ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
Галицьке й Волинське князівства виділилися (перший - у 90-х роках XI століття, друга - в середині XII в.) І існували роздільно до 1199, коли вони були об'єднані в одне князівство з центром у Галичі Романом Мстиславичем Великим.
ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
Центр у м. Володимирі-Волинському (відомий з 988 року).
1054 - 1057 Ігор Ярославович
1057 - 1064 Ростислав Володимирович
1064 - 1076 Олег Святославич
1078 - 1086 Ярополк Ізяславич
У 1078 Всеволод Ярославич сів у Києві, посадив сина свого Володимира Мономаха в Чернігові, а племінника Ярополка Ізяславича - у Володимирі Волинському, додавши до нього Туров.
У 1084 Ростиславичі (сини Ростислава Володимировича) вигнали Ярополка з Володимира. Всеволод послав проти них сина Мономаха, який прогнав Ростиславичів і посадив знову Ярополка.
У той же час Давид Ігорович (див. нижче) пішов зі своєю дружиною в дніпровські гирла, захопив тут грецьких купців, забрав у них всі товари. Але від грецької торгівлі залежало багатство і значення Києва, тому Всеволод змушений був припинити грабунки Давида, призначивши йому Дорогобуж на Волині. Ярополк Ізяславич у віддачі Дорогобужа бачив образу себе, намір зменшити його волость, і тому почав злоби на Всеволода, збирати військо. Дізнавшись про це, Всеволод знову послав сина Володимира і Ярополк, залишивши матір і дружину в Луцьку, втік до Польщі. Мономах захопив Луцьк, дружину Ярополкову, дружину його і ввесь маєток, а у Володимирі посадив Давида Ігоревича.
У той же час Червенські міста, область подальшого Галицького князівства, були затверджені за Ростиславичами, тому що після ми бачимо старшого з них - Рюрика князем у Перемишлі. Дуже ймовірно також, що ця область була відібрана Ростиславичами у поляків, не без згоди Всеволода. Незабаром Галицьке князівство виділилося на спадок і в ньому правила династія нащадків Ростиславичів.
У наступному році Ярополк прийшов з Польщі, уклав мир з Мономахом і сів знову у Володимирі. Але незабаром був убитий якимсь дружинником на ім'я Нерадец. Причини вбивства неясні, а період смути на Волині поки що закінчився.
1086 - 1100 Давид Ігоревич
1100 - 1118 Ярослав Святополкович
1119 - 1129 Андрій Володимирович
1129 - 1141 Роман Володимирович, син Володимира Мономаха
1156 - 1170 Мстислав Ізяславич, з перервою в 1168-1169 роках
1170 - 1199 Роман Мстиславич Великий (1151-1205)
ГАЛИЦЬКЕ КНЯЗІВСТВО
Центр в м. Галичі (відомий з середини X століття).
Князівство утворилася у 1144 році шляхом об'єднання кількох удільних князівств з центрами у містах Галич, Перемишль, Звенигород, Теребовль і так званих Червенських міст (Червень, Волинь, Сутейск та ін)
Найбільшої могутності князівство досягло за князя Ярослава Осмомисла (1153-1187).
1141 - 1153 Володимир Володаревич (1104-1153)
Князь Звенигородський (з 1124), перемишльський (з 1129) і галицький (з 1141). У 1144 створив єдине Галицьке князівство з центром у Галичі. Намагався завоювати Волинь, допоміг Юрію Долгорукому зайняти Київ. Успішно відбивав напади угорських і польських військ.
1153 - 1187 Ярослав Осмомисл
1187 - 1197 Володимир Ярославич (1151-1197 +)
1197 - 1199 Роман Мстиславич Великий (1151-1205)
ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
Після об'єднання з Волинським князівством (1199 рік) Галицько-Волинське князівство в XII столітті переживає період економічного підйому і швидкого зростання політичної могутності. Цьому сприяло вигідне географічне положення Галицької землі. У зв'язку з падінням міжнародного значення шляху "з варяг у греки", який опинився під ударами половців, торгові шляхи пересунулися на захід і лягли через Галицьку землю. З іншого боку, перебуваючи на стику трьох найважливіших східноєвропейських країн: Русі, Польщі та Угорщини - Галицька земля набувала дуже значну вагу в міжнародних справах.
Посилення князівської влади викликає боротьбу проти князя з боку місцевого боярства. Княжа влада в Галицькій землі з'явилася порівняно пізно, при сильно розвинутих вже феодальних відносинах: клас землевласників-бояр мав тут виняткової економічної і політичної силою, що надавало особливу силу і гостроту боротьби. Незважаючи на успіхи, досягнуті в боротьбі з галицьким боярством за шість років правління Романа Великого (1199-1205), міць останнього йому все ж таки не вдалося зламати.
1199 - 1205 Роман Мстиславич Великий (1151-1205)
Смерть Романа відкриває період смути, що тривали майже 40 років. У цих смута активну участь брали Угорщина і Польща, втручаючись у боротьбу, переслідуючи власні вигоди. Завдяки цьому синові Романа Данилові вдається в кінцевому підсумку повернути собі владу. У 1236 році він обложив Галич і під тиском городян боярство змушене було здати місто і визнати владу Данила.
1205 - 1211 Володимир Ігорович (1170-1212 +)
1211 - 1212 Данило Романович (1201-1264 +)
1212 - 1219 Угорська королевич Коломан;
1219 - 1220 Мстислав Мстиславич Удалий (1170-1228 +)
1220 - 1221 Данило Романович (1201-1264 +)
1221 - 1226 Мстислав Мстиславич Удалий (1170-1228 +)
1226 - 1230 Андрій Угорська, зять Мстислава Удалого;
1230 - 1221 Данило Романович (1201-1264 +)
Природний хід подальших подій був перерваний татаро-монгольською навалою. У 1241 році землі князівства були зруйновані, Галич та інші міста зруйновані.
1238 - 1264 Данило Романович (1201-1264 +)
Данило Романович вів війни з литовцями і ятвягами, сподівався організувати хрестовий похід проти татаро-монголів за допомогою поляків, чехів, угорців і римського папи.
17 серпня 1245г. у г.Ярослав (на р. Сан) відбулося так зване Ярославське битва, в якій Данило Романович в союзі з половцями здобув перемогу над об'єднаними силами угорської, польської та ворожої Данилові Романовичу російської знаті (князь Ростислав Михайлович та ін.) Битва призвело до відновлення внутрішньої єдності Галицько-Волинського князівства. У 1253 році Данило Романович коронувався королівською короною в Дрогичині.
* * *
Землі князівства захоплені Польщею в 1349 році, надалі поділені з Великим князівством Литовським.