Адмірал Д. Н. Сенявін

Капітан 1 рангу В.І. Андрєєв

Видатний російська флотоводець кінця XVIII - початку XIX століття Дмитро Миколайович Сенявін народився 6августа 1763г. Його предок Наум Сенявін прославився великої морської перемогою в бою у о.Езель в 1719г. під час Північної війни. Батько Дмитра Миколайовича теж служив у флоті.

В 1773 р. Д. Н. Сенявін був зарахований у Морський корпус і завдяки великим здібностям закінчив його одним з перших. У листопаді 1777г. Сенявін був вироблений в гардемарини і в цьому званні проплававши кілька кампаній.

1 травня 1780г. Сенявін був вироблений в мічмани і призначений на корабель "Князь Володимир ", що входив до ескадри, що відправляється до Португалії для підтримки озброєного нейтралітету. У плаванні Сенявін перебував близько року, і воно дало йому хорошу морську загартування. Повернувшись, він був призначений у Азовський флот.

У 1783р. Сенявін звання лейтенант і призначений прапор-офіцером контр-адмірала Мекензі, що відав питаннями будівництва Севастопольського порту. У цій посади (з перервами) Сенявін залишався до 1786г., корду він перейшов у плаваючий склад. Його призначили командиром пакетбота "Карабут", підтримував стосунки з російським послом в Туреччині.

Під час російсько-турецької війни 1787-1791гг. Сенявін пройшов сувору бойову школу під командуванням адмірала Ушакова. У перший період війни він виконував обов'язки прапор-капітана в ескадрі Войновича. 3іюля 1788. здобуто першу перемогу Чорноморського флоту у о.Фідонісі, де особливо відзначився Ф. Ф. Ушаков, командував російського авангарду.

У момент, коли сильний турецький флот допомагав з моря обложеному Очакова, Сенявін з п'ятьма крейсерами був посланий до берегів Анатолії, щоб порушити турецькі шляху повідомлення і відвернути увагу турецького флоту від Очакова. Потрібно відзначити, що вже тут, у своїх перших самостійних діях, Сенявін проявив неабиякі здібності і мав ряд успіхів - взяв кілька призів, знищив близько десятка турецьких торгових суден і т.п.

Після цих успішних дій Сенявін був призначений командиром корабля "Леонтій Мученик ", а потім командиром корабля" Володимир ". 1791р. -- четвертий рік війни - застав Сенявіна командиром корабля "наварха" в складі ескадри Ф. Ф. Ушакова.

Після закінчення війни Д. Н. Сенявін продовжував командувати лінійним кораблем у складі ескадри Ушакова. 13августа 1798г. ескадра під прапором віце-адмірала Ушакова у складі шести лінійних кораблів, семи фрегатів і трьох бригом вийшла з Севастополя і попрямувала до Константинополя для з'єднання з турецьким флотом. У Константинополі до російської ескадрі приєдналися 4корабля, 6фрегатов, 4корвета і 14канонерскіх човнів з сил турецького флоту, і поєднана ескадра вийшла у Середземне море для бойових дій проти французів.

Першим завданням Ушакова було заняття Іонічних островів, окупованих французами, для створення на них бази ескадри. Найбільш захищеними з островів були Корфу і Санта-Мавра. Взяття Санта-Маври було доручено капітанові 1ранга Сенявіна, який командував кораблем "Св. Петра". На допомогу йому було додано фрегат "Наварха" і два турецькі кораблі. Сенявін блискуче впорався з покладеним на нього завданням, і 2ноября фортецю Санта-Мавра здалася. Ушаков, доносячи про взяття фортеці, саму дав позитивну оцінку діям Сенявіна. Русские моряками були зайняті також і інші Іонічні острови, а потім звільнені від французів Неаполітанське королівство і Рим.

Після повернення ескадри Ушакова до Севастополя в 1800г. Сенявіна призначили командиром Херсонського порту. У 1803г. його перевели до Севастополя на ту ж посаду. У Наступного року Сенявін був призначений начальником флотським в Ревель, де і перебував до 1805. Цього року Сенявін був поставлений на чолі російської ескадри, вирушав у Середземне море для бойових дій проти французів.

Міжнародна обстановка початку XIX ст. була дуже складною. Після перемог російських військ під командуванням великого полководця О. В. Суворова і російського флоту під начальством чудового флотоводця Ф. Ф. Ушакова наприкінці XVIIIв. міжнародне значення Росії та її вплив на європейські справи значно посилилися. Основне місце в міжнародного життя того часу займала запекла боротьба між капіталістичної Англією та її конкурентом Францією, теж вступила на капіталістичний шлях розвитку. Боротьба ця велася за панування в Європі і в усьому світі, тобто носила загарбницький характер.

Ставленик французької буржуазії Наполеон розумів, що без союзу з Росією він не переможе Англію. Але активна агресивна політика Наполеона в Європі і, особливо, на Балканах та Близькому Сході загрожувала інтересам Росії. Все це вело до загострення франко-російських протиріч.

Починаючи з 1804г., Росія для боротьби з Францією початку концентрувати свої сили в Середземному морі. зі складу Чорноморського флоту туди були відправлені 2лінейних корабля, 2фрегата, 6корветов і 4бріга під командою капітан-командора Сорокіна. Крім того, із Севастополя в Корфу було перекинуто піхотна дивізія. З Кронштадта в Середземне море в 1804г. прийшла ескадра у складі двох лінійних кораблів і двох фрегатів - на додаток до знаходилися там силам зі складу Чорноморського флоту.

У березні 1805. між Росією і Англією було укладено договір про спільні дії проти Франції. До цього союзу приєдналися Австрія і Неаполь. Таким чином, англійської уряду вдалося створити коаліцію для боротьби проти Франції.

10 вересня 1805. з Кронштадта в Архіпелаг вийшли основні сили російського флоту під командуванням Д. М. Сенявіна, щойно виробленого у віце-адміралом. До складу ескадри входили 5лінейних кораблів і фрегат. В дорозі до ескадрі приєдналися 2бріга. 18января 1806г. Сенявін благополучно прибув на Корфу і тут набув командування російськими морськими і сухопутними силами на Середземному морі. Всього під командуванням Сенявіна виявилося 11лінейних кораблів, 7фрегатов, 5корветов, 7брігов і 12канонерскіх човнів (1154пушкі і 8000человек команди). Сухопутних військ було близько 15тыс. чоловік.

Сенявіна була поставлено завдання захищати Іонічні острова, як базу російського флоту, і не допускати захоплення Греції Наполеоном. На перших же порах, виходячи з ситуації, що обстановки, Сенявін перейшов до активних дій. Він зайняв область Каттаро і Чорногорію з фортецями Боко-ді-Каттаро і Кастель-Нуово. Для залучення на свій бік населення Сенявін звільнив мешканців зайнятих російськими областей від усіх повинностей і організував конвоювання суден, що йдуть до Трієст і Константинополю, що вельми сприяло розвитку торгівлі цих областей.

У свою чергу бокезци і чорногорці створили в допомогу російській ескадрі флотилію в числі близько 30судов, озброєних 8-20 гарматами кожне. Ці судна успішно діяли, порушуючи торгові зв'язки французів.

Подальші дії ескадри Сенявіна, аж до розриву з Туреччиною, носили той же характер: дії проти фортець, боротьба з торгівлею противника і сутички з легкими силами французів.

У грудні 1806г. Туреччина, підбурювана Наполеоном, оголосила війну Росії.

1 січня 1807. на посилення ескадри Сенявіна в Корфу прибула нова ескадра під командуванням капітан-командора Ігнатьєва. Вона складалася з п'яти лінійних кораблів, фрегата, корвета і шлюпки. Тоді ж Сенявін дізнався і про розрив з Туреччиною.

Відповідно до наміченого в Петербурзі планом війни 8января 1807. Сенявіна була послана інструкція, в якій зазначалося: "... найголовніша мета дій наших направляема повинна бути до нанесення удару в саме лоно Оттоманської імперії досягненням і підкоренням її столиці ..."'.

Далі в цій інструкції говорилося: з десятьма або більше кораблями і декількома фрегатами відправитися до Дарданелли і перервати сполучення між європейськими й азіатським берегами; якщо можливо, то перервати повідомлення і по всьому Дарданелльська протоці і Мармурового моря; намагатися зайняти головні пункти в Архіпелазі, у тому числі острова Родос, Мітілену та інші, на яких є верфі і корабельні лісу; відрядити кілька суден для блокади Єгипту; для висадки десантів використовувати сухопутні війська, які повинні бути взяті на ескадру з таким розрахунком, щоб не була ослаблена захист Корфу і інших місць; в Адріатичному море залишити стільки судів, скільки обставини зажадають; між усіма вказаними місцями заснувати крейсерство; намагатися мати зносини з командувачем російською армією в Молдавії та Валахії; особливо "звернути увагу на посилення перешкод до всякого повідомленням французів з турками, щоб не тільки війська їх проходити, але навіть кур'єри та письмові зносини пропускаеми бути не могли ".

Аналізуючи дану інструкцію, слід відзначити перш за все велику кількість поставлених завдань перед Сенявіна. Справді, Сенявін повинен був і Константинополь захопити, і Єгипет блокувати, і Корфу захищати, і перешкоджати повідомленням французів з турками. Якби Сенявін сліпо послідував цій інструкції, він неминуче був би розбитий, тому що його сили виявилися б розпорошеними. Слід визнати цілком правильним рішення Сенявіна залишити частину сил для захисту Корфу, а з головними силами йти в Архіпелаг, де вирішувалася основне завдання.

10 лютого 1807. ескадра у складі восьми лінійних кораблів і фрегата з десантом чисельністю 1256человек попрямувала в Егейське море. Враховуючи, що раптовість діє приголомшливо, Сенявін на шляху затримував всі купецькі кораблі, щоб ніхто не сповістив противника про рух російської ескадри.

Надії урядових кіл на те, що англійська ескадра адмірала Дукворта допоможе Сенявіна, не виправдалися. Петербурзькі стратеги забули стару традицію Англії - Загрібати жар чужими руками. Англійці не побажали підсилювати своїми кораблями ескадру Сенявіна, але спробували випередити події і захопити Константинополь раніше росіян.

7 Лютий 1807. англійська ескадра у складі семи кораблів, двох фрегатів та двох бомбардирських суден під прапором адмірала Дукворта пройшла Дарданелли і раптово з'явилася у Константинополя, знищивши по дорозі кілька дрібних турецьких суден. Англійці почали переговори з турками, але останні, навмисно затягуючи переговори, зуміли настільки посилити зміцнення в протоці, що Дукворту довелося спішно йти, несучи при цьому великих втрат.

Таким чином, коли Сенявін з ескадрою прийшов в Архіпелаг, Дарданелли були вже дуже сильно укріплені і завдання прориву їх виявилася важкою. Дукворт само, як і слід було очікувати, навідріз відмовився посилити ескадру Сенявіна і 1березня пішов на Мальту.

28 лютого Сенявін зібрав військову раду, на якій з огляду на обставини, що склалися було вирішено не прориватися через Дарданелли, а обмежитися їх блокадою.

У зв'язку з прийнятим планом блокади Дарданелл необхідно було зайняти маневрену базу для флоту. Вибір припав на розташований в безпосередній близькості від протоки о.Тенедос. На острів було висаджено десант, який обложив фортецю Тенедос. Завдяки рішучим діям десанту і допомоги з боку кораблів ескадри турки були змушені здати фортецю. 10марта 1807. турецький гарнізон був відпущений на анатолійський берег, так як Сенявін не міг залишити велику масу "ротів" у себе на ескадрі.

Забезпечивши себе базою, Сенявін приступив до блокади Дарданелл. Тривалий цього по черзі призначалися по два кораблі; вони стояли на якорі біля протоки по 10-12 діб. Одночасно посилалися кораблі для крейсерства на торгових шляхах супротивника і для дій проти ворожих берегів. Але все ж основним завданням для Сенявіна було знищення турецького флоту, тому що поки цей флот продовжував існувати перевершуючи російську ескадру за чисельністю, положення Сенявіна в Архіпелазі НЕ могло бути міцним.

Дарданелльська битва (10-11мая 1807.). Блокада Дарданелл викликала голод і невдоволення населення в Константинополі. Турецький уряд вимагав від командування свого флоту зняти блокаду протоки і знищити російську ескадру. Виконуючи це вимога, 7мая турецький флот у складі восьми лінійних кораблів, шести фрегатів, чотирьох шлюпок, брига і понад 50гребних суден вийшов з протоки.

Сенявін, бажаючи відтягнути противника від протоки і берегових батарей, а також вийти на вітер, відійшов до о.Імброс. На другий день засвежело, і Сенявін повернувся до Тенедосу. Там він дізнався, що під час відсутності ескадри турки під командуванням французьких офіцерів невдало атакували Тенедос. Крім того, Сенявін дізнався, що турецький флот стоїть в кількох милях від Тенедоса, у о.Мавра.

10 травня, скориставшись сприятливим південно-західним вітром, російська ескадра знялася з якоря і пішла на зближення з противником. Турецький флот підняв вітрила і, не бажаючи приймати бій, пішов до Дарданелли. Сенявін наказав російської ескадрі підняти всі вітрила і нападати за здатністю. Тільки до 6часам вечори, вже неподалік від Дарданелл, російські кораблі наздогнали турків і почали бій. Російська ескадра. чисельністю поступалися супротивнику, прекрасно маневрувала. Украинские значно раніше, ніж турки, навчилися використовувати вогонь обох бортів кораблів. Чи не дотримуючись ладу, кораблі Сенявіна прорізали лінію супротивника і, знаходячись під вогнем ворожих кораблів і берегових батарей, в умовах наступила темряви продовжували бій, у якому велику роль зіграла чудова бойова виучка російських моряків. Уночі, в темряві, турецькі батареї стріляли і по російською та по своїх кораблів. До півночі вітер стих, і воювали. Сильно пошкоджені 3турецкіх корабля змушені були приткнутися до обмілинах під азіатським берегом. Іншим кораблям вдалося проскочити в Дарданелли.

Російські кораблі стали на якір біля протоки. На світанку 11мая шлюпки, спущені з турецьких кораблів, почали буксирувати в протоку 3поврежденних корабля. Сенявін наказав чотирьом кораблям і одному фрегату відрізати противника. Турецькі кораблі були атаковані, один з них встиг увійти в Дарданелли, а два інших викинулися на берег.

Цим закінчилося Дарданелльська битва, в результаті якого 3корабля у супротивника були виведені з ладу. Втрати в особовому складі доходили до 2000чел.

Тим часом, у результаті блокади Дарданелл, що призвела до упав-ному припинення підвозу продовольства до Константинополя, посилилося невдоволення населення. Все це закінчилося переворотом: був повалений СелімIII і до влади прийшов султан МустафаIV.

Хоча перший вихід турецького флоту з Дарданелл і закінчився невдачею, населення вимагало від уряду і флоту активних дій і прориву блокади.

Турецьке уряд поставив командувачу флотом завдання: уникаючи бою з російським флотом, опанувати за допомогою десанту островом Тенедос. Турецький уряд вважало, що Сенявін, позбувшись бази, змушений буде зняти блокаду Дарданелл. Це припущення турків було помилковим, тому що якби їм вдалося взяти о.Тенедос, російська ескадра могла вибрати в якості бази будь-якої з численних островів поблизу Дарданелл. Домогтися зняття блокади турецьке командування могло тільки вигравши бій, якого воно ретельно уникав і боялося.

10 червня російська спостережний пост на Тенедосе доповів, що ворожа ескадра, що складається з 10 лінійних кораблів, п'яти фрегатів, двох Бриг і трьох шлюп, виходить з протоки. Турецький флот зайняв позицію в о. Імброс. Веслова флотилія турків зосередилася у азійського берега. На ній перебував 6-тисячний десант, призначений для висадки на о.Тенедос.

Аж до 14іюня умови погоди не дозволяли Сенявіна підійти до супротивника. 15іюня Сенявін, бажаючи вийти на вітер, підійшов до о.Імброс і зайняв позицію між Імбросом і європейським берегом, опинившись таким чином між турками і протокою. Турецький флот спустився до Тенедосу і безуспішно намагався висадити десант на північній стороні острова. 16іюня під прикриттям вогню корабельної артилерії туркам вдалося висадити десант в кількості близько 6000 чоловік, який почав облогу фортеці.

Сенявін, переконавшись, що турецький флот перебуває у о.Текедос, поспішив з ескадрою туди. Побачивши російську ескадру, командуючий турецьким флотом Сеїд-Алі знявся з якоря і пішов у море в південно-західному напрямку. Сенявін, підійшовши близько полудня 17іюня до Тенедосу, дізнався, що у гарнізону снаряди під кінець і що турки посилили атаку, поспішаючи захопити фортецю до одержання нею допомоги від ескадри. Розраховуючи ще нагнати противника, Сенявін забезпечив фортеця боєзапасом і знищив гребні турецькі судна, що перевозили десант. Вранці 18іюня ескадра вересняявіна вийшла в море і до вечора зайняла у о.Імброс позицію, що перепиняють туркам шлях до Дарданелли.

Афонської бій (19іюня 1807.). Ще перед виходом у море врахувавши досвід битви під Дарданелл, Сенявін віддав бойовий наказ такого змісту:

"Обставини зобов'язують нас дати рішучий бій, але поки флагмани ворожі НЕ будуть розбиті сильно, до тих пір очікувати має битви досить завзятої, тому зробити напад наступним чином: за кількістю ворожих адміралів, щоб кожного атакувати двома нашими, призначаються кораблі: "Рафаїл" з "Сильним", "Селафаіл" з "Уріїл" і "Потужний" з "Ярославом". По сигналу № 3 при французькому гюйс негайно спускатися цим кораблям на флагманів ворожих, і атакувати їх з усілякою рішучістю, як можна ближче, аж ніяк не боячись, щоб ворог побажав запалити себе. Минуле бій 10мА показало - чим ближче до нього, тим більше від нього менше шкоди, отже, якби кому трапилося і звалитися на абордаж, то й тоді можна очікувати більшого успіху. Прийшов на картечний постріл, починати стріляти. Якщо ворог під вітрилами, то бити по щоглах, якщо ж на якорі, то по корпусу. Нападати двом з одного боку, але не з обох бортів, якщо трапиться дати місце іншому кораблю, то ні в якому разі не відходити далі картечних пострілу, з ким розпочато бій з тим і кінчити або потоплення, або підкоренням ворожого корабля.

Як на безлічі непередбачені випадків неможливо зробити на кожен позитивних настанов, я не поширюю оних більше; сподіваюся, що кожен син вітчизни майже виконали свій борг славним чином.

Таким чином, в основі наказу Сенявіна було прагнення до рішучого бою. Правильно оцінюючи противника, Сенявін спрямовує головний удар по турецьких флагманах. На напрямку головного удару він створює подвійну перевагу сил (шість лінійних кораблів проти трьох турецьких флагманів) і застосовує новий прийом: зосереджений удар двох кораблів з одного борту. Для забезпечення успіху головного удару Сенявін залишає у своєму розпорядженні 4лінейних корабля з метою або підтримати головний удар, або зв'язати боєм інші турецькі кораблі, щоб вони не змогли прийти на допомогу флагманах.

На світанку 19іюня російські кораблі виявили противника. Турецькі кораблі стояли на якорі неподалік від о.Лемнос. У п'ятій годині на флагманський корабель російської ескадри був піднятий сигнал "Поставити всі можливі вітрила і спуститися на ворога ".

Турецький флот досить швидко побудувався в лінію баталії так, що їх три флагмана опинилися в середині лінії, а фрегати і бриги - в голові і за лінією.

Співвідношення сил в бою було таким. Російська ескадра включала кораблі: "Твердий" -- 74пушкі, командир - капітан 1ранга Малєєв (прапор віце-адмірала Сенявіна); "Рафаїл" - 74пушкі, командир капітан 1ранга Лукін; "Уріїл" - 84пушкі, командир - капітан 2ранга І. Биченскій; "Св. Єлени" -- 74пушкі, командир - капітан 2ранга М. Биченскій; "Сильний" - 74пушкі, командир - капітан 1ранга Салтиков; "Селафаіл" - 74пушкі, командир -- капітан 2ранга Рожнов; "Ярослав" - 74пушкі, командир - капітан 2ранга Митьков; "Швидкий" - 74пушкі, командир - капітан 1ранга Шельтінг; "Потужний" - 74пушкі, командир - капітан 1ранга кров; "Ретвізан" - 64пушкі, командир - капітан 2ранга Ртищев. Всього Сенявін мав 10лінейних кораблів з 740пушкамі.

Турецька ескадра складалася з лінійних кораблів: "Мессудіе" - 120пушек (прапор капудан-паші Сеїд-Алі); "сідел-Бахрі" - 90пушек, (прапор капітан-бея Бекір-бея); "Анка-Бахрі" - 86пушек (прапор Шеремят-бея); "Таус-Бахрі" - 84пушкі; "Бешарет-Нюман" - 84пушкі; "Тефік-Нюман" - 84пушкі; "Сайаді-Бахрі" - 74пушкі; "Мем-Банк-Нюсарет" - 74пушкі; "Хібет Ендас" - 74пушкі; "Килигей-Бахрі" - 84пушкі (в бою участі не брав); фрегатів: "Мескензі Газа" - 50пушек; "Бедріза Фет", - 50пушек; "Фукі Зефір" - 50пушек; "Нессі Фету" - 50пушек; "Іскандріе" - 44пушкі; шлюп: "Метелін" - 32пушкі; "РехберіАлім" - 28пушек; "Денювет" - 24пушкі, двухбрігов по 18 гармат на кожному. Всього турецька ескадра мала у своєму складі 10 лінійних кораблів, 5 фрегатів і 5 дрібних суден. Загальна кількість гармат на ній сягало 1214.

Отже, російська ескадра за кількістю кораблів і за кількістю гармат значно поступалася противнику. Але за якістю тактичної підготовки командування, хоробрості і мужності особового складу ескадра Сенявіна набагато перевершувала турецьку.

При вітрі з сходу-північно-сходу силою 3-4 бали російська ескадра спускалася на супротивника двома колонами, з яких ліву склали 6 кораблів, призначених для атаки флагманів, праву - 4 корабля під командою самого Сенявіна. Близько 7часов по сигналу флагмана "Спуститися на ворога" ліва колона повернула на супротивника і пішла перпендикулярно його курсу, прямуючи на центр ворожої лінії. Права колона також змінила курс, прагнучи охопити голову ворожої лінії. У 7час.45мін. на "тверду" був піднятий сигнал Сенявіна: "Призначеним кораблям атакувати ворожих флагманів впритул ". Так як турки були під вітром і їх гармати мали великий кут підвищення, вони відкрили вогонь першими. Гармати російських кораблів були заряджені двома ядрами для першого залпу, і згідно з наказом кораблі не відкривали вогню до тих пір, поки не підійшли на дистанцію картечних пострілу.

Прагнучи якомога швидше підійти ближче до противника, кораблі лівої колони не дотримувалися ладу при підході і йшли попарно. Кожна пара спрямовувалася на призначений їй флагманський корабель. Першою парою були "Рафаїл" з "Сильним". На них і зосередився вогонь усієї ескадри противника. При підході до ворожої лінії "Рафаїл", маючи збиті вітрила, не послухався керма і прорізав лад турків між кораблями "Мессудіе" і "Сідел-Бахрі", ведучи вогонь з обох бортів. "Сильний" і дві інші пари кораблів, підійшовши на дистанцію пістолетного пострілу, лягли на курс, паралельний курсу противника. Строй їх був стулити так тісно, що бушпріти задніх кораблів лежали на кормі передніх. Тільки відмінно підготовлені командири і команди могли здійснити цей складний маневр, перебуваючи в безпосередній близькості від ворога, під його вогнем. Тим часом колона під командою Сенявіна атакувала авангард противника; флагманський корабель "Твердий" дуже швидко збив головний фрегат турків, а потім, вдаривши по наступному в лінії кораблю, змусив і його лягти в дрейф, ніж зупинив рух всієї колони противника. До цього часу вийшов "Рафаїл", команда якого вже виправила пошкодження корабля і, йдучи паралельним курсом, продовжував стріляти по головному турецького корабля. Два наступних турецьких корабля опинилися під зосередженим вогнем всіх чотирьох кораблів колони Сенявіна і, не витримавши їх вогню, теж спустилися під вітер. Четвертим лінійним кораблем в турецькій лінії йшов "сідел-Бахрі" - флагманський корабель Бекір-бея, вже грунтовно постраждалий від обстрілу артилерії лівої колони. Сенявін на "тверду" перегородив йому шлях і подовжнім залпом збив що залишилися вітрила і реї. "Швидкий" продовжував битися з трьома першими кораблями і у свій час був в дуже важкому стані, але потім йому вдалося відірватися від ворога.

Внаслідок сміливих і рішучих дій російських кораблів вже до 10часам отримали пошкодження турецькі кораблі були змушені вийти з ладу і безладно відходити по напрямку до Афонської горі. У 10часов Сенявін підняв сигнал "Спуститися до противнику ще ближче і переслідувати його постійно ".

Тим часом і ліва колона робила свою справу. "Потужний" і "Сильний" вели зосереджений вогонь по "Мессудіе", інші кораблі стріляли по іншим турецьким кораблям. Внаслідок зупинки лінії турецьких кораблів російські кораблі поступово висувалися так, що близько 10час.30мін. кінцевий корабель "Ярослав" порівнявся з "Мессудіе". Однак він унаслідок втрати керування довільно розвернувся, а потім увалилася на лівий галс і пішов контркурсом з кінцевими кораблями турецькій лінії.

На 12 годину обстановка бою була наступна: "Швидкий" продовжував битися з трьома кораблями авангарду; "Рафаїл", пройшовши лінію, вийшов на вітер і приводив до ладу свій розбитий такелаж і вітрила; "Ретвізан" і "Св. Єлени" перебували на вітрі щодо авангарду супротивника: "Потужний" опинився в середині турецької ескадри; інші кораблі, розтягнувшись дугою, билися з ворожим центром. Відстань між супротивниками поступово збільшувалася. . О першій годині дня вітер зовсім стих, і обидві ескадри припинили бій. Турецька ескадра розділилася на три групи:

підвітряного -- з трьох кораблів авангарду і трьох фрегатів;

центральна -- з чотирьох кораблів і двох фрегатів;

остання, де без вітрил на буксирі йшли флагманський 90-гарматний корабель "Сідел-Бахрі" і транспортували його корабель "Бешарет-Нюман", фрегат "Нессі-Фету" і шлюп "Метелін".

За час бою турецькі кораблі були сильно побиті, і частина з них ледве трималася на плаву. З російських кораблів мали ушкодження "Рафаїл", "Твердий", "Потужний" і "Скорий".

До 2 години дня остаточно заштілело, а потім вітер змінився і став дути з заходу. Таким чином, турецька ескадра опинилася на вітрі і, привівши в бейдевінд, стала швидко йти від російських кораблів на північ. Розбитий "сідел-Бахрі" і його конвоїри поступово відставали від інших кораблів. До 6часам вечора, коли вітер став свіже, Сенявін наказав "Уріїл" і "Селафаілу" відрізати їх. Призначені кораблі вирушили в погоню, і вночі конвоїри ( "Бешарет-Нюман", "Нессі" і "Метелін") кинули "сідел-Бахрі", рятуючись від наздоганяли їх російських кораблів. "Сідел-Бахрі" здався в полон. Вранці 20 червня основні сили турецької ескадри продовжували залишатися на вітрі і були недосяжні для Сенявіна, але ті кораблі, які намагалися конвоювати "сідел-Бахрі", а потім кинули його, не встигли наздогнати свою ескадру і залишилися під вітром у Афона. Сенявін наказав чотирьом кораблям відрізати їх. Рятуючись від переслідування, турки були змушені викинутися на мілину і спалити свої судна. На світанку 22іюня були помічені два великих диму. Згодом з'ясувалося, що турки спалили ще один корабель і один фрегат, розбиті так, що вони не змогли йти разом з флотом. Незабаром затонули ще два турецьких фрегата у о.Самофракі. .

Таким чином, в результаті Афонського битви турецька ескадра втратила 3лінейних корабля, 4фрегата і шлюп. Надзвичайно великими були втрати в особовому складі. Наприклад, на одному тільки "сідел-Бахрі" було 230убітих, 160ранених, а 774человека були взяті росіянами в полон. З російської сторони втрат у судовому складі не було.

Після бою Сенявін пішов на виручку своєї бази - Тенедоса, яка героїчно трималася в боротьбі з чисельно переважали силами супротивника. Коли російська ескадра підійшла до Тенедосу, що облягали фортецю турки опинилися між двох вогнів - між фортецею і кораблями. Вступивши в переговори з начальником турецького десанту, Сенявін запропонував туркам здатися з умовою, що роззброєні турецькі війська будуть доставлені на анатолійський берег. Турки погодилися. 28июня близько 5000турок були перевезені на берег, все обсадні гармати і зброя були здані російською. Турецька ж ескадра 26іюня увійшла в Дарданелли і більше вже не виходила з протоки. Російський флот завоював панування на морі.

Безпосереднім політичним результатом Афонської перемоги було звернення турецького уряду з пропозицією розпочати переговори про перемир'я. У серпні ці переговори закінчилися укладанням перемир'я.

Що забезпечило успіх російських моряків в Афонському бою? Перш за все перемога над супротивником була досягнута завдяки чудовій підготовці, мужності і героїзму матросів і офіцерів російських кораблів. Російська ескадра здійснювала тривалі переходи і мала. чудову практику. Велика увага на ескадрі приділялася дисципліни, організації служби, бойовий вишкіл і мистецтву маневрування. Всі командири кораблів ще раніше всебічно вивчили бойовий наказ і засвоїли задум адмірала. Сам же наказ відрізнявся простотою і ясністю викладу. З огляду на хорошу попередню підготовку командирів кораблів, він давав їм свободу дій.

У Афонському битві Сенявін показав себе як видатний флотоводець, гідний продовжувач традицій Ушакова. Він чудово використав сильні сторони російського флоту -- гарну маневрену підготовку кораблів, бойову вишкіл особового складу, зводячи нанівець перевагу матеріальної частини противника. Маючи менше число кораблів, Сенявін на вирішальній ділянці даного бою - проти флагманських кораблів - Зосередив подвійну перевагу сил (проти одного борту корабля противника два своїх корабля). Сенявін знав, що турецькі кораблі стійко б'ються лише до виведення з ладу їх флагманів, а потім боєздатність їх різко падає, тому що командири не підготовлені до самостійних дій. Там, де обстановка була зрозуміла і протягом бою мало могла змінитися (ліва колона), Сенявін надавав командирам можливість діяти самостійно; там же, де обстановка швидко змінювалася, Сенявін брав керівництво на себе. Він безпосередньо командував правою групою, атакований авангардом супротивника.

* * *

Сенявін здобув блискучу перемогу над турками. Але висновок Тільзітського світу не дозволило російської ескадрі використовувати результати своєї перемоги. 23августа Сенявін отримав припис припинити військові дії і негайно передати Іонічні і Далматинські острови і провінцію Каттаро Франції, а Тенедос - Туреччини та повертатися до Росії.

На виконання цього розпорядження Сенявін відправив які перебували в його розпорядженні суду Чорноморського флоту (5кораблей, 4фрегата, 4корвета і 4бріга) і 20прізових судів під командуванням капітана-командора Салтанова в Севастополь. Ескадрі капітан-командора Баратинського, що знаходилася у Венеції, було наказано йти в Балтику. 19сентября ескадра Сенявіна, в числі десяти кораблів і трьох фрегатів, вийшла з Корфу для проходження до Росії. Сенявін був попереджений про можливість війни з Англією і необхідності в зв'язку з цим уникати зустрічей з її флотом.

28 жовтня 1807. російська ескадра прийшла до Лісабона. Навряд чи кому-небудь з російських адміралів доводилося бувати в такому складному та небезпечному становищі, в якому опинився Сенявін під час лісабонського "сидіння". Англійська ескадра блокувала Лісабон з моря. Сам же Лісабон в кінці листопада 1807. був зайнятий французькими військами під командою генерала Жюно. Сенявін опинився між двох вогнів. Потрібно було виключне дипломатичне мистецтво, щоб зберегти російську ескадру. Наполеон прагнув використати російські кораблі для боротьби проти Англії. Російський цар АлександрI послав указ Сенявіна, в якому йому пропонувалося виконувати всі розпорядження, "які від його величності імператора Наполеона посилаєми будуть ". Сенявін, вкрай неприязно ставився до Тільзітського світу і до "дружбу" Росії з Наполеоном, зумів зберегти російську ескадру від посягань з боку Наполеона.

У серпні 1808р. англійські війська увійшли до Лісабона. Англійці розуміли, що російська ескадра на здачу не піде і що належить кривавий бій. Тому англійська адмірал Коттон змушений був піти на переговори і 23августа підписати з Сенявіна особливу конвенцію. Відповідно до цієї конвенції російська ескадра мала відправитися до Англії і перебувати там до укладення миру між Англією і Росією, після чого повернутися до Росії. 31августа 1808р. ескадра Сенявіна під російським прапором вийшла з Лісабона і 27сентября 1808р. прибула на Портсмутський рейд.

5 серпня 1809г. російські команди вийшли з Портсмута і 9сентября прибутку в Ригу. Люди, що знаходилися з Д. Н. Сенявіна під час важкого, майже чотирирічної плавання в чужих краях, оцінили його по достоїнству. Пізніші покоління також високо оцінили його військове і дипломатичне мистецтво. За АлександрI і найближчим начальство Сенявіна поставилися до цього достойному наступнику традицій Ушакова непривітно, так само, як вони неприязно ставилися до самого Ушакову. АлександрI мстився Сенявіна за його популярність і славу в Росії, за його незалежний спосіб мислення і самостійність дій. У 1810г. Сенявін був призначений на другорядну посаду командира ревельсьКий порту. Під час навали Наполеона на нашу батьківщину в 1812г. Сенявін подав царю прохання про визначенні його в діючу армію. АлександрI написав на проханні: "Де? У якому роді служби? І яким чином? "Адмірал був ображений цими питаннями. "Буду служити, - відповів він, - точно таким чином, як служив я завжди і як звичайно служать вірні й віддані російські офіцери ". АлександрI не любивподібні відповіді, і Сенявін не був прийнятий в діючу армію. Мало того, 21квітня 1813г. його звільнили у відставку з половиною пенсії.

Під час руху декабристів, хоча Сенявін сам безпосередньої участі в ньому не приймав, ім'я знаменитого адмірала пов'язувалося з декабристами. З матеріалів слідства у справі декабристів виявляється, що декабристи припускали поставити його на чолі Тимчасового уряду Росії. Вже в останні роки життя Д. Н. Сенявін знову був призваний на службу. Наближалася нова війна з Туреччиною. Сенявіна доручено було командувати ескадрою, яка йшла до Англії для подальшого прямування в Архіпелаг. У чудовому наказі, даному 5августа 1827г. на ім'я Гейден, Сенявін висловив своє ставлення до матросів:

"Досить важливим вважаю звернути особливу увагу вашого сіятельства на поводження рр.. командирів і офіцерів з нижніми чинами й слугами. Зроблені мною зауваження на цей предмет показують мені, що пп. офіцери мають помилкові правила в міркуванні дотримання дисципліни у своїх підлеглих. Немає сумніву, що строгість необхідна в службі, але, перш за все, повинна навчити людей, що їм робити, а потім стягувати на них і карати за упущення. Треба розрізняти упущення мимовільне від навмисного або пренебрегітельного: 1) вимагає іноді поблажливості, 2) негайного стягнення без послаблення ... Начальники та офіцери повинні вміти порушити змагання до старанної службі у своїх підлеглих підбадьорення відмінних. Вони повинні знати дух російського матроса, якому іноді спасибо найдорожче. Непристойні лайки під час робіт не повинні виходити з уст офіцерів, а несправність і проступки матросів наказую за встановленою військової дисципліни. Тому що може статися, що ваша ескадра буде використана на військові дії, то тим паче повинні рр.. командири і офіцери придбати до собі щиру любов підлеглих, щоб, з кращою користю вживати їх у потрібний час ... Пропоную вашій сіятельству кожного разу, коли випаде зручність, відвідувати кораблі і фрегати, в команді вашої що складаються, оглядати у всіх частинах справність оних, утримання людей, хворих і випробовувати знання матросів у екзерціціях. Більше того, слабкі пізнання матросів, особливо в поводженні з артилерією, поставляють вас в неодмінну необхідність, як можливо частіше навчати їх гарматної екзерціціі і довести їх до належних успіхів до цього частини, бо артилерія вирішує перемоги ".

У 1830г. Сенявін тяжко захворів і 5апреля 1831р. помер.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.navy.ru/