Друга Світова Війна

Причини другої світової війни, її характер і цілі воюючих сторін

Друга світова війна була породжена всім попереднім ходом економічного і політичного розвитку капіталістичного світу. Напередодні війни відбулося подальше посилення нерівномірності розвитку капіталістичних країн, що призвело до нового співвідношення сил між головними капіталістичними державами, тобто головною причиною війни були протиріччя, що виникли між державами. А міжнародних відносинах і загостренні ситуації у світі особливо агресивну роль виявляла Німеччина. І після приходу до влади Гітлера обстановка в світі значно ускладнилася. Німеччина і Японія рвалися на ринки, прагнули до верховенства, а країни-лідери (США, Англія, Франція) намагалися зберегти свої прибутки. Японія і Німеччина боролися проти світової фінансової гегемонії США. У цьому головна причина другої світової війни. Другою причиною була природна боязнь лідерів розвинених країн (Черчілль, Чемберлен та ін) поширення ідей і практики соціалізму-комунізму. Таким чином, у 30-і роки утворилося два основні вогнища війни: на Сході - на чолі з Японією, на Заході - з Німеччиною.

Цілі Німеччини у війні були:

1. Ліквідація СРСР і соціалізму, як держави, системи та ідеології. Колонізація країни. Знищення 140 млн "зайвих людей і народів.

2. Ліквідація демократичних держав Західної Європи, позбавлення їх національної незалежності і підпорядкування Німеччини.

3. Завоювання світового панування. Привід агресії - неминуча загроза нападу з боку СРСР.

Цілі СРСР визначилися в ході війни. Це:

1. Захист свободи і незалежності країни і соціалістичних ідей.

2. Звільнення поневолених фашизмом народів Європи.

3. Створення демократичних чи соціалістичних урядів в сусідніх країнах.

4. Ліквідація німецького фашизму, прусського і японського мілітаризму.

Причини невдач Червоної Армії в перші місяці Великої Вітчизняної війни

Перший період війни (22.06.41-18.11.42) був вкрай невдалим для Червоної Армії. Ці невдачі зумовлені сукупністю об'єктивних і суб'єктивних факторів:

1. Гітлерівська Німеччина задовго до нападу перевела економіку на військові рейки. За рахунок окупованих країн і сателітів її пр-ть мала у своєму розпорядженні більш потужної матеріально-технічної і сировинною базою, ніж оборонна пр-ть СРСР. Німецько-фашистська армія (5,5 млн осіб) мала 2-х річний досвід ведення війни з масовим застосуванням авіації, танків, мотопіхоти і артилерії. Вона була повністю відмобілізувати, зосередженої в 3 сильні компактні угруповання, розгорнуті уздовж західних кордонів СРСР, добре технічно оснащена. На Заході на мінімум сил. На боці Німеччини виступили Італія, Фінляндія, Румунія, Угорщина, Іспанія, що призвело до різкого збільшення фронту від Чорного до Баренцева моря (до 4500 км).

2. У роки індустріалізації в СРСР було створено військово-економічна база, а в передвоєнні роки чимало було зроблено для оборони. Проте багато що здійснити не вдалося: радянські збройні сили перебували в стадії реорганізації, переозброєння та перепідготовки. Необхідні мобілізаційні запаси не були створені, оборонна пр-ть не встигла перейти на масовий випуск нових зразків. Тому техніку і зброю довелося освоювати в бою. Армія і авіація до моменту навали не володіли досвідом ведення сучасної війни, не були відмобілізувати. Більшість дивізій були недостатньо озброєні. Недостатньо враховувалася організація військ противника та його тактика, хоча спроби робилися. Досвід війни, що почалася не вивчався в повній мірі.

3. СРСР - 150 дивізій - один відбивав напад фашистської Німеччини та її сателітів (184 дивізії і 18 бригад). Вороже курс японських мілітаристів не дозволяв зосередити на радянсько-німецькому фронті всі свої Збройні Сили. 63 дивізії довелося тримати на Сході проти японської армії.

4. Раптовий напад Німеччини посилило сприятливі для ворога обставини і дозволило гітлерівському командуванню захопити стратегічну ініціативу. Раптовість - поняття відносне. Радянське керівництво знало про підготовку агресії Німеччини, але заходи вживалися половинчасті і не конкретні. Вина в цьому Сталіна з його оточенням, Генерального штабу Червоної Армії і наркома оборони.

5. Наслідки масових репресій проти командного складу і політпрацівників Збройних Сил. Тільки з травня 1937 по вересень 1938 р. репресіям піддалися близько 40 тис осіб, у т.ч. командувачі округами і флотами, члени військових рад та начальники політуправління військових округів і флотів, командири корпусів, майже всі командири дивізій і бригад, близько 1/2 командирів полків. Було переміщено 70% кадрового складу. До початку війни тільки 7% командного складу мали вищу військову освіту, а> 1/3 не пройшли повного курсу навчання. Деякими дивізіями і полками командували капітани і старші лейтенанти. Репресіям піддалися і керівники військової науки і промисловості, конструктори (Туполєв та ін.) вже на початку війни були розстріляні видатні військові керівники.

6. Причиною невдач стало те, що Сталін відкинув план Генштабу, який передбачав, що головним напрямком наступу німецько-фашистський військ буде московське напрямок. Перероблений план оборони країни передбачав головним напрямком удару німецьких військ київське, з метою захоплення України. Був і прорахунок Сталіна в термінах нападу Німеччини і, звідси, запізнення директиви про приведення військ у бойову готовність. Сталін допустив багато суттєвих помилок напередодні і на початку війни. Тому деякі аналітики вважають Сталіна головним винуватцем всіх невдач на початку війни, так як він був керівником партії і держави, що володіли всією повнотою політичний і військової влади.

Основні заходи радянського керівництва по перетворенню країни в єдиний бойовий табір (в області політичної, соціально-економічної та військової).

Небезпека, що нависла над нашою країною в 1941 році, вимагає докорінної перебудови всього життя держави на воєнний лад, прийняття комплексу надзвичайних заходів з перетворення СРСР в єдиний військовий табір, переведення економіки на потреби оборони. Що ж конкретно робилося радянське керівництво для перетворення країни в єдиний бойовий табір?

1. У політичній області.

Для координації цивільних і військових сторін управління було створено Державний комітет Оборони (ДКО), сконцентрувати всю повноту гос. і військової влади, головою якого став Сталін; розширили інститут парторгів ЦК ВКП (б) на підприємствах; були створені політвідділи в МТС і радгоспах, а також спеціальні комісії для керівництва підпільною роботою. 16.07.41 прийнято постанову "Про реорганізацію органів політичної пропаганди і введення інституту військових комісарів у Робітничо-Селянської Червоної Армії". Були перерозподілені партійні сили з територіальних у військові організації. На фронт було відправлено 1/2 складу ЦК, 13850 керівних партійних працівників; за 6 міс. було мобілізовано 1100 тис комуністів; до кінця війни 60% складу партії знаходилося у Збройних Силах.

2. У соціально-економічній галузі.

Були перерозподілені матеріальні, фінансові та трудові ресурси для забезпечення потреб фронту (однак до кінця війни золотий запас склав 2000 т). Усі галузі народного господарства були переведені на військове виробництво, будували нові і відновлювали старі заводи. Найважливіші підприємства із західних та південних територій переміщувалися у глибокий тил (на Урал, у Поволжя, Сибір, Середню Азію та ін.) Перебудовувалася також робота транспорту (за війну перевезено 1,4 млрд т. колгоспно-радгоспної системи, незважаючи на катастрофічне скорочення орної землі, надійно забезпечувала сировиною - пр-ть, продовольством - армію і населення. Була вирішена проблема робочої сили. З перших же днів війни місце пішли на фронт у цехах, у мартенів, у вибоях, на полях і фермах добровільно займали жінки, молодь, ветерани праці. Надалі стала проводитися планова мобілізація в пр-ть і будівництво працездатного міського населення, включаючи досягли 14-річного віку підлітків .

3. У військовій галузі.

Організаційна структура Збройних Сил та органів військового управління була вдосконалена: до кінця війни - 6 танкових армій, 10 арт. корпусів, 94 арт. дивізії, 17 повітряних армій. Була проведена величезна військово-мобілізаційна робота: вже до 1 липня було мобілізовано 5,3 млн осіб, а всього в 1941 - сформовано близько 400 дивізій. Армію і флот поступово оснащували новим озброєнням і технікою. Було організовано партизанський рух і створено народне ополчення; укріплені зв'язку фронту і тилу; створений і заповнений бойовий резерв; проведена підготовка командних кадрів; розвивалися оборонні організації (наркомати).

Зміст договорів, підписаних між СРСР і Німеччиною в серпні-вересні 1939 р.

З огляду на те що англо-франко-радянські переговори з вини англійських і французьких правлячих кіл були зірвані, Радянський уряд вважав за необхідне прийняти пропозицію Німеччини про укладення пакту про ненапад.

Радянсько-німецький пакт про ненапад був підписаний 23.08.39 в Москві Молотовим та міністром закордонних справ Німеччини Ріббентропом. Він був укладений строком на 10 років і передбачав зобов'язання утримуватися від будь-якого насильства, агресивних дій і нападу один на одного як окремо, так і спільно з іншими державами; дотримуватися нейтралітету, якщо одна з договірних сторін опиниться об'єктом нападу третьої сторони, не брати участь у будь -небудь угрупованнях держав, які прямо чи опосередковано будуть спрямовані проти іншої сторони; вирішувати всі спірні питання між договірними сторонами лише мирним шляхом.

Договір мав секретний протокол, існування якого в СРСР заперечувалося до лета 1989 р. Протокол розмежовував сфери впливу сторін: в радянській виявилися Естонія, Латвія, Фінляндія, Бессарабія; в німецькій - Литва (до вересня 1939 г).

Угода з Німеччиною дозволило СРСР приєднати територію в 200 тис кв км з населенням в 12 млн чол. На початку листопада ці території були включені до складу Української та Української радянських республік.

Сталін не забував і про стратегічну свого завдання - зберегти нейтралітет країни на максимально тривалий термін. Домогтися цього, на його думку, можна було лише за однієї умови: якщо фашистська Німеччина буде впевнена, що пакт про ненапад забезпечує їй надійний тил на Сході Європи, що виключає в доступній для огляду перспективі війну на два фронти. Створенню такої впевненості у нацистської верхівки були підпорядковані: договір про "дружбу і кордон" між СРСР і Німеччиною від 28.09.39; ряд торгових угод, які забезпечували величезні поставки радянської стратегічної сировини і продовольства в Німеччину; допомогу під прикриттям нейтралітету бойових операцій німецького флоту.

Укладення договору з Німеччиною про ненапад запобігло об'єднання антирадянських сил. Він був вимушеним заходом, був фальшивий з обох сторін. Він тільки відсував час вирішальної битви. Це розуміли і Гітлер, і Сталін. Разом з тим Сталін зробив морально-політичну помилку, давши згоду на підписання 28.09.39 договору про кордон і дружбу з Німеччиною, дезорієнтувати цим радянських людей, Червону Армію і міжнародний комуністичний рух. Проте всі дії радянського лідера щодо фашистського фюрера були лише камуфляжем. Його мета - будь-що, будь-якими засобами відтягнути час початку війни, щоб краще підготуватися до неї. Укладення договору з Німеччиною та отримання гарантій про ненапад забезпечило відстрочку війни майже на два роки. При цьому радянське керівництво знало, що рано чи пізно гітлерівці нападуть на СРСР, і продовжувало готувати стану до оборони.

Закони були прийняті перед Великою Вітчизняною війною для зміцнення трудової дисципліни

Значну роль у зміцненні дисципліни праці і підвищення його продуктивності відіграла постанова від 28.12.38 "Про заходи щодо впорядкування трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування та боротьбі зі зловживаннями в цій справі". У постанові вказувалося на необхідність встановлення різкої межі між чесними працівниками, які тривалий час працюють на підприємстві чи в установі та літунами, ледарями, прогульниками. Відповідно до цієї постанови, зокрема, були введені нові норми страхового забезпечення через хворобу, диференційовані в залежності від стажу роботи на даному підприємстві чи в установі.

Постановою РНК СРСР від 20.12.38 запроваджувалися єдині трудові книжки. Радянське трудове законодавчих-во передвоєнних років характеризувався також введенням заохочень для сумлінних працівників та осіб, які виявили виняткову доблесть на трудовому фронті. У 1938 р. для відзначилися передовиків виробництв були встановлені нові заходи заохочення. У грудні 1938 р. затвердили Положення про присвоєння вищого трудового відзнаки - звання Героя Соціалістичної Праці і нагородження медалями "За трудову доблесть", "За трудову відзнаку".

У 1940 р. у зв'язку із збільшеною військовою небезпекою з метою зміцнення дисципліни на виробництві та обороноздатності країни Указом від 26.06.40 була підвищена обов'язкова міра праці. На всіх державних, кооперативних та громадських підприємствах і установах було встановлено 8-годинний робочий день, за винятків професій із шкідливими умовами праці. Одночасно всі підприємства та установи були переведені з 5-денним на 6-денний робочий тиждень. Постановою РНК СРСР від 1.07.40 було затверджено список професій із шкідливими умовами праці, для яких зберігався 6-и і навіть 4-годинний робочий день.

У період завершення реконструкції нар. госп-ва, введення нової техніки необхідно було також зміцнити трудову дисципліну. Від недисциплінованості окремих працівників страждали інтереси всього виробництва. Треба було враховувати і військову небезпеку. Указом від 26.07.40 були заборонені самовільного відходу робітників та службовців з підприємств і установ, а також самовільний перехід з одного підприємства на інше або з однієї установи в іншу. Залишення роботи без дозволу керівника підприємства чи установи або прогул вабили кримінальну відповідальність. Адміністрація була зобов'язана негайно передавати справи про прогули і самовільне залишення роботи до суду.

Після ліквідації безробіття і у зв'язку з колективізацією в селі припинився стихійний приплив робочої сили на фабрики і заводи. У результаті цього найважливіші галузі народного господарства і знову будуються підприємства почали відчувати гостру нестачу в кадрах. Організований набір робітників з колгоспів не міг забезпечити пр-ть робочими кадрами. З метою подальшого розвитку пр-ти та забезпечення її кваліфікованою робочою силою Указом від 2.10.40 "Про державні трудових резервах" визнавалася необхідною підготовка трудових резервів шляхом навчання певним виробничих професій в ремісничих училищах, ж/д училищах і фабрично-заводських школах. Це була нова ступінь в забезпеченні пр-ти кадрами. Держ. резерви робочої сили знаходилися в безпосередньому розпорядженні Уряду СРСР і не могли використовуватися відомствами без його дозволу.

Передумови корінного перелому у Великій Вітчизняній війні.

Незважаючи на героїзм і самовідданість Червоної Армії, ворог ціною великих втрат до кінця вересня 1941 захопив Молдавію, значну частину України, Білорусію, Прибалтику, більшу частину Смоленської і ін західних областей. Але важкі випробування не зломили бойового духу воїнів, не похитнули стійкості і мужності нашого народу.

З кінця вересня 1941 почалася битва за Москву. У гігантській битві з обох сторін брало участь понад 2 млн осіб, близько 2,5 тис танків, до 1,8 тис. літаків і понад 25 тис. гармат і мінометів. Група німецьких армій "Центр" мала перевагу над радянськими військами західного напрямку в людях - в 1,4 рази, в танках і в артилерії - в 1,7 та в 1,8 рази.

У результаті запеклих боїв німецько-фашистські війська були розгромлені. Ця битва мала величезне воєнно-політичне і міжнародне значення: крах гітлерівської стратегії "блискавичної війни" проти СРСР; перемога "надихнула народи світу на посилення визвольної боротьби і партизанського руху в поневолених німецьким фашизмом та японським мілітаризмом країнах Європи та Азії; погіршився військово-політичне становище Німеччини і т.д.

Головними напрямками річного н?? ступленія 1942 року німецько-фашистських військ були Кавказ і Сталінград. На сталінградському напрямку радянські воїни витримали такий натиск, якого не зазнали жодної армії в світі. 125 днів вели радянські війська найбільшу оборонну битву під Сталінградом. У ході контрнаступу Червоної Армії було оточено і знищено 22 дивізії і більше 160 частин, розгромлена 8-а італійська, частина 3-ї румунської армії. Сталінградська битва стала вирішальним етапом у досягненні корінного перелому у війні, поклала початок масовому вигнання загарбників з радянської землі. Історична перемога під Сталінградом знаменувала початок корінного перелому у Великій Вітчизняній війні і другу світову війну в цілому. Перемога Червоної Армії зміцнила моральний дух радянського народу, віру в незламну силу Збройних Сил та їх перевагу над німецько-фашистської військовою машиною. Підвищився міжнародний авторитет СРСР і її Збройних Сил, зміцніла віра народів поневолених фашизмом країн у звільнення. Японія і Туреччина остаточно відмовилися від вступу у війну на боці Німеччини.

У підсумку зимового наступу 1942-43 рр.. Червона Армія визволила сотні міст і тисячі сіл, завдала військ Німеччини та її союзників величезні втрати в живій силі і бойової техніки. Проте Гітлер і його оточення вважали, що війна ще не програна і вживали всіх заходів для того, щоб виправити важке положення, підняти свій престиж. Німецько-фашистське командування надавало виняткового значення операції під Курськом. Але радянське командування розгадало задум ворога і підготувало сили до відбиття наступу і до розгрому ворога. Перейшовши 12 липня в контрнаступ, радянські війська 5 серпня 1943 звільнили Орел і Бєлгород.

Курська битва - найбільша битва Другої світової війни, в ній радянські війська розгромили головну ударну силу гітлерівської армії - танкові війська. Історична перемога під Курськом завершила корінний перелом у ході Великої Вітчизняної війни і всієї світової війни. Стратегічна ініціатива була остаточно закріплена за Червоною Армією. Поразка під Курськом ще більше посилило протиріччя між Німеччиною та її сателітами і підвищило авторитет СРСР.

Райони масового партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни. У яких формах воно виявлялося.

З перших днів війни почалася організація боротьби проти загарбників на окупованій території СРСР. Налагоджувалося партійне і комсомольське підпілля: до кінця 1941 р в тилу ворога діяло близько 65 тис комуністів. Особлива увага приділялася створенню партизанських загонів: до кінця 1941 р в них билося> 90 тис осіб. Партизанські загони здійснювали диверсії, руйнували залізниці й мости, нападали на ворожі гарнізони, вели розвідку, взаємодіяли з частинами Червоної Армії.

Наприкінці 1941 - початку 1942 рр. в Білорусі, Ленінградської, Смоленської і Орловській областях виник ряд "партизанських країв" - районів, повністю звільнених від окупантів. У травні 1942 г при Ставці Верховного Головнокомандування було створено Центральний штаб партизанського руху. Почали виникати великі партизанські з'єднання - полки, бригади, - на чолі яких стали видатні діячі партизанського руху: Ковпак, Сабуров та ін Партизанські з'єднання здійснювали рейди по тилах ворожих військ.

До весни 1943 р підпільна робота велася практично в усіх містах на окупованій території. Великі з'єднання партизанів стали здійснювати бойові дії в рамках загального задуму операцій, що проводилися радянськими військами. Особливо масштабними були удари по комунікаціях в тилу ворога під час Курської битви.

По мірі наступу радянських військ партизанські з'єднання переформовувалися і вливалися в регулярні війська. Усього в роки війни в тилу ворога зі зброєю в руках билося понад 1 млн чол. Вони вивели з ладу близько 1,5 млн ворожих солдатів і офіцерів, відтягли на себе з фронту до 10% німецьких бойових сил.

Основні рішення, прийняті на Тегеранської і Ялтинській конференціях в роки Великої Вітчизняної війни.

28.11.43 відкрилася Тегеранська конференція (Тк) глав урядів 3-х держав - СРСР, США, і Англії. Це була 1-а спільна зустріч глав урядів 3-х держав - І.В. Сталіна, Ф. Рузвельта та У. Черчілля.

На Тк були вирішені такі питання:

1) питання про відкриття 2-го фронту в Європі. Глави урядів 3-х держав дійшли згоди щодо масштабів і термінів операцій, які намічалося зробити зі сходу, заходу і півдня. Англо-американські війська повинні були вторгнутися до Європи через Північну та Південну Францію не пізніше 1 травня 1944

2) питання про майбутнє Німеччини. Американської делегацією був висунутий проект розчленування Німеччини на 5 автономних держав.

3) була прийнята декларація про Іран, яка підтвердила суверенітет Ірану і її територіальну цілісність. У ній йшлося про допомогу Ірану союзникам, зокрема про транспортні послуги. Було зазначено, що Іран переживає великі труднощі і що йому в свою чергу буде надана допомога.

4) питання про Польщу. У попередньому порядку було досягнуто згоди про те, що східний кордон Польщі проходитиме по "лінії Керзона", а західна - в районі Одеру.

Рішення Тк мали велике міжнародне значення. Надії фашистських ватажків на розкол антифашистської коаліції не виправдалися. Їх спроба укласти сепаратний мир, щоб уникнути капітуляції, зазнала провал. Тегеранський рішення завдали удару і за планами тих англо-американських імперіалістичних груп, які прагнули до змови з фашистськими агресорами. Рішення Тк знову підтвердили можливість узгодженого врегулювання спірних проблем у міжсоюзницька відносинах, можливість співробітництва в інтересах спільної справи.

У лютому 1945 р. зібралася Ялтинська конференція (Як) глав урядів СРСР, США та Англії про післявоєнний устрій світу. Пропозиції СРСР на Як полягали в тому, щоб було неможливим повторення агресії. Англія прагнула до збереження Британської імперії та зміцнення свого впливу в Європі.

Незважаючи на відмінності у підходах до післявоєнного устрою світу, всі були єдині в головних питаннях, а саме: виключали можливість перемир'я з Німеччиною; вимагали від Німеччини капітуляції; координація бойових дій проти фашистської Німеччини; про знищення німецької військової машини і фашизму у світі; піддати всіх військових злочинців справедливого покарання; нацистська партія Німеччини повинна бути розпущена, а прийняті нею закони скасовані; про виплату Німеччиною репарацій; про майбутні кордони Польщі.

На Як обговорювалося питання про створення ООН. Учасники ЯК констатували, що міжнародна ООН повинна стати органом забезпечення миру і безпеки.

На конференції обговорювалося питання про вступ СРСР у війну проти Японії. Радянський уряду, керуючись прагненням забезпечити свої межі і ліквідувати вогнище війни, висловило готовність почати війну проти імперіалістичної Японії не пізніше ніж через 3-4 місяці після розгрому фашистської Німеччини. Але СРСР поставив кілька умов свого вступу у війну проти Японії: збереження Зовнішньої Монголії; відновлення належали Росії прав, порушених віроломним нападом Японії в 1904 р.

Рішення ЯК представляли собою позитивний внесок у справу міжнародного співробітництва, тому що закладали основи демократичного устрою післявоєнного світу. Ці рішення ще раз показали можливість і доцільність співробітництва між державами з різним суспільним і державним устроєм.