Давньоруська держава. Це держава в східній Європі виник в останній чверті 9В в результаті об'єднання під владою князів династії Рюриковичів двох головних центрів східних слов'ян: Новгорода і Києва, а також земель розташованих уздовж шляху Із Варяг в Греки. Давньоруська держава можна охарактеризувати як ранньофеодального монархію. На чолі держави стояв Великий князь Київський, його брати сини і дружинники здійснювали управління країною, суд, збір данини і мита. Доходи феодалів і держави багато в чому визначалися даниною з підлеглих племен а також необхідністю її вивезення в інші країни для продажу. У 882р князь Олег захопив Київ і зробив його столицею держави. Перед молодих державою стояли зовнішньополітичні завдання, пов'язані із захистом його кордонів: відбиття набігів кочівників, боротьба з експансією Візантії, Хозарського Каганату і Волзької Болгарії. Історія Київської Русі поділяється на 3 великих періоду. 1) 9В середина 10В. Його можна назвати часом перших київських князів. Величезне значення мало хрещення Русі в 988г князем Володимиром Святим. Цей період характеризується розквітом християнської культури, неухильне зростання військово-політічекого впливу Русі та її міжнародного престижу у містах Київ, Новгород, Ладога, Білгород, Ростов, Суздаль, Псков, Полоцьк і ін Розвивалися ремесла і торгівля. Встановлення та зміцнення зв'язку та південними та західними слов'янами, Візантією, Західної та Північною Європою, Кавказом, Середньою Азією. Давньоруські князі відбивали набіги кочівників: Печенігів, торки, половці. 2) Друга половина 10В перша половина 11В. Епоха розквіту київської держави. Правління Ярослава Мудрого 1019-1054. Історики пов'язують з найвищою точкою в розвитку давньоруської держави. Суспільні відносини регулювалися «Руською Правдою» та іншими правовими актами. 3) Третій період: друга половина 11В початок 12В. У цей період князівські міжусобиці і набіги Половцев привели до ослаблення держави. Розпочався перехід до феодальної роздробленості. Спроби зберегти єдність давньоруської держави були зроблені князя Володимира Мономаха (1113-1125) та його сином Мстиславом (1125-1132). У другій чверті 12В держава вступила в завершальну фазу розпаду на самостійні князівства, Новгородську та Псковську республік. Поступово формується 3 нових центру російської державності - на південно-заході, північно-захід, північному сході російської землі. Ці центри поступово придбали реальний статус самостійних державних перетворень. Внутрішньополітичний розвиток яких йшло своїми різними шляхами. З середини 13В руські землі, що втратили єдину державність піддалися натиску завойовників серед яких важливу роль відігравало Татаро-Монгольська навала в ході якого Батиєва рать підкорила північно-східну Русь. Надалі також і новгородські землі, які встояли перед навалою шведських і лівонських лицарів. Вони визнали надалі свою залежність від Золотої Орди. З 14в у Володимиро-Суздальської землі величезне значення набуло Московське князівство, яка виступає як центр «збирання російських земель». Особливу роль у цьому процесі зіграло правління Великого Князя Володимирського і Московського Івана Даниловича Калити 1325-1341гг. Політичні успіхи Івана Калити в поступовому здобутті незалежності від орди були закріплені військової перемогою його внука - князя Дмитра Івановича Донського. (1359-1389) на Куликовому полі, яка мала велике морально-політичне значення. Однак знадобилося ще майже 100 років для того, щоб Москва остаточно закріпила свою роль як організаційного та духовного центру формується Російської держави. За 250 років Монгло-Татарське ярмо закінчилося вигнанням загарбників об'єднаними силами російських земель (Куликівська битва 1380г і Стояння на Угрі 1480г)

Східні слов'яни в 6-9В. Освічені Наприкінці 9В початку 10В у Східних слов'ян починає складатися держава з єдиною територією, системою управління, податками. Це було результатом розвитку східно-слявянского суспільства. Слов'яни в період з 6В по 9В знаходилися на стадії розкладу первіснообщинного ладу і складання класового суспільства (6В-8В). Воно завершилось в 9В утворенням давньоруської держави. У 6В-9В слов'яни об'єдналися в спільності що носила вже не тільки родової а й територіально-політичний характер. Назва таких спільнот відбувалося або від назви місцевості (Поляні, Буряне). Або від легендарних прабатьків (Радимичі, В'ятичі). Місце проживання ліс. Подсечно місцеве землеробство, мисливство, вловах, бортництво, лісові промисли були з найдавніших часів основними заняттями. Вони жили на річках. Харчування, повідомлення, колонізація, освоєння територій, торгові шляхи. Протягом 6В-9В інтенсивний розпад родоплемінних зв'язків, у яких не було необхідності. Моногамне сім'я. Нижчою ланкою соціальної організації, об'єднання господарства окремих сімей служила сусідська або територіальна громада, яка називалася шнур. Починається освіта інституту приватної власності. Майнове розкладання посилило виділення знаті. Сприяло повсюдне поширення орного землеробства з використанням залізних знарядь праці, що створювало можливість отримання продукту, достатнього для утримання панівного соціального шару, основу якого складала воеено-служить знати київських князів. Мета дружинників - збір данини. Данина збиралася з підкорених племен. Одиницею обкладання даниною був дим - селянський двір або земельна площа, яка називалося рало. Поступово починають складатися феодальні відносини. Накопичувалися перші знання наших предків про природу і людину, астрономія, медицина, техніка. Існує пантеон богів. Вони ототожнювали духовні сили. Перун. Сварог-вогонь, Даждь бог, Ярило Хорес - бог сонця.

1. Рюрик 862-879гг. Олег 879-912гг - заснував київську Русь. 3. Ігор 912-945гг. Святослав 945-972гг. Ярослав Мудрий 1019-1054гг