів»

Після одностороннього переходу уряду РРФСР до програми ринкових перетворень, між центром і республікою почалася «війна законів». Вона буквально паралізувала всю конструктивну діяльність, економічна криза заглиблювався, на місцях з двох що змагалися структур отримували часом взаємовиключні розпорядження. Аналогічна ситуація склалася майже у всіх союзних республіках.
Ідея укладення нового Союзного договору мусувалася Горбачовим з кінця 0000-х років. Вона отримала особливу актуальність під час I З