Михайло Іларіонович Кутузов

Кутузов, Михайло Іларіонович (1745-1813), Голенищев-Кутузов, князь Смоленський, російська полководець, генерал-фельдмаршал, дипломат.

Народився 5 (16) Вересень 1745 в Санкт-Петербурзі; нащадок знатного роду. У 1759 закінчив з відзнакою Дворянську артилерійську школу. У 1761 в чині прапорщика став командиром роти Астраханського піхотного полку, в 1762 - ад'ютантом ревельсьКий генерал-губернатора.

У 1764-1765 брав участь у військових діях в Польщі, а в 1768-1774 - в російсько-турецькій війні. Зблизився зі своїм наставником і соратником -- фельдмаршалом А. В. Суворовим (1730-1800). У 1774 під Алуштою отримав кульове поранення в скроню, втратив праве око. Вивчав військову стратегію і тактику в Прусії та Австрії; в 1784 був проведений в генерал-майори і вийшов у відставку, в 1787 - призначений генерал-губернатором Криму. За участь у російсько-турецькій війні 1787-1791 був відзначений високими нагородами; закінчив кампанію в чині генерал-лейтенанта.

У 1792-1794 керував надзвичайних російським посольством в Константинополі, в 1794 став директором сухопутного шляхетського кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі, в 1795-1799 був командувачем і інспектором військ у Фінляндії.

Коли в 1801 на престол зійшов Олександр I, Кутузова призначили військовим губернатором Санкт-Петербурга, а в 1805 - головнокомандувачем російською армією.

У Чехії імператори Олександр I і Франц I не прислухалися до заперечень Кутузова і дали Наполеону битва при Аустерліці (1805), що закінчилося поразкою російсько-австрійської армії.

У 1806-1807 він був призначений київським військовим губернатором, а в 1808 - командиром корпусу Молдавської армії. Чи не порозумівся з командувачем, був звільнений з посади і в 1809-1811 став віленським генерал-губернатором. 7 (19) березня 1811 Олександр I призначив Кутузова головнокомандуючим Молдавської армією, після ряду військових успіхів було укладено Бухарестський мирний договір (1812).

Після навали Наполеона на Росію Кутузов був призначений начальником Санкт-Петербурзького, а потім і Московського ополчення; 8 (20) серпня 1812 - головнокомандуючим російською армією.

Кутузов дав Наполеона генеральний бій 26 серпня (7 вересня) 1812 при Бородіно; російські війська понесли великі втрати, і Кутузов вирішив продовжити відступ і здати Москву. Згодом він перешкодив Наполеону у його планах відступу з Росії в південному напрямку, розгромивши корпус Мюрата і примусивши французького імператора просуватися через розорені землі по Смоленській дорозі. Російська армія під командуванням Кутузова переслідувала французів і в битві на р.Березіне завдала їм вирішальної поразки.

Після того як залишки наполеонівської армії покинули російську землю, Кутузов отримав орден св. Георгія першого ступеня, а також титул князя Смоленського. Він виступив проти плану імператора Олександра I переслідувати Наполеона в Європі, але все-таки був призначено головнокомандувачем об'єднаних російської та прусської армій. Перед початком кампанії Кутузов захворів і помер у німецькому містечку Бунцлау (Сілезія) 16 (28) квітня 1813.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.krugosvet.ru/