Внесок України в розвиток технічних засобів промислової системотехніки

В 1956 р. у Сєвєродонецьку створюється філія Московського СКБ-245 - провідної організації з обчислювальної техніки, паралельно починається будівництво Сєвєродонецького приладобудівного заводу СП3, що завершилося в 1960 р. Кадровий склад цих організацій і підприємств формувався практично повністю з молодих спеціалістів - випускників вузів Москви, Ленінграда, Києва, Харкова, Львова, Таганрога, Одеси та ін Виняток становили директор філії Андрій Олександрович Новохатній і його заступник Владислав Васильович Рєзанов, науковий керівник робіт, що виконуються.

Стрижнем їх науково-технічної політики стала ідея створення серійно-здатних коштів керуючої обчислювальної техніки для різних (не лише хімічних) об'єктів автоматизації. На її основі під керівництвом В.В. Резанова була розроблена і реалізована концепція єдиної, функціонально повної агрегатної (модульної) системи технічних і програмних засобів керуючої обчислювальної техніки на базі єдиних конструктивно-технологічних рішень. Концепція передбачала можливість проектної компонування як технічних, так і програмних засобів для багаторівневих систем керування процесами будь-якої складності і призначення. Вона залишилася незмінною до цього часу. Такий підхід повністю себе виправдав, оскільки забезпечив створення повного комплексу коштів системотехніки, тобто засобів побудови різних інформаційно-управляючих систем для технологічних процесів у промисловості і об'єктів енергетики. Починаючи з 1965 р. попит на них різко зростає. Технічні засоби, розроблені в Сєвєродонецьку, вироблялися на 18 великих заводах Радянського Союзу. Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання (НУО) "Імпульс", створене на базі філії СКБ-245, стало основним виконавцем найбільших союзних народногосподарських і оборонних програм, що зажадало розвитку його науково-технічних і виробничих потужностей. До 1985 р. в НВО та його філіях працювало 12 тисяч співробітників. Кількість створених у промисловості та енергетиці систем з використанням техніки, розробленої в "Імпульс", до цього часу перевищила десять тисяч. Близько тисячі проектних КБ і НДІ стали партнерами-абонентами, з якими НУО "Імпульс" взаємодіяло при створенні систем управління. Це дозволило точніше визначити вимоги до засобів комп'ютерної автоматизації, грунтовно підняти їх технічний рівень, завоювати високий авторитет у одному з найбільш актуальних напрямів розвитку науки і техніки.

В підсумку зі скромного філії, призначеного для комп'ютерної автоматизації Лисичанського хімкомбінату, виросла потужна організація, яка забезпечила своїми розробками оснащення багатьох тисяч керуючих систем, створених в 60-80-ті роки в СРСР. Так в Донбасі, поряд з центром хімічної промисловості, з'явився центр промислової системотехніки.

В роки "перебудови" на базі НВО "Імпульс" було організовано Акціонерне товариство (АТ) "Імпульс".

Невелика група провідних фахівців, що сформувалася в період становлення "Імпульсу", зуміла в умовах глибокої провінції здійснити, здавалося б, неможливе - зібрати і згуртувати навколо себе багатотисячний колектив однодумців, захоплених однією метою, - створенням і постійним вдосконаленням засобів комп'ютерної автоматизації технологічних процесів і об'єктів енергетики, в тому числі таких відповідальних і складних, як атомні станції.

Більше тридцяти років самовідданої і натхненної роботи сєверодонецького НУО "Імпульс" були віддані створення засобів системотехніки 1-го, 2-го, 3-го і 4-го поколінь.

Це стало можливим завдяки тому, що колектив НВО "Імпульс" очолювали справжні лідери - творчі, ініціативні та відповідальні. І такими людьми стали не прислані з боку керівники, а власні фахівці - це директор НВО "Імпульс" Андрій Олександрович Новохатній і незмінний науковий керівник Владислав Васильович Рєзанов.

Саме він зумів мобілізувати колектив на розробку засобів системотехніки, створити атмосферу творчості, захопленості новою справою, найвищої самовіддачі.

В.В. Рєзанов (нар. 1926 р.) брав активну участь у формуванні та реалізації галузевих, союзних, міжнародних програм створення і впровадження керуючої обчислювальної техніки. Керував ключовими розробками в СРСР в області створення, виробництва і впровадження керуючої обчислювальної техніки:

В 1954 В.В. Резанова призначають головним конструктором агрегатної системи засобів обчислювальної техніки (АСОТ). Розробка виконувалася за союзним планом, машини М1000, М2000, М3000 вироблялися серійно на Київському заводі ОКМ, Сєверодонецькому приладобудівному, Тбіліському заводі УВМ. На базі АСОТ вчені і інженери створили ряд систем управління господарського та оборонного значення, серед них - відома система резервування місць на авіалініях "Сирена" - перша реально діяла система масового обслуговування.

З 1968 В.В. Рєзанов - головний конструктор сімейства моделей М6000-М7000 АСОТ М, що став свого часу основою побудови систем керування процесами практично у всіх сферах народного господарства і ряду оборонних галузей СРСР. За десять років серійного виробництва Київський завод обчислювальних керуючих машин, Сєвєродонецький приладобудівний і Тбіліський завод керуючих обчислювальних машин випустили більше 18 тисяч комплексів М6000, на їх базі створено понад 15 тисяч систем управління.

В 1976 В.В. Рєзанов стає заступником генерального конструктора системи малих електронних обчислювальних машин (СМ ЕОМ). Ці машини прийшли на зміну машинам М6000-М7000.

В 1978-1987 рр.. він - головний конструктор сверхвисокопроізводітельних геофізичних обчислювальних комплексів агрегатної системи обчислювальної техніки на перебудовуються структурах (АСОТ-ПС). Робота виконувалася за завданням Ради Міністрів колишнього СРСР в інтересах забезпечення досліджень природних ресурсів Землі і її космічного зондування. З 1981 по 1989 р. в НВО "Імпульс" були проведені 150 комплексів ПС 2000, які й понині експлуатуються в центрах обробки космічної інформації, в гідроакустичних системах спеціального призначення та інших.

В 1984-1991 рр.. В.В. Рєзанов працював заступником генерального конструктора систем управління атомними електростанціями, головним конструктором програмно-технічних комплексів для особливо важливих об'єктів. Перша черга розробки наднадійних програмно-технічних комплексів була прийнята державною комісією в 1990 р. Керуючі комплекси даного профілю, створені в НВО "Імпульс", і зараз є основною продукцією АТ "Імпульс".

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://museum.e-ukraine.org/