Після кризи 1900-1903 рр.. наступив світової промисловий підйом. Новий Росії цього підйому не дали розвернутися російсько-японська війна і Бурже-азная рев-ція. З кінця 1907 р. почався черговий світовий економічний крі-ЗІС. Але криза буває після підйому, а, оскільки в Росії підйому не було, воно й практично не було і кризи. Так що з економічної історії Россіівипал цілий економічний цикл. А з 1910 по 1913 рр.. в стані відбувався но-вий промисловий підйом.
Розглянемо деякі обставини, стимулювавши-шие цей підйом та визначали його особливості:
1) Прийнято вважати, що головним стимулом піднесення були гос.зака-зи, пов'язані з перегонами озброєння напередодні першої світової войни.Решаюшім факто-ром підйому були не військові замовлення, а еконм. зростання країни, успіхи с/г і промислово.
2) Столипінська аграрна реформа прискорила розвиток капіталізму нд/г, а це збільшило попит на с/г машини, добрива, покрівельне залізо идр. пром.товари.
3) У стані виникла велика кількість капіталів. Масові інвестиції происходи-ли під час підйому, а, оскільки попередній промисловий підйом не відбутися у-ялся в Росії, то капітали накопичувалися протягом 10 років. Росія стала так-же вивозити капітал за кордон, що було не характерно для Росії. Ці обставини визначили головні особливості підйому. За темпамроста промисловості Росія випереджала інші країни - і не тільки в годиетого підйому. Незважаючи на ці значні успіхи в промисловому розвитку, Росія залишалася в основному аграрною країною. Особливо слабко був розвиток Росії машинобудування. Більшу частину промислового обладнання Россіяввозіла з-за кордону. Економічна відсталість виражалася в отставанііпроізводства продукції на душу населення, засилля іноземного капітала.Решаюшім фактором війни став військово-промисловий потенціал. Високий воєн-но-промисловий потенціал - це високорозвинений промислово-економіческійкомплекс. У Росії цей військово-промисловий потенціал був відносно сла-бим, тому що слабко розвинене машинобудування: більшість верстатів для вій-ної промисловості довелося імпортувати. Обов'язковим елементом воєн XXстолетія є мобілізація промисловості, тобто перебудова промислово-сті для військових потреб. Російські промисловці були аж ніяк не проти пере-вода своїх підприємств на військове виробництво, так як військові замовлення биліочень вигідними. Але значна частина грошей, розданих для виконання за-наказів, пропала марно, тому що виробництво військової техніки вимагає особойточності і спеціалізації. При мобілізації промисловості створюються державними державні недержавні органи, які контролюють процес мобілізації, регулюють і уп-равляют господарством. У Росії такими органами стали чотири "Особливих совещ-ня", утворені в 1915 р. - з оборони, з перевезень, з палива та попродовольствію. Головним із них було особливе нараду з оборони, котороеведало військовою промисловістю, розподіляло військові замовлення, об'едінялодействія інших трьох зборів. Головним напрямком діяльності собра-ня з оборони стало об'єднання заводів в групи для виконання замовлень, що дозволило збільшити виробництво озброєння. Дії інших собра-ний були спрямовані на налагодження засмучених економічних свя-зей.
Важке становище складалося на транспорті: починався транспортний ітоплівний голод. Війна викликала зниження с/г Виробництво і розлад фі-нанси. Продовольства в містах промислового центру і півночі стало вистачати, тому що порушився товарообіг між містом і селом. Войнатребовала величезних витрат, але під час війни державні доходи Оби-чно скорочуються. Тому, військові витрати покривалися за рахунок особливих джерелом ників. Першими з цих джерел були державні позики, зовнішні івнутренніе. Другим джерел була паперово-грошова емісія, випуск всебольшего кол-ва паперових грошей.