Лещенко Лев Валеріанович

Народний артист Росії

Народився 1 лютого 1942 року в Москві. Батько - Лещенко Валеріан Андрійович (1904г.рожд.) -- кадровий офіцер, воював під Москвою. За участь у Великій Вітчизняній війні і подальшу військову службу нагороджений багатьма орденами та медалями. Мати - Лещенко Клавдія Петрівна (1915-1943). Дружина - Лещенко Ірина Павлівна (1954г.рожд.), закінчила Будапештський державний університет.

Мати Лева Лещенко померла рано, коли синові ледве виповнився рік. Допомагали виховувати Льову бабуся і дід, а з 1948 року друга дружина батька - Лещенко Марина Михайлівна (1924-1981).

Його дитячі роки пройшли в Сокільниках. Тут він почав відвідувати хор Будинку піонерів, секцію плавання, гурток художнього слова і духовий оркестр. Надалі в наполяганням хормейстера кидає всі гуртки і починає займатися співом всерйоз, виступає на шкільній сцені з виконанням в основному популярних пісень Утьосова.

Свою самостійну трудову діяльність Лев Лещенко почав відразу після закінчення школи, поступив робочим сцени в Державний Академічний Большой театр СРСР (1959-1960). Потім, до призову в армію, працює слюсарем-складальником на заводі точних вимірювальних приладів (1960-1961).

Військову службу проходив в танкових військах у складі Групи радянських військ у Німеччині. Командування частини, дізнавшись здатності пересічного Л. Лещенко, направляє його в ансамбль пісні і танцю. Лев із задоволенням брався за все, що йому пропонували: співав у квартеті, виконував сольні номери, вів концерти і читав вірші. У вільний час готувався до іспитів у театральний інститут.

У вересні 1964 року Л. Лещенко, успішно склавши іспити, стає студентом ГІТІСу. Починається інтенсивне навчання в самому знаменитому театральному вузі країни. Під час літніх канікул, як правило, Лев подорожує - гастролює з концертними бригадами, відвідуючи самі віддалені куточки неосяжної країни.

1969 став роком переходу з студентів в артисти. Лев Лещенко - повноправний член колективу Московського театру оперети. Тут він грає багато ролей, але Лещенко-артист, знаючи ціну своїй співочому дару, хоче справжньої великої роботи. І цю можливість він отримує 13 лютого 1970: успішно пройшовши конкурс, Л. Лещенко стає солістом-вокалістом Держтелерадіо СРСР.

Починається інтенсивна творча діяльність: обов'язкові виступи біля мікрофона радіо і фондові записи романсів, народних і радянських пісень, вокальних творів зарубіжних композиторів, партія Поргі в опері Д. Гершвіна "Поргі і Бесс ", перший запис з Великим симфонічним оркестром під керуванням Г. Різдвяного в ораторії Р. Щедріна "Ленін в серці народному", записи з естрадно-симфонічним оркестром під керуванням Ю. В. Силантьєва.

У березні 1970 року Лев Лещенко стає переможцем - лауреатом IV Всесоюзного конкурсу артистів естради. Його популярність значно зростає. Небагато передачі, тематичні програми або огляду на радіо і телебаченні, уже виступали в Колонній залі обходяться без його участі. Десятки записів лягли на полиці фонотеки Будинку звукозапису.

У 1972 році Л. Лещенко удостоюється звання лауреата конкурсу в Болгарії "Золотий Орфей ". У тому ж 1972 році він отримує першу премію на дуже престижному в той час фестивалі у Сопоті з піснею "За того хлопця".

Перемога на Сопотському фестивалі породила моду на Льва Лещенка, він стає знаменитим. У 1973 Лев Лещенко було присвоєно звання лауреата премії імені Московського комсомолу.

Новий імпульс популярності співакові принесла пісня В. Харитонова і Д. Тухманова "День Перемоги ", виконана їм вперше в рік 30-річчя Перемоги, і яку сам співак досі вважає одним з найбільш принципових своїх досягнень.

Багато шлягери, що стали тепер уже класикою вітчизняної естради, виконав саме Лев Лещенко. У наступні роки до них додалися сотні інших стали популярними пісень. Можна перерахувати лише деякі з них: "Біла береза" (В. Шаинский - Л. Овсяннікова), "Не плач дівчисько" (В. Шаинский -- В. Харитонов), "На землі живе любов" (В. Добринін - Л. Дербеньов), "Я вас люблю, столиця" (П. Аедоніцкій - Юрій Візбор), "Тетянин день "(Ю. Саульського - Н. Олев)," Улюблені жінки "(С. Туліков -- М. Пляцковскій), "Старий клен" (А. Пахмутова - М. Матусовський), "Нам не жити одне без одного" (А. Пахмутова - М. Добронравов), "Соловьиная гай" (Д. Тухманов - А. Поперечний), "Тяжіння Землі "(Д. Тухманов - Р. Рождественський)," Ні хвилини спокою " (В. Добринін - Л. Дербеньов), "Рідна Земля" (В. Добринін - В. Харитонов), "Завірюха біла" (О. Іванов - І. Шаферана), "Гіркий мед" (О. Іванов - В. павичів), "Де ж ти була" (В. Добринін - Л. Дербеньов), "Батьківський дім" (В. Шаинский - М. Рябінін), "Старі качели "(В. Шаинский - Ю. Янтар)," Де мій рідний дім "(М. Фрадкін - О. Бобров), "Міські квіти" (М. Дунаєвський - Л. Дербеньов), "Весільні коні" (Д. Тухманов - А. Поперечний), "Трави лугові "(І. Дорохов - Л. Лещенко)," Старовинна Москва " (А. Ніколькій), "Ах, як шкода" (А. Нікольський), "Ви йдете" (А. Нікольський), "Панове офіцери" (А. Нікольський), "Аромат кохання" (А. Укупник - Є. Небилова), "Були юними і щасливими" (М. Минков -- Л. Рибальська), "Тонечці" (А. Савченко - В. Баранов), "Остання зустріч "(І. Крутий - Р. Казакова)," Запізніла кохання "(А. Укупник - Б. Шифрін), "Остання любов" (О. Сорокін - А. Жигарев), "Чому ти мені не зустрілася "(Н. Богословський - Н. Дорізо) і багато, багато інші.

У 1977 році вже визнаному майстру естради, Лев Лещенко було присвоєно звання Заслуженого артиста РРФСР, а в 1978 році А. Пахмутова вручила співакові премію імені Ленінського комсомолу.

У 1980 - 1989 роках Лев Лещенко продовжує інтенсивну концертну діяльність як соліста-вокаліста Державного концертно-гастрольного об'єднання РРФСР "Росконцерт".

У 1980 році він був нагороджений орденом Дружби народів, в 1984 році за видатні заслуги Леву Лещенко було присвоєно звання Народного артиста РРФСР, а в 1985 році його нагородили орденом "Знак Пошани" ..

У 1990 році він створив і очолив театр естрадних уявлень "Музичне агентство ", якому в 1994 році було надано статус державної. Основний вид діяльності театру - організація гастрольно-концертних заходів, презентацій, творчих вечорів. На сьогоднішній день "Музичне агентство" об'єднує кілька великих колективів, а також співпрацює практично з усіма зірками естради, як Росії так і в країнах ближнього зарубіжжя.

Більше 10 років Лев Валеріанович викладає в музично-педагогічному інституті імені Гнесіних (нині Академія імені Гнесіних). Багато хто його учні стали відомими артистами естради: Марина Хлєбнікова, Катя Лель, Ольга Ареф'єва і багато інші.

За роки творчої діяльності Львом Лещенко випущено понад 10 платівок, компакт-дисків та магнітоальбомів. Серед них: "Лев Лещенко", "Лев Лещенко" (1977), "Тяжіння землі" (1980), "Лев Лещенко та група "Спектр" (1981), "У колі друзів" (1983), "Що-небудь для душі" (1987), "Білий цвіт черемхи" (1993), "Кращі пісні Льва Лещенко" (1994), "Ні хвилини спокою" (1995), "Аромат кохання" (1996), "Спогади" (1996), "Світ мрій" (1999), а також понад 10 міньйонів. У виконанні Льва Лещенко записані також десятки пісень на збірних і авторських пластинках композиторів.

У 1999 році на площі Зірок ГЦКЗ "Росія" закладена іменна зірка Льва Лещенка.

Лев Лещенко захоплюється тенісом, баскетболом, плаванням, причому виступає не лише в як уболівальник, а й сам активно займається спортом.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.biograph.ru/