Сполучені Штати Америки провідна держава капіталістичного світу, що володіє найбільшим економічним та науково-технічним потенціалом. Ні в одній іншій країні протиріччя капіталізму не виступають так оголене і гостро, як у США. Тому процеси, що відбуваються в американській економіці, завжди привертали увагу дослідників марксистів. Як відомо, ленінська теорія імперіалізму в значній мірі заснована на дослідженні розвитку американського капіталізму в останній чверті XIX початку XX ст. Вивчення нових явищ капіталістичної дійсності США і в наші дні залишається одним з найважливіших напрямків досліджень сучасного державно-монополістичного капіталізму.
В аналізі американського капіталізму авторський колектив грунтувався на на відкритих марксизмом закони розвитку і об'єктивною логікою змін останньої експлуатаційної формації. Автори спиралися на результати досліджень, виконаних радянськими економістами у цій галузі в останні роки. Були враховані також оцінки та висновки, що містяться в роботах зарубіжних дослідників марксистів. На рубежі 7080х років економіка і політика Сполучених Штатів, як і інших провідних капіталістичних держав, формувалися під впливом ряду
факторів, що визначають хід світового розвитку в післявоєнний період. До них відносяться перш за все протиборство двох суспільних систем, зміцнення світового соціалізму і посилення впливу на революційний процес в усьому світі; зміна у співвідношенні сил між основними центрами імперіалістичного суперництва; зрушення в умовах відтворення суспільного капіталу. Безпосередній вплив на розвиток американського капіталізму в 80х роках роблять також такі чинники, як криза капіталістичного господарського механізму, науково-технічна революція і структурна перебудова економіки, посилення міжімперіалістичних співпраці, масоване нарощування озброєнь.

Криза капіталістичного господарського механізму, чітко намітився ще в 70х роках, один з головних невирішених проблем розвитку американського капіталізму на сучасному етапі. Він породжений невідповідністю сформованої системи державно-монополістичного регулювання нових умов, пов'язаних з розвитком науково-технічної революції, консолідацією транснаціональних корпорацій, зростанням інтернаціоналізації господарського життя, глибокими змінами в структурі капіталістичного відтворення. Криза капіталістичного господарського механізму в США виявляється, зокрема, у поглибленні циклічних економічних збоїв, їх переплетенні з довготривалими структурними потрясіннями, небувалий з 30х років зростанні безробіття. Він виражається також в загальному уповільненні темпів економічного розвитку, хронічної інфляції, розладі державних фінансів, різке посилення нестійкості валютно-фінансової сфери, неврівноваженості зовнішньоторговельного і платіжного балансів. У 70-х і на початку 80х років в США помітно знизилися основні економічні показники, що характеризують ефективність капіталістичного господарювання, динаміка продуктивності праці, фондовіддача, норма прибутку, виявилися серйозні наслідки відносного відставання від двох інших центрів сили сучасного капіталізму Західної Європи і Японії.
На рубежі 7080х років американський правлячий клас зробив радикальну спробу зупинити несприятливий розвиток подій. Що прийшла до влади в 1980 р. ультраконсервативні республіканська адміністрація Р. Рейгана проголосила курс на скорочення державного втручання в економіку, зміцнення ринкового початку в господарському механізмі країни, заохочення приватнокапіталістичної ініціативи. У прийнятій конгресом США в 1981 р. економічну програму президента Р. Рейгана під претензійною назвою «Новий початок для Америки: програма економічного відродження» передбачалося загальне зниження ставок прибуткового податку на 23%, вигідне в першу чергу заможним верствам, і надання великих податкових пільг корпораціям , замороження зростання федеральних витрат, в першу чергу за рахунок урізування соціальних програм, зведення до мінімуму державного регламентування господарської діяльності, проведення обмежувальної кредитно-грошової політики. Одночасно було розпочато масованої нарощування озброєнь, мета якого зламати існуючий військовий паритет і домогтися військової переваги над СРСР.
Інший фактор, що робить сильний вплив на розвиток економіки США в 80х роках, науково-технічна революція і структурна перебудова господарства. Прискорення використання науково-технічних досягнень і масове поширення технічних нововведень дозволяє охарактеризувати десятиліття 80х років в США як початок нової фази науково-технічного прогресу. Суть її становить перехід до формування технічного укладу, в центрі якого - принципово нові форми з'єднання науки з виробництвом, створення нових елементів матеріальних і духовних продуктивних сил. Основу його утворюють мікроелектроніка, робототехніка, інформаційні системи, виробництво нових видів матеріалів, біотехнологія. Особливий наголос робиться на формування робочої сили, що відповідає новому технічному базису виробництва.
Паралельно в країні йде активний процес технологічної перебудови господарства. Основні її напрямки пов'язані з широким застосуванням мікроелектроніки та інформаційних систем, виробництвом нових матеріалів, освоєнням новітніх видів технології. Прискорювач цього процесу всеохоплююча комп'ютеризація виробництва, що охоплює застосування верстатів з програмним керуванням, центрів обробки та зберігання інформації, роботів, гнучких виробничих систем та інших сучасних форм автоматизації виробництва і управління. Середньорічні темпи приросту продукції електровичіслітельной техніки з кінця 70х років протягом ряду років утримувалися на рівні 20-25%, а виробництво настільних комп'ютерів у першій половині 80х років щорічно подвоювалося.
Всі ці питання дуже тісно пов'язані з дією третього найважливішого чинника, що впливає на розвиток американського капіталізму в 80х роках, що загострюється міжімперіалістичних суперництвом. Воно охоплює світову торгівлю, експорт капіталу, систему енерго-сировинного постачання, міжнародну валютно-фінансову сферу.
З середини XX ст. спостерігається тенденція до відносного відстоювання США в ряді областей у порівнянні з іншими центрами імперіалістичного суперництва. Ця тенденція відображає характерну для імперіалістичної стадії капіталізму закономірність посилення нерівномірності політичного та економічного розвитку окремих держав. Сформульована В. І. Леніним напередодні першої світової війни, ця закономірність з особливою силою та гостротою проявляється нині в умовах науково-технічної революції фактора, що вносить серйозні корективи у співвідношення рівнів досягнутих основними країнами капіталізму.
Розвиток американського капіталізму свідчить, що тенденція до відносного відставання США аж ніяк не прямолінійна. У зміні співвідношення сил між основними центрами імперіалістичного суперництва можна розрізнити два періоди.
Перший охоплює 6070е роки. У цей період Західній Європі та Японії вдалося помітно збільшити свою частку в світовому промисловому виробництві, міжнародної торгівлі, експорт капіталу, накопичення золотовалютних резервів.
Другий період, що почався на рубежі 7080х років, характеризується певною консолідацією глобальних позицій США, а в окремих випадках навіть їх розширенням. Сполученим Штатам вдалося завдяки інтенсивної технічної перебудови промисловості, по крайней мере в ряді областей, переломити тенденцію до відносного відставання.
Сполучені Штати володіють найбільшим в капіталістичному світі науково-технічним потенціалом і витрачають на НДДКР більше, ніж Англія, Франція, ФРН і Японія, разом узяті. Щоправда, левова частка цих витрат (близько 1/3) йде на військові цілі, але загальні розміри їх такі, що дозволяють США вести наукові дослідження з широкого фронту і домагатися щодо швидкого перетворення результатів фундаментальних досліджень в розробки і технічні нововведення.
Позиції США у валютно-фінансовій сфері, похитнулися в минулому десятилітті, в 80х роках кілька зміцніли. До 1983 р. десять найбільших американських банків знову повернули собі перше місце в світі за розмірами активів, яке вони поступилися в 70х роках західноєвропейських і японським банкам. Близько 80% усіх міжнародних кредитних операцій відбувається нині банками США.
І все ж зміцнення позицій США у світовій торгівлі, міжнародному русі капіталу, валютно-фінансовій сфері, що намітилося, на початку 80х років, не можна вважати міцним. Вже до середини цього століття у всіх цих областях знову позначилися несприятливі для США тенденції скорочення частки у світовому капіталістичному експорт деяких видів наукомісткої продукції, масований імпорт іноземного капіталу, різкі коливання курсу долара та ін
Курсом переозброєння американські правлячі кола йдуть незмінно з часу закінчення другої світової війни. Але в 80х роках XX ст. мілітаризм більше, ніж будь-коли, став ідеологією і практикою інтервенціоністською зовнішньої політики американського імперіалізму. Не дивно, що за п'ятиріччя 19811985 рр.. на переозброєння в США було витрачено понад 1 трлн.долл., а з урахуванням асигнувань на 8687 рр.. майже стільки ж, скільки за всю другу світову війну.
Загальний обсяг військових витрат США за останні 40 років можна порівняти із сукупним відтворюваним національним багатством США, що становить, за даними на 1980 р., 7,8 трлн.долл.
Економічний розвиток США, як і інших держав членів НАТО, що беруть участь в гонці озброєнь, переконливо свідчить про згубний вплив нарощування військового потенціалу на економіку. Інакше й бути не може, тому що використання економічних ресурсів для військових приготувань є розтрата частини суспільного продукту, щорічно повторюється безоплатне вилучення їх із відтворювального процесу. Як відзначав К. Маркс, війна в економічному відношенні рівнозначна тому, «як коли б нація кинула у воду частину свого капіталу».
Настільки ж явні анти соціальні наслідки нарощування озброєнь. Не кажучи вже про стримуючий вплив військового виробництва на зростання зайнятості, досить звернутися до бюджету Сполучених Штатів в 80х роках, щоб стала зрозумілою пряма залежність між зростанням витрат на військові цілі і скороченням частки асигнувань на соціальні потреби.
Стратегія монополістичного капіталу США полягає в тому, щоб звалити основний тягар економічних труднощів і суперечностей на широкі маси трудящих перш за все своєї країни, а також на народи інших капіталістичних країн, що розвиваються. У 80ті роки американський державно монополістичний капіталізм активно здійснює цю реакційну економічну стратегію і всередині країни, і за її межами.
США вдалося за допомогою високих ставок позичкового відсотка забезпечити в 80х роках у великих масштабах приплив капіталу за кордону. Використання зовнішніх джерел фінансування дозволило США протягом низки років долати суперечності між інтересами держави та приватних позичальників капіталу на внутрішньому кредитному ринку. Зворотним боком такий перекачування фінансових ресурсів з інших буржуазних держав стало швидке збільшення зовнішньої заборгованості США. Ще в 1983 р. закордонні капіталовкладення США становили 834 млрд. дол, а іноземні в США 711 млрд. дол., А в 1985 р. відповідно 940 і 980 млрд. дол. Це означає, що в середині 80х років найбільший кредитор капіталістичного світу перетворився на чистого боржника. Такого розвитку подій ніхто не міг передбачити ще на початку 80х років.
І все ж зміни фінансового статусу США відображає зрослу нестабільність їхніх кредитно-фінансового становища. Чи буде і далі рости зовнішня заборгованість США або під впливом падіння курсу долара почнеться масовий відплив з країни спекулятивних «гарячих грошей», поки що не зовсім зрозуміло.
Гостра боротьба розгорнулася в 80х роках навколо соціальної політики держави. Монополістичний капітал вимагає радикального скорочення соціальних програм, які зображуються як одна з головних причин зниження прибутку, посилення інфляції, зростання бюджетних дефіцитів. Буржуазна держава, відпускаючи щедрою рукою з федерального бюджету кошти на військові цілі, безсоромно урізують асигнування на соціальні потреби житлове будівництво, освіту, медичне обслуговування, допомоги з безробіття, професійно-технічне навчання та перепідготовку робочої сили, продовольчу допомогу біднякам, харчування школярів, громадські роботи .
Податкове законодавство 1981р. в ще більшій мірі, ніж раніше, переклав податки з прибутків корпорацій на широкі верстви населення. Наступ монополій і посилення соціальної політики держави призвели до помітного зниження життєвого рівня трудової Америки. Посилення поляризації американського суспільства веде до зростання соціальної напруженості, трудових і расових конфліктів. Уряд намагається стримати вираз масового протесту, все ширше вдаючись до політики репресій.
Загострення кризових явищ в економіці і політиці американського імперіалізму викликало помітне посилення соціальної і політичної поляризації в США. Зсув вправо аж ніяк не призвів до подолання старих проблем і в той же час створив нові. Будучи не в силах впоратися із загостренням проблем спадної фази розвитку капіталізму, правлячі кола імперіалістичних країн вдаються до засобів і методів, свідомо нездатним врятувати суспільство, приречене самою історією. Можна не сумніватися, що збанкрутіле «суспільство загального благоденства» у США стоїть перед новими соціальними потрясіннями.