Російські підводні човни у світовій війні 1914-1918 рр..

серпень-жовтень 1914

До 1914 виповнилося 15 років з тих пір, як вперше у світі підводний човен "Holland" була зарахована до складу регулярного військового флоту. Субмарини пройшли три війни (російсько-японську, італо-турецьку та греко-турецьку), виконали ряд атак і навіть вистрілили одну торпеду, але повз ворота.

Однак навіть порівняно багаторічний досвід використання субмарин не дав відповіді на питання -- як правильно застосовувати підводні кораблі у великій війні, до якої готувалися країни Антанти і їх супротивники.

Не можна сказати, що це питання нікого не цікавило. Проводилися міжнародні конференції на тему використання підводного флоту і про те, якими особливими правами володіє підводний корабель на відміну від надводного (Гаага, 1899 і 1907 рр..). Моряки, журналісти, письменники перевели гори паперу, описуючи майбутню війну. До цієї теми доклав руку навіть автор знаменитого Шерлока Холмса. В 1914 р. Артур Конан Дойль опублікував повість, у якій підводного човна невеликої країни загрожують існування великої морської держави.

У паперовому потоці зустрічалися іноді дуже вірні прогнози.

У 1913 і 1914 рр.. лорд Фішер - головком англійського флоту - представив морського міністра меморандуми, в яких писав: "Підводні човни не можуть діяти проти торгових судів супротивника на підставі правил і законів, прийнятих міжнародною правом. Тому підводного човна будуть порушувати ці закони і правила і будуть топити все комерційні судна ".

У той же рік капітан-лейтенант німецького флоту Блюм у доповідній записці вказував, що, на його підрахунками, для ведення війни проти Англії буде потрібно близько 200 підводних човнів.

Однак до серпня 1914 р. майже всі моряки світу вважали, що підводний човен - специфічне зброя берегової оборони, на зразок рухомого мінного поля. Іноді їй вдасться атакувати військовий корабель противника, що стоїть на якорі. Про атаці рухомих кораблів і про дії проти торгових суден всерйоз майже ніхто не думав.

Російський флот був одним з небагатьох, який мав бойовий підводний досвід, але навіть ведучий конструктор російських підводних човнів І.Г. Бубнов  в 1909 р. писав, що човни в майбутній війні будуть нести позиційну службу біля берегів, "як своєрідні мінні банки".

З точки зору закону підводний човен, зустрівши вороже торгове судно, що повинна була вислати доглядових партію на борт. Якщо встановлено наявність забороненого вантажу, судно вважалося призом. Необхідно було відвести в свій порт або - при неможливості -- знищити, забезпечивши безпеку екіпажу. Артилерії на субмаринах, за рідкісним винятком, не ставили, а торпедний постріл по торговому судну не вкладався в головах моряків.

Підводні човни ніколи не були в числі улюбленців адміралів царського флоту. Вони більше тяжіли до могутніх, многопушечним броненосця, ніж до сірих присадкуватим субмарина. Таке ставлення іноді призводило до кепським анекдотів.

Перед першою світовою війною, для залучення добровольців в підводний флот було порушено клопотання про збільшення платні офіцерам-підводникам. Реакція чинів Адміралтейства виявилася позитивною, але досить своєрідною: "Можна і додати, все одно перетонут! ".

Взагалі, таке ставлення до підводних човнів було характерно для більшості адміралів будь-який країни. Навіть німці, ледь не поставили Англію на коліна саме підводними човнами, в 1914 р. не знали, що з ними робити. У перші дні військові дозорець міноносець виводив субмарини в море, де вони стояли на якорі до вечора, зображуючи із себе ... плавучі будки для вартових біля головної бази флоту кайзера.

Основне зброя підводних човнів - торпеди, як слід не перевірили і виявилося, що вони не витримують занурення на велику глибину. У результаті до кінця 1915 жодна з торпедних атак підводних човнів Балтійського флоту не увінчалася успіхом, і субмарини могли похвалитися лише захопленням 2-х німецьких пароплавів.

серпень-жовтень 1914

Бригада підводних човнів російського Балтійського флоту мала 8 бойових та 3 навчальних човни. Однак тільки один з них - "Акула" - по-справжньому вважалася боєздатної. Решта ставилися до конструкцій періоду російсько-японської війни і могли виходити в походи не далі Фінської затоки і його околиць.

Екіпажі серйозно готувалися до бойових дій, кожен командир зробив 46 пострілів торпедою з різних човнів. До війни проводилися досліди по підриву бойових торпед недалеко від зануреною човна, тому підводники хоча б уявляли, що буває при вдалій атаці.

Вже 29 липня субмарини прийняли на борт бойові торпеди. Ще до початку військових дій з наказом адмірала Ессена  евакуйований Лібавскій порт і звідти переведені підводного човна з плавбази "Анадир" в Ревель, Все майно навчального загону подплава кинули. Із 212 чоловік особового складу 132 відправили на кораблі, 27 на підводні човни, інших - кого куди.

Однак коли почалися бойові дії, підводні кораблі вийшли на позиції перед поставленим мінним загородженням і стали на якорі від старих мін, щоб можна було кинути їх у разі потреби.

Простоявши з 7 до 16 годину в морі, субмарини повернулися. Надалі та ж практика збереглася: для полегшення збереження позиції в море виставили порожні бочки з-під бензину і човни стояли біля них. Згодом міноносці всі їх розстріляли, приймаючи за міни. у німців була абсолютно однаковою, хоча наші човни пройшли більш серйозну підготовку.

Очікуваного "неминучого" вторгнення німців в Фінська затока не відбулося (так само як німці не дочекалися атаки Гельголанд).

Тільки 24 3 серпня крейсера і підводний човен U-3 вийшли в операцію проти російських дозорів. Причому, U-3 з Кіля буксирували надводним кораблем, щоб не втомити завчасно 600-мильним переходом екіпаж.

Крейсера повинні були заманити наші кораблі, що несуть варта, на засідку підводного човна. Надалі цей спосіб німці практикували часто. Так 27 серпня німецькі крейсери намагалися заманити "Адмірала Макарова" і "Баяна". 27 серпня адмірал Берінг крупно ризикував, подманівая наші крейсери на позицію U-3. Він зупинив крейсер "Augsburg" під обстрілом двох російських крейсерів і випустив частина пара, імітуючи попадання в корабель. Однак наші кораблі не пішли на зближення. У субмарини відмовили керма і самостійно вона нічого не змогла зробити. Повернувшись, командир доніс, що човен непридатна для тривалих операцій.

Коли з документів, захоплених на крейсері "Magdeburg", стало відомо, що німці не планують вторгнення на Балтику, це позначилося на діях субмарин.

"Дракон" і "мінога" перейшли з пункту постійного базування в Ревеле в Моонзунд і 1 вересня вийшли на позиції до маяка Тахкона і до Оденсхольму. На ніч човни поверталися. Зміна тактики виразилося у винесенні позиції на захід в море.

7 вересня німці здійснили рейд у Ботнічна затока трьома крейсерами, втопивши російська пароплав "Улеаборг". У той же день "Акула" лейтенанта Н.А. Гудима, одного з найбільш відомих російських підводників, вийшла в похід до Дагерорту, а потім замість того, щоб повернутися, за ініціативою командира залишилася в море і пройшла до берегів Швеції. 8 вересня вона виявила крейсер "Amazone" у Готська-Сканде і з відстані близько 7 каб. в 4:05 вистрілила однією торпедою по наближається міноносця. Німці, помітивши пінну доріжку, відвернули. Так пройшла перша атака російської човни.

Ця "Самоволка" дала командуванню упевненість, що човни можуть воювати набагато активніше. Тепер до кінця вересня всі човни виходили до Дагерорту, але командири човнів вже хотіли більшого і засипали своє начальство рапортами з планами різних операцій.

24 вересня "Дракон" вийшов до Віндаве, так як розвідка повідомила, що там групуються німецькі кораблі, на другий день в район Даго перейшла вся бригада в повному складі. Проте німці дізналися про прорив на Балтику англійських човнів і відвели кораблі.

Повністю запевнили, що загрози вторгнення немає, командування флоту перенесло маневрену базу на Аландські острови в Мунк-Хольм, в 2 милі від Маріенхамна. Операції човнів забезпечував транспорт "Оланд".

10-11 жовтня російським морякам дали урок німецькі підводники. "Громобій" і "Адмірал Макаров" з міноносця "Діяльний" вийшли з Лапвіка у Фінську запивши. Ще на Лапвікскіх створах помітили вітрильну Лайбен. "Макаров" пішов на зближення і з'ясував, що це залізний голландська бот. Йому скомандували зайти в Балтійський порт для огляду. Потім почав крейсер відвертати вправо і о 8:10 з-за Лайбен вирвалися торпеди. U-26 трималася поблизу і чітко використовувала момент, коли увага моряків була прикута до Лайбен. Перископа не помітив ніхто, дві торпеди пройшли щільно до носа, а остання за кормою. Це за умови, що U-26 стріляла з 1200 м.

Крейсер дав повний хід, вистрілив по Лайбен кількома бойовими снарядами і потім ходив разом з "Громобоем" по затоці великими ходами, часто змінюючи курси. "Діяльний" вже під конвоєм повів Лайбен в порт на дізнання, не діяла вона в парі з "німкенею". успіху, нічому не навчила наших моряків. На другий день U-26 атакувала кораблі, що повертаються з дозору. Хоча "Паллада" і "Баян" проходили через місце атаки "Адмірала Макарова", обидва корабля йшли прямим курсом. Капітан-лейтенант фон Беркхайм зауважив кораблі близько 8 ранку, але не мав можливості їх атакувати, якби кораблі не змінили курс, і не пішли просто на човен. До 11 години "Паллада" просто "під'їхала" під торпедні апарати U-26.

U-26 підійшла на 500 м і вистрілила одну торпеду. На борту здетонували боєприпаси і крейсер загинув в одну мить з усім екіпажем. З шестисот членів екіпажу після вибуху торпеди і детонації боєприпасів не вцілів ніхто. "Баян" після вибуху відвернув і пішов назад, часто змінюючи курс. U-26 пройшла на "рандеву" зі своїм крейсером, а потім пішла в Данциг.

Вся команда U-26 нагороджено залізними хрестами 1 та 2 класу, удостоївся ордена і командир загону контр-адмірал Берінг. 14 жовтня всі німецькі субмарини повернулися в бази. Цього разу реакція російських морських начальників була миттєвою. Всі надводні кораблі терміново відкликали "додому", для зовнішньої торгівлі залишили відкритим лише порт Раума в Ботнічеському затоці.

Німецькі моряки мають помітний успіх, потопив "Палладу", але їх постійно націлювали на протичовнові дії, до того ж судноплавство у Фінській затоці було невеликим. В інструкції, що вручається командирам балтійських човнів, було особливо обумовлено, що потоплення російської човни цінується дуже високо, а англійської -- як броненосного крейсера!

У наказі командувача Балтфлоту адмірала Ессена з `явилися такі слова:" Останні тижні війни ясно вказали, що на деяких морських театрах, до яких відноситься Балтійський, підводні човни ... отримують велике значення ". Підводні сили Балтфлоту вирішено посилити кораблями з Далекого Сходу. Виникла ідея попросити англійців надіслати кілька субмарин, але вони зробили це самі.

Без узгодження з російським командуванням човни Е-1, Е-9 і Е-11 отримали наказ слідувати на Балтику до Лібава. Завдання - атака німецьких лінкорів, які проводять артилерійські навчання в Кільський бухті. 15 жовтня човен Е-1 вийшла з Ярмута, а наш бік повідомили тільки 17 числа. 17 жовтня Е-1 випустила 2 торпеди в крейсер і пізніше пішла в Лібава. 22 числа туди ж прийшла Е-9. Е-11 прорватися не змогла. Похід був дуже складним, але якби човни йшли всі разом, ймовірність успіху у них була б набагато більшою.

Русское командування намагалося приховати факт прибуття англійців. Прапори спущені, номери на рубках зафарбовані, команда на берег не звільняється, офіцери тільки в цивільному. Однак англійцям це не сподобалося, вони правила не виконували і 25-го німці точно дізналися, де стоять англійці. Оскільки німці швидко дізналися про новий противника, стрільби в Кільський бухті згорнули і більше кораблі там не з'являлися. Патруль у Кіля почався 21 числа, а 25-го бухта вже спорожніла.

Англійські кораблі підпорядкували російському командуванню тільки після настійливих прохань і категоричних вимог 26 жовтня. Моряки флоту Його Величності в основному отримали район патрулювання в данцігського бухті, де з'являлися великі кораблі. У 1914 р. вони виконали чотири атаки без успіху. З наших човнів туди могла дійти тільки "Акула", яка 22 жовтня промахнулася торпедою з пароплава.

У цьому ж місяця "макрель" і "мінога" переведені в Або-Аландскіе шхери з базуванням на Люм. З кінця жовтня флот почав широкі мінно-загороджувальні операції, а субмарини перебазувалися в Уте, виходячи прикривати ці постановки.

Загалом балтійці напрацьовували тактику використання нової зброї. Рідкісні атаки не привели до успіху. Хоча балтійські підводники набагато більше тренувалися, ніж їх чорноморські колеги, ні одна торпеда в ціль не потрапила. Це пояснюється відсутністю методів маневрування, стрільбою поодинокими торпедами і часто без прицілювання, на око. До того ж, пізніше розкрився недолік самих торпед. Вони в зовнішніх апаратах при зануренні на глибину більше 15 м отримували ушкодження, кормові їх відділення наповнювались водою і ні про яку точної стрільби говорити не доводилося.

За перший місяці війни російське командування творчо підходило до використання човнів; спочатку - пасивне "стояння" на якорі перед мінної позицією, потім - Нарізка позицій попереду лінії дозорних крейсерів, пошук противника в морі біля його берегів ( "Акула") і, нарешті, з отриманням в оперативне підпорядкування досконаліших англійських човнів - самостійні дії у баз противника проти бойових кораблів.

Всього за 1914 м. човни виконали 18 походів, одна з них ледь не закінчився трагічно.

У вересні 1914 р. "мінога" поверталася з походу. У шторм човен повинна була визначитися з Люзерорту. Однак що відкрився маяк не був схожий на потрібний. Командир вирішив підійти ближче, щоб уточнити своє місце. Несподівано з ходу човен виповзла на мілину і лягла майже на бік. Гвинт завис у повітрі. Виявилося, субмарина вийшла до маяка Фільзанд у о. Езель.

У тому районі плавання заборонялося, тому з острова терміново вилетів літак, щоб розібратися в ситуації. Гідролітак довго кружляв, намагаючись розглянути прапор на кормі. Нарешті, пілот розгледів андріївський хрест і сів на воду, але так невдало, що зламав літак. Льотчик розповів підводникам, куди вони потрапили, і "Мінога" підняла потрібний сигнал, по ньому з Езель прийшов катер і відвів літак на буксирі. Командир човни дав радіо про подію і попросив надіслати на допомогу міноносець. Однак погода початку свежеть і, наповнивши кормову цистерну, команда добилася того, що гвинт пішов у воду. Після цього, дав реверс дизелів, човен сповзла на глибоку воду, потім потихеньку повернулася до бази і встала в ремонт.

Хоча явного результату наші підводники не домоглися, непрямий все-таки був. 16 листопада броненосний крейсер "Friedrich Karl" вийшов для обстрілу Лібави. У той день Е-1 виявила норвезький парусник і додивилася його. Потім норвежці зустріли у морі німецький загін (крейсер "Augsburg" і підводного човна U-23 та U-25). І, звичайно, повідомили їм про свою зустріч. Близько Мемель в 2:46 17 листопада "Friedrich Karl" підірвався на міні. Командир крейсера, повністю упевнений у тому, що він атакований субмариною, почав розворот на мінному полі і знову підірвався. Всі кораблі і судна, що знаходилися неподалік, кинулися на допомогу. Вони ходили по мінах, але підірвався і затонув тільки пароплав "Elbing-9". Проте, навіть після цього німці продовжували вважати, що це дії підводного човна. Дізнавшись про це, адмірал Ессен випустив спеціальний наказ по флоту, де привітав з перемогою ... підводників!

У 1914 р. відбулася одна протичовнова атака. 16 грудня U-25 вистрілила по Е-1, але та, помітивши перископ, відвернула від торпед.

Крім Північного та Балтійського моря масштаб дій човнів в інших районах у цей період був незначний.

Російська план війни на Чорному морі, складений в 1909 р., передбачав використовувати підводного човна в блокаді Босфору, в районі мису Золотий Ріг і навіть в Мармуровому морі. Однак реальність виявилася іншою. Окремий дивізіон підводних човнів російського Чорноморського флоту складався з чотирьох застарілих кораблів часів японської війни. Вони могли застосовуватися тільки для оборони своїх берегів і далеко в море не йшли. У перший день війни підводний човен "Судак" врятувала 2 шлюпки з моряками потопленого мінзага "Прут". Це найбільш запам'ятовується епізод за весь 1914 р. з дій російських підводників.

"Вовк"

Тільки на початку 1916 стали входити в дію нові, сучасні підводні човни типу "Барс" а на вооРуженою, нарешті, надійшла вдала торпеда (зразка 1916 р.). Тому зрозуміло, з якими надіями проводжали в море першу російську підводний човен кампанії 1916 Нею виявилася тільки що вступила в дію і виконувала свій перший бойовий вихід човен типу "Барс" - "Вовк".

Субмарина побудована в Петербурзі і підняла андріївський прапор у квітні 1916 Будівельником човна був Б.М. Малінін, згодом - головний конструктор перших радянських човнів. Старшим офіцером призначений лейтенант А.Н. Бахтін, який, командуючи човном "Пантера", відкрив бойовий рахунок радянських підводників, 31 серпня 1919 р., потопив англійська ескадрений міноносець "Vittoria". Як бачимо, човні щастило на людей, так само щастило їй у боях.

Головним завданням наших човнів у 1916 р. вважалися дії проти торгових суден, що доставляють до Німеччини зі Швеції залізну руду і метал. Перевезення носили стратегічний характер, так як своїх ресурсів для ведення війни Німеччини не вистачало. Російські підводники повинні були воювати строго по призового праву: човен зобов'язана спливти, зупинити транспорт і за його документами визначити національність, характер вантажу, наявність контрабанди, а в разі затоплення транспорту дати можливість екіпажу зійти в шлюпки.

Навпаки, німці безсоромно плавали в територіальних водах Швеції, всі знаки на трубах їх судів були зафарбовані, прапори не піднімалися, після виходу з порту на бортах встановлювалися щити, розфарбовані в нейтральні кольори, до того ж з осені 1915 р. деякі німецькі транспорти озброювалися артилерією.

Торгівля приносила великі доходи Швеції, і вона спокійно дивилася на німецькі злочини. Більш того, шведи прикривали німецькі перевезення своїм військовим флотом і ці стосунки не погіршилися навіть після того, як німецький корабель "Meteor" петом 1915 помилково атакував і серйозно пошкодив шведську човен "Hvalen", причому загинув один підводник.

Все це ставило наші човни в дуже невигідне становище. Виходячи із ситуації командиру "Вовка" старшому лейтенанту І.К. Мессер рекомендували чекати транспорти біля виходу зі шведських територіальних вод і атакувати з боку берега, щоб ні в якому разі не дати їм піти назад. Хоча човен мала "необстріляний" екіпаж, перший вихід на комунікації російської субмарини в 1916 р. давав їй певні переваги у раптовості, тим не менше, її завдання вважалася дуже складною.

15 травня 1916 Ревель проводив "Вовка" в похід в район Норчепінг. Погода стояла хороша, на половині шляху до позиції на глибині 20 м офіцери влаштували чаювання під грамофон, а потім команда заночувала. У 4 ранку 17 травня корабель сплив на поверхню і рушив до місця патрулювання. День стояв сонячний і здалеку помітивши біла пляма, терміново занурилися, але це виявився невеличкий пароплав з величезним шведським прапором. Нічим не видавши своєї присутності, "Вовк" терпляче чекав здобич.

Незабаром показався чорний, сильно димівшій силует. Великий пароплав без прапора і будь-яких написів сильно поспішав. Командир човни порахувавши, що судно без прапора безсумнівно німецьке, наказав спливти. Комендори вискочили на палубу і ще по коліно у воді дали два постріли попереду мети. Транспорт зупинився і неохоче підняв німецький прапор. Команда "Gera", як називався пароплав, вела себе з суто німецькою дисциплінованістю. На сигнал "Можливо швидше покинути судно ", німці дали підтверджує сигнал, а через 2 хвилини 23 людини горохом скотилися в шлюпки і відійшли від борту.

Вахтовий офіцер лейтенант В.А. Подерні наказав капітану привезти карти і суднові документи, а на човні підняти андріївський прапор, щоб показати, що російська флот вийшов у море. Капітан виконав наказ і, піднявшись на човен, здавався абсолютно спокійним, але коли через сім хвилин після вибуху торпеди, випущеної човном "Gera", стала вертикально і пішла на дно, він не витримав і відвернувся, закривши обличчя руками. Позосталих в шлюпках оголосили, що вони можуть бути вільні і зраділі німці відсалютували піднявши кашкети.

Несподівано сигнальники виявили перископ підводного човна, і "Вовк" негайно пішов у воду. Перезарядивши торпедний апарат і вождів пару годин, човен спливла під перископ, і командир побачив буквально поруч ще один пароплав без будь-яких розпізнавальних знаків. Хоча небезпека атаки німецької човни залишалася, І.К. Мессер зважився спливти. Пароплав "Кolga" вважався військовим транспортом, мабуть цим пояснюється його поведінка. Після декількох пострілів він зупинився, але після припинення вогню одразу дав повний хід. "Вовк" в такій ситуації мав право стріляти і негайно випустив торпеду, що потрапила в середину корпусу. Біля борту піднявся величезний стовп води, а коли він осел, "Kolga" зупинилася і почала різко кренитися. На палубу вибігли люди і почали спускати шлюпку. Тим часом на горизонті показався димок і човен не стала чекати, коли "упертюх" затоне. Розвинувши повний хід, субмарина поспішила на перехоплення нового транспорту і її очікування справдилося, він знову виявився німецьким.

Капітан "Bianka" зрозумівши, що з "Вовком" жарти погані, слухняно виконав усі накази. Щоб заощадити час, пароплав втопили торпедою. У момент вибуху на ньому почав працювати гудок, який замовк, лише сховавшись в хвилях. Це був ніби салют блискучому успіху російської підводного човна, який за день потопила більше пароплавів, ніж всі балтійські човни за два попередні року. Другий німецький капітан з палуби "Вовка" сумно слухав сигнал свого пароплава. До місця атаки підійшли два "шведа" і здалеку спостерігали за тим, що відбувається. Тільки після відходу "Вовка" вони зважилися рятувати людей з шлюпок.

На другий день всі зустрінуті пароплави виявилися шведськими. Німці затримали вихід своїх судів, таким чином "Вовк" успішно вирішив завдання по перериванню комунікацій.

Вночі човен заряджала акумуляторні батареї, на море поступово піднімалася хвиля все більше сильна. Одна з них накрила субмарину і багато води потрапило через відкритий люк всередину. Вдалині здалися вогні пароплава і командир човна пішов на зближення. Несподівано сигнальник помітив на кормі червоний вогонь, який швидко наближався. Незабаром стало ясно, що це міноносець, що йде прямо на човен. Субмарина терміново почала занурюватися, і тут позначилося пригода за хвилею. Залитий нею електромотор при включенні дав сильну спалах і механік отримав серйозні опіки. Проте за рахунок хорошого знання техніки підводники змогли замінити потерпілого і швидко відвести корабель під воду. Тільки після цього прибіг в центральний пост матрос доповів, що в носі був ясно чути шум гвинтів торпеди, що пройшла в 1-2 м від борту. Якісь миті врятували човен від влучення торпеди й удару форштевнем міноносця. Удача і надалі супроводжувала цього корабля.

На початку червня британське посольство повідомило російському командуванню, що, за агентурними даними, з Стокгольма очікується відбування трьох великих конвоїв з залізною рудою. Після цього повідомлення вирішено провести операцію проти них, в якій підводні човни грали одну з головних ролей. Налякані травневим походом "Вовка" німці більшість своїх морських літаків направили на пошуки човнів. 10 червня "Вовк" прямував на позицію. День стояв ясний, в пустельному море літало дуже багато чайок. Моряки ретельно оглядали горизонт, увагу одного з них привернула чайка, яка чомусь не махала крилами. Він здивувався і придивившись зрозумів, що на човен летить літак. Це диво врятувало корабель. "Вовк" терміново пішов у воду і всі сім скинутих бомб вибухнули точно над човном. Їх осколки потім виявили на палубі. Таким атак зазнали і інші наші човни, і намічається операція не дала очікуваних результатів. В наступному місяці командування спробувало провести спільний рейд двох есмінців і підводні човни. Знову "Вовк" пішов на полювання. Цього разу в Ботнічна затоку і знову повернувся з перемогою. Зайнявши позицію 7 липня човен пропустила великий шведський вітрильник і спливла перед носом пароплава, який жваво рухався по "безпечного" шляху. "Dorita" різко згорнула і почала тікати до берега в шведські води. Артилеристам довелося стріляти вже не перед носом пароплава, а прямо в корму. Тільки отримавши кілька прямих попадань в корпус, німецький капітан зупинив судно. Щоб не втрачати часу, пароплав потопили торпедою як тільки екіпаж зійшов в шлюпки. Взятий на борт капітан "Dorita" довго доводив, що човен атакувала його пароплав у шведських водах і лише після того, як йому показали детальну карту, погодився, що до берега п'ять миль, а суверенітет Швеції в море простягається на 3 милі.

Стривожені німці знову припинили судноплавство, і "Вовк" більше нікого "не поймал ". На зворотному шляху човні надзвичайно пощастило." Вовк " поспішав додому. Вже поблизу своїх берегів, слідуючи точно по фарватеру, вахтовий офіцер несподівано відчув сильний удар в корпус човна. Озирнувшись, він побачив, що в хвилях гойдається німецька гальвано міну та дві її "роги" зігнуті. Удача не відвернулася від однієї з кращих російських човнів, міну попалася несправна.

Вся операція в ціпом виявилася успішною, есмінці "Значний" і "Пильний" також "зловили видобуток", перехопивши в море два пароплава "Vorms" і "Lisbon". Разом з тим шум, піднятий в німецької преси з приводу "розбою у водах Швеції", призвів до обмеження діяльності субмарин і ще більш суворим приписом дотримуватися нейтралітет Швеції. Це положення збереглося і в 1917 р., і більше перемог "Вовк" не мав.

В квітні 1918 р. човен брала участь у знаменитому "Льодовому поході". У 1919 р., як один з кращих субмарин увійшла до Чинний загін Балтійського флоту і зробила в липні успішний розвідувальний похід в район Копорского затоки.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.navy.ru/