Скасування місництва в 1682 р. у творі Сильвестра Медведєва

Сильвестр Медведєв (1641-1691) - письменник та історик, видатний політичний діяч і релігійно-філософський мислитель XVII століття. За своїми політичними перевагами С. Медведєв був прихильником Софії, які прагнули піднести її чесноти й заслуги перед Росією. У 1689 р. він був втягнутий в палацові змови і після двох років ув'язнення у в'язниці Троїце-Сергіївського монастиря, він був страчений як прихильник царівни Софії Олексіївни. Його твір "Споглядання короткий років 7190, 91 і 92, в них же що соді у громадянстві "написано у 1684 р. Основну цінність твору традиційно вбачають у тому, що його автор був свідком подій 1682 - стрілецьких хвилювань перших років правління Софії.

Між тим, твір Медведєва починається з характеристики подій правління попереднього царя Федора Олексійовича. З усіх історичних моментів, пов'язаних з царювання Федора, Медведєв особливо зупиняється на двох: укладення миру з Туреччиною (1681 р.) і скасування місництва (1681-1682 рр. .).

Для Медведєва, як і ряду російських авторів другої половини XVII ст. характерний прийом цитування в своєму творі справжніх історичних документів. Часом це цитування набувало практично дослівний характер. Опублікований нами уривок про скасування місництва являє собою виклад Оболонь Соборне діяння про знищення місництва ". Фактично, нами здійснюється одночасна публікація двох документів - уривка з твору Медведєва і "Дії". Оригінал "Дії" не зберігся. Збереглися два списки XVII і XVIII ст. Вони було опубліковано декілька разів: Древняя Российская Вівліофіка (ДРВ), Изд. 2, Ч. 17. СПб., 1791. С. 422-455; Збори державних грамот та договорів (СГГД). Т. 4, № 130. М. 1928; Повний зібрання законів Російської імперії (ПСП). СПб, 1830. Т. 2. № 905. Тексти Текст списку, використаного Медведєвим, найбільш близький текстів СГГД і ПСП, але має відмінності, що збігаються з текстом ДРВ. У тих випадках, де у творі Медведєва - явна описка, вона виправлена по тексту СГГД.

Справжній фрагмент публікується за: Козловський І. Сильвестр Медведєв. Нарис з історії російської освіти і суспільного життя в кінці XVII століття. Додатки: Споглядання короткий років 7190-92 Сильвестра Медведєва за списком Грігоровічевскому. Київ, 1895. С. 14-27. За історіографічної традиції тексти XVII століття публікуються без перекладу на сучасну російську мову. Передмова, підготовка тексту і коментарі Г.В. Таліна.

СИЛЬВЕСТР МЕДВЕДЄВ

Споглядання КОРОТКИЙ РОКІВ 7190 та 191 і 192 В НИХ, ЩО соді ВО ГРОМАДЯНСТВА

Фрагмент

<...> Того ж літа Листопад в 24 день (1) йому изволите, государя, в чинах царскаго cвoeгo сігкліта всякого чину разсмотріті, како буває председені в сігкліте (2) його і військових справах, егда по їх государскім указом посилають в полки з ратними людьми або в правління за їх царскаго величності в царствені грод яко в Київ, і в великий Novgrad, до Казані, в Астрахань, до Сибіру боляри і обхідні і думні дноряне з товарищи (3) або бувають люди і крово благородієм Великої боляри, раїни з меншаго благородства честю тою ж болярства від царскаго величності за служби або за розуміння уряд подаровані і в блізность до ним государем бувають до ради допущені, іні ж за родом своїм честь мають стольника або окольнічаго і тієї стольник не з роду Сущани благородного, аще буде і болярин, не хощет під ним сивіти, не хощет з ним ні в якій справі і в полицях у товарищи бити і наченші від великих навіть до менш честі сице творилося (4), від чесого були і тепер вони Могутнє посеред їх у таких випадках ворожнечі, і лиха несказанния, і злия один на одного вигадки, людем же дрібним в полицях і в городех не правління між таких буває, але веліе зло від: єдиний до єдиного болше діється, і які подначальніі люди до Якому єдиного почнуть ходити, інших тем ненавидить, і він, государ, бачачи ту неправду в царстві своєму, зело ретельністю вважав, щоб ону марну злобу ізтребіті і місництва в головування нікому б собою не мати, кого коли пошлють на їх государскую службу, aще вручать дещо правління у країні, в полкех і, хоча і не великого роду, а честю їх государскою наданий і в такій справі вправний, про те ни с кем НЕ вважатися (5); еже убо не підноситься і над малим людиною, цього та й Господь своїми устами учаше: аще не будите, яко діти, не внідете в Царство Небесне; єдине бо є (по учительства святого апостола Павла) вси человеци тіло, Уди ж многи, та не вси уди: єдиний уд, бо й голова, яко уд вящшій, мнейшему уду (яко нозе, або руці, або в нозе перст) не можливий глаголити, бо "нема на потребу, бо не глава ".

Людиною ж, яко єдиного тіла, Удома ж різним у вірі єдиної в державі єдиному личить усім звання своє храніті в ньому ж хто покликаний: аще болярин, та в державі у всяких вещех царем благочестивим на Божу славу належащий справах і до мирного і прібилному державі всього добротворенію зболезноваті повинен є: воєвода - в воїнство, яко вартий, та промишляє і управляє; воїн такожде служби своя належащія та не залишає; підданий в землеробство труждаяся, належний оброк пану своєму так дає нагороду. Все ж таки люди Божі вони і ніхто єдиний благородний без єдиного мнімаго і меншаго жити зміцнялося Божеє; того ради усю любов имущие Господа, Бога кланятись і Його Єдиного славити должни суть, честі ж особливо даємо бувають і правління по розуму і по заслугах, у всяких державних справах колишнім, і людем знають і потреби.

Цього ради благочестивий великий государ цар і великий князь Феодор Олексійович всієї Великої і Малої Poccия самодержець, місяця генваря в 12 день, закликавши до своїх государскія палати Великого пана святейшаго Іоакима пaтpіapxa московського і всеа Poccия і всієї влади митрополитів, архиєпископів та єпископів, архімандритів і ігуменів і весь свій царської сігкліт - боляр, околнічіх і думних дворян і думних Діака, про ту справу бажанням всякі чесноти державі своєму, особливо ж, так вси людіє, безтщетно в любові перебуваючи, вихваляють Бога купно, без всяких роздумів всім пропонував: і щоб тому місництва надалі між ведікородних людей не бити і кому по їх государскому указу звеліти, де хоча з меншаго чину за ево службу, або за разум завітала честю одно болярства і з ним про те нікому не вважатися у раз государеве строіті без гніву та ненависті, і без будь-які хитрощі, щоб то було правди Божої непротівно, зане в життя цей кого Господь Бог вшанує, благословить і обдарує розумом, - того і люди должни суть почитати і Богу в тому не прекословіті, і на цьому всьому Всесвіті, у всяких народів, особливо же визначення у мудрих людей всяке уряд і честі даємо бувають від самодержців гідним людем; аще ж хто і благородний, але за убогість розуму або коею неправдою і неблагочтівим житієм і своеволним, або псоловітельством бавяся, погублять благородіє своє і шанується від усіх в злородстве, - таким, за описом усіх мудрих, жодним уряду вручати НЕ личить, та не яко ніж прийом правління дещо або вишшую честь, підносяться над всіх, себе погубити з душею і тілом, та не наведеться в тому, заради противності дару Божого, страта люта і на не згрішили.

Советовоша ж про це і судівше в тому бити правді, повів государ взяти КІІЦА з розрядний наказом случайния (6), в них же написано, хто благородна людина кому малородному, а честю вище від нього поважному, де колись був у товарищи і ті малородние над тих підносяться, а ті, за шляхетності, не нізіліся, але шанувалися родом вище.

такожде якого роду аще і благородного впаде в гріх, або безчестному укладення і за те зачне, кара або покарання, і його весь рід заради того приймає безчестя, і від інших докір і зниження роду (7), і щоб то в справу не вважали і надалі про те, хто де з ким у яка справи государева бував у товарищи, бува і по розуму, або надалі хто буде, в справу не почитати і докору від покарання та інших родичів НЕ прііматі і не запісиваті в випадок. І ті книги велів істребіті до кінця, і в полу царських, в передніх сенех, вземше ті книги, архієреї ввергоша їх у піч і сожгоша.

І потім (почало взяв із того справи) вказав великий государ болярин князя Василія Василевичу Голіцину з товарищи полковий устрій і чини, Розглянемо, учинити впред ротмістрів і порутчіков з менше честі, обдарованих розумом і просужеством, і під їх бити початком родом і чесний тих (8); яке писання під твердження того справи благочестивий государ і святійший патріарх з усіма Чинмой своєї руки підписали, таке є:

В літо 7190-е, листопада в 24 день, за допомогою Всемогущаго, в Трійці славімаго Бога, великий государ, цар і великий князь Феодор Олексійович всеа Великої і Малої і Білої Росії самодержець, вказав боляри князь Василь Васильович Голіцину з товариші відати ратні справи, для лучшаго своїх государевих ратей улаштування та управління (9), а з ним, болярином з князем Василем Васильовичем, у того справи бити виборним стольником і генералом і стольником ж і полковником рійтарські і піхотним і стряпчим і дворянам і мешканцем городовим дворянам ж, і детем боярським, для того: відомо йому, великому государю, учинив, що в мімошедшіх військових бранех, будучи на боях з його, государеві, ратними людьми, його, государеві, вороги, показали нові в ратних людех (в СГГД - делех. - Г.Т.) вигадки, якими бажали чинити пошуки над його, государеві, ратними людьми, і щоб для тих новомишленних непріятелскіх хитрощів учинити йому, великому государя, у своїх государскіх ратях разсмотреніе та найкраще улаштування, яким би влаштуванням його, великого государя, ратем в військова час мати проти ворогів пристойну обережність і варти, і щоб преждебившее військове улаштування, яке показалося на боях непрібилно, змінити на краще, а які й старого улаштування справи на боях з вороги є пристойні, і тим бити без пpeмененія.

І, той його, Великого государя, указ боярам князь Василь Васильович з товариші велено сказати виборним людем, а що до облаштування його, государевих, ратей учнут ті виборні говорити і про те про все їм, боярам, доповідати себе, великого государя.

І по тому його, Великого государя, царя и Великого князя Феодора Олексійовича всеа Великої і Малої і Білої Росії самодержця, указом бояр князь Василь Васильович з товарищи, виборним людем сказав його, Великого государя, указ, говорили про багатьох до ратному справі улаштування і щоб вони, виборні люди оголосили, в якому ратному влаштувало пристойніше бити столніком, і стряпчим, і дворянам, і жілцом.

І виборні люди говорили, щоб великий государ вказав столні-ком і стряпчим, і дворянам, і жілцом служити полкову службу по раніше і роспісаті б їх усіх в роти, а не в сотні, а замість б сотенних голів для лучшаго улаштування та крепкаго проти ворогів стояння бити у них ротмістром, і порутчіком, і столніком (в СГГД - більш правильно: з стольників. - Г.Т.) і з стряпчих, з дворян і з жілцов з усіх родів і чинів з голови безпременно і поміж себе без місць і без підбору, а кому в якому чину він, великий государ, бити вкаже (10), а бити в полку з шести рот, а в роті по шестідесят людей і тих ротмістрів з їх роти ведаті старшому ротмістрові, а людем їх бити за ними в тих же ротах як і раніше, з двадцеті п'яти дворів по людині, а прапори носити Ротмистрова людем.

І бояр про те великому государю доносили.

І великий государ цар і великий князь Феодор Олексійович всеа Великої і Малої і Білої Росії самодержець вказав виборним сказати, що тому всьому зволив він, великий государ, бити так, як боляри вони, виборні, оголосили, а кому ротмістром і порутчіком бити, і тих людей написати в ті чини наприклад боярам і їм, виборним людем, а кого наприклад напишуть, про те доповісти себе, государя.

І той його, государя, указ бояр князь Василь Васильович з товариші їм, виборним людем, сказали.

І виборні на милостивого його государском указі били чолом, і говорили боярам, щоб як і раніше їх пропозицією написати на приклад з голови до ротах ротмістрів і порутчіков, і для того вибору вказав великий государ прочитати їм справжньої список столніков і стряпчих і дворян і жілцов.

І виборним людем ті справжні списки читанні.

А бояр і виборні люди, слухав списків, написали імяна на приклад у ротмістри і порутчікі і по написанні імян били чолом великому государю, царю і великому князя Феодора Олексійовича, всеа Великої і Малої і Білої Poccия самодержця, виборчі люди словесно, а бояри князь Василь Васильович з товариші говорили: за його де, великого государя, указу вони, виборния люди, і брати їх і діти, і краєвні, написані в ротмістри і в порутчікі, а Трубецьких де і Одоєвським, і Куракіна, і Рєпніних, і Шеїна, і Троєкуровим, і Лобанова-Ростовського, і Ромодановський, та інших пологів в ті чини нікого нині не написано, для того, що за малими Лети в чини вони не наказав і небезпечно їм того, щоб у майбутньому від тих вишепісанних і від інших родів, яких нині в ротмістра і в порутчіках НЕ написано, не було їм і родом їх у тому докору і докори (11).

І щоб великий государ пожалував їх, велів тих усіх родів, які нині в ротмістри і в порутчікі на наш оголошених Притчин ненаписаною, і в яких родех надалі будуть діти, написати в ті ж чини в ротмістри та в порутчікі в той час, як вони в службу поспіють і в чини наказано будуть, щоб їм надалі від тих пологів у докори і в докору не бути, і для досконалої в його государскіх ратних, і в посольських, і у всяких делех прибутку, і лучшаго улаштування, вказав б великий государ і всім боярам, і околнічім, і думним, і ближнім людем, і всім чином бити на Москві в пріказех і в полкех, у ратних, і у посольських, і у всяких справ, і в городех меж себе без місць, де кому великий государ бути вкаже, і нікому ні з ким надалі розрядами і місце не рахуватися і розрядний випадки і місця відставити, і викорінити, щоб у майбутньому від тих випадків в його, государевих, ратних і у всяких делех помешкі не було, то й тоді б їх челобітье великому государю донести.

І великого государя царя і великого князя Феодора Олексійовича, всеа Великої і Малої і Білої Росії самодержця бояр князь Василь Васильович з товарищи то виборних людей челобітье доносили.

І великий государ цар і великий князь Феодор Олексійович всеа Великої і Малої і Білої Pocсіі самодержець, слухав таке їх челобітье, ревнуючи по Господі Бозі Вседержителе і бажаючи під благочестивому своєму царстві сугубаго доброго, лучшаго і прістойнаго в ратех улаштування, і мірнаго всьому християнському безлічі перебування і проживання, вказав бити у себе, великого государя, в полу найсвятішому патріарху з аpxіepeі і з виборними властьмі.

такожде і всім своїм государевим боярам і околнічім і думним людем бачити свої государскіе очі, щоб те доброначінаемое справу їм обявить і за допомогою Божі усоветовать, в якому визначенні того зручніше бити.

А генваря в 12 день до великого государя царя і великого князя Феодора Олексійовича всеа Великої і Малої і Білої Росії самодержця, в його царських піл пришед великий пан святійший Іоаким патріарх Московський і всеа Poccия з apxіepeі і з виборними властьмі подамо йому, великому государю, мир і благословення, і за малому часу вказав великий государ цар і великий князь Феодор Олексійович всеа Великої і Малої і Білої Росії самодержець боярина князя Василія Василевичу обявить найсвятішому патріарху, і архієреїв, і владі, і бояри, і околнічім, і думним людем челобітье виборних людей, про що написано вище цього.

І за указом Великого государя, боярин князь Василь Васильович найсвятішому патріарху і влади і бояр, і околнічім і думним людем челобітье виборних людей обявить.

І за скоєння того Об'яви великий государ цар і великий князь Феодор Олексійович всеа Великої і Малої і Білої Росії самодержець найсвятішому Єгоякима патріарху, архієреєм зволив говорити:

"Відомо вашому архіерейству, како Превишній, Він вся правлячої і містив монарха, всім людиною жити і пребиваті благочестно і праведно наказує, сий всієї правди, істінния любові, миру і доброго улаштування джерело, ним же царіе царюють і сілніі тримають землю від нього ж велікодаровітия і всемощния правиці і наша тіхость царський скіпетр, царство і державу пріяхом, повсякчас у розумі носяще оного Царя царів пріснопомнімое слово: "снідох з небеси не да творю волю Свою, але волю пославшаго Мя Отця ", і аще оний безприкладна Цар цього ради СНІДу з небесе, не так свою, але пославшаго Його Отця волю творить, Колм паче ми, Милість Його створення, і на землі народження, должни естьми не свою, але божественну Його волю виконуючити і врученния нам від Його величності царства хоругви управляти благочестя належним чином яко слова перед праведним Його престолом про всі владомих нами воздати хотяще!

І цього ради личить нам у божественного Його велінням еже належать володіємо нами до мирного благоутішному і любовному всіх всякого чину і віку православних християн краще станом і зміцненню ця предумишляті, устрояті і уставляті.

А яже до погибелі, і спільного добра до применшенню є, зруйнують і іскореняті, -- сего бо ради, якоже рехом, царські скіптри від непобедімия Його правиці пріяхом, да всесілним тоя посібником, яко же гарно, нашу державству управляюще, зображення якесь і чеснот приклад підручним нашим з'явимося, та тихе й німе житіє з правдива любов'ю праведно поживуть і між (в СГГД: "поживуть перед тим самим Спасителем нашим Ісусом Христом Богом, що мовив повсякчас: навчитися від Мене, бо лагідний є і серцем. Тим ... "- Г.Т.) убо інших наших царських управлінь вніде в наша царська слуху якась любов, справедливість та світ мучить ненависть ж, ворожнечу, злобу раждающая делеса, їх же заради нашого царства Домашня воїнства благородно тако, якоже колись, не зміцнялося Божеє над противними перемог являти. При давніх убо предків, наші, великих государів Россійскаго царства, чесних пологів бояри і воєводи славния та достопамятния перемоги і подолання над багатьма непріятелскімі полки показали, і таким за Божою поміччю ратоборствують велію тишу і мирне перебування християнському безлічі приносили, але понеже підступні плевелосеятель і супостат загальний диявол, бачачи від таковаго славнаго ратоборствують християнським родом тишу і мирний улаштування, а ворогом християнським озлоблення і викорінення, всієї в незлобива перш колишніх тоді славних лицарство серця - местния випадки возлюбіті, від яких у мімошедшая часи в ратних, і посолскіх, і у всяких делех чінілася велика спустошення, і ратним людем перед ворогами велике приниження.

Тим же наша держава царська, Розглянемо, яко cіe місництва справу благословенній любові вредітелно, противу (в СГГД: "вредітелно, миру і братскаго з'єднання іскоренітельно, противу ". - Г.Т.) ворогів спільного і прістойнаго промислова, старанності разрушітелно; паче ж всевидящого оку Мерск та ненависну, - бажаємо, та Божественний Його промисел, миру і упорядкована винний, своїм всесілним велінням оне що руйнує любов місництво разрушіті, і таковаго злокознства розрізнена серця в мирське і благословенну любов соедініті зволить.

І цього ради і дід наш, государя, блаженні пам'яті великий государ цар і великий князь Михайло Феодоровича, всеа Великої і Малої і Білої Росії самодержець (в СГГД цих слів немає, Медведєвим вони поміщені помилково, оскільки Михайло Федорович такого титулу не носив, цей титул прийнятий Олексієм Михайловичем. - Г.Т.), воспріяв прародітелскій Россійскаго царства престол, під весь час своея царські держави бажав щоб у всіх його государскіх делех для лучшаго улаштування і згоди бити полатним і всяких чинів ратним людем без місць і початок тому учинити зволив тим, що бояри, і околнічіе, і думні та інших чинів ратні люди розрядех в багатьох тоді були без місць.

А коли і батько наш, государя, блаженні пам'яті великий государ, цар і великий князь Олексій Михайлович всеа Великої і Малої і Білої Росії самодержець, зволив йти на недругів своїх, на Полска та шведського королів, за його численні неправди і в тих його государскіх походех всі чини були без місць ж, і під час того безместія за допомогою Божої славно на вороги перемоги вчинили і за ті свої служби від нашого батька, государева, блаженні пам'яті від великого государя, бояри і воєводи і всяких чинів ратні люди милостиве платню вибрав, на вічну славу та на хвалу собі і своїм родом.

А які, знехтувавши його царський наказ, всчіналі тоді місця і тим чінено кара і розорення відібранням помістивши їх і вотчин, а зовсім те неуспокоено для колишніх тоді багатьох ратних людей (в СГГД - більш правильно: справ. - Г.Т.), проте ж множіцею благородним наказано бити в полкех без місць, бажаючи привести то всякого добра вредітелное справу до викорінення.

А в яких полкех після ратних походів нашого батька, государева, блаженні пам'яті великого государя, були бояри і воєводи з місця, і в тих полкех між бояр і воєводи для випадків вітчизни їх многія биша незгоди і ратним людем тіснота, і від того їх незгоди великій занепад ратним людем вчинили, а имянно - під Конотопом і Чудновом і в багатьох інших місцях.

І ми, великий государь, наслідуючи предків наших государьскіх благим наміром, завжди повсякчас піклування про те мали, як би те кожен добру вредітелное і згубний справа цілком викорінити і за допомогою Божі ратну управління, і в інших державних делех ycтpoeніе, для спільної високих і менших чинів усього свого царства повз краще і добре постановити, тільки по теперішній час розпочато того за різними тому благим наміром препятіі не трапиться.

Нині ж благодаттю божественнаго промислу явище, яко на-Мерень про те і промисловості колишнього блаженні пам'яті діда і батька нашого, великих государів, і нашея (в СГГД: "государів є непразна, і нашея ..." - Г.Т.) тіхості бажання на руйнування тієї перш за колишньої між християнських пологів ворожнечі, хощет пристойне визначення прияти, поспешествующім вашим архієрейським святим молитвам.

І ви б (в СГГД: "молитвами, та винною багатьох злості місництва разрушівшуся та належної Християном любові посадив, прославиться істинний Він Монарх і страшний, вся нам благая подавали. І ви б ... ". - Г.Т.), святійший патріарх з apxіeреі, нам, великому государю, намір своє про те обявить: за нинішнім чи виборних людей челобітью - всім розрядом і чином бити без місць або як і раніше, - бути з місця? "

І великий пан святійший Іоаким патріарх Московський і всієї Poccия і архієреї і влади, слухав його государскіе такі премудрі дієслова до загального християнському добру належащія, воздавше хвалу Господу Богу за таку його царя мудрість благодать укупі і з архієреї рече:

"Благовірний і благочестивий великий государ цар і великий князь Феодор Олексійович всеа Великої і Малої і Білої Poccия самодержець! Прапор добре, бо ви, великий государ, cіе від вишняго Божого промислу веліе і похвали гідне справу розпочато зволили, від якого є і буде примноження любові між люди, про неї ж сам законодавець Ісус Христос Бог наш світліше всякі труби проголоси так: "заповідь нову даю вам: щоб любили один одного, якоже і Я полюбив ви "; наперстнік ж Його, святий Іоанн Богослов, глаголить:" Бог любі Є. І пребиваяй в любові перебуває в Бозі, і Бог у ньому перебуває. "Ваше ж царська величність не тільки сам завжди имаше сохраняті любов, але і всім пре-бувають під своєю царською державою тую ж сохріняті повелеваеші і завсіди в тому своє государское старанність простіраеші, щоб та його Божого заповідь у царстві вашому твердо дотримувалися, від неї ж вся благая проїзходіт; за таке ваше царське благе про благом промислові сам Царю Небесний понад вас благословить і на здійснення тієї справи зміцнить.

Аз ж, вашого царської величності повсякчасний прочанин, укупі з Преосвященними митрополити, apхіепіскопи та з усім освяченим собором, не імами нікоея достойния похвали вам, великому государю, принести противу дещицю вашому царського доброму та корисному наміру за премудре ваша царська милість, яке показуеші православним на порятунок, своєму ж великому Богом Бог дав царство до благим облаштування та мирного стану, тільки долженствуем єдиними устами і єдиним серцем соборне та келійні приносити до всемогутньому Бога молитви і моління, щоб той всемогутній Господь Бог таке твоє государское намір уподобав призвести до вчинення.

І великий государ, чуючи таковия словеса святейшаго пaтріарха і влади прохання, зволив говорити своїм государевим боярам, що б і вони про те щиросердно йому, великому государю, донесли кождо свою думку без всякого зазору.

І бояр, і околнічіе, і думні, й близькі люди все йому, великому государю царю і великого князя Феодора Олексійовича, всеа Beлікія і Малої і Білої Росії самодержцю, зі старанністю обявить, щоб він, великий государ, вказав вчинити по наради і благословення святейшаго патріарха та архієреїв і всім їм у всяких чінех звелів би бити без місць для того, що в мімошедшія літа в багатьох їх, государскіх, ратних, і посолскіх і у всяких делех, чініліся від тих випадків Великої капості і негаразди і руйнування, а ворогом на радість, а між ними великий (в СГГД: "ними Богу противне справу нелюбов і великих ..." -- Г.Т.) Тривалість ворожнечі.

А при державі діда його, государева, блаженні пам'яті великого государя царя і великого князя Михайла Феодоровича, всеа великий (в СГГД немає. - Г.Т.) Росії самодержця, і батька його, государева, блаженния пам'яті великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всеа Великої і Малої і Білої Росії самодержавця, хоча і було безместіе між ними, толко абсолютно випадки їх і місця були невикорінний.

І того ради і ворожнечі від них Велія зла НЕ преставаху абсолютно між ними умалятіся. А нині вказав би він великий государ, на викорінення тієї між ними злоби, від якої відбувається нелюбов, розрядний випадки відставити і абсолютно викорінити, щоб надалі ті розрядний випадки ніколи не згадав це.

І великий государ цар і великий князь Феодор Олексійович всеа Великої і Малої і Білої Poccия самодержець, воспріяв про те рада в Святому Дусі свого батька та богомолца Великого господііа святейшаго Іоакима патріарха московського і всеа Poccия і всього Освященнаго собору, і прізірая милостиво на своїх государевих бояр, і околнічіх, і думних і виборних людей, виконуючи своє государское благу намір, зазначив боярина князя Михайла Юрійовича Долгорукову та розрядний думному дяка Василь Григорович синові Семенову принести собі, великому государеві, все розрядний книги, в яких писані колишні випадки з місця при колишніх великих государех царех і великих князех Російських і діда його, государеві, блаженния пам'яті великого государя царя і великого князя Михайла Феодоровича всеа Великої і Малої і Білої (в СГГД немає. - Г.Т.) Росії самодержці і його батька, великого государя, блаженния пам'яті великого гocyдаре раби та великого князя Олексія Михайловича всієї Великої і Малої і Білої Росії самодержці і при його, великого государя, державі.

І по тому його, Великого государя, указу, ті книги принесені.

І великий государ цар і великий князь Феодор Олексійович всієї Великої і Малої і Білої Росії самодержець зволив найсвятішому патріарху і владі і своїм, государевим, боярам говорити: "зараз точно є нам, великому государю, що в цьому благом справі до скоєння нашого доброго наміру сприяє нам саме Боже смотреніе, яке дало нам тому початок положити, зане яко святійший патріарх з усім освяченим собором така наша царська палата, тобто бояри, околнічіе і думні люди, такожде столнікі, і стряпчі, дворяни московські та жілци і городові дворяни і діти боярські ради спільного государственнаго добра советованія постанови і утверженія обрані благоразсудним і згодним всіх радою, познавше, що ті справи місництва отеческаго ніщо іно, тільки найбільша гордість, не від Бога, але від диявола, тоя батька, походять і нинішнім государскім всяких справах шкодить, вси радісними серце нам, великому государеві, донесли, щоб ми, великий государ, указали то винна всякі злоби і братоненавіденія справу, тобто місництва батьківська відставити і вічно викоренити, за еже Бога, благих дателя, від такої нам, великому государю, явлений благодаті радісним серцем попремногу дякуємо, яко сподобив є нас оного бажаного справи бачити здійснення і по тому, Богом даровано, благим загального наміру ми, великий государ, нашим государскім велінням ті випадки і місця наказуємо абсолютно викоренити; і для досконалого викорінення і вічного забуття ті всі минулі про випадки і про местех записки ізволяем предати вогню, щоб та злість і нелюбов зовсім загинула і надалі не пам'ятна була, і спокуси б і спотикання, ніхто така вже до того не мав, сподіваючись, що ще є в розряд про випадки і местех записки.

А в кого такі ж книги і записки в домех є й вони ті всі книги і записки надсилали до розряду, а ми, великий государь, потім ж ті книги повелим предати вогню, щоб то було у вічному забутті.

І від цього часу наказуємо боярам нашим, і околнічім, і думним, і ближнім, і всяких чинів людем на Москві в пріказех у росправних, і в полкех у ратних, і у посолскіх і скрізь у всяких справ бути всім меж себе без місць і надалі нікому ні з ким ніякими колишніми випадки не вважатися, і нікого не картати, і нікому ні над ким мімошедшімі знахідки не підноситься, також і в потерках нікого нічим не докоряти і не дорікати і в докором колишніх справ, де хто був по волі государской або за упокоренні, або за іншим яким випадком і в нижніх чінех, того йому у викриття не ставити і ніякими вигадки нікого нічим мімошедшімі потеркі НЕ безчестіті.

Також буде і надалі хто від упокоренні або яким не є випадком зменшиться де і в нижніх яких чінех і того йому докору не ставити ж і тим його не безчестіті.

А яких пологів нині за малими Лети в ротмістра і в порутчіках не написано, тих пологів надалі писати тому ж в ротмістри і в порутчікі ".

Що чуючи, святійший патріарх з усім освяченим собором і весь його государской сігкліт вси з великим старанням Бога благодаріша і воно його царська милість радісно прияша і благохотне утвердіша, глаголюще: "так загине у вогні воно, Богом ненависне, враждотворное, братоненавістное, і любов відганяє місництво! Та загине! Надалі та не воспомянется навіки! "

І того ж числа ті книги віддані вогню государскія передня по-лати в сінях; при тому стояли: від Великого государя боярин князь Михайло Юрійович Долгоруков, та думний дяк Василей Семенов, а від святейшаго патріарха все преосвященні митрополити і архієпископи до тих місць, поки що ті книги абсолютно все згорелі.

А як преосвященния митрополити і архієпископи і боярин князь Михайло Юрійович і думний дяк прийшли й сповістили великому государю і найсвятішому патріарху, що вони за його государеву указу і за бла-гословеніем святейшаго патріарха вчинили.

І святійший патріарх говорив боярам і околнічім, і думним дворянам, щоб вони cіe з Богом почате і вчинене за велінням Великого государя, його царської величності і за його зі освячення собору благословенням і всього сігкліта зі спільного ради, справа відтепер і надалі дотримувалися міцно і непорушно, а буде хто нині, і надалі оному справі буде змагатися яким небудь чином і що мають у своїх домех книг і всяких листів належали й перш колишніх вітчизн їх випадком, в розряд по сему царському велінню за нашим благословенням не принесе, і буде тримати у в себе вдома або де Инде яким ні їсти чином і ті б побоювалися тяжкого церковнаго заборони і государского гніву, яко преобідніков царскаго веління і нашого від Бога даної нам благословення презірателі ".

Бояри ж і околнічіе і думні дворяни вси одноголосно отвещаша:

"Так буде тако, яко ж рече, він святійший патріарх! "

І великий государ цар і великий князь Феодор Олексійович всієї Великої і Малої і Білої Poccия самодержець, бачачи тому всьому богоугодній справі здійснення, возрадовася радістю веліею зело і зволив своїх государевих бояр, і околнічіх і думних дворян за таке їх добру справу, якою ворожнечі припинення імати бити, мілостівно похвалити.

ПРИМІТКИ:

1. 24 листопада 1681 був даний царський указ про скасування місництва. Надалі "Соборне діяння про скасування місництва" 12 січня 1682 тільки закріпило, але не прийняв дане рішення.

2. председеніе в сігкліте - засідання Боярської думи, яким властиве суворе розміщення чинів у палаті, що описаний ще Г.К. Котошіхіним.

3. Мова йде про військових і цивільних воєвод та їх товаришів (помічників).

4. Медведєв дає опис місницьких правил, що визначали розміщення в Боярської думі, де ближче до царя в рамках одного чину сидів той, хто був родовиті, а так ж у різних службах, коли члени аристократичних родів не бажали спільно служити з талановитими, але "худороднимі" представниками прізвищ, що стояли на соціально-службовими сходами трохи нижче їх.

5. Дана ідея закріплює пріоритет принципу "придатності до государевої службу ", тобто призначення на посади згідно зі здатністюями призначається, а не з його походженням. Перехід від принципу обліку "породи" до обліку таланту - явище, властиве соціально-службової ідеології абсолютизму.

6. Розрядні книги, в яких фіксувалися співвідношення честі служилих пологів, призначення на служби з місцями (випадки), виписки з яких відігравали важливу роль для вирішення по місницькі справах.

7. У системі місницьких служб прийняття "невместного" призначення, не узгоджуються з положеннями роду, до якого належала людина, тягло за собою "потерьку" честі не тільки цієї особи, а й усього його роду, що призводило до зниження місницькі статусу роду, а за ним і всього службово-посадового становища його представників.

8. Скасування місництва дозволяла призначати на служби, які раніше вважалися службами з місцями, не з огляду на чинники походження та служби предків, а тільки досвід і заслуги конкретного служилого людини.

9. В.В. Голіцин керував комісією, утвореною для підготовки скасування місництва.

10. У період царювання Федора Олексійовича тривав, що почався в 30-і рр.. XVII ст., Процес створення полків нового ладу - солдатських, Рейтарська, драгунських. Їх створення - спроба перейняти передовий досвід Західної Європи. Новим у цих з'єднаннях були обов'язковість навчання "ратному строю ", а також європейські чини - полковники, полуполковніка, майори, капітани, поручики, прапорщики, капрали; поділ на роти, а не традиційні російські сотні. Спочатку всі командні посади в цих полицях займали іноземці, що стояли поза сферою місництва, потім на них стали призначатися російські дворяни і діти боярські, що беруть участь в місницьких спорах. При цьому уряд вважало службу в частинах нового ладу - чесної і почесною, а местнічающаяся частина служилого суспільства, навпаки, побоювалася прийняття призначень в ці частини. В після місницькі період уряд вирішив поширити чиновні систему нового ладу на армію в цілому.

11. Незважаючи на майбутню скасування місництва, місницькі забобони зберігалися, і ті, кого розписували в нові чини, боялися докорів з боку представників тих пологів, чиї представники за малоліттям під цю розпис не потрапили.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.portal-slovo.ru