Зенітний ракетно-гарматний комплекс 2К22 "Тунгуска"
Призначений
для протиповітряної оборони мотострілкових і танкових частин і підрозділів
на марші і у всіх видах бою, забезпечує ураження низько повітряних
цілей, в тому числі "завислих" вертольотів. Прийнятий на озброєння в середині
вісімдесятих років. Бойова машина має баштову установку з двома
двоствольного 30-мм автоматичними гарматами і вісьмома пусковими установками з
зенітними керованими ракетами. За оцінками зарубіжних фахівців комплекс
"Тунгуска" не має аналогів у світі і є на сьогоднішній день найбільш
зенітної потужною системою такого класу.
Бойова робота
Функціонування
бойової машини 2С6 здійснювалося в основному автономно, але не виключалася і
робота в системі управління засобами ППО СВ.
При
автономної роботи забезпечувалися:
пошук
мети (круговий - із застосуванням станції виявлення, секторний - за допомогою
станції супроводу або оптичного прицілу);
впізнання
державної належності виявлених літаків і вертольотів за допомогою
вбудованого запитувача;
супровід
мети за кутовими координатами (автоматичне за допомогою станції супроводу,
напівавтоматичне - з використанням оптичного прицілу, інерційний - по
даними цифрової обчислювальної системи);
супровід
мети по дальності (автоматичне або ручне - із застосуванням станції
супроводу, автоматичне - за допомогою станції виявлення, інерційний - з
використанням цифрової обчислювальної системи, за встановленої швидкості,
яка визначалася командиром візуально за типом вибраної для обстрілу цілі).
Поєднання
різних способів супроводу мети за кутовими координатами і по дальності
забезпечувало різні режими роботи бойової машини:
--
за трьома координатами мети, отриманим від радіолокаційної системи;
--
по дальності до цілі, отриманої від радіолокаційної системи, і за її кутовим
координатами, отриманими від оптичного прицілу;
--
інерційний супровід цілі за трьома координатами, отриманими від
обчислювальної системи;
--
за кутовими координатами, отриманими від оптичного прицілу і встановленою
командиром швидкості мети.
При
стрільбі по наземних рухомих цілях застосовувався режим напівавтоматичного або
ручного наведення озброєння в попередженні точку за дистанційною сітці
прицілу. Після пошуку, виявлення і впізнання мети станція супроводу
переходила на її автосупроводження по всіх координатах.
При
стрільби зенітними гарматами цифрова обчислювальна система вирішувала завдання
зустрічі снаряда з метою і визначала зону ураження за даними, що надходять з
вихідних валів антени станції супроводу, з блоку виділення сигналів
помилок за кутовими координатами і з далекоміра, а також із системи вимірювання
кутів качек і курсу бойової машини. У разі постановки противником інтенсивних
перешкод станції супроводу по каналу вимірювання дальності (автодальномера)
здійснювався перехід на ручне супровід цілі по дальності, а при
неможливості навіть ручного супроводу - на супровід цілі по дальності
від станції виявлення або на її інерційний супроводі. При постановці
інтенсивних перешкод станції супроводу за кутовими координатами супровід
цілі по азимуту і куту місця здійснювалося оптичним прицілом, а при
відсутності видимості - інерційно (від цифрової обчислювальної системи).
При
стрільби ракетами застосовувалося супровід цілі за кутовими координатами з
допомогою оптичного прицілу. Після пуску зур потрапляла в поле зору оптичного
пеленгатор апаратури виділення координат ракети. За світловому сигналу від
трасера ракети в апаратурі вироблялися кутові координати зур щодо
лінії візування цілі, які надходили в обчислювальну систему. Вона
виробляла команди управління зур, що надходять у шифратори, де вони
кодувати у імпульсні посилки і через передавач станції супроводу
передавалися на ракету. Рух ракети практично на всій траєкторії
відбувалося з відхиленням від лінії візування цілі на 1,5 д. у. для зниження
ймовірності потрапляння відстрілюваної метою оптичної (теплової) перешкоди-пастки
в поле зору пеленгатор. Введення ракети на лінію візування мети починався за
2-3 з до зустрічі з метою і закінчувався поблизу від неї. При наближенні до зур
цілі на відстань 1000 м на ракету передавалася радіокомандами на Зведення
неконтактних датчика. Після закінчення часу, що відповідає прольоту ракетою
1000 м від мети, бойова машина автоматично переводилася у готовність до пуску
наступної зур в ціль.
При
відсутності в обчислювальної системі інформації про дальності до цілі від станцій
супроводу або виявлення використовувався додатковий режим наведення зур,
при якому ракета відразу виводилася на лінію візування цілі, неконтактний
датчик зводився через 3,2 с після старту зур, а приведення бойової машини в
готовність до пуску наступного ракети здійснювалося після закінчення часу польоту
ракети на максимальну дальність.
Організаційно
4 бойові машини комплексу "Тунгуска" зводилися в зенітний
ракетно-артилерійський взвод зенітної ракетно-артилерійської батареї, що складається
з взводу ЗРК "Стріла-10СВ" і взводу комплексів "Тунгуска". Батарея входить до
склад зенітного дивізіону мотострілецького (танкового) полку. В якості
батарейного командирського пункту використовується пункт управління ПУ-12М, який
був пов'язаний з командним пунктом командира зенітного дивізіону - начальника ППО
полку. В якості останнього використовувався пункт управління підрозділами ППО
полку "Овод-М-СВ" (рухомий пункт розвідки та управління ППРУ-1) або його
модернізований варіант - "Збірка" (ППРУ-1М). Надалі бойові машини
комплексу "Тунгуска" повинні були сполучатися з уніфікованим батарейним
командирським пунктом 9С737 "Ранжир". При сполученні з комплексу "Тунгуска" з
ПУ-12М команди управління і ЦУ з останнього на бойові машини повинні були
передаватися голосом за допомогою штатних радіостанцій, а при сполученні з
командирським пунктом 9С737 - за допомогою кодограмм, що формуються апаратурою
передачі даних, якою мали бути обладнані ці кошти. У разі
управління комплексами "Тунгуска" від батарейного командирського пункту аналіз
повітряної обстановки і вибір цілей для обстрілу кожним комплексом повинні були
виробляється на цьому пункті. У цьому випадку на бойові машини повинні були
передаватися розпорядження і ціль, а з комплексів на батарейним пункт --
дані про стан і результати бойової роботи комплексу.
Передбачалося
надалі забезпечити пряме пару зенітного гарматно-ракетного комплексу
і з КП начальника ППО полку за допомогою телекодовой лінії передачі даних.
Вогонь
з 30-мм гармат 2А38 може вестися з ходу або з місця, а пуск зур тільки з
зупинки. Система управління вогнем - радіолокаційних-оптична. Оглядова РЛС
з дальністю виявлення цілей 18 км розташована в задній частині башти. Перед
вежею знаходиться РЛС супроводу цілей з дальністю дії 13 км. Крім РЛС
до складу системи управління вогнем входять цифрова ЕОМ, стабілізований
оптичний приціл і кутовимірювальні прилади. Час реакції комплексу 6-8 сек.
Бойова машина має систему навігації, топопрівязкі та орієнтування для
визначення координат. Перезарядження установки проводиться зі спеціальної
транспортно-заряджаючий машини на шасі автомобіля КамАЗ-43101 контейнерним
способом. Час перезарядження ЗСУ ракетами та снарядами - 16 хв. Корпус та башта
машини виготовлені з суцільнозварний броні і забезпечують захист екіпажу від куль
і осколків. Механік-водій розміщується в передній частині корпусу машини.
Оператор РЛС, командир і стрілець розташовуються у вежі.
ЗСУ
2С6 змонтована на шасі багатоцільового гусеничного важкого транспортера МТ-Т.
Гидромеханічеськая трансмісія й гідропневматичне підвіска із змінним
кліренсом забезпечують високу прохідність і плавність ходу по пересіченій
місцевості.
Функціонування
бойових машин комплексу "Тунгуска" забезпечувалося із застосуванням
транспортно-заряджаючий машин 2Ф77М (на КамАЗ-43101, з 2 боєкомплектами патронів
і 8 зур), машин ремонту і техобслуговування 2Ф55-1 (на Урал-43203 з причепом) і
1Р10-1М (на Урал-43203, з радіоелектронної апаратури), машин техобслуговування
2В110-1 (на Урал-43203, за артилерійської частини), автоматизованих
контрольно-випробувальних рухомих станцій 9В921 (на ГАЗ-66), майстерень
техобслуговування МТО-АТГ-М1 (на ЗіЛ-131).
Список літератури
Для
підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.snariad.ru/
