У січні 1995 р. була створена Новосибірська Обласна Асоціація національних організацій, яка поставила одним із завдань об'єднання зусиль національно-культурних організацій у відродженні та розвитку традицій і мов національних меншин. Як же за минулі п'ять років проявила себе Асоціація, які результати її діяльності? У даній статті на основі матеріалів щорічних підсумкових конференцій [2] і звітів зроблена спроба проаналізувати роботу Асоціації та ряду входять до неї об'єднань, визначити основні, на думку лідерів національних організацій, проблеми та виявити підходи до їх вирішення.
Необхідно відзначити, що особливість етнічної картини Новосибірської області полягає в тому, що росіяни складають 92% населення, 8% припадає на інші національності, а їх понад вісімдесят. Першою проблемою є відсутність міжетнічного діалогу між національними більшістю і меншістю. Дійсно, зовнішнє благополуччя національної ситуації в області виражається насамперед у відсутності відкритих міжетнічних конфліктів, що призвело до небажання керівників області вирішувати піднімаються питання розвитку культури національних меншин. Існує думка про те, що не варто «роздувати» національне питання. Однак заперечення існування проблеми ніяк не усуває саму проблему. Напад на синагогу в 1999 р. у м. Новосибірську показав, що далеко не все так благополучно, як хотілося вірити. Крім того, в останні роки в суспільстві спостерігається зростання національної самосвідомості, бажання знати мову та історію свого народу. Про це говорять активна діяльність національних об'єднань, відкриття недільних курсів з вивчення мови, шкіл народної культури.
До 1997 р. в Новосибірської області було зареєстровано 17 національно-культурних організацій, деякі з яких увійшли до Асоціації національних меншин, включаючи Татарський Суспільний центр, Новосибірський єврейський благодійний фонд «Естер», Грецьку громаду «Ельпіда», Товариство української мови «Громада» ім . Т. Г. Шевченка, Фінське товариство «Інгер», Товариство «Білоруси Сибіру», «Дім польський» і деякі інші. За статутом Асоціації щорічно відбувається ротація керівництва, щороку на чолі стає голова одного з національних об'єднань. Так, у 1997 р. головою Асоціації був керівник фонду «Естер», в 1998 р. - керівник Центру української культури, у 1999 р. - керівник Грецької громади.
Перша підсумкова науково-практична конференція «Культура і освіта національних меншин в Сибіру», присвячена 60-річчю Новосибірської області, була проведена в квітні 1997 р. Скликання конференції з'явився, як заявив її організаторами, однією з форм реалізації на території області Закону Російської Федерації «Про національно-культурної автономії» від 17 червня 1996 р. Далі конференції Асоціації, присвячені обговоренню проблем національних меншин, що проводилися щорічно. У конференції брали участь як активісти національних об'єднань, так і співробітники інститутів СО РАН, що займаються проблемами культури народів Сибіру.
Асоціація переживає значні труднощі, пов'язані зі спільною діяльністю, що входять до неї національних об'єднань. Так, на конференції 1999 представник Татарського громадського центру оголосив про формальний вихід своєї організації зі складу Асоціації, проте одночасно з цим він заявив про намір брати участь у всіх заходах, що проводяться нею. На цій же конференції увійшла до складу Асоціації національно-культурна організація корейців. Конференція 2000 показала дійсно активну участь в ній Татарській національно-культурної автономії (НКА).
Загалом до 2000 р. на основі національно-культурних організацій був створений ряд НКА: Місцева грецька національно-культурна автономія «Ельпіда», Регіональна єврейська Національно-культурна автономія Новосибірської області, Регіональна національно-культурна автономія білорусів, національно-культурна автономія фінів «Інгер» , Українська національно-культурна автономія, Національно-культурна автономія корейців. Все це привело до перейменування Асоціації національних організацій м. Новосибірська й Новосибірської області до Асоціації національно-культурних автономій і національних організацій м. Новосибірська й Новосибірської області. У 2000 р. до складу Асоціації входять вже понад двадцять національно-культурних організацій, проте беруть активну участь у щорічній конференції лише п'ять-шість. Основними доповідачами в березні 2000 р. традиційно були представники автономій - білоруської, української, єврейської, татарської, грецької, а також Будинку польського. Крім того, у ній взяли участь і представники інших автономій і національних об'єднань, причому деякі з них вперше (Бурятська НКА, НКА, корейців). Були присутні як слухачі представники Вірменського національно-культурного центру, НКА фінів «Інгер».
Спробуємо прокоментувати деякі виступи учасників першої конференції Асоціації, яка цікава тим, що саме в ході її роботи були представлені звіти про діяльність національних організацій та окреслені основні проблеми розвитку національних культур, при необхідності залучаючи та матеріали наступних конференцій. Так, голова Товариства «Білоруси Сибіру» В. В. Галузо у своїй доповіді переконливо показав на прикладі керованого ним національного об'єднання ряд загальних проблем розвитку культури національних меншин в багатонаціональному Новосибірської області [3]. В. В. Галузо пише: «Потенційні учасники діалогу поки що ... погано бачать один одного, ... проблема полягає в тому, хто буде представляти сторони цього діалогу» [4]. З тексту виступу випливає, що сторону національної більшості, на думку цього автора, має представляти «держава в особі її інститутів (Обласна Рада, адміністрація)» [5], що, власне, не зовсім правильно, оскільки держава покликана виражати інтереси всіх своїх громадян. У середині 1990-х рр.. білоруська національна організація мала негативний досвід контактів з обласною адміністрацією, оскільки їх клопотання про сприяння своїй роботі отримували відмову (наприклад, у створенні Обласного білоруського культурного центру, 1994 р., в проханні про надання площі під оренду, в освіті Обласного центру національних культур, 1996 р.).
Представництво інтересів національних меншин, на думку В. В. Галузо, ще більш проблематично, оскільки в даному випадку не зрозуміло, чи є національно-культурні громадські об'єднання повноцінними виразниками волі представників усього національної меншини. В даний час деякі національні меншини представлені декількома організаціями, як пише автор, «проблема досягнення повної згоди між якими є досить актуальною» [6]. А з іншого боку, такі організації об'єднують лише певну, часто невелику, частина представників тієї чи іншої національності. Автор бачить вирішення цих проблем в освіті регіональних та місцевих національно-культурних автономій (НКА) в Новосибірської області.
В. В. Галузо звертається і до питання форми та змісту міжетнічних відносин, який залишається також проблематичним. Автор бачить їх суть у відновленні що існували в 1920-1930-х рр.. шкіл і технікумів з викладанням національних мов, газет національними мовами, а також у регламентації органами влади взаємодії з суб'єктами міжетнічних відносин, які не дивлячись на свою дискримінаційною «забезпечували безконфліктний характер міжетнічних відносин» [7]. Як пише цей автор, «ця проблема може бути вирішена при реалізації Концепції державної національної політики Російської Федерації» [8].
Головною ж проблемою, вважає В. В. Галузо, є збереження, розвиток, дослідження та популяризація культур національних меншин. У зв'язку з цим їм було поставлено питання про державну програму розвитку культур національних меншин, в якій повинні брати участь і національні громадські організації. Слід зазначити, що такої програми не створено й досі.
В. Н. Манович (Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка «Громада») у своєму виступі робить висновок, що незважаючи на те, що в 1989 р. в Новосибірської області з'явилася перша українська організація, яка ставила за мету відродження національної самосвідомості сибірських українців, збереження самобутньої культури, народних промислів та мови, до 1997 успіхів на цьому поприщі досягнуто не було [9]. Аналізуючи існуючий стан, він робить висновок, що системи освіти українською мовою створено не було, в обласній цільовій програмі на 1997-1999 рр.. «Збереження і розвиток культури в Новосибірської області» немає планів організації українського народного прикладного мистецтва, живопису, графіки, не планується обмінів виставками з Україною, не передбачено створення українських національно-культурних центрів (разом з тим, планувалося створення 19 німецьких центрів). Цей автор говорить і про брак методичної літератури, кваліфікованих кадрів, відсутність інформації в пресі та радіопередачах. Зазначу, що вже в 1999 р. у вирішенні цих проблем намітилися серйозні зміни. Так, була відкрита бібліотека національних літератур ім. А. П. Чехова, на телебаченні був організований спеціальний канал з наданням ефірного часу для мовлення національних автономій.
Р. А. Бадрітдінов (Татарський громадський центр) вважає, що реалізацією права на розвиток татарської національної культури має стати відродження традиційної громади «як найбільш природною форми організації життя татар у просторі масової російськомовної культури» [10]. У зв'язку з цим, потрібно проаналізувати стан культури та освіти татар в Новосибірської області, розробити фінансово-економічну концепцію відродження татарської культури, створити правову та нормативну базу у взаєминах татарської громади з регіональною та муніципальною владою, вивчити і видати архівних документів з історії татар Сибіру, розробити комплексну «Ландшафтно-етногенетичну концепцію збереження та розвитку корінних етнічних груп» у складі єдиної татарської громади в рамках існуючих адміністративних кордонів, залучити засоби масової інформації до проблеми відродження культури і освіти татар. На закінчення автор висловлює, що протягом 1989-1997 рр.. обласна адміністрація не вирішувала ні одну з перерахованих проблем.
Е. М. Турецька, голова Новосибірського єврейського благодійного фонду «Естер», також бачить можливості розвитку національної культури на основі відродження традиційної громади. Своєрідністю сучасного стану є те, що формування єврейської громади йде "не традиційним шляхом навколо синагоги, а через відродження національної культури, традицій в рамках світських організацій - Товариства єврейської культури (НОЕК) і єврейського благодійного фонду« Естер »[11]. Ці організації активно беруть участь у проведенні різноманітних культурно-просвітницьких заходів - свят, ярмарку-презентації, фестивалю жіночих організацій. Працює лекторій, поетична студія, дискусійних клуб, бібліотека. Організації виступають за передачу громаді історичної будівлі новосибірської синагоги. Основною проблемою діяльності названо відсутність джерела фінансування, що веде до неможливості планувати і виконувати великі програми, фестивалі, видання газет і т.п. Вирішення цього питання, на думку автора, лежить у швидкій реалізації Федерального закону «Про національно-культурної автономії», що надає можливість бюджетного фінансування діяльності національно-культурних організацій, забезпечить нормальний розвиток національних культур, створить умови для формування «розвинений єврейської громади на базі наявних єврейських організацій» [12].
Позитивний приклад участі засобів масової інформації в публікації матеріалів про культурну спадщину, звичаях і традиціях татар представляє М. А. Абсолямова, коли розповідає про роботу в газеті «Чановскіе вісті» [13]. Районна друк сприяла відкриттю мечеті в Аул-Тебіссе, почала дискусію з проблем національної освіти.
Діяльність Грецької громади «Ельпіда» великою мірою зосереджена на культурно-просвітницької діяльності, зокрема на організації фестивалю «Відлуння Еллади». У дні фестивалю проходять концерти, театральні постановки, конкурси дитячого малюнка [14]. Значна частка роботи «Будинку польського» також націлена на діяльність у сфері пропаганди та вивчення національної культурної спадщини [15]. Про це свідчить і навчання польській мові, і лекторій, і концерти, присвячені творчості великих польських композиторів. Розвивається секція історії, основна увага якої звернуто на питання депортації поляків до Сибіру. Новосибірський Будинок польський налагодив плідні контакти з посольством республіки Польща в Росії і організацією, яка керує діяльністю всіх польських організацій світу, які надають певну допомогу.
Значна частина доповідей першої конференції і всіх наступних присвячена результатами досліджень в галузі національних культур, причому частка їх росла. На конференції в 1997 р. загальних питань діяльності організацій, своєрідним звітів, присвячено було 9 доповідей з 21, а в 1999 р. - лише 5 доповідей з 16, у 2000 р. - 3 з 27. Доповідачі частіше стали звертатися до осмислення національних культурних феноменів. Цьому сприяло і залучення до роботи в національних об'єднаннях етнографів, соціологів, істориків, археологів, фольклористів, музикознавців. Їх дослідження та повідомлення членів національних об'єднань присвячені проблемам сучасного стану мов народів Сибіру (А. І. Федоров), культурі татар (Б. С. Абакіров, В. І. Соболєв, Ю. С. Худяков), білоруських (В. В. Галузо, О. В. Голубкова, Н. В. Леонова, А. Ю. Майнічева, Е. Ф. Фурсова), українців (В. Н. Манович, А. П. Міняйло), участі німців у російському освоєнні Північної Азії ( А. Ю. Борисенко, Ю. С. Худяков), питань переселення євреїв до Сибіру (І. В. Сальникова, Г. Б. Турецьку), історії поляків (Л. К. Островський) і фінів в Сибіру (А. С. Камбарова) та ін Окремо було порушено питання про створення Центру національних літератур при бібліотеці ім. А. П. Чехова (О. М. Хоменко) [16], підведені перші позитивні підсумки його роботи.
Автори зверталися й до загальних проблем співіснування і розвитку національних культур. В. І. Шмырев бачить заставу духовного відродження у збереженні національних культур [17], і вважає, що «взаємна підтримка ... обмін досвідом будуть сприяти взаємозбагаченню і зміцненню атмосфери добросусідства, абсолютно необхідної для сталого існування такого багатонаціональної держави, як Росія» [18] . Підтримує цю тезу і виступ Е. М. Турецької, в якому особливу увагу приділено правового регулювання міжнаціональних відносин [19]. Автор вважає, що Асоціація представляє спільні інтереси національних організацій у взаєминах з органами державної влади та місцевим самоврядуванням. Діяльність Асоціації ініціювала можливість розгляду питання формування передбачених законом Консультативних Рад у справах національно-культурних автономій на базі самої Асоціації. Створення таких Рад, на думку автора, реалізує участь національно-культурних організацій у проведенні національної політики у м. Новосибірську і Новосибірської області, визначить пріоритети в роботі з національними меншинами, протистоїть екстремізму в національній сфері. Окремо слід зазначити, що конференція, проведена Асоціацією в 2000 р., показала, що в центрі уваги учасників знаходяться різні аспекти вже розглядалися, які стали традиційними тим, так і нові питання (персоналії, особливості культів та релігій, самодіяльне поетична творчість).
На конференції 1997 р. був прийнятий Підсумковий документ, узагальнив завдання, поставлені Асоціацією та плани її подальшої роботи. Судячи зі звернень голів на конференціях 1999 і 2000 рр.., Більшість питань, висловлених на адресу владних структур, залишаються без відповіді і не вирішуються. Першочерговими залишаються завдання створення «Будинку національних культур», фінансування та політичної підтримки многонаціонального теле-і радіомовлення.
Отже, робота конференцій 1997-2000 рр.. продемонструвала, що інтереси представників національно-культурних організацій лежать в галузі збереження та розвитку культури й освіти свого народу, для цього використовуються різні форми та методи.
Непросто складаються стосунки з владними структурами, але останнім часом намітився позитивна динаміка їх розвитку. Форма взаємин з адміністрацією міста і області бачиться представниками національних об'єднань в рамках правових норм громадянського суспільства.
Поки очевидно, що діяльність Асоціації більшою мірою обмежується р. Новосибірському, вплив ж на область вкрай мало. Можна відзначити лише роботу Білоруської та Татарській НКА, яким вдалося організувати свою діяльність в області по деяких напрямках (робота з пресою, фестивалі мистецтв).
Досить успішно йде робота в галузі дослідження національних культур, проте не дивлячись на багаторічний досвід роботи і певні наукові досягнення співробітників Інституту археології та етнографії, Інституту історії та Інституту філософії та права СО РАН, Обласного краєзнавчого музею, Новосибірського державного педагогічного та Новосибірського державного університетів, Новосибірської державної консерваторії багато що ще належить зробити, особливо в сфері інтеграції з дослідниками України, Білорусії, Польщі та ін Досі не існує чіткої програми наукових досліджень, підтриманої адміністраціями міста і області. Не можна не відзначити деяку методологічну та термінологічну плутанину, прослизає в деяких виступах. Навіть у назві конференції 2000 присутній словосполучення «етнонаціональні спільноти», що само по собі є показником деякої необізнаності в питаннях теорії, що зайвий раз говорить про необхідність роботи представників НКО з ученими і фахівцями.
Примітки:
Робота виконана за підтримки РГНФ, 00-01-240039/Т, «Історія Новосибірська: народи і релігії. Підготовка інформаційного довідника ».
Тези науково-практичної конференції «Культура і освіта національних меншин в Сибіру», 12-13 квітня. Новосибірськ, 1997; Тези III практичної конференції «Культура етнічних утворень Сибіру», 17 квітня 1999 Новосибірськ, 1999; Програма IV традиційної науково-практичної конференції «Культура етнонаціональних спільнот Сибіру», 25 березня 2000
Галузо В. В. Проблеми національних меншин Новосибірської області на зразок білорусів// Тези науково-практичної конференції «Культура і освіта національних меншин в Сибіру», 12-13 квітня. Новосибірськ, 1997. С.3.
Там же.
Там же
Там же. С.4.
Там же.
Там же.
Манович В. Н. Захист прав національних меншин у сфері освіти та культури.// Тези науково-практичної конференції «Культура і освіта національних меншин в Сибіру» ... С.8.
Бадрітдінов Р. А. Татарська громада Новосибірської області: проблеми відродження// Тези науково-практичної конференції «Культура і освіта національних меншин в Сибіру» ... С.20.
Турецька Е. М. Єврейські організації Новосибірська - основа побудови традиційної еврейскорй громади// Тези науково-практичної конференції «Культура і освіта національних меншин в Сибіру» ... С.28-29.
Там же.
Абсолямова М. А. Роль і участь засобів масової інформації у відродженні культури та освіти національних меншин// Тези науково-практичної конференції «Культура і освіта національних меншин в Сибіру» ... С.29.
Бусик-Трофимук М.Н. «Еллада юна і вещая моя ...» або чи є грецька проблема в Сибіру?// Тези науково-практичної конференції «Культура і освіта національних меншин в Сибіру» ... С.21-22.
Хрулева І. А. Досвід роботи «Будинку польського»// Тези науково-практичної конференції «Культура і освіта національних меншин в Сибіру» ... С.37.
Хоменко О. М. Література на національних мовах// Тези III практичної конференції «Культура етнічних утворень Сибіру» ... С. 26.
Шмырев В. І. Збереження національних культур - запорука духовного відродження// Тези III практичної конференції «Культура етнічних утворень Сибіру» ... С. 33-35.
Там же ... С. 35.
Турецька Е. М. Міжнаціональні відносини в багатонаціональному правовому громадянському суспільстві// Тези III практичної конференції «Культура етнічних утворень Сибіру» ... С. 39-40.
