Економічна політика СРСР у першій половині ХХ століття

ВІЙСЬКОВИЙ КОМУНІЗМ

Економічна та адміністративна система, що склалася в Радянській Росії в роки громадянської війни, отримала назву військового комунізму. В галузі промисловості вона виражалася в максимальному зосередженні засобів виробництва в руках держави: у листопаді 1920 р. націоналізація, що охопила вже велику та середню промисловість, поширилася і на дрібну промисловість. Управляла державним сектором економіки жорстко централізована система - ВРНГ, його центри та розділу. Зрівняльний розподіл здійснювалося методами насильства і примусу. Ленін навесні 1918р. не говорив про розвиток торгівлі, кот. повинна була стати найважливішим регулятором госп. життя; він орієнтувався на прямий продуктообмін міста і села, організований д-м. Причому товарообмін являв собою надання товарів в основному бідноті, яка сприяла вилученню хліба у середняків і куркулів.

Подальший розвиток одержав принцип продовольчої диктатури. У '18г. введена хлібна монополія, яка встановила ціни в 2-3 рази нижче собівартості. У січні 1919 р. була введена продрозверстка: держава стала вилучати у селян всі надлишки хліба (іноді - і необхідні їм запаси) і інші продукти. Для сприяння вилученню хліба і для конфіскації у куркулів надлишків землі декретом ВЦВК від 11 червня були утворені комбіди, кот. по суті підмінили собою Поради. Діяльність продзагонів супроводжувалася жорстокістю: система заручництва, розстріли за переховування хліба і опір і т.д.

Гроші у військових умовах стрімко знецінювалися: повсюдно запроваджувалася оплата за працю натурою. Введена карткова система. Розміри продов. пайка визначалися за класовою ознакою (діти отримували однаково). До кінця гр. війни п.п. стали майже безкоштовними, так само, як житло і транспорт. Широко поширилася вирівнююча оплата праці. Запроваджувалася трудова повинність: у 1918 р. - для представників "експлуататорських класів", у 1920 р. - загальна.

Багатьма рисами "військовий комунізм", що склався під диктатом надзвичайної обстановки, нагадував то безкласове, вільний від товарно-грошових відносин суспільство майбутнього, яке більшовики вважали своїм ідеалом - звідси й його назва. Причому, в очах багатьох більшовиків це були аж ніяк не надзвичайні, вимушені заходи, а цілком закономірні кроки у вірному напрямку - до соціалізму і комунізму. Недарма багато військово-комуністичні заходи були прийняті в 1920 р., коли війна вже затихла.

БІЛЕ РУХ: ЦІЛІ, ПРОГРАМА, ПРИЧИНИ УРАЖЕННЯ.

Офіційно політика визначалася як "непредрешенчество" (тобто позиції щодо майбутніх реформ і формі державності Росії та її соціально-екон. Ладі) - це дозволяло різним антибільшовицьким силам об'єднатися в білому русі, хоча і ворогуючи і мріючи встановити одні-республіку, інші - монархію і т.д.

Політична програма білого руху була розроблена Денікіним. Її основні положення: єдина неподільна Росія; захист православної віри; встановлення порядку; боротьба з більшовизмом до кінця; військова диктатура, зовнішня політика - тільки національно-російська, за допомогу союзників - ні ступня руської землі, ніяких класових привілеїв (турбота про всіх шарах) , розробка з-в про земство, рішення аграрного і робітничого питань, сприяння робочим організаціям у розвитку народного господарства, на припиняти їх протидержавну діяльність, пресі сприяючої допомагати, негласну-терпіти, що руйнує - закривати. У листопаді 1919 р. був опублікований проект "Земельного закону" (був продовженням столипінської реформи), який повинен був здійснюватися протягом 7 років після закінчення війни. Він передбачав передачу поміщиками, що мали маєтку від 150 до 400 дес., За викуп частини своєї землі селянам від 9 до 45 десятин. Всі білі уряду так чи інакше намагалися перерешіть земельне питання в інтересах помещечьего класу. Згідно денікінському "закону про збір врожаю 1919р." селяни безоплатно віддавали 1/3 хліба, 1/2 трав, 1/6 овочів повернулися поміщикам. На територіях, де стояли білі, заводи і фабрики поверталися до колишньому власникам, були заборонені або обмежені в роботі профспілки і соціалістичні партії. Жорстко припинялися будь-які виступи робітників проти порушень фабрично-заводського законодавства, сильно урізаного владою. Гасло "єдиної і неподільної Росії" позбавив білих взаєморозуміння з нацменшини на окраїнних тер-х країни, де зріло невдоволення бюрокр. гнітом центру, що виражалося у прагненні до автономії.

Причини поразки білого руху:

1) білі прагнули до відновлення старих, історично віджилих екон. і політ. структур. Їхня програма не пропонувала радикального рішення земельного, нац. та соц. питання.

2) більшовикам вдалося створити (не дивлячись на дезертирство) масову революційну армію (до кінця війни-5,5 млн. чол.)

3) партизанський рух у тилу білих, що спирався на мережу підпільних більш. організацій. Широко розгорнувся страйковий рух, що утрудняє постачання військ, дезорганізовували економіку. 4

) Більш. забезпечили міцність свого тилу завдяки "революційний порядок"

5) міжнародна солідарність і підтримка трудящих інших країн: рух за відкликання військ інтервентів, припинення допомоги інтервентам і т.д.

ЕКОНОМ. І ПОЛИТ. ПЕРЕТВОРЕННЯ: ОКТ.1917-МАРТ1918.

Встановивши свою владу, більшовики поспішно стали ламати стару заг.-політичну систему, не завжди домагаючись позитивних економ. результатів. Перші економ. перетворення представляли собою поєднання буржуазно-демократичних з соціалістичними. 1) ДЕКРЕТ Про ЗЕМЛІ. Один з перших декретів, у нього цілком був включений левоессеровскій наказ. Його введення означало ліквідацію помещечьего землеволодіння і безкоштовне наділення селян землею за споживацько-трудовій нормі, що завдало удару і по фінансової буржуазії. Селяни одержували в особисте користування поміщицькі землі та інвентар (60% цих земель до жовтня. 1917г. Було закладено в банках, під них були отримані позики) + знищувалися борги селянському банку (становили в '14 р.-1, 5 млн. руб. ) 2) ДЕКРЕТ від 1.11.1917 р. вводив робітничий контроль на підприємствах. Його здійснювали фабзавкоми, поради старост або контрольно-госп. комісії. Ці органи мали право втручатися в розпорядження адміністрації і були відповідальні перед державою за дисципліну, охорону майна на заводі, фабриці. Вводячи робітничий контроль, більшовики хотіли зламати економ. владу буржуазії, навчити робочих управляти виробництвом, підготувати націоналізацію промисловості, однак термін було відведено дуже короткий. 3) 2 грудня створена Вища рада народного госп-ва (ВРНГ), підпорядковувався СНК і всерос. з'їзду ВРНГ. На нього покладалися завдання організації народного господарства і фінансів, об'єднання діяльності центральних і місцевих установ, фабзавкомів і профспілок у галузі економіки; формувався з представників наркоматів і Всеросійського ради робітничого контролю. Місцеві раднаргоспи були створені протягом грудня. 1917-янв.1918гг. 4) Призначено комісар Держбанку - Н. Осінський, кот. почав видавати гроші на потреби нової влади. Це дало можливість потужного впливу на різні галузі економіки. У грудні. 1917р. всі банки були націоналізовані. Прийнято декрет про анулювання іноз. позик. 5) Націоналізація провідних галузей пром-ти: металургії, нафтовій та ін

Для боротьби з саботажниками, класовими ворогами була створена Всеросійська надзвичайна комісія на чолі з Дзержинським. Незабаром вона отримала право застосовувати вищу міру покарання, під яку стали потрапляти і рядові робітники, з якими за незначні проступки розправлялися як з ворогами.

"Декларація прав трудящого і експлуатованого народу" від 3.01.18г. проголосила організацію нової армії: 1. Червона армія формується тільки з представників робочих та селян на добровільній основі. 2. До службі залучаються кадри зі старої армії. 3. Здійснюється партійне керівництво всією військовою політикою.

Розв'язання національного питання було сформульовано в "Декларації прав народів Р.": 1. рівність народів, їхнє право на самовизначення аж до утворення самостійних держав, скасування нац. і нац.-релігійних привілеїв і обмежень, вільний розвиток нац. меншин. Не всі принципи були реалізовані в життя.

"Декларація прав трудящого і експлуатованого народу" заміняла конституцію до її прийняття. 1.Россія - республіка рад робітничих і селянських і солдатських депутатів, кот. належить влада на місцях і в центрі. 2.Унічтоженіе будь-якої експлуатації. 3. Скасування приватної власності на землю 4. Робочий контроль на підприємствах. 5. Націоналіз-я всіх банків. 6. Організація Кр. армії. 7. Загальна праць. повинність. 8. Світ без анексії і контрибуції, відмова від таємної дипломатії.

ВИСНОВОК: Більшовики провели як демократичні перетворення (ліквід. помещечьего землеволодіння, станів, рівняння всіх у правах), так і ряд антидемократичних (закриття буржуазних газет, арешти кадетів, розгін Установчих зборів і т.д.) Поступово компетенція ВЦВК була різко обмежена, посилилася роль президії ВЦВК, контрольованого більшовиками. Занадто поспішної була націоналізація промисловості.

ОРГАНИ ГОС.ВЛАСТІ І УПРАВЛ. В СОВ. РОСІЇ ....< p> Одночасно з ліквідацією старих органів влади йшло створення нового державного апарату. Вищим законодавчим представницьким органом став Всеросійський з'їзд Рад. У перервах між з'їздами діяв постійний орган - Всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК). Спочатку він був багатопартійних і включав більшовиків, лівих есерів, соціал-демократів-соціалістів, максималістів, українських соціалістів. Першим головою ВЦВК був Л. Б. Камєнєв, проте незабаром, як зазначалося, він залишив свій пост, і його змінив Я. М. Свердлов. Вищим виконавчим органом (урядом) був Рада народних комісарів (РНК). З'їзди Рад і ВЦВК зосередили у своїх руках в основному законодавчу владу, РНК - в основному, виконавчу, хоча чіткого поділу між цими двома гілками влади не було. Головою РНК став В. І. Ленін. Народні комісаріати, які прийшли на зміну колишні міністерства, очолили видатні більшовики: зокрема, наркомом з закордонних справ став Л. Д. Троцький, у справах національностей - І. В. Сталін. Старі судові установи були замінені на народні суди, які обираються Радами, і революційними трибуналами. 7.12.1917 р. за ініціативою Леніна був створений і орган прямих політичних репресій - Всеросійська надзвичайна комісія на чолі з Дзержинським. Спочатку на ВЧК покладалися обов'язки припиняти відкриті антирадянські виступи і передавати причетних до них осіб для суду ревтрибуналів. Але незабаром цей каральний орган придбав необмежені права, аж до винесення остаточного вироку та приведення його у виконання.

СУТНІСТЬ І ПРОТИРІЧЧЯ НЕПУ.

НЕП передбачав збереження партійної диктатури і тимчасове використання елементів ринкової економіки до перемоги світової революції, очікуваної в 1921-23р. У політично-ідеологічному плані НЕП являв собою твердий однопартійний режим, в економічному-змішування администр. та ринкової системи господарювання. НЕП поєднував у собі: 1. деяку свободу дрібнотоварного приватного господарства на селі з роздільною здатністю оренди землі та найму робочої сили; 2. держвласність на транспорт, велику і частина середньої пром-ти; 3.частний сектор у пром-ти з економ. і законод. обмеженнями, які гальмували розвиток; 4. держкапіталізм-концесію і оренду держпідприємств; 5. щодо вільну торгівлю, нееквівалентний обмін між містом і селом, заснований на продподаток і цінової політики; 6. обмежений госпрозрахунок у пром-ти на рівні трестів з централізованим перерозподілом прибутку через ВРНГ; 7.сдельную оплату праці на держпідприємствах; 8. часткову децентралізацію управління народним господарством; 9. фінансову реформу для стабілізації бюджету та створення твердої валюти; 10. монополія зовнішньої торгівлі, зв'язок зі світовою економікою мінімальна.

Спочатку НЕП був задуманий як продподаток. Навесні 1921 р. між промисловістю і с/г відбувався прямий товарообмін через Наркомпрод і кооперацію. Пообіцявши не забирати надлишки, більшовики сподівалися переконати селян збільшити виробництво продовольства. Однак цього не сталося і вибухнув голод. Боячись втратити владу, більшовики (осінь 21р.) Пішли на розширення поступок, а 9.08. '21г. був прийнятий "Наказ РНК про проведення в життя почав НЕП", у зв'язку з чим 1) відбувалася децентралізація управління галузями пром-ти, скоротилася чисельність главків; 2) держпідприємства переводилися на обмежений госпрозрахунок, вводилося матеріальне стимулювання, підприємства отримали деякі права, в т . ч. право збуту власної продукції; 3) закриття дрібних, не орендованих підприємств.

У грудні. 1922р. великі держпідприємства давали 92% вартості продукції, більшість дрібних було орендовано, але на них було зайнято тільки 12% робітників, в 1923 р. вони давали лише 5% всієї вартості пром. продукції. Не отримав розвитку та держкапіталізм, ідея концесій в підсумку виявилася непривабливою через занадто великих обмежень. У рамках НЕПу була проведена фінансова реформа, яка дала змогу зміцнити рубль. Весною 25г. зробили нові поступки: збільшили допустиму кількість найманих робітників (з 10-20 до 100 чол.) на приватних підприємствах, дозволили довгострокову оренду землі до 12 років; скасовані обмеження на застосування найманої праці і створення кредитних товариств; дозволений вихід з громади, створення хутірських, відрубних г-в. Але восени 25г. режим більшовиків знову йде на звуження рамок НЕПу.

ОСНОВНІ ПРОТИРІЧЧЯ НЕПУ:

1. Потужний держсектор, централізована система управління народним. господарством при лише тимчасовому допущенні приватного в с/г, легкої та харчової пром-ти.

2.Адміністратів. та економ. обмеження приватного сектора не сприяли розвитку виробляє. сил.

3. У неповній мірі використовувалося матеріал. стимулювання і госпрозрахунок.

4. Перешкоди на шляху розвитку оренди і госпрозрахунку.

5.Монополія зовнішньої торгівлі.

6. НЕП був спочатку задуманий як тимчасовий захід, відступ від ідеалів соціалізму.

7. Економічні свободи не були доповнені демократичними в політ. житті суспільства. Головне протиріччя полягало в тому, що більшовики намагалися створити, використовуючи ринкові елементи, планову економіку.

НЕП: ФІНАНСОВА РЕФОРМА.

Для впорядкування і оздоровлення фінансів було створено наприкінці 21р. Державний банк, кот. і була доручена емісія банківських квитків-червінців в 22г. На Х з'їзді була створена фінансова комісія під керівництвом Преображенського, кот. зайнялася проблемами пристосування до непу кредитної системи, грошова. звернення, податків і бюджету. У листопаді 22р. наркомом фінансів був призначений Сокольников, він провів систему заходів щодо стабілізації фінансів: 1. Скорочення держвидатків і формування бездефіцитного бюджету. 2. Диференціація місцевих бюджетів та державної. 3. Грошові податки повністю замінили натуральні. 4. Введення фінансової дисципліни і звітності. 5. Грошова реформа. У 1922 р. випущено новий грошовий знак - червонець, який мав золоте забезпечення. Початковий курс - 1 червонець = 60 тис. радзнаків. У 24г. Держбанк викупив радзнаків у населення. На додаток до червінцю в 24г. були випущені казначейські квитки (5, 3, 1 рубль) і розмінна монета (мідна та срібна). Червінець на світовому ринку дорівнював 5.14 $ US. Грошова реформа мала величезне політичне і економічне значення. Народне господарство країни отримало тверду грошову одиницю, частково конвертовану і досить стабільну, щоб з її допомогою вести валютно-торгові операції як усередині країни, так і за кордоном. Панівний режим довів свою спроможність проводити економ. політику, що сприяє нагромадженням капіталів і збереження заощаджень населення. Проте надалі, у зв'язку з кризовими явищами, для покриття витрат держава випустило масу грошових знаків, не забезпечених товарами, що зводило нанівець грошову реформу 22 - 24гг., Спроби стабілізації фінансів Росії.

ПІДСУМКИ НЕП.

Поряд з досягненнями у зовнішній і внутрішній політиці Сов.гос-ва в 1921-28гг. були присутні і недоліки, тому підсумки були неоднозначні. 1. Гнучка зовнішня політика дозволила уникнути війни і налагодити дипломатичні відносини з сусідніми країнами, більшістю європейських держав. 2. Встановлення жорсткого режиму забезпечило політичні умови, необхідні для встановлення нар. госп-ва. 3. За рахунок внутрішніх резервів уосстановлени с/г і промисловість. 4. Госпрозрахунок на рівні трестів дозволив за рахунок легкої та харчової пром-ти через механізм централізованого розподілу прибутку підняти важку пром-ть і транспорт. 5. У с/х продподаток сприяв відновленню посівних площ і поголів'я худоби, що забезпечувала як продовольством, так і сировиною для пром-ти. 6. Проведена фінансова реформа, яка принесла країні тверді держбюджету і валюту і сприяла відновленню економіки країни в першій половині 20-х років. 7. Були в основному створені умови для відродження народного господарства.

Відмова від неп був визначений, тому що спочатку більшовики намагалися побудувати планову "соціалістичну" економіку ринковими методами.

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ХРУЩОВА.

Час правління Хрущова стало переломним у розвитку соціальної сфери країни. Досягненням післясталінські керівництва в 50-і роки було масштабне підвищення рівня життя населення, що подібна хіба що з періодом непу.

1. Широко розгорнулося житлове будівництво. За 1956-1960 рр.. новосілля справляють майже чверть населення країни (54 млн. чоловік). При цьому сім'ї все частіше отримують не кімнати, а, хоча і малогабаритні, але окремі квартири. Міський житловий фонд збільшився на 80%, що дозволило в короткі терміни сильно просунутися у вирішенні житлової проблеми. Правда, подолати житлова криза не вдалося через переїзду до міста мільйонів селян.

2. Введено паспорти і пенсійне забезпечення для селян, що зрівняв їх у правах з іншими працівниками. Пенсії були збільшені удвічі.

3. Регулярно підвищується зарплата, в т.ч. низькооплачуваним категоріям працівників, зайнятих в освіті, охороні здоров'я і т.д. Значно зросли доходи населення і споживання населенням промислових і продовольчих товарів. Припиняється випуск обов'язкових облігацій державних позик, практикувався за часів Сталіна, кот. становили не менше місячної зарплати працівника.

4. Реформаторські віяння торкнулися також вищу та середню школу. Скасовуються всі види плати за навчання. Зростання потреб у фахівцях стимулював збільшення числа вузів - насамперед у галузі знань, безпосередньо пов'язаних з передовими галузями науки і виробництва. При цьому на перший план вийшло вечірній і заочну освіту для людей, зайнятих на виробництві. У 1959 р. 39% робітників і 21% колгоспників мали середню (іноді навіть вищу) освіту, тоді як в 1939 р. таку освіту мало лише 4,3% зайнятих фізичною працею. У 1957 р. були введені нові правила прийому до вузів: переваги під час вступу отримували особи, які мали стаж роботи не менше двох років або демобілізовані з Радянської Армії. Незважаючи на позитивні моменти у зв'язку з цим знизився рівень підготовки вступників на перший курс, успішність студентів і якість їх знань. Ще більш суперечливою була реформа загальної середньої освіти, розпочата в 1958 р. Замість семирічного вводилося обов'язкове восьмирічне навчання, засноване на поєднанні навчання в школі з продуктивною працею. Термін навчання збільшувався з 10 до 11 років, а випускники крім атестата зрілості отримували свідоцтво про спеціальність. Однак профпідготовка часто носила формальний характер (у шкіл немає матеріальної бази, а підприємства-шефи рідко були зацікавлені у праці школярів). Лише незначний відсоток випускників працював за спеціальностями, отриманими у школі. У той же час погіршилася загальноосвітня підготовка учнів. У середині 60-х років "політехнічна" частину шкільної реформи була скасована.

5. У 1956 - 1960 рр.. завершився переведення робітників і службовців на 7-годинний, а на підземних роботах - на 6-годинний робочий день. Введена 5-денний робочий тиждень з двома вихідними. І хоча мізерних зарплат часто не вистачало на життя, а мільйони родин продовжували тулитися в комуналках, все ж таки держава щось давало не тільки одним обраним, але і простим людям, у тому числі селянам.