У цей період все більше загострювалися англо-німецькі протіворечія.Германія шукає нові ринки, джерела сировини, намагається розширити сфери влі-яния. У Німеччині з 1900 року реалізується програма військового кораблестро-ения, Англія відмовляється від політики ізоляції і зближається з Францією, ачерез неї з Росією. Остання сподівається встановити через Англію і Франціюсвой контроль над чорноморськими протоками. Значення проток для Росії ветот період дуже зросла. Росія експортує ще більше хліба. ЧерезБосфор і Дарданелли йшло 89% російського хліба. Німеччина ж прагнула не тільки підпорядкувати економіку Османської імперії, а й встановити контроль надее збройними силами. Курс на зближення з Англією в Росії був прийнятий не без возраженій.Оппозіціей були впливові консервативні кола, орієнтовані на Кайзен-ської Німеччини. Росія починає підписувати договори і зближуватися з Япо-ніей. Секретний договір з Японією визначив сфери впливу Японії та Россііна Далекому Сході. У серпні 1907 Англія і Росія підписують договір розмежування інтересів в Ірані, Афганістані, Тибеті. Афганістан призна-вався поза сферою інтересів Росії. Всі ці угоди були етапними для створення Антанти (Росія, Анг-лія, Франція) - блоку, що протистоїть Троїстого союзу (Німеччина, Авст-ро-Угорщина, Італія).

На Балканах, де в цей період посилюється експансія Австро-Угорщини, Росія дотримувалася "історичної місії" "визволительки" славянскіхнародов. Що почалася в червні 1908 революція в Туреччині призвела до усіленіююжнославянского визвольного руху. Уряд Австрії решілофорсіровать анексію Боснії і Герцеговини. Німеччина всіляко поддержівалаАвстірію. Англія і Франція противилися цьому. Від Росії Німеччина требовалапрізнанія анексії. Росія підкорилася цього ультиматуму, боячись знову "розбудити" сили революції. Хоча Австрія і Німеччина здобули перемогу, онавизвала посилення визвольного руху на Балканах. На международнойарене напруженість значно зросла. У 1910 році в Росії призначений новий міністр закордонних справ, которийсчітал головним завданням "згоду з Англією". У цей же період Германіяпредпрінімает відчайдушні спроби перетягнути Росію на свій бік, вона го-това була визнати особливі інтереси Росії в Ірані. Було підписано відповідну-ціалу угоду. Але головної мети - відриву Росії від союзників - Герма-нии домогтися не вдалося.

Сама Росія намагалася укласти сепаратне угоду з Османської ім-періей. Природно, що Англія і Франція протидіяли цьому. Русскаядіпломатія зазнала невдачі. У вересні 1912 року Греція і Болгарія началівесьма успішні військові дії проти Туреччини. Росія зайняла вижідательнуюпозіцію. Наприкінці війни стався конфлікт між Болгарією та Сербією через заМакедоніі. Влітку 1913 Сербія і Греція уклали військовий союз протівБолгаріі. Вона, опинившись в кільці ворогів, капітулювала. Болгарія лиши-лася всіх завоювань, у зовнішній політиці вона стала орієнтуватися на Гер-манію та Австро-Угорщини, Румунія повернула до Антанти. Балкани були своєрідна-різним "пороховим погребом" Європи. Поступки Росії в зовнішній політиці дозволили Німеччині вести себе бо-леї агресивно. Незважаючи на політику поступок, напруженість між странамівозрасла. У Росії піднімалася хвиля антинімецьких виступів.

У 1914 році ситуація загострилася до краю. У цій ситуації анг-лійское уряд змушений був відмовитися від будь-яких зволікань: Англіяподтверждает військово-морську конвенцію з Росією, підтверджується і готов-ність діяти в одному блоці з Росією проти австро-німецького блоку.