Підводні човни типу
"Осетер"
що почалася 26 січня 1904 російсько-японська війна і
що пішли за цим втрати російської ескадри зажадали від уряду
Росії термінового посилення флоту. Поряд з розвитком будівництва вітчизняних
підводних човнів були вжиті заходи з придбання підводних човнів іноземних
фірм. У квітні 1904 у фірми С. Лека була придбана підводний човен
"Protector", перейменована в "Осетер", і укладений контракт
на поставку ще п'яти однотипних човнів, першим з яких фірма зобов'язалася
поставити протягом 5 місяців, а інші 4 - через 7 місяців.
У порівнянні з підводним човном "Осетер" серійні
човни дещо відрізнялися від прототипу - міцний корпус був збільшений в довжину
на 1,02 м і в діаметрі на 0,08 м, що призвело до збільшення водотоннажності на
25,0 куб. м, збільшено обсяг надбудови і виконані деякі інші
удосконалення.
Човни будувалися в США на одній з найкращих верфей
"Newport News Shipbuilding & Dry Dock Company" і в розібраному
вигляді доставлялися в Лібава, де за рекомендацією Морського міністерства на
території військового порту фірма збудувала тимчасові майстерні для складання і
монтажу човнів. Деталі перший човни були доставлені в Лібава до 8 листопада 1904 р.,
а останній - у березні 1905 р. З-за низької якості доставляються частин
корпусів підводних човнів, за словами завідувача командою підводних човнів типу
"Осетер" лейтенанта П.К. Панютина, в Лібава човни доводилося не
збирати, а будувати.
"25 січня цього року я з 54 людьми команди прибув
в Лібава, для спостереження та робіт при будівництві підводних човнів. Тут в Лібава
я застав майстерні р. Лека самого невеликого розміру, обладнані двома
невеликими токарними верстатами, маленьким стругальні верстати, двома бормашина
і стрічкової пилкою. У цьому й нині складається весь завод. Робітників було близько 30
чоловік. Тут я ж застав човни № 2 та № 3, з яких на човні № 2 були
встановлені циліндри моторів і невелика частина машини, на № 3 тільки стояли
циліндри і зовнішній борт на три чверті навіть не був склепав. Додавши 54
людини своїх матросів, я просив ввести нічні роботи, що й було американцями
виконано. Робота пішла жвавіше. Прибувають човни всупереч моїм
припущеннями про те, що вони прибудуть в розібраному вигляді та їх залишиться тільки
зібрати, виявилися тільки корпусами човнів, наполовину не склепана і не
завершеним, так що їх тепер та й раніше прибули доводиться не збирати, а
будувати. На човен не прорізані ілюмінатори, все забортні отвори і т. п.,
одним словом, вони мають вигляд просто незакінчених коробок, і тут їх при
зазначеної обстановці заводу і кількості робочих доводиться будувати знову.
Незважаючи на неодноразові мої прохання додати верстатів і робітників, американці
цього не роблять ... Таку роботу не можна назвати не тільки екстреної і нагальною,
але навіть звичайнісінької, причому один токарний верстат безперервно зайнятий
нарізкою болтів, тому що немає болторезной машини. Американці самі не
відкидають, що їхня робота далеко не поспіхом. Після приїзду сюди р. Лека, на мій
питання, коли закінчуються терміни готовності човнів, він прехладнокровно заявив, що
терміни давно вже минули, а нових термінів не повідомив. Що ж до якості
виконуваних робіт, то вони більш ніж поганого. Клепка зовнішніх болтів і цистерн
проводиться з прокладкою пофарбованої суриком парусиною, яка при постійному
намоканні і просихання швидко згниє, і тоді у швах залишаться щілини, вільно
пропускають воду. У деяких місцях, особливо в кутах, заклепки
поставлено так близько один до одного, що майже не залишається тіла між ними, в
місцях де приклепуються кутники, частиною расчеканено свинцем, мідні фланці
з'єднуються залізними болтами. Повітряні трубопроводи на човні № 2 зроблені
замість мідних, частиною оцинкованого заліза, частиною просто залізні,
американці на вимогу замінити їх відмовили мені ... Мною було отримано
розпорядження з Петербурга запропонувати американцям замінити звичайні
провідники броньованими і у всіх відгалуженнях поставити коробки, як це
потрібно на військових судах, але американці категорично відмовилися це зробити,
заявивши, що вони цього не зобов'язані робити, а якщо в Петербурзі цього бажають, то
нехай пошлють провідники і коробки, а я це поставити повинен своїми людьми. З
усього вищевикладеного, тобто невеликої частини перерахування недоліків
будівлі, можна побачити, що робота на човнах дуже повільна і погана і не
тільки не задовольняє, як я б вважав за необхідне на таких човнах,
необхідної артистичності роботи, але являє собою так звану базарну
або учнівську роботу ".
(З рапорту лейтенанта П. К. Панютина про будівництво американських човнів
конструкції С. Лека для Росії. Січень 1905.)
Зібрані в Лібава човни отримали назви
"Кефаль", "Палтус", "Бичок", "Плітка" і
"Сиг". При укладанні контракту не були обумовлені штрафні санкції за
порушення термінів здачі човнів. Використовуючи цю обставину, фірма С. Лека
затягла спорудження човнів і перший з них "Кефаль" здала тільки через
рік - 22 квітня, а інші в червні-липні 1905 р.
Всі човни С. Лека, крім підводного човна "Сиг",
були перевезені до Владивостока, де проводилася їх остаточна збірка і
добудова. З огляду на відсутність у Владивостоці гарною заводської бази для
підводного кораблебудування, навчених фахівців, а також факт ведення в той
період бойових дій у війні з Японією, остаточне складання човнів велася
поспіхом і неякісно, що стало однією з причин розчарування фахівців
флоту в підводних човнах. У зв'язку із закінченням 5 вересня 1905
російсько-японської війни участі в бойових діях човни типу "Осетер"
практично не приймали.
Підводні човни типу "Осетер" відносяться до
однокорпусні підводних човнів. Міцний корпус розбитий на три відсіки, кожен з
яких обладнано вхідним люком. У першому відсіку розміщені пристрої для виходу
водолаза, що, на думку С. Лека, давало можливість перерізати телеграфні
кабелі, знищувати мінні загородження, а у разі необхідності проводити
порятунок екіпажу. У Навчальному загоні підводного плавання в Лібава була
організована підготовка водолазів для підводних човнів типу "Осетер".
Проте вже при розгляді проекту човни комісією Морського міністерства і при
подальших випробуваннях ПЛ "Осетер" було дано негативний відгук про
можливості використання водолазів з човна.
Над друга (житловим відсіком) була встановлена досить
велика за розмірами бойова рубка, в якій розміщувалися всі засоби управління
підводним човном. У кормової частини бойової рубки була встановлена стріла для
завантаження торпеди через люк машинного відділення. Машинний люк і труба для випуску
відпрацьованих газів з глушником розміщувалися в загальному кожусі, по висоті рівному
висоті бойової рубки. У міцному корпусі розміщувалася частина баластних цистерн,
заповнюваних через загальну магістраль, що значно збільшувало час
занурення човна у підводне положення. Зовні міцного корпуса, у верхній його
частини, по всій довжині човна була встановлена плоска надбудова, виконана з
дерев'яних брусів, в плані повторювала обводи міцного корпуса. У надбудові
також розміщувалися баластні цистерни, усередині яких в особливих трубах
розміщувався бензин для моторів і балони зі стисненим повітрям. У районі міделю на
рівні палуби надбудови були встановлені додаткові парні горизонтальні
керма - "гідроплани", що вважалися в той час технічною новинкою.
"Гідроплани" погашали залишкову плавучість, забезпечуючи занурення
човна "на рівний кіль" і досить точне утримання глибини ходу. У
нижній частині міцного корпусу були зроблені спеціальні ніші для висувалися
чавунних коліс, призначених для пересування по грунту.
При випробуваннях підводного човна "Осетер" колеса
були визнані "дуже корисними" як засіб, що оберігає
від ударів човна об грунт при русі на мілководді. Човни були також
обладнані підводними якорями і скидається кілем. По ходових, морехідним і
тактичним характеристикам човни типу "Осетер" поступалися підводним
човнів, що знаходяться у складі Російського флоту. Це були малоавтономние,
тихохідні човни з бензиновими двигунами і з дуже великим часом
занурення під воду. Низька якість збірки човнів призводило до необхідності
частих ремонтів. Однак, човни ці експлуатувалися і в результаті зіграли
певну роль у справі підготовки підводників для російського флоту і в
розробці рекомендацій щодо вдосконалення тактико-технічних характеристик
вітчизняних підводних човнів.
***
"Кефаль"
Побудована в США
в 1904 р. Доставлена в розібраному вигляді в Лібава 8 листопада 1904 Збірка човни
закінчилася 22 квітня 1905 Приймально-здавальні випробування в Лібава НЕ
проводилися. ПЛ "Кефаль" була доставлена до Владивостока 7 липня 1905
р., остаточна зборка човни проводилася в районі мису Егершельд на
спеціально обладнаній складальної майданчику. На воду спущено 5 серпня 1905
Перше занурення зробила 12 жовтня.
З 14 жовтня
виходила в море для розвідки по бухтах. 25 - 26 листопада зробила практичні
занурення, перебуваючи під водою 4 години. На зиму 1905-1906 рр.. ПЛ
"Кефаль" самостійно перейшла в бухту Новик на Російському острові, де
стояв транспорт "Ксенія", що виконував роль плавбази підводних човнів.
У зимовий період на човні перебрали механізми, погано зібрані в Лібава. У 1906
м. ПЛ "Кефаль" пройшла в надводному положенні 382 милі, поринала 37
разів, під водою знаходилася 49 годин 30 хв. Човен вдало виконала навчальні
торпедні стрільби по щиту з відстані 3-4 кабельтових.
У лютому 1907
р. від електричної іскри, що викликана помилкою одного з матросів, стався
вибух акумуляторних газів і пожежа, в результаті чого була виведена з ладу
частина акумуляторної батареї. Човен використовувалася для бойової підготовки і
проведення окремих дослідних робіт, зокрема для визначення можливості і
відпрацювання плавання під льодом. 19 грудня 1908, як писав колишній командир ПЛ
"Кефаль" лейтенант В.А. Меркушов, "об 11 годині 48 хвилин ранку почалося
перше і єдине в усьому світі плавання підводного човна під суцільним
крижаним полем, хоча й невеликий, в середньому, товщини, але зате що розкинувся по
всьому видимому горизонту ". Човен спочатку йшла в підводному положенні,
розрізаючи лід товщиною до 25 мм перископом, потім занурилася на глибину 6-7
метрів і протягом 1 години 32 хвилин йшла під льодом, пройшовши 4 милі. При спливанні
човен пробила крижане поле, "піднявши лід на себе".
У результаті
цього досвідченого плавання були розроблені рекомендації з підготовки човнів для
плавання в зимових умовах і, в тому числі, під льодом. У 1911 р. човен
перебувала в резерві. Використовуючи цю обставину, на ній підвищили палубу в
носовій частині для поліпшення мореплавства і стійкості на курсі,
виконали ряд робіт з механічної частини. У червні-липні 1914 р. на ній проходили
практику гардемарини. 13.04.1916 р. човен здана до порту.
Тактико-технічні
елементи
Довжина, м
22
Ширина, м
3,6
Осадка, м
3,7
Водотоннажність
надводна/підводне, т
153/187
Потужність двигунів
надводного/підводного ходу, к.с.
2х120/2х65
Швидкість
надводного/підводного ходу, вузл.
8,0/4,0
Дальність плавання
надводним/підводним ходом, миль
250/17
Глибина занурення, м
30
Озброєння
Торпеди в трубчастих
торпедних апаратах (2 носових, 1 кормової)
3
Запасні торпеди в носі
2
***
"Осетер"
(б. " Protector ")
Підводний човен
"Protector" побудована в США в Бріджпорта. Спущено на воду 1 листопада
1902 р. У грудні почалися випробування під керівництвом З Лека. У 1903 р.
зробила шість переходів довжиною до 120 миль, поринала на глибину до
15 м, виробляла навчальні стрільби торпедами.
У 1904 р. після
проведення випробувань С. ЛЕК знову запропонував Росії придбати вже готову
човен.
Контракт на
покупку човна був укладений 24 травня 1904 "Protector" була занурена
на зафрахтований норвезька пароплав "Фортуна" і відправлена до Росії
23 травня. У Кронштадт пароплав з підводним човном "Protector" прибув 13
червень 1904 18 червня 1904 "Protector" зарахований до списків
російського флоту і перейменований в "Осетер". Після приведення в бойову
готовність на Балтійському заводі 13 серпня "Осетер" почав кампанію.
Приймальні
випробування проводилися в Бьерке-Зунд 25-28 вересня і закінчилися успішно.
Комісія прийшла до висновку, що "Осетер" придатна для прибережної
оборони. Після закінчення випробувань човен повернулася в Кронштадт, де екіпаж
пройшов навчання під керівництвом С. Лека. У 20-х числах жовтня почалася
підготовка для транспортування човна до Владивостока, що вимагало великих
демонтажних робіт.
До 4 грудня
човен була занурена на спеціальний транспортер і відправлена за призначенням, але
через перегрів і навіть загоряння букс, транспортування довелося відкласти.
Човен разом з транспортером була повернута на Путиловський завод, де
транспортер був перероблений на більше число осей. "Осетер" була відправлена
до Владивостока 15 березня 1905, куди прибула 18 квітня. На воду спущено 12 травня
1905 До 8 липня на човні виконувалися добудовних та ремонтні роботи. З 24 по
25 липня проводилися приймальні випробування. У плаванні під водою човен початку
тренуватися тільки з 2 серпня 1905
Після введення в
лад використовувалася для несення дозору у островів Російська та Аскольд і розвідки
в бухтах. Після укладення миру з Японією у вересні були продовжені морехідні
випробування. 21 вересня човен зробила перший стрілянину торпедами з навчальної
мети. Усього в 1905 р. "Осетер" пройшла 200 миль в надводному положенні і
8 миль - в підводному положенні, занурюючись при цьому 10 разів.
Експлуатація
підводного човна "Осетер", як і інших човнів цього типу, в наступні роки
дозволила зробити висновок про їх малому бойовому значенні, про застарілість конструкції.
Були вжиті заходи для поліпшення експлуатаційних якостей човнів цього типу --
у червні 1910 р. заводу Нобеля були замовлені 12 дизелів потужністю по 120 к.с.
замість існуючих бензомоторов. Їх передбачалося встановити на човни в
1912 Однак, 18 травня 1912 нарада офіцерів постановило - після закінчення
кампанії здати "Осетер" до порту і використовувати її для посилення
бічного загородження. З огляду на відсутність коштів на капітальний ремонт,
МГШ рішенням від 27 липня 1913 р. було наказано підводний човен
"Осетер" здати до порту. 5 серпня 1913 човен виключена зі списків
флоту і 10.03.1914 р. здана в порт.
Тактико-технічні
елементи
Довжина, м
20,6
Ширина, м
3,4
Осадка, м
3,7
Водотоннажність надводна/підводне,
т
136/174,4
Потужність двигунів
надводного/підводного ходу, к.с.
2х120/2х65
Швидкість
надводного/підводного ходу, вузл.
8,0/4,0
Дальність плавання
надводним/підводним ходом, миль
250/17
Глибина занурення, м
30
Озброєння
Торпеди в трубчастих
торпедних апаратах (2 носових, 1 кормової)
3
Запасні торпеди в носі
2
Ширина з огорожею рулів --
4,32 м.
***
"Сиг"
Побудована в США
в 1904 р. Човен була доставлена в Лібава в розібраному вигляді тільки 24 січня
1905 Збірка човни завершилася у другій половині липня 1905 18-24 липня
проводилися приймально-здавальні випробування.
ПЛ
"Сиг" досягла максимальної швидкості ходу в надводному положенні 8,3
вузла, поринала на глибину до 35 метрів, ходила по грунту на колесах,
виконала торпедні стрілянини на 5-вузловому ходу. Комісія під головуванням
контр-адмірала Е.Н. Щенсновіча зробила висновок про достатність проведених
випробувань для приймання ПЛ "Сиг". Для інших човнів типу
"Осетер" комісія зажадала усунення зауважень, виявлених на ПЛ
"Сиг", таких як незадовільна стрільба з торпедних
апаратів, відсутність мінбалкі для навантаження торпеди через кормовий люк,
відсутність шпиля, вентиляції акумуляторної батареї та ін
15 серпня ПЛ
"Сиг" у супроводі пароплава "Працівник" вийшла з Лібави в
Кронштадт, куди прибула через 13 днів, пройшовши в дуже свіжу погоду 558 миль. У
Кронштадті під час докование на човні збільшили ніші торпедних апаратів,
зробили рейковий шлях для подачі торпеди до кормового торпедними апаратами,
усунули несправність рульового пристрою. На зворотному шляху з Кронштадта
Лібава, занурившисьу маяка Грохара на глибину 7,3 м, пройшла вузький звивистий
прохід Густавсверт, увійшла на рейд, спливла і відшвартувався у портової пристані
Гельсінгфорса.
1 листопада 1905
м. ПЛ "Сиг", увійшовши на лібавскій рейд, вразила трьома торпедами
навчальну мету. Цими епізодами ПЛ "Сиг" зарекомендувала себе з
позитивного боку і в кінці 1905 - початку 1906 р. була включена до складу
Навчального загону підводного плавання, комплектація якого почалася в цей
період. У 1906 р. ПЛ "Сиг" успішно завершила великий перехід майже по
всього Балтійського моря. З 1.03.1907 р. перебувала у збройному резерві.
24.7.1907 при переході в Котка,. Перебуваючи поблизу транспорту
"Хабаровськ", вдалася на ходу про гвинт транспорту, отримала пробоїну в
водолазному відсіку. Пробоїну заклали силами загону підводного плавання, але
потім перевели в Гельсінгфорс, де ПЛ була поставлена в док.
У 1908 р. човен
брала участь у великих маневрах флоту, однак увійти в зіткнення з
наступаючим загоном не змогла. Командир човни лейтенант Дмитрієв 7-й зазначав,
що човен надана сама собі занадто безпорадна і сліпа і для дії
далеко від баз їй необхідний забезпечує міноносець, що виконує роль розвідника
і конвоїра. Влітку 1910 ПЛ "Сиг" перебувала в доці. 8.02.1911 р. ПЛ
"Сиг" перерахована до розряду суден 2-го резерву. Човен без обмежень
використовувалася в навчальних цілях аж до 1913 р. 13 листопада 1913 через
технічного стану ПЛ "Сиг" було заборонено виходити за межі
аванпорту і занурюватися на глибину понад 10,5 м. 18 червня 1914 Морський
міністр наказав "по непридатності до подальшої службі" ПЛ
"Сиг" здати до порту. 26 червня 1914 човен виключена зі списків
флоту.
Тактико-технічні
елементи
Довжина, м
22
Ширина, м
3,6
Осадка, м
3,7
Водотоннажність
надводна/підводне, т
153/187
Потужність двигунів
надводного/підводного ходу, к.с.
2х120/2х65
Швидкість
надводного/підводного ходу, вузл.
8,0/4,0
Дальність плавання
надводним/підводним ходом, миль
250/17
Глибина занурення, м
30
Озброєння
Торпеди в трубчастих
торпедних апаратах (2 носових, 1 кормової)
3
Запасні торпеди в носі
2
Список
літератури
Для підготовки
даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.navy.ru/
