Головне джерело наших знань про давньої Русі - средневеко-
ші літописі. В архівах, бібліотеках та музеях їх налічується ніс-
колько сот, але по суті це одна книга, яку писали сотні ав-
торів, почавши свою працю в 9 столітті і закінчивши його через сім століть.
Спочатку треба визначити, що ж таке літопис. У великому енцік-
лопедіческом словнику написано наступне: "Історична виробленою
ние, вид оповідної літератури в Росії 11 - 17 століть, сос-
тоялі з погодних записів, або представляли собою пам'ятники складно-
го складу - вільні склепіння. "Літопису були загальноросійськими (" По-
вість временних літ ") та місцевими (" Новгородські літописи "). Літопис-
сі збереглися головним чином у пізніших списках.
Першим почав вивчати літопису В. Н. Татищев. Задумавши створити свою
грандіозну "Історію Російську", він звернувся до всіх відомих в
його час літописами, розшукав багато нових пам'ятників. Після В.Н.Таті-
щева вивченням літописів, конкретно "Повість временних літ", займали-
мался А. Шльоцер. Якщо В. Н. Татіщев працював ~ ~ вшир, поєднуючи додаткового-
тільні відомості багатьох списків в одному тексті і як би ідучи по слідах
древнього літописця - сводчіка, то Шльоцер працював ~ ~ вглиб, виявив-
додаючи в самому тексті масу описок, помилок, неточностей. Обидва досліджень-
телскіх підходу при всьому своєму зовнішньому відмінності мали схожість в од-
ном: в науці закріплювалася думку про непервоначальном вигляді, в якому
до нас дійшла "Повість временних літ". Це і є велика заслуга
обох чудових істориків. Наступний великий крок був зроблений ізвес-
тним археографом П. М. стравами. І В. Н. Татищев, і А. Шлепцер предсавля-
Чи собі "Повість временних літ", як створення одного літописця, в
даному випадку Нестора. П. М. Буд висловив зовсім новий погляд на
літопис, як на зведення декількох більш ранніх літописів і такими сво-
дами став вважати все що дійшли до нас літописі. Тим самим він відкрив
шлях не тільки до більш правильному з методичної точки зору дослі-
нання що дійшли до нас літописів і склепінь, які не дійшли до нас у
своєму первісному вигляді. Надзвичайно важливим був наступний крок, зроби-
ланний А. А. Шахматова, який показав, що кожен з літописних
склепінь, починаючи з 11 століття і закінчуючи 16 століттям, не випадковий конгломе-
рат різнорідних літописних джерел, а історичний твір з
своєю власною політичною позицією, що продиктована місцем і вре-
іменем створення. Так історію літописання він пов'язав з історією країни.
Виникла можливість взаємоперевірки історії країни, історією Істочна-
ка. Дані джерелознавства стали не самоціллю, а найважливішим під-
суперечці у відтворенні картини історичного розвитку всього народу. І
тепер, приступаючи до вивчення того чи іншого періоду, перш за все
прагнуть проаналізувати ворпос про те, яким чином літопис і її
відомості пов'язані з реальною дійсністю. Так само великий внесок у
вивчення історії російського літописання внесли такі чудові вчених-
ные, як: В. М. Істрін, А. Н. Насонов, А. А. Лихачов, М. П. Погодін і
багато інших.
Існує дві основні гіпотези щодо "Повісті часів-
них років ". Першим ми розглянемо гіпотезу А. А. Шахматова.
Історія виникнення початковій руському літописі привертала до себе,
бе увагу не одного покоління російських учених, починаючи з В.Н.Татіще-
ва. Однак тільки академіку А. А. Шахматову вдалося на початку нинішнього
століття вирішити питання про склад, джерел та редакціях "повісив-
ти ". Результати його досліджень викладені у роботах" розвідку про
найдавніших російських літописних зведеннях "(1908 рік.) і" Повість вре-
сних років "(1916 рік.). У 1039 році в Києві заснували метропо-
Лію-самостійну організацію. При дворі митрополита був створений
Найдавніший Київський звід, доведений до 1037 року. Це зведення, перед-
вважав А. А. Шахматов, виник на основі грецьких перекладних хронік і
місцевого фольклорні матеріалу. У Новгороді в 1036г. створюється Новгороду
порті літопис, на основі якої в 1050г. виникає Старовинні Новгороду
порті склепіння. У 1073г. чернець Києво-Печерського монастиря Нестор Вели-
кий, іспоьзуя найдавніший Київський звід, склав перший Києво -
Печерський звід, куди включив історичні події відбулися після
смерті Ярослава Мудрого (1054г.). На підставі перших Києво-Печерської
ського і Новгородського зводу створюється друга Києво-Печерський склепіння.
Автор другу Києво-Печерського зводу доповнив свої джерела ма-
лами грецьких хронографів. Другий Києво-Печерський звід і послужив ос-
нової "Повісті временних літ", перша редакція якої була створена-
на у 1113 році ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором, другий
редакція - ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116 році і
третя - невідомим автором в тому ж монастирі в 1118 році.
Цікаві уточнення гіпотези А. А. Шахматова зроблені радянським
дослідником Д. С. Ліхачовим. Він відкинув можливість існування в
1039г. Найдавнішого Київського зводу і зв'язав історію виникнення ле-
топісанія з конкретною боротьбою, яку вело Київська держава в
30-50 роках 11 століття проти політичних і релігійних домагань
Візантійської імперії. Візантія прагнула перетворити церкву в свою
політичну агентуру, що загрожувало самостійності Російського дер-
дарства. Особливої напруги боротьба Русі з Візантією досягає в сере-
Діні 11 століття. Політична боротьба Русі з Візантією переходить у відкритому
тое збройне зіткнення: в 1050г. Ярослав посилає війська на
Константинополь на чолі зі своїм сином Володимиром. Хоча похід Владі-
світу закінчився поразкою, Ярослав в 1051г. зводить на митрополит-
чий престол російського священика Іларіона. Це ще більше зміцнило і
згуртувало російську державу. Дослідник припускає, що в 30-40
роки в 11 столітті за розпорядженням Ярослава Мудрого була проведена за-
пись усних народних історичних переказів про поширення хрістьян-
ства. Цей цикл послужив основою майбутньої літописі. Д. С. Ліхачов припускає-
лага, що "Сказання про початковий поширенні хрістьянства
на Русі "були записані книжниками київської митрополії при Софійському
соборі. Очевидно, під впливом великодніх хронологічних таблиць-пас-
халій, що складаються в монастирі. Никон зрадив своєму оповіданню
форму погодних записів - по літах ~ ~. У створений близько 1073г. пер-
вий Києво-Печерський звід Никон включив велику кількість сказань про
перший росіян, їх численних походах на Царгород. Завдяки це-
му звід 1073г. набув ще більш антівізантійскую спрямованість.
У "Сказання про розповсюдження хрістьянства" Нікон надав літопису
політичну гостроту. Таким чином перший Києво-Печерський звід явив-
ся виразником народних ідей. Після смерті Никона роботи над літо-
пісью безперервно тривали в стінах Києво-Печерського монастиря і в
1095 з'явився другий Києво-Печерський склепіння. Другий Києво-Печерської
ський звід продовжував пропоганди ідей єдності руської землі, розпочату
Никоном. У цьому зводі також різко засуджуються князівські усобиці.
Далі в інтересах Святополка на основа другого Києво-Печерського зводу
Нестором створюється перша редакція "Повісті временних літ". При Воло-
Владимиру Мономаха, ігумен Сильвестр за дорученням великого князя в 1116
році становить другу редакцію "Повісті временних літ". Ця редак-
ція дійшла до нас у складі Лаврентіївському літописі. У 1118 у Ви-
Дубіцька монастирі невідомим автором була створена третя редакція "
Повісті минулих літ ". Вона була доведена до 1117г. Ця редакція промінь-
ше всього збереглася в Іпатіївському літописі.
В обох гіпотез є багато відмінностей, але обидві ці теорії докази-
вають, що початок літописання на Русі є подією величезної важ-
ності.
