*** Зідраний з дитячої енциклопедії! ***
2УНІВЕРСІТЕТ 3 2РИНОЧНОЙ ЕКОНОМІКИ 3 2СОЦІАЛЬНОЙ
2ПОЛІТІКІ І ПРАВА
----------------------------------------------< br>
3РЕФЕРАТ по курсу "ІСТОРІЯ ВІТЧИЗНИ"
Тема: 2 Походження давніх слов'ян
Виконав: студент 1 курсу
2МОРДВІНОВ Олексій Васильович
103 навчальна група
2Москва 0
1996
- 2 -
2П Л А Н
21. Перші згадки про слов'ян.
22. Пересування слов'янських племен.
23. Спосіб життя слов'ян.
24. Розпад племінних громад і початок державності.
25. Висновок.
- 3 -
Вже близько двох тисяч років тому грецьким і римським ученим билоізвестно, що на сході Європи, між Карпатськими горами і Балтійскімморем, живуть численні племена венедів. Це були предки сучасних-них слов'янських народів. За їх імені Балтійське море називалося тогдаВенедскім затокою Північного океану. На думку археологів, венеди биліісконнимі мешканцями Європи, нащадками племен, що жили тут ще в ка-менном і бронзовому століттях. Древня назва слов'ян - венеди - збереглося в мові германскіхнародов аж до пізнього середньовіччя, а в фінською мовою Росія досих пір називається Веніаміном. Назва "слов'яни" стало распространятсялішь півтори тисячі років тому - в середині I тисячоліття н.е. Сначалатак називалися тільки західні слов'яни. Їх східні побратими називаючи-лись антами. Потім слов'янами стали називати всі племена, які говорять наславянскіх мовами. На початку нашої ери всюди в Європі відбувалися великі перес-вання племен і народів, що вступили в боротьбу з рабовласницької Рімс-кою імперією. У цей час слов'янські племена займали вже велику тер-ритор. Одні з них проник на захід, на береги річок Одри і Лаби (Ельби). Разом з населенням, що жили по берегах річки Вісли, вони сталіпредкамі сучасних західнослов'янських народів - польського, чеського ісловацкого. Особливо грандіозним був рух слов'ян на південь - на березі Дунаю на Балканський півострів. Ці території були зайняті слов'янами вVI-VII ст. після тривалих війн з Візантійської (Східної Римської) імперією, що тривали понад століття. Предками сучасних південнослов'янських народів - болгар і народовЮгославіі - були слов'янські племена, що поселилися на Балканському напів-острові. Вони змішалися з місцевим фракійським і Іллірійських населенням, яке раніше гнобили візантійські рабовласники і феодали. У той час, коли слов'яни заселяли Балканський півострів, з німіблізко познайомилися візантійські географи та історики. Вони указиваліна численність слов'ян і обширність їх території, повідомляли, чтославяне добре знайомі із землеробством і скотарством. Особливо інте-РЕКН відомості візантійських авторів про те, що слов'яни в VI і VII вв.еще не мали держави. Вони жили незалежними племенами. Під главеетіх численних племен стояли військові вожді. Нам відомі іменавождей, які жили понад тисячу років тому: Межімір, Добріта, пирогів, - 4-Хвілібуд та інші. Візантійці писали, що слов'яни дуже хоробрі, майстерні в военномделе і добре озброєні; вони волелюбні, не визнають рабства і під-чинення. Предки слов'янських народів Росії в далекій давнині жили в ле-состепних і лісових областях між річками Дністром і Дніпром. Потім оністалі просуватися на північ, вгору по Дніпру. Це було повільне, з-вершать століттями пересування землеробських громад та окремих сімей, які шукали нові зручні місця для поселення і багаті звіром і ри-бой області. Поселенці вирубували невинні ліси для своїх полів. На початку нашої ери слов'яни проникли у верхнє Подніпров'я, Гдеж племена, родинні сучасним литовцям і латишам. Далі на се-вірі слов'яни заселили області, в яких де-не-де жили стародавні фін-но-фінські племена, родинні сучасним марійців, мордву, а такжефіннам, карелів і естонцям. Місцеве населення за рівнем своєї культуризначітельно поступалося слов'янам. Через кілька століть воно смешалосьс прибульцями, засвоїли їхню мову і культуру. У різних областях вос-точнославянскіе племена називалися по-різному, що відомо нам іздревнейшей руському літописі: в'ятичі, кривичі, древляни, поляни, ради-мічі та інші. Аж до наших днів на високих берегах річок і озер сохранілісьостаткі стародавніх слов'янських поселень, які тепер вивчаються архео-балками. У той неспокійний час, коли війни не тільки різними племена-ми, а й між сусідніми громадами були постійним явищем, люди частоселілісь у важкодоступних місцях, оточених високими схилами, гли-бокімі ярами або водою. Вони зводили навколо своїх поселень земля-ні вали, копали глибокі рови і обносили свої житла дерев'яним тином.Остаткі таких маленьких фортець називаються городищами. Житла будів-лись у вигляді землянок, всередині були глинобитні або кам'яні печі. Вкаждом селищі жили звичайно родичі, які нерідко вели своє хо-зяйство громадою. Землеробське господарство того часу дуже мало схоже насовременное. Важким працею здобували люди собі прожиток. Щоб під-готувати землю для посіву, потрібно було спочатку вирубати ділянка в лісі. Зимовий місяць, протягом якого рубали ліс, називався перетину (отслова "січ" - рубати). Далі були місяці сухий і Березоля, вчасно якого ліс сушили і спалювали. Сіяли прямо в золу, злегка розпушеному дерев'яної плуга, або ра-- 5-лом.
Таке землеробство називається вогневим або підсічним. Найчастіше сеяліпросо, але були відомі й інші злаки: пшениця, ячмінь і жито. Ізовощей була поширена репу. Місяць жнив називався серпень, а місяць молотьби - вресень (отслова "врещі" - молотити). Те що назви місяців у стародавніх славянсвязани з землеробськими роботами, свідчить про первостепенномзначеніі землеробства в їхньому господарстві. Але вони також розводили домашнійскот, били звіра і ловили рибу, займалися бортництвом - збором медадікіх бджіл. Кожна сім'я або група родичів виготовляла для себе всенеобходімое. У маленьких глиняних печах - домницях - або ямах з місць-них руд виплавляли залізо. Коваль кував з нього ножі, сокири, сош-ники, наконечники стріл і копій, мечі. Жінки ліпили глиняний посуд, ткали полотна і шили одяг. У великому ходу була дерев'яний посуд іутварь, а також вироби з берести і лубу. Купували лише те, що нель-зя було добути або зробити на місці. Найпоширенішим товароміздавна була сіль - адже родовища її зустрічалися далеко не везде.Торговалі також міддю і дорогоцінними металами, з яких ізготовляліукрашенія. За все це розплачувалися ходками і цінними товарами, кото-рие грали роль грошей: хутром, медом, воском, зерном, худобою. Близько стародавніх слов'янських городищ нерідко можна зустріти круглиеілі подовжені земляні насипи - кургани. При розкопках у них находятостаткі спалених людських кісток і обгорілу у вогні утварь.Древніе слов'яни спалювали небіжчиків на поховальному багатті і останкіхоронілі в курганах. Слов'яни вели постійну боротьбу з кочівниками, які жили у при-чорноморських степах і часто грабували слов'янські землі. Самим опаснимврагом були кочівники-хазари, що створили в VII-VIII ст. велике сільноегосударство в низинах річок Волги та Дону. У цей період східні слов'яни стали називатися русами або роса-ми, як вважають, від назви одного з племен - русів, що жив награніце з Хазарією, між Дніпром і Доном. Так сталося назви "Росія" і "росіяни". Незабаром в житті слов'ян здійснилися великі зміни. З развітіемметаллургіі та інших ремесел значно покращилися знаряддя праці. Зем-леделец мав тепер плуг або рало з залізним лемешем. Праця його сталболее продуктивним. Серед общинників з'явилися багаті і бедние.Древняя громада розпадалася і на зміну їй приходило дрібне селянське - 6-господарство. Вожді і багаті общинники гнобили бідних, відбирали у ніхземлю, закабалялі їх і примушували працювати на себе.
Розвивалася тор-Гауліт. Країну прорізали торгові шляхи, що йдуть переважно по ре-кам. У кінці I тисячоліття стали з'являтися торгово-ремісничі горо-да: Київ, Чернігів, Смоленськ, Полоцьк, Новгород, Ладога і багато дру-Гії. Іноземці називали Русь країною міст. Для збереження і зміцнення своєї влади панувала Верхуша-ка створювала свою організацію і військо. Так на зміну племінним поряд-кам прийшли класове суспільство і держава, яка захищала інтереси бога-тих. Спочатку в Давній Русі було кілька окремих племінних князю-ний, на місці яких у IX ст. виникла могутня російська держава з цент-ром у Києві. Почалася епоха феодалізму, або епоха середньовіччя. В історії слов'янських племен багато що ще належить з'ясувати. Нашіархеологі досліджують залишки древніх городищ і селищ, а історики про-продовжували вивчати стародавні літописи та інші документи. Завдяки етомуісторія наших предків - стародавніх слов'ян - поповнюється все новими цінні-ми відомостями.
2ЛІТЕРАТУРА
1. Кобичев В.П., У пошуках прабатьківщини слов'ян. М., Наука, 1973.
2. Смирнов А.Н., Стародавні слов'яни. М., 1990р.
3. Шелов Д. Б., Слов'яни. Зоря цивілізації., М., 1972.
