ЗМІСТ
1. Вступ 2 стор
2. Імперіалістичний характер Пер-
вої світової війни. 2-4 стор
3. Розв'язання війни 4-11 стор
4. Військові дії в 1914 році 11-14 стор
5. Військові дії в 1915 14-18 стор
6. Військові дії в 1916 році 18-21 стор
7. 1917 рік. Наростання революційно-
ної активності та її історичне значення маневри воюю-
щих країн 21-25 стор
8. Вихід Росії з першої світової
війни 25-27 стор
9. Завершення Першої світової війни 27-29 стор
10. Результати Першої світової війни 29 стор
11. Список що використовувалася літератури 30 стор
.
Введення
Протягом тижня з моменту оголошення 28 липня 1914 Австро-
Угорщиною війни Сербії в неї втягнулися майже всі великі дер-
жави Європи. Відразу ж після початку війни поспішили заявити про
свій нейтралітет Болгарія, Греція, Іспанія, Португалія,
Голландія, Данія, Швеція, Норвегія, США, ряд гсударств Ла-
тінской Америки та Азії, а також союзники австро-німецького
блоку - Італія та Румунія. Перебувала в фарватері німецької
політики Туреччина також заявила про нейтралітет, але вже 2 серпня
турецький уряд уклав секретну угоду з Гер-
манією і приступило до загальної мобілізації, фактично пере-
давши в розпорядження німецького генерального штабу всі озброєнь
нние сили Туреччини.
Утворився російсько-турецький падіння монархії були
хаос в політиці, протиріччя боротьби з Німеччиною.
У той час коли увага імперіалістів западноевропейкіх
держав була прикована до театру військових дій в Європі.
хижацький японський імперіалізм пред'явити ультиматум Герма-
панії, зажадавши негайного відведення з далекосхідних вод і
Тихого океану всіх германських збройних сил і передачі Япо-
панії "орендованої" Німеччиною території Цзяочжоу з портом і
фортецею Циндао. Німеччина відхилила ультиматум. 23 серпня
1914 Японія оголосила війну Німеччині. Після нетривалий-
ної облоги Циндао був захоплений Японією, а потім нею були захва-
чени Маршальські, Каролінські і Маріанські острови в Океанії,
належали Німеччині.
Так, що почалася імперіалістична війна в Європі, переко-
нувшісь на Близький і Далекий Схід, перетворилася на світову
війну.
Імперіалістичний характер
першої світової війни
Перша світова війна виникла в результаті об-
ного кризи капіталістичної системи світового господарства,
з'явилася наслідком нерівномірного розвитку капіталізму на
стадії імперіалізму. Це була загарбницька, несправедлива
війна між двома великими імперіалістичними угрупованнями
- Австро-германським блоком і Антантою. Побоювання зростання революци-
онного руху змусило імперіалістів прискорити розв `язання
світової війни.
В підготовці першої світової війни винні імперіалісти
всіх країн. Однак головним, ведучим імперіалістичним проти-
воречіем, що прискорило розв'язання цієї війни, було англійсько-гер-
Манске протиріччя.
Кожна з імперіалістичних держав, вступаючи в світову
війну, переслідувала свої загарбницькі інтереси. Германія прагнула
розгромити Англію, позбавити її морської могутності і пе-
рідшали французькі, бельгійські і португальські колонії,
утвердитися в багатих аравійських провінціях Турції, послабити
Росію, відторгнути у неї польські губернії, Україну і Прібал-
тику, позбавивши її природних кордонів по Балтійському морю.
Австро-Угорщина розраховувала захопити Сербію і Чорногорію
встановити свою гегемонію на Балканах, відібрати у Росії частину
польських губерній, Поділля та Волинь.
Турція при підтримці Германії претендувала на територію
російського Закавказзя.
Англія прагнула зберегти свою морську і колоніальне
могутність, розбити Німеччину як конкурента на світовому ринку
і припинити її прятязанія на переділ колоній. Крім того, Анг-
лия розраховувала на захоплення у Турції багатих нафтою Месопота-
ми Академії і Палестини, на захоплення яких питала надію і Германія.
Франція хотіла повернути Ельзас і Лотарингію, які забрала у неї
Німеччина в 1871 р., і захопити Саарський басейн.
Росія вступила у війну з Німеччиною і Австро-Угорщиною,
домагаючись вільного виходу чорноморського флоту через Босфор і
Дарданелли в Середземне море, а також приєднання Галичини
і нижньої течії Німану.
, Довго вагаючись між Троїстим союзом і Антантою
Італія, накінець зв'язала свою долю з Антантою і ше-
вала на її стороні із-за проникнення на Балканський полуост-
рів.
Протягом трьох років війни Сполучені Штати Америки займаючи-
? енние пріготовлінія ".
Цей відповідь була жорсткіше, ніж позиція Англії та Італії, які
передбачали можливість прийняття даних пунктів. Це обс-
тоятельство свідчить про те, що і російські реководі-
ки в цей час зважилися на війну. У телеграммних коммент-
ріях послам Сазонов заявляючи, що мобілізаційні заходи Росії
повинні проходити в обстановці глибокої таємниці. Щоб уникнути
ускладнень з Німеччиною він пропонував не обьвлять все народно про
початку мобілізації. Але його ожідінія НЕ оправдалісь.Обрадован-
ные генерали поспішили провести мобілізацію з найбільшим шу-
мом. З ранку 31 (18) іюбя в Петербурзі пояілісь надруковані на
червоною папері оголошення, які закликали до мобілізації. Взвол-
нований німецький посол намагався домогтися пояснень і усту-
пок від Сазонова. Микола ж в ці години відправив телеграму
Вільгельму II, в якій дякував йому за посередництво. "
Призупинити мобілізацію вже технічно неможливо, писав
він, але Росія далека від того, щоб бажати війни. Поки тривають
переговори з Австрією по сербському питання, Росія не припускає-
рімет викликають дій.
З огляду на ці настрої імператора, Сазонов кілька
пом'якшив умови до Австрії, викладені ним напередодні, роблячи крок
у бік позицій Авгліі та Італії в питанні про базу для пере-
говірок. Сазонов вважав, що якісь шанси на успіх мають
тільки кроки в Лондоні, Микола ж вимагав продоженія і пря-
екпортувати переговорів з австрійським послом.ч Але світ доживав вже
свої останні години. У Берліні Ягов викликав французького посла
Ж. Камбон і заявив йому, що зважаючи загальної мобілізації російської
армії Німеччина вводить положення "крігсгефар" (військової небез-
ності). Німеччина просить Росію демобілізуватися, інакше вона
розпочне свою мобілізацію. Зібрався рада міністрів Франції
під головуванням президента респубікі Раймонда Пуанкаре
вирішив відповісти на німецьку мобілізацію своєї. О 18 годині 30
хвилин 31 (18) липня німецький посол у Парижі явілвя до мінімс-
тру закордонних справ Вівіані і заявив, що зважаючи на повній мобілі-
зації російської армії і флоту Німеччина вводить положення "крігс-
гефар ". Росії дан 12-годинний термін для скасування мобілізації.
Якщо мобілізація в Росії не буде припинена, Німеччина обь-
виявить свою. О 12 годині ночі Пуртале відвідав Сазонова і передав
йому за дорученням свого уряду заяву про те, що ес-
Чи о 12 годині дня Росія не приступить до демобілізації не
тільки проти Німеччини, а й проти Австрії, Німецьке пра-
вітельство віддасть наказ про мобілізацію.
Напередодні Микола II приймав німецького посла. Він марно-
переконував його, що мобілізація не означає загрози для Німеччини
і тим більше ворожих по відношенню до неї намірів. Зважаючи на
величезних Рамером країни мобілізацію за одну годину зупинити
неможливо. Пурталес негайно повідомив зміст бесіди в
Берлін. Але там розцінили це як відмову від німецьких умов.
Телграмма Пурталеса послужила сигналом до прийняття рішення про
войне.Так в ході наданого Росії терміну для скасування мо-
білізаціі германська сторона підмінила питання про початок мобі-
лізації питанням про пряме оголошення війни.
Жодної відповіді о 12 годині дня не було дано. Пурталес ніс-
колько раз домагався побачення з Сазоновим. Нарешті, у сьомому
часу міністр закордонних справ прибув до будівлі міністерства.
Незабаром німецький посол вже входив до його кабінету. У сильному
хвилюванні він запитав, згідно чи російський уряд
дати відповідь на вчорашню німецьку ноту в сприятливому тоні.
Сазознов відповів - ні. Але хоча оголошення мобілізація не
може бути скасована, Росія не відмовляється продовжувати перего-
рміі зменшилась. Російська армія закріпилася на ли-
нии фронту: Рига - Двінська - озеро Нароч - Пінськ - Тернопіль
- Чернівці, і до кінця 1915 Східний фронт простягався
від Балтійського моря до румунського кордону. Росія втратила про-
шірную територію, але зберегла свої сили, хоча з початку вої-
ни російська армія до цього часу втратила у живій силі близько
3 млн. чоловік, з них близько 300 тис. вбитими.
У той час коли російські армії вели напружену нерівну
війну з головними силами австро-німецької коаліції, союзники
Росії - Англія і Франція - на Західному фронті протягом все-
го 1915 організували всього лише кілька приватних воєн-
них операцій, які не мали істотного значення. У са-
мый розпал кровопролитних боїв на Східному фронті, коли
російська армія вела тяжкі оборонні бої, з боку ан-
гло-французьких союзників не було наступлінія на За-
падном фронті. Воно було прийнято тільки в кінці вересня 1915
року, коли на Східному фронті наступальні операції гер-
Манський армії вже припинилися.
Докори сумління від невдячності по відношенню до Росії
з великим запізненням відчув Ллойд Джордж. У своїх мему-
Арах він пізніше писав: "Історія пред'явити свій рахунок військовому ко-
мандованію Франції та Англії, яке у своєму егоїстичному
впертості прирекло своїх російських товаришів по зброї на ги-
бель, тоді як Англія і Франція так легко могли врятувати русс-
ких і таким чином допомогли б краще за все собі ".
Отримавши територіальний виграш на Східному фронті, гер-
Манске командування, однак, не добився головного - воно не
примусила царський уряд до укладення сепаратного миру
з Німеччиною, хоча половина всіх збройних сил Німеччини і
Австро-Угорщини була зосереджена проти Росії.
У тому ж 1915 Німеччина спробувала завдати поламаєш-
тільних удар Англії. Вона вперше широко іспльзовала порівняй-
тельно нова зброя - підводні човни, щоб припинити підвезення в
Англію необхідної сировини і продовольства. Сотні судів були
унічножени, їхні команди і пасажири загинули. Обурення Нейт-
ральних країн змусило Німеччину не топити пасажирські ко-
Рабле без попередження. Англія же шляхом збільшення і докір-
ня будівництва суден, а також розробкою ефективних заходів
боротьби проти підводних човнів подолала що нависла над нею
небезпеку.
Навесні 1915 року Німеччина вперше в історії воєн прменіла
одне з найбільш нелюдських зброй - отруйні речовини, але
це забезпечило лише тактичний успіх.
Невдача спіткала Німеччину і в дипломатичній боротьбі. Ан-
танта обіцяла Італії більше, ніж могли обіцяти Німеччина і
стикалися з Італією на Балканах Австро-Угорщина. У травні
1915 Італія оголосила їм війну і відвернула на себе некот-
рую частина військ Австро-Угорщини та Німеччини.
Лише частково ця невдача була компенсована, тим що
восени 1915 року болгарський уряд вступило у війну
проти Антанти. У резуль
