Якщо Рюрик зробив тільки крок на південь, з Ладоги в Новгород, Олег вирішив продовжити шлях. Головним було прагнення підпорядкувати собі всі сусідні племена. Досягнувши Києва й убивши правили там Аскольда і Діра, Олег зробив його стольним містом, "матір'ю городам руським" - за словами літописця.

Хронологія князювання

864 - 882 Аскольд і Дір

882 - 912 Олег Віщий

912 - 946 Ігор Старий

946 - 972 Святослав I, Велика княгиня Ольга

972 - 980 Ярополк Святославич

980 -1015 Володимир I Святославич Красне Сонечко

1015-1015 Святополк I Ярополкович Окаянний

1015-1017 Ярослав Володимирович Мудрий

1017-1019 Святополк I Ярополкович Окаянний

1019-1054 Ярослав Володимирович Мудрий

1054-1068 Ізяслав Ярославович

1068-1069 Всеслав Брячіславовіч Полоцький

1069-1073 Ізяслав Ярославович

1073-1076 Святослав II Ярославич

1076-1076 Всеволод I Ярославич

1077-1078 Ізяслав Ярославович

1078-1093 Всеволод I Ярославич

1093-1113 Святополк II Ізяславич

1113-1125 Володимир II Всеволодович Мономах

1125-1132 Мстислав Володимирович

Після смерті Мстислава майже всі князівства вийшли з покори. 15 князівств поступово перетворилися в маленькі суверенні держави. Влада Великого Київського князя Безповоротно пішла в минуле, хоча символічна величність престолу збереглася.

1132-1139 Ярополк Володимирович

1139-1139 В'ячеслав Володимирович

1139-1146 Всеволод II Ольгович

1146-1146 Ігор Ольгович

1146-1149 Ізяслав Мстиславич

1149-1150 Юрій Володимирович Долгорукий

1150-1150 В'ячеслав Володимирович

1150-1150 Ізяслав Мстиславич

1150-1150 Юрій Володимирович Долгорукий

1151-1154 Ізяслав Мстиславич

1154-1154 Ростислав Мстиславич

1155-1155 Ізяслав Давидович

1155-1157 Юрій Володимирович Долгорукий

1157-1159 Ізяслав Давидович

1159-1159 Ростислав Мстиславич

1159-1160 Ізяслав Давидович

1160-1168 Ростислав Мстиславич

1168-1169 Мстислав Ізяславич

Після смерті Ростислава на великокнязівський стіл пред'явив свої спадкові права Андрій Суздальський, який організував похід проти Мстислава. Київ піддався раззоренію.

Андрій віддав спустошений Київ молодшому братові Глібу Юрійовичу. Київ з того часу перестав бути стольним містом Русі і сидів у ньому князь не був тепер правителем Русі.

1169-1170 Гліб Юрійович Переяславський

1170-1170 Мстислав Ізяславич

1170-1171 Гліб Юрійович Переяславський

За період 1171-1176 на Київському престолі змінилося близько 20 князів, деякі з них правили один день, а то й менше. Прагнучи захистити місто від грабежів і раззоренія, київські бояри прагнули підшукати князя, здатного захистити місто.

1171-1171 Володимир Мстиславич

1171-1172 Роман Ростиславич

1173-1173 Всеволод Юрійович Велике Гніздо

1173-1173 Рюрик Ростиславич

1174-1174 Ярослав Ізяславич

1174-1174 Святослав Всеволодович

1174-1174 Ярослав Ізяславич

1175-1176 Роман Ростиславич

1176-1180 Святослав Всеволодович

1180-1182 Рюрик Ростиславич

1182-1194 Святослав Всеволодович

У 1194 році, після смерті Святослава Всеволодовича, старшим з Ольговичів став його брат Ярослав Всеволодович, який був на 15 років старший за найсильнішого з Мономаховичів - Всеволода Велике Гніздо. Ольговичі тут же пред'явили свої права на київський стіл, отримавши підтримку тільки в особі Романа Великого. Інші впливові Мономаховичі об'єдналися, щоб залишити Київ за собою. Питома київський князь Рюрик Ростиславич, який був тестем Романа Великого, став і стольним князем - ставлеником свого брата Давида Ростиславича смоленського та Всеволода Велике Гніздо.

1194-1202 Рюрик Ростиславич (1140-1212)

У 1202 році Роман Великий постриг у ченці Рюрика Ростиславича, його дружину і дочку, тобто власну дружину, а двох синів (Ростислава і Володимира) князя, незаконно займав Київський стіл, відправив до Галича.

Потім Роман зібрав у Києві князів і запропонував розгорнуту політичну програму об'єднання Руських земель, де викладався порядок затвердження на великий київський стіл "найстарішої і гідного". Розуміння серед князів він не знайшов і посадив на київський стіл малозначне князя Інгвар Ярославича Волинського.

1202-1202 Інгвар Ярославич Волинський

Всеволод Велике Гніздо змістив Інгвар Ярославича, повернув Рюрика Ростиславича і зажадав від Романа звільнення його синів.

1203-1205 Рюрик Ростиславич (1140-1212)

1205-1205 Ростислав Рюрикович

1206-1206 Рюрик Ростиславич (1140-1212)

1206-1207 Всеволод Святославич Чермний

1207-1210 Рюрик Ростиславич (1140-1212)

1210-1214 Всеволод Святославич Чермний

1214-1214 Інгвар Ярославич Волинський

1214-1223 Мстислав Романович Добрий (Старий)

1224-1235 Володимир Рюрикович

1236-1237 Ярослав Всеволодович

1238-1240 Михайло Всеволодович Чернігівський (1179-1246х)

1240-1240 Ростислав Ростиславович

При настанні монголо-татарських військ Михайло Всеволодович утік до Угорщини. У 1240 році Київське князівство захоплене монголо-татарами. Князь Михайло повернувся на Русь, пізніше убитий у Золотій Орді.

1240-1246 Михайло Всеволодович Чернігівський (1179-1246х)

1246-1263 Олександр Невський

до 1303 Київський митрополит Максим

1303-1330-ті Володимир Іванович

до 1362 року Федір Іванович

1362 - 1395 Володимир Ольгердович

У 1362 році великий литовський князь Ольгерд розбив на берегах ріки Сині Води трьох татарських князів керували Подільській землі; татари після цього пішли до Криму, а в руках Ольгерда опинилася вся ліва половина басейну Дністра, від гирла р.Серет до моря, весь басейн Південного Бугу, Дніпровські лимани і простір вгору по Дніпру до впадіння р.Росі. Заняття Києва відбулося без боротьби: Ольгерд змістив княжив там подручніка орди, князя Федора, і віддав Київ в управління своєму синові Володимиру. Подільську землю він віддав племінникам своїм, синам брата його Коріата. Князівство увійшло до складу Великого князівства Литовського.

У 1395-1440 роках управлялося литовськими намісниками.

З 1471 року - Київське воєводство.