Ка-52 Алігатор

Як відомо, одним з широко практикуються в світовому літако-і вертольотобудуванні напрямків вдосконалення авіаційної техніки є створення модифікацій серійних літальних апаратів. Розробка модифікацій переслідує звичайно одну з двох цілей: або поліпшити льотні і тактико-технічні характеристики вже освоєних у виробництві базових типів літаків і вертольотів, або додати їм нові якості та бойові можливості. Модифікаційний шлях розвитку виразно простежується в історії вітчизняного військового вертольотобудування. Так, перший радянський спеціалізований армійський бойовий вертоліт Мі-24 мав близько двох десятків модифікацій, більше половини з яких випускалися серійно, а транспортний Мі-8 у цьому відношенні і зовсім став своєрідним рекордсменом -- число різних його варіантів перевищує добру сотню, причому щонайменше 50 з них були створені для армійської авіації та ВПС. Фірма "Камов" також має багатий досвід розробки модифікацій на базі основних типів своїх серійних вертольотів: спроектований початково як протичовновий Ка-25 має 18 різних варіантів, його наступник Ка-27 - тільки на сьогоднішній день більше 20. Не з'явився винятком і Ка-50 - в 1996 - 1997рр на світ з'явилися два його модифікації, названі Ка-52 і Ка-50Н.

Першим журналістам був представлений двомісний армійський багатоцільовий всепогодний вертоліт Ка-52 офіційна презентація дослідного зразка якого відбулася 19 Листопад 1996 Про розробку машини стало відомо ще у вересні 1994 р на міжнародній авіаційній виставці в Фарнборо (Великобританія), а через рік, у серпні 95-го, на московському авіасалоні МАКС-95 в Жуковському експонувався повнорозмірний макет фюзеляжу першого варіанту двомісній модифікації Ка-50. Необхідно зауважити, що ідея збільшення екіпажу вертольота до двох осіб розглядалася і раніше - ще в середині 80-х рр.. Тоді ОКБ проробляв проект двомісного варіанту В-80 з розташуванням кабін за схемою "тандем", однак від нього вирішено було відмовитися ще до етапу побудови дослідного зразка "Одномісний" камовской машини була одним з принципових положень її концепції, сформульованим ще в 1977 р., а пізніше об'єктивно довели своє право на існування, незважаючи на активне неприйняття опонентами. Для того щоб зрозуміти, чому творці "Чорної акули" знову вирішили повернутися до двомісній машині, тепер, правда, вже в абсолютно новій якості, необхідно звернутися до подій недавнього минулого.

Ще в 1984 р., коли повним ходом йшли порівняльні випробування В-80 і Мі-28, УВЗ ім. Н.І. Камова виступив з пропозицією про створення спеціалізованого вертолітного оптико-електронного і радіолокаційного комплексу, призначеного для ведення розвідки на поле бою, видачі цілевказування і забезпечення групових дій бойових вертольотів-штурмовиків Носієм такого комплексу повинен був стати новий вертоліт В-60, який проектувався також у багатоцільовий, транспортному та корабельному варіантах (в даний час він отримав розвиток у вигляді транспортно-десантного вертольота Ка-60 і багатоцільового вертольота громадянського Ка-62, перший льотний екземпляр якого добудовується у дослідному виробництві ВАТ "Камов"). Подібний комплекс був покликаний підвищити ефективність застосування груп бойових вертольотів, став для них свого роду повітряним командним пунктом При цьому необхідність його визначалася зовсім не тим, що екіпажу В-80 не вистачало "другої пари очей": випробування переконливо показали, що автоматика прицільно-пілотажно-навігаційного комплексу одномісного вертольота з успіхом заміняла "живого" штурмана-оператора, що входив в екіпажі Мі-24 та Мі-28. До жаль, відомі події в економіці країни на рубежі 80-х і 90-х і в наступні роки значно загальмували програму розробки нового вертольота. У зв'язку з цим Генеральний конструктор ВНТК їм Н.І. Камова приймає рішення про перенесення комплексу розвідки і цілевказівки на модифікацію запущеного в серійне виробництво бойового Ка-50, яка, з урахуванням збереження на ній системи озброєння, могла б використовуватися не тільки як "командирський" вертоліт, але і як штурмовик, здатний вести самостійні бойові дії, зокрема вночі і в обмежено складних метеоумов.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.snariad.ru/