1. Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3

2. Початок 19 століття на Далекому сході ... ... ... ... ... ... ... .. ... 4

3. Інтереси Росії в дослідженнях на сході ... ... ..... 4

4. Продовження досліджень і освоєння територій .. 5

5. Що дало освоєння Далекого сходу Росії ... ... ... 6
1.Вступ.
Российская империя володіла колосальної за ла-боргованості територією. Завдяки енергії і сміливості зем-лепроходцев 16-18 століть (Єрмак, Невельськ, Дежнев, брехні-гель, Берінг і т. д.), кордон Росії була просунута далеко на схід, до самого узбережжя Тихого океану. Через 60 років після того, як загін Єрмака подолав уральський хребет, їхні сини і внуки вже зрубали перший зимарки на берегах Тихо-го океану. Першими на суворе узбережжі Охотського моря вийшли в 1639 році козаки Івана Москвітіна. Активне освоєння-ение Далекого Сходу Росією почалося за Петра 1 Практично відразу після Полтавської перемоги і закінчення Північ-ної війни з укладанням миру зі Швецією в 1721 році. Петро 1 цікавився морськими шляхами в Індію та Китай, поширенню траненіем впливу Росії на східну частину Тихого оці-ана, досягненням "незнане частини" Північної Америки, куди ще не встигли дістатися французи та англійці. Нові рус-ські землі з їх невичерпними багатствами, родючими грунтами і лісами увійшли невід'ємною частиною до складу рус-ської держави. Міць держави помітно збільшилася. «Здивована Європа, на початку князювання Івана Третього, навряд чи навіть підозрювала про існування Московії, затиснута між Литвою і татарами, була приголомшена появою ог-Ромни імперії на своїх східних околицях». І хоча ця територія належала Російській імперії уклад життя народностей, що населяли її від Уралу до Сахаліну, залишався-ся на рівні недалекому від первіснообщинного, який існував у них і до колонізації їх Росією. Влада огра-яка б радикально обмежувала діяльністю царських намісників і змістом невеликих гарнізонів у скільки - небудь великих населених пунктів. Царський уряд бачило в Сибіру і Даль-ньому Сході в першу чергу джерело дешевої сировини, та відмінне місце для посилань і тюрем.
шь в 19 столітті, коли Росія вступила в епоху капіта-лістіческого розвитку, почалося інтенсивне освоєння ог-Ромни просторів.
2. Початок 19 століття на Далекому сході.
початку дев'ятнадцятого століття ще не було зроблено-то скільки - небудь великих досліджень Далекого сходу. По верхньому течією річки Амур не існувало навіть пос-тоянного населення. Хоча обмежуватися районом Амура на цій території звичайно не можна.
Головною подією того періоду безсумнівно була екс-експедиції Г.І. Невельського в 1819 - 1821 - х роках. Йому вдалося не тільки досліджувати узбережжя Сахаліну, але і довести, що він є островом. Подальша робота з вивчення Далекого сходу принесла йому ще одну перемогу. Він відкрив місце розташування гирла Амура. У його дослідженнях йому представлення тавлялся вкрай незаселений берег. І дійсно, СОГ-ласно даними того періоду чисельність місцевого населення на Далекому сході у різних народностей коливалася від однієї до чотирьох тисяч чоловік.
Безсумнівно, що головними дослідниками були каза-ки і переселяються селяни. Саме вони освоювали територію Далекого сходу на суші. У 1817 року хрестили-нін А. Кудрявцев побував на Амурі у гіляки. Він дізнався, що земля на якій вони живуть дуже багата і далека від ціві-лізації. У тридцяті роки про це ж повідав побіжний ста-ровер Г. Васильєв.
3. Інтереси Росії в дослідженнях на сході.
Маючи в своєму розпорядженні відомості про незаселеними дальневос-точної території і непідвладності місцевого населення, уряд Росії в п'ятдесяті роки дев'ятнадцятого століття порушила перед Китаєм питання про розмежування терри-торій. У 1854 році в Пекін були надіслані пропозиції прис-тупити до переговорів.
Двадцять восьмого травня 1858 був укладений Айгунь-ський договір за яким відбувався поділ дальневосточ-них областей. Це був чень важливий етап в освоєнні Дальне-го сходу в цілому. Тому що тепер будь-яка експедиція або так-же просто переселенці зобов'язані були враховувати приналежності тієї чи іншої території.
У результаті Росія отримала додаткові багатства і поселення з яких можна збирати податки. Дослідження ж територій тепер пріобріталі й аспект розвідки по-лізниць копалин.
4. Продовження досліджень і освоєння територій.
У 1844 році подорожуючи по півночі і дальнім облас-тям Сибіру А.Ф. Міддендорф потрапив і на річку Амур. Його ізис-Канія дозволить встановити приблизний маршрут русла Амура. Він же і його послідовник у 1849 році - Г.І. Невельс-кой призвели за собою хвилю російських селян і козаків. Тепер вивчення і освоєння Далекого сходу ставало більш розширеним і планомірним.
У п'ятдесятих роках у низинах Амура вже було обра-зовано два округи - Миколаївський і Софійський. Також був об-утворили Уссурійський козачий і Южноуссурійскій округи. На ці території, до початку шістдесятих років, пересіли-лось більше трьох тисяч чоловік.
У 1856 році на території майбутньої Амурської області було поставлено три російських поста: Зейскій, Кумарскій і Хінганскій, однак активне заселення цих областей розпочалося лише в 1857 році. Навесні того року вниз по Амуру було кинуто перші три сотні новосформованого з забайкальцев Амурського кінного заводу. З 1858 року почався процес посиленої освоєння та заселення Далекого сходу російськими переселенцями. З 1858 по 1869 року на Далекий вос-ток переселилося більше тридцяти тисяч людей. Близько по-Ловін всіх російських переселенців становили козаки з сусід-ній Забайкальської області.
епер кожен день на Далекому сході відзначався усі-ленній розробкою і вивченням місцевості. До тих пір ще ніхто так і не склав повної карти Далекого сходу. Хо-тя спроби це зробити були практично у всіх першопрохідці "і дослідників. Їх дослідженням в цій області пре-пятствовала дуже велика площа території і крайня її незаселеною. Тільки на початку сімдесятих років, бла-цію спільним зусиллям і за розпорядженням особисто царя, була складена дуже приблизна карта основних заселених районів Далекого сходу.
Споруда сибірської залізниці, розпочате в 1891р. і закінчена в 1900 р. відіграла велике значення в економі-зації розвитку цих районів. Це особливо зміцнило пози-ції російської держави на Далекому Сході. На бере-гу Тихого океану побудували місто і військово - морську базу. І щоб ні в кого не виникало сумніву, що ці землі руські, місто назвали Владивосток.
5. Що дало освоєння Далекого сходу Росії.
До кінця шістдесятих років дев'ятнадцятого століття Далекий схід був вже в значній мірі заселений та освоєно вихідцями з Сибіру і Європейської Росії. Значну успіхів було досягнуто в Амурській області, куди спрямовуються переважна маса переселенців і де з успі-хом освоювалися родючі землі Амурської - Зейской одно-ни. Вже до 1869 Амурська область стала житницею всього Далекосхідного краю і не тільки повністю забез-Чіван себе хлібом та овочами, але і мала великі надлишки. На території Примор'я питома вага і чисельність крес-тьянского населення наприкінці дев'ятнадцятого століття були мен-шими, ніж в Амурській області, але i тут розмах поселенців викликав повагу іпрізнаніе мужності первопроход-ців. Чисельність місцевих жителів не дивлячись, а може бути і саме з - за цього різко зменшилася.
Налагодити стабільну торговельні відносини з Кіта-му, що в свою чергу давало постійний дохід російської скарбниці. Багато китайців, бачачи, що поруч є благополучні місця в Росії стали переселятися на Руську тепер вже, землю. Їх гнали з батьківщини неврожаї, малоземелля і побори чи-посадовців. Навіть корейці, незважаючи на суворі закони у своїй країні, прідусматрівающіе навіть смертну кару за само-вільне переселення, ризикували життям, щоб дістатися до російських територій.
У загальному і цілому дослідження і освоєння Далекого вос-струму, що отримало свій апогей в середині дев'ятнадцятого ве-ка до його кінця набуло досить спокійний і планомірний характер. А дослідження територій Далекого сходу на предмет наявності корисних копалин приносить успіх і в на-ше час. Ще дуже багато таємниць зберігає далекосхідна земля.
Література
1. Гринин Л.Є. "Історія Росії" ч.2, М., 1976р.,
   384cтр.

2. Івенкова Н.А. "Давня історія Далекого
     сходу ", М., 1983р., 201стр.

3. Кабузан Н.Є. "Як заселявся Далекий схід",
    Хабаровськ, 1967р., 233стр.

4. Нова історія Китаю. М., 1972., 177cтр.