Внутрішній стан Данії в IX - XI століттях

Швидке становлення єдиного Данського держави й існування датсько-англійської імперії Свейн і Кнута зобов'язані не тільки політичним успіхам Харальда Синьозубий і його В основі процвітання Данії другої половини Х - першої половини XI в. лежав загальний економічний підйом, виявлявся в усіх сферах життя: у сільському господарстві і торгівлі, росту міських центрів і розширенні ремесел. Одночасно поглиблювалася соціальна стратифікація суспільства, формувалися державні інститути, система управління, військова організація.

Клімат епохи вікінгів відрізнявся високими річними температурами, пік яких припав на час близько 800 р., і значною вологістю. Природні умови сприяли як землеробства, так і скотарства. Пилкової аналіз вказує на значне збільшення виробництва зернових культур, у першу чергу жита, яка виявилася найбільш продуктивної й поступово витісняла інші злаки, у тому числі ячмінь і пшеницю. Площа оранки збільшилася мало: уже в залізному віці найбільш родючі грунти були розорані.

Найважливішими нововведеннями, істотно підвищили ефективність землеробства, стали виробництво залізних наральник і плужним лемешів і поширення дугової і Шлейном упряжі, що дозволила ефективніше використати тяглову силу биків і перетворити на упряжні тварина кінь, що приблизно в 2 рази збільшило швидкість оранки. Завдяки поліпшенню якості та прискоренням оранки, а також удобрення грунту врожайність сильно зросла, забезпечуючи харчуванням велика кількість населення й створюючи більше надлишкового продукту.

Система землекористування в епоху вікінгів вивчена недостатньо. Однак розкопки сільських поселень (Ворбассе, Седдінг, Омгорд, Рунегорд та ін) дозволили встановити, що що склалася в залізному столітті система землекористування ~ і самі села, і весь сільський комплекс із полями й угіддями - не зазнала скільки-небудь істотних змін в наступну епоху.

Основний виробничим осередком суспільства залишалася родина, що займала окрему садибу. Поряд з довгими прямокутними будинками з'явилися будинку човноподібної форми (так званого треллеборгского типу); більш чітко простежується функціональна диференціація господарських будівель: виділилися не тільки кузні й гончарні майстерні, але й ткаческіе та ін У селах Х ст. (Омгорд і Седдінг в Західній Ютландії) виявлено значно більшу кількість імпортних предметів, причому предметів не розкоші, а щоденного вжитку: посудин з норвезького жировик, рейнських жорен і т.п.

Зберігалася і загальна планування села: у Седдінге садиби розташовані навколо відкритої площадки 150 Х 30 м. У той же час поряд з мобільними селами залізного віку з'явилися постійні поселення, що займали одне й те саме місце на всьому протязі свого існування (Сейлфлод, Північна Ютландія). Однак ні ті, ні інші не мали продовження в середньовіччя: у другій половині XI ст. поблизу від старих виникли нові села, аграрні ж поселення залізного віку - епохи вікінгів - порожніли.

Найважливішим нововведенням з'явилися «садиби магнатів», тобто садиби, що займали велику площу (Ворбассе Х ст. складається з п'яти садиб розміром до 200