Зміст

Введення 2
Мережі та протоколи 3
Інформаційне обслуговування 5
Глобальна мережа Internet 6
Гіпертекст 7
Сервіс в Internet 8
Електронна пошта - лист без конверта 8
Телеконференції 11
File Transfer Protocol (FTP) - передача файлів 13
Internet Real Chat (реальне спілкування в Інтернеті) 14
Гіпертекстова система GOPHER 15
Інші мережні інформаційні ресурси 16
Всесвітня павутина (World Wide Web або WWW) 16
Гіпертекстова система Hyper-G 18
Пошукова система WAIS 19
"Навігація" в мережі Internet 20
Модифікація Web 21
Посилання і документи 22
Що таке URL 23
"Навігація" в мережі Web 24
Висновок 24
Internet сьогодні і завтра 24
Список літератури 27

Введення

Наш час - це час мчать уперед на неймовірній швидкостіавтомобілів, одноразових підгузників і, звичайно ж, безмежних просторівінформації, що постійно оновлюється, як нам вдається скласти думкухоча б про ту малої дещиці інформацією, яка надходить до нас черезгазети, журнали, книги, теле-і радіотрансляції? Як узагальнити і,одночасно з цим, засвоїти всі ті нововведення, які постійно з'являютьсяв освітній та науковій сферах, як не заблукати в морі назв іпосилань на ту чи іншу літературу? Знати все неможливо, але знати, деможна взяти інформацію з будь-якого вас питання - це вже щосьщо, навіть не так ... це все! Адже важливо не те, чи знаєте ви, ким був Юлій
Цезар, а те, наскільки ви можете поручитися, що ця інформація доступнавам, що ви зможете її знайти і надати на першу вимогу. Що ждопоможе вам у вирішенні цього нелегкого завдання? Я можу запропонувати один із самихлегенів і, в той же час, найбільш компетентних шляхів - використовувати Інтернет.
Адже користуватися Інтернет - значить користуватися сотнями тисяч друкованихвидань на всій планеті, бути в курсі останніх подій і новинок у будь-якийобласті, мати повну і достовірну інформацію з будь-якого питання іможливість проконсультуватися у людей знаючих.

Так що ж таке Інтернет і в чому його користь, чому він такпопулярний? Це мені і належить з'ясувати в процесі написання даноїкурсової роботи. Але для початку поговоримо про передісторію, виникненні
Інтернету як інформаційної мережі або мережі мереж, як її прийнято називати.
Тобто спочатку поговоримо про комп'ютерні мережі.
Що ж це таке? Комп'ютерна мережа - це об'єднання автономнихперсональних комп'ютерів для спільного використання обчислювальнихресурсів (процесора, пам'яті і периферії - наприклад, дорогоголазерного принтера). Комп'ютерну мережу в межах порівняно невеликійтериторії зазвичай називають локальною, мережі, що охоплюють великіпростору, а деякі і всю земну кулю, - глобальними.
Локальна мережа зазвичай організується і працює в межах однієї фірми
(організації) і об'єднує комп'ютери на робочих місцях для більш швидкогота якісного обміну інформацією. Кожна організація, що експлуатуєбільше десятка ПК, намагається об'єднати їх у локальну мережу з метоюзменшення паперового документообігу та підвищення ефективностідіяльності своїх підрозділів. Природно, що майже кожна така мережаповинна мати вихід на зовнішніх замовників.
Глобальна мережа - це найчастіше самостійна (в технічному іюридичному відношенні) структура та інші фірми підключаються до неї дляроботи за певну плату.
Одна з перших комп'ютерних мереж Arpanet була створена майже 30 років томутому за замовленням дослідницького підрозділу міністерства оборони США.
Спочатку ця мережа об'єднувала кілька потужних ЕОМ в організаціях військово -промислового комплексу, навчальних і науково-дослідних центрах.
Arpanet мала у своєму розпорядженні досить великою кількістю терміналів, користувачіяких могли виконувати свої програми на віддалених комп'ютерах.
Оперативний характер такої діяльності і можливість доступу довисокопродуктивним процесорам визначили успіх обчислювальнихмереж. І вони почали з'являтися, як гриби. В даний час число великих
(глобальних) комп'ютерних мереж перевалила за 50000, а кількість невеликих
(локальних) обчислювальних мереж обчислюється сотнями тисяч.

Мережі та протоколи

На перших порах, коли різні мережі базувалися на різних обчислювальнихплатформах, тобто використовували несумісні технічні та програмнікошти, коли ще не були прийняті стандарти на передачу даних,міжмережеві спілкування було ускладнене. Серйозний зрушення в подоланніцих бар'єрів відбувся в 1974, коли був розроблений міжмережевий протоколобміну інформацією TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet
Protocol). Однак минуло ще майже 10 років, поки цей протокол не був прийнятийв обов'язковому порядку на всіх вузлових комп'ютерах мережі Arpanet. До тогомоменту до Arpanet приєдналося кілька сотень інших мереж, і набірпослуг обчислювального характеру почав поступово витіснятися послугамиінформаційного плану. Протокол TCP/IP не є єдиним стандартомна передачу даних у мережах. Тому між двома мережами, що використовують длявнутрішнього спілкування різні протоколи, організовуються сервери-посередники,звані шлюзами. Ситуація нагадує зміну коліс у вагонів на кордонідвох країн, залізничні колії у яких мають різну ширину колії.

Будь-який протокол обміну інформацією між двома абонентамиявляє собою набір угод, в яких обговорюються різнітехнічні характеристики і програмні засоби, що беруть участь в прийомі /передачі даних. До складу цих характеристик входять швидкість передачіданих, засоби контролю та усунення помилок, формати заголовків і способиадресації абонентів, методи стиснення та розпакування інформацію та багато іншого.
Частина таких угод забезпечується апаратними можливостями модемів,інші - обслуговуючими програмами.
Два ПК, обладнані модемами і забезпечені відповідним програмнимзабезпеченням, можуть зв'язатися один з одним, подібно абонентам,розмовляли по телефону. Організації такого зв'язку можепередувати звичайний телефонна розмова між власниками ПК,Обумовлювали час зв'язку, швидкість передачі інформації та інші параметрипротоколу. Після встановлення зв'язку між комп'ютерами за телефоннимканалу можна передавати файли точно так само, як і по «прямому проводу». Допослугах подібної зв'язку вдаються абоненти електронної дошки оголошень BBS
(Bulletin Board System). До істотних недоліків такого спілкування міжкомп'ютерами відносяться непередбачена зайнятість телефонної лінії, низькапропускна спроможність каналів зв'язку, висока плата за міжміськіконтакти, необхідність ручного управління сеансом зв'язку з бокувласника приймає ПК (клієнта), складність попередньої оцінкикорисності інформації, що витягується з сервера BBS.

На початку 70-х років Міністерство оборони США приступило до розробкисистеми зв'язку, яка повинна була з'єднати між собою комп'ютери всіхцентрів протиракетної оборони країни. До надійності системи пред'являлисявисокі вимоги: вихід з ладу будь-яких її складових (тобтокомп'ютерів і ліній зв'язку) не повинен був позначитися на якості та швидкостізв'язку між іншими учасниками інформаційного обміну. Так з'явиласямережа ARPAnet (Advanced Research Projects Agency - Бюро перспективнихдосліджень Міністерства оборони США; слово "net" по-англійськи означає
"мережа").
Передача даних в мережі була організована на основі протоколу Internet -
IP. Протокол IP - це правила і опис роботи мережі. Це зведеннявключає правила налагодження і підтримання зв'язку в мережі, правилаповодження з IP-пакетами та їх обробки, опису мережевих пакетів сімейства
IP (їх структура і т.п.).
Мережа замислювалася й проектувалася так, щоб від користувачів небуло потрібно ніякої інформації про конкретну структуру мережі. Для того щобвідправити повідомлення по мережі, комп'ютер повинен помістити дані в якийсь
"конверт", що називається, наприклад, IP, вказати на цьому "конверті" конкретнийадреса в мережі і передати отримані в результаті цих процедур пакети вмережу.

Протягом майже десятиліття розвиток мережевих технологій йшломалопомітно для широкої публіки: послугами мереж в основному користувалисяпрограмісти і військові. Але потім, спираючись на їх досвід, багато організаційстали створювати системи комп'ютерного зв'язку між своїми підрозділами,підприємствами, рознесені на великі відстані. Приміром, наприкінці 80-хроків Національний науковий фонд США (NFS) організував 5 обчислювальнихцентрів, що базуються на супер-ЕОМ, і сотням наукових лабораторій іуніверситетів, яким потрібен доступ до цих комп'ютерів і яківже мали свої локальні, мережі, довелося об'єднатися в єдину мережу,використовуючи досвід і технологію мережі ARPAnet.

Інформаційне обслуговування

Розвиток сфери мережевих послуг призвело до масової появи серверів,орієнтованих на надання інформації з певної тематики.
З'явилися, наприклад, інформаційні центри у великих зарубіжнихбібліотеках, які перевели більшу частину своїх фондів в електроннийформат і продовжують оперативно вносити в ці архіви нові надходження. Цеособливо цінною для наших читачів, тому що багато вітчизняних бібліотекиледь животіють. Але бібліотечна справа - лише крапля вінформаційному океані. Перелік послуг, що надаються серверами Internet,сягає кількох тисяч найменувань. З міжнародними джерелами виможете познайомитися по книзі Х. Хана «Жовті сторінки Internet» [1]. У книзі
А. Сігалова з такою ж назвою, виданого тим самим видавництвом, міститьсяблизько 2000 адрес з джерелами інформації в нашій країні.

Глобальна мережа Internet

Кілька десятків тисяч комп'ютерних мереж, пов'язаних між собою іоб'єднують кілька мільйонів користувачів, утворюють всесвітню павутину
World Wide Web (скорочено WWW). Організаційному становленню Webсприяло поява універсальних мережевих навігаторів - браузерів (відангл. browse - перегортати), таких як Netscape Navigator або Microsoft
Internet Explorer. Браузер - це програма, яка запускається на вашомукомп'ютері і забезпечує роботу з мережею Internet. Браузери забезпечуютьдоступ до будь-якого пункту мережі по 2-розрядному адресою IP, що для зручностіподіляють на байтові компоненти - 192.34.101.23. Так як людинічисловими адресами користуватися незручно, то в навігаторах адресу джерелаінформації задається символьним кодом URL (Uniform Resource Locator), заякому сама мережа Internet здійснює пошук адреси IP. Існуєдосить багато різних форматів URL: http://www.sportsnetwork.com ftp://ftp.unt.edu/library gopher:// ulkyvm.loisville.edu

Початок URL відповідає використовуваному протоколу передачі даних. УЗокрема, скорочення http походить від HyperText Transmission Protocol --протокол передачі гіпертекстових документів.

Для докладного знайомства з послугами Internet, специфікою підключеннядо мережі і технологією пошуку потрібної інформації можна рекомендувати книгу
С. Карпенко та І. Шішігіна «Internet в питаннях і відповідях» [2].

Гіпертекст

Користувачі Internet отримують інформацію у вигляді гіпертексту,що є основним способом представлення даних. Термін Гіпертекст,застосовується останнім часом у поєднанні з прикметником мультимедійний,означає документ, що містить текстові, звукові і образотворчіфрагменти. Особливістю такого документа є наявність виділенихключових слів, усякого роду кнопочок та іконок, клацання по якихвідтворюють відповідні фрагменти, які можуть і не входити вскладу даного документа, а знаходитися в пам'яті іншого комп'ютера.
Виділені поля, активізація яких викликає відображення наступних кадрів,представлені у гіпертекстовому документі посиланнями на відповіднийфрагмент у межах файлової системи даного комп'ютера або адресами URLдля виклику відсутніх компонентів з мережі. Ідеї гіпертексту в тому чи іншомувигляді присутні в різних довідкових системах, зокрема в системідопомоги Windows всіх версій (Help-система). Для опису гіпертекстовихдокументів в Internet використовується спеціальна мова HTML - HyperText Markup
Language. Таким чином, можна сказати, що гіпертекст - цебагатосторінкова інформація різного виду, пов'язана в різних сторінкахчисленними посиланнями.

Незважаючи на те, що сучасні навігатори «розуміють» найбільшпоширені протоколи, в мережах постійно виникають новіобразотворчі засоби. Навігатори починають розбухати, але наздогнативалом цих нововведень вони не можуть. Тому в 1994 виникла ідея створенняалгоритмічної мови інтерпретує типу, на якому можна було бписати «програвач» документа будь-якого формату. Так в травні 1995 в компанії
Sun Microsystems з'явилася мова Java, інтерпретатори з якого булиреалізовані на більшості обчислювальних платформ мережі Internet. На цьомумовою пишуться програми для Internet - аплети, які можуть виконуватисяна будь-якому комп'ютері, обладнаному Java-інтерпретатором.

В даний час Internet не є окремою мережею - на самомуділі це спільнота мереж (саме тому Internet називають "мережею мереж"),в яке зараз входить більше 2 мільйонів комп'ютерів у всьому світі. І якщови підключені до мережі, що є частиною Internet, то ви маєте доступ доресурсів будь-якого з них.

Сервіс в Internet

Internet - не кажучи вже про те, що його поява ознаменувалонову епоху в розвитку комунікації - дозволяє людині розширити своїпізнання в будь-який, навіть самої немислимою, сфері діяльності абодосліджень. А так як розвитку Internet, з одного боку, сприяликомерційні організації, фірми, які використовують Мережу для обміну діловоюінформації та публікації реклами, а з іншого - студенти, що поміщають назагальний огляд багато матеріалів розважального характеру, тотут багато корисного для себе знайдуть всі - від бізнесменів до любителів зісмаком відпочити.

Спектр послуг в Internet до теперішнього часу став просто необозрім,тому почнемо з самих відомих і доступних.

Електронна пошта - лист без конверта

Один з видів інформаційних послуг, які надають комп'ютернімережі, - електронна пошта (E-mail). У цьому випадку обидва абонента --відправник і одержувач - мають справу з посередниками (провайдерами),виконують функції місцевих відділень поштового зв'язку. Сервер посередникавключений постійно і на його вінчестері офіційно зареєстрованимабонентам виділені «поштові скриньки» для тимчасового зберігання вхідної тавихідної листування.

Сервери. Для забезпечення функціонування локальної мережі частовиділяється спеціальний комп'ютер - сервер, або декілька таких комп'ютерів.
На дисках серверів розміщуються спільно використовувані програми, базиданих і т.д. Решта комп'ютерів локальної мережі часто називаютьсяробітниками, станціями. На тих робочих станціях, де потрібно оброблятилише дані на сервері (наприклад, вводити відомості в спільновикористовувану базу даних про замовлення і продажу), часто для економії (або заміркувань безпеки) не встановлюють жорстких дисків. У мережах,складаються більш ніж з 20-25 комп'ютерів, наявність сервера обов'язкова --інакше, як правило, продуктивність мережі буде незадовільною.
Сервер необхідний і при спільній інтенсивній роботі з будь-якою базоюданих.

Іноді серверів призначається певна спеціалізація (зберіганняданих, програм, забезпечення модемного і факсимільного зв'язку, вивід надрук і т.д.). Сервери, як правило, не використовуються в якості робочихмісць користувачів. Сервери, що забезпечують роботу з цінними даними, часторозміщуються в ізольованому приміщенні, доступ до якого мають тількиспеціально уповноважені люди (як в банківське сховище).

Зауваження. Багато сервери коштують значно дорожче (у 10-20 і більше разів) звичайних комп'ютерів. Не дивно - адже вони не тільки є досить потужними комп'ютерами з великою кількістю оперативної і дискової пам'яті, але в них до того ж забезпечуються виняткова надійність, висока продуктивність введення-виведення, дублювання пристроїв і збережених даних, засоби контролю над станом сервера, засоби забезпечення безперебійної роботи при відмову деяких пристроїв і т.д.

Програмне забезпечення. Операційні системи Windows for Workgroups,
Windows 95, Windows NT Workstation мають вбудовані можливості поорганізації локальних мереж без виділеного сервера (часто такі мережіназиваються однорангових, оскільки в них всі комп'ютери рівноправні). Такщо при використанні цих ОС ніяке додаткове програмнезабезпечення не потрібно. А в локальних мережах з виділеним сервером насервер використовуються спеціальні операційні системи - Novell NetWare,
Windows NT Server і ін, - що забезпечують надійний таефективну обробкубагатьох запитів від робочих місць користувачів. На робочих станціях такийлокальної мережі може використовуватися будь-яка операційна система, наприклад
DOS, Windows і т.д., і повинен бути запущений програмний драйвер,що забезпечує доступ до локальної мережі.

Для ефективної роботи користувачів в локальній мережі застосовуєтьсядопоміжне програмне забезпечення, яке іноді поставляється разомз мережевою ОС, а іноді його треба купувати окремо:

Місцевий сервер, як правило, має у своєму розпорядженні досить якіснимиканалами зв'язку з одним з вузлів мережі, що входить до складу Internet. Посередникстягує зі своїх абонентів невелику щомісячну плату і виписуєдодатковий рахунок, пропорційний обсягу переданої інформації (вмежах країни і за її межами діють різні тарифи).

Одночасно з реєстрацією у місцевому «поштовому відділенні» абонентуповідомляється унікальний (з точки зору місцевого сервера) електронну адресу івидається спеціально налаштоване програмне забезпечення, яке дозволяєавтоматично встановити зв'язок з посередником, за кілька хвилин отриматищо надійшла на вашу адресу кореспонденцію і відправити заздалегідь підготовленівами повідомлення. На сеанс зв'язку з провайдером можна вийти в будь-який зручнийдля вас час. Але довго не затребувані надходження сервер поверневідправнику.

Взаємодія з програмою обслуговування пошти дуже нагадує роботув текстовому редакторі. Заголовок електронного листа включає триобов'язкові розділу. По-перше, це адреса відправника, якийрозташовується слідом за символами «From:». Така рядок автоматичновключається до складу листа поштовою програмою. По-друге, за ключовимсловом «Те:» необхідно набрати електронну адресу одержувача. У деякихмережах використовуються свої формати для представлення адреси. Найбільшпоширений формат електронної адреси в Internet припускає завданняп'яти компонентів:

Код_Получателя_Код_ПК.Код_Організаціі. Код_Города.Код_Страни

Однак і цей формат допускає відхилення. Наприклад, замість звичайногодвохсимвольного коду країни можна зустріти код приналежності до групинавчальних закладів (. edu). Також замість коду країни можна зустріти кодиприналежності до комерційних організацій (. сот) ', американськимурядовим установам (. gov); американським військовим організаціям
(. mil) ', до іншим організаціям.

Третя компонента в заголовку, що розташовується слідом за ключовим словом
Subject, розкриває тематику листи. Іноді її використовують як доповнення доелектронною адресою одержувача. Виявивши, наприклад, у листі рядок
«Subject: to Sergey», одержувач розуміє, що в його поштову скриньку поклалилиста для приятеля на ім'я Сергій, який не має власногоелектронної адреси.

Лист, передане провайдеру, негайно обробляється, іспеціальна програма-маршрутизатор визначає оптимальний шлях передачіпослання наступного комп'ютера мережі. Від користувача приховані таківнутрішні деталі, як розбивка переданої інформації на порції - пакети,приєднання до пакетів службової інформації, стиснення даних, контроль запереданої порцією і повторна її посилка у разі виявленняфатальна помилка і т.п.

Для передачі електронної пошти в Internet використовуються три протоколи.
Найстарший з них - SMTP - Simple Mail Transfer Protocol (Протокол передачіпростий пошти) був розроблений ще в 1982. Через кілька років з'явився Протокол
Поштового Відділення POP - Post Office Protocol (Протокол поштовоговідділення). З появою в Internet поштових повідомлень, що містять звуки ізображення, виник протокол MIME - Multipurpose Internet Mail Extension.

У деяких мережах використовується програмне забезпечення з підтримкоюнаціональної версії мови. Тоді можна набрати текст листа, використовуючи,наприклад, російський алфавіт. Але в більшості випадків доводитьсяобмежуватися першою половиною набору ASCII, і тоді листи, адресованіза кордон російським абонентам, можуть мати вигляд: «Privet, Sereja! Ja poluchiltuoe poslanie ot 25.03.97 ... ».

Слід звернути увагу на оперативність і дешевизну електронноїпошти в порівнянні з традиційними засобами спілкування - телеграмами,міжміськими телефонними розмовами, звичайними листами. Електроннапошта доходить до абонента, розташованого в будь-якій точці земної кулі залічені хвилини. Швидкість передачі інформації між серверами досягає
3600 символів в секунду, що еквівалентно приблизно 2 сторінок тексту. Увідміну від звичайних поштових відділень, E-mail не втрачає свої листи.

Телеконференції

Інший вид інформаційних мережевих послуг під назвою
«Телеконференції» нагадує передплату на електронну газету, в якійз'являються відомості з певної тематики - новини, поради, відповіді напитання, відгуки на попередні публікації і т.п. Авторами цієї вельмирізноманітною і сверхоператівной інформації є самі користувачімережі, об'єднані спільними інтересами. Багато провайдерів надають своїмабонентам перелік конференцій, в яких можна брати участь за помірнуплату. При цьому ви будете регулярно отримувати електронні листи ззаголовками статей з відповідної тематики. Заголовки супроводжуютьсяідентифікаційними номерами, обсягом статті і, іноді, короткою анотацією в
1-2 рядки. За додаткову плату, пропорційну розміру статті, виможете замовити потрібну публікацію. Тільки робити це треба оперативно, тому щосервер зберігає вміст чергового випуску близько 10 днів.

Телеконференції з оформлення та способу роботи дуже схожі наелектронну пошту з тією лише відмінністю, що ваш лист може прочитативеличезна кількість людей, а в свою чергу зможете поцікавитися тим,що пишуть вам абсолютно незнайомі люди. Конференції поділяються затемами, назва конференції складається з декількох слів, розділенихкрапками, кожне наступне з яких звужує тему. Ось стандартнепозначення деяких груп телеконференцій Usenet: comp - конференції, де обговорюється все, що пов'язано з комп'ютерамиі програмуванням; news - обмін новинами, питання розвитку системи телеконференцій; rec - відпочинок, хобі, захоплення; sci - все, що пов'язане з наукою; soc - питання суспільного життя; talk - група для любителів посперечатися або просто поговорити на будь-якутему.

Починаючи працювати з будь-якою групою, в першу чергу потрібнопрочитати правила роботи в ній, які регулярно розміщуються в ці групилюдиною, добровільно взяли на себе обов'язки координатора групи
(модератора). Насправді, групи новин бувають двох типів --модеровані і звичайні. Повідомлення, що з'являються в модерується групах,перш ніж бути розісланими по мережі, проглядаються модератором. Це,звичайно, є свого роду цензурою, але в такому величезному співтоваристві, як
Usenet, неможливо підтримувати порядок без подібних строгостей.

Сьогодні будь-який комп'ютер, повноцінно підключений до Інтернет, маєдоступ до новин Usenet, але новини Usenet розповсюджуються і по іншиммережам, застосовуючись так само широко, як і електронна пошта. Способи тазручність роботи з новинами сильно залежать від того, яким чином Виотримуєте їх. В Інтернет Ваша програма-клієнт напряму отримує новини зсерверу Usenet, і між переглядом списку повідомлень, що містяться у групі,і читанням цих повідомлень немає затримки. Якщо Ви користуєтеся новинами черезелектронну пошту, то Ви спочатку одержуєте список статей, а вже потімприймаєте електронною поштою статті зі списку, окремо замовлені Вами.

File Transfer Protocol (FTP) - передача файлів

FTP сервіс Інтернет - сервіс, що дає максимальне навантаження наканали зв'язку. Розшифровується ця абревіатура як протокол передачіфайлів, але при розгляді ftp як сервісу Інтернет мається на увазі доступдо файлів на віддалених комп'ютерах і в файлових архівах. FTP - стандартнапрограма, що працює по протоколу TCP, як правило, поставляються зопераційною системою. Її початкове призначення - передача файлів міжрізними комп'ютерами, що працюють в мережах TCP/IP: на одному з комп'ютерівпрацює програма-сервер, на другому користувач запускає програму -клієнта, яка з'єднується з сервером і передає або отримує файли. Тутпередбачається, що користувач зареєстрований на обох комп'ютерах із'єднується з сервером під своїм ім'ям і зі своїм паролем на цьомукомп'ютері. Протокол FTP, зрозуміло, оптимізований для передачі файлів.

Дана риса і послужила причиною того, що програми FTP стали частиноюокремого сервісу Інтернет. Справа в тому, що сервер FTP можна настроюєтьсятаким чином, що з'єднатися з ним можна не тільки під своїм ім'ям, але йпід умовним ім'ям anonymous. Тоді Вам стають доступна не всяфайлова система комп'ютера, але деякий набір файлів на сервері, якіскладають зміст FTP-сервера anonymous - публічного файлового архіву.
Отже, якщо хтось хоче надати в публічне користування файли зінформацією, програмами та іншим, то йому достатньо організувати на своємукомп'ютері, включеному в Інтернет, FTP сервер.

Якщо Ви, наприклад, хочете представити світу демо-версію Вашогопрограмного продукту - використання FTP сервера є вдалим рішеннямтакого завдання. Якщо, з іншого боку, Ви хочете знайти, скажімо, останнюверсію Вашої улюбленої вільно розповсюджується програми, то шукати їїпотрібно саме на серверах FTP.

Не дивлячись на розповсюдженість, у FTP є й безліч недоліків.
Програми-клієнти FTP можуть бути не завжди зручні і прості у використанні.
Не завжди можна зрозуміти, а що це за файл перед Вами. Немає простого іуніверсального засобу пошуку на серверах FTP - хоча для цього ііснує спеціальний сервіс ARCHIE, але це незалежна програма,неуніверсальні і не завжди застосовна. Описи файлів на сервер видаютьсяу форматі операційної системи серверу, а список файлів операційноїсистеми UNIX може привести в здивування користувача DOS. Проблема тут вте, що зі списком файлів видається зайва інформація, а занадто багатознати шкідливо.

Сервери FTP нецентралізованих, і це несе свої проблеми. FTP - сервіспрямого доступу, який потребує повноцінного підключення до Інтернет, але можливийі доступ через електронну пошту - більша частина FTP серверів моженадіслати свої файли по E-mail, а так само існують сервери, які можутьнадіслати вам на електронну пошту файли з будь-яких FTP серверів. Однак це незавжди зручно, бо такі сервери сильно завантажені, і Ваш запит може довгочекати своєї черги. Крім того, великі файли при відсиланні діляться серверомна частини обмеженого розміру, сел 1000 илаемие окремими листами - іякщо одна частина із сотні загубиться або пошкодиться при передачі, тоінші 99 теж виявляться непотрібними.

Internet Real Chat

(реальне спілкування в Інтернеті)

Це можна перекласти як "паралельні бесіди" в Internet або
"перемикається балаканина". Уявіть собі десятки тисяч людей, якізібралися в Internet поговорити. З друзями та незнайомими людьми. Обговоритипевні теми або просто попсувати. І все це відбувається в реальномучасу. Для того щоб взяти участь у розмові, вам потрібно простопідключитися до вибраного каналу. Кожен канал має назву, якабільш-менш відображає тему розмов (наприклад, на каналі warez йдеобмін краденими програмами), а іноді й ні.

Гіпертекстова система GOPHER

Одним з досить відомих і поширених сервісів Інтернетє GOPHER (правда застарілим). Хоча зараз він вже практично нерозвивається, або, у всякому разі, розвивається набагато повільніше іншихсервісів схожого призначення, але тим не менш через GOPHER єдосить-таки велика кількість інформації - у першу чергу, заісторичних причин - був період, коли GOPHER був кращим засобомпублічного доступу до інформації. Сучасні засоби роботи з інформацієюв Інтернет (наприклад, WWW переглядачі) забезпечують у тому числі доступ досерверів GOPHER, тому спеціальних програм-клієнтів GOPHER в даниймомент не використовується. Що стосується використання сервера GOPHER длянадання нової інформації в публічний доступ - навряд чи доцільновикористовувати морально застарілий сервіс GOPHER.

GOPHER - це розподілена система експорту структурованоїінформації. При роботі з GOPHER Ви знаходитесь в системі вкладених меню, зяких доступні файли різних типів - як правило, прості тексти, алеце може бути і графіка, і звук і будь-які інші види файлів. Таким чином,в публічний доступ експортуються файли з інформацією, але не у виглядіфайлової системи, як в FTP, а у вигляді анотованої деревоподібній структури.
GOPHER - сервіс прямого доступу і вимагає, щоб і сервер, і клієнт булиповноцінно підключені до Інтернету.

Основна перевага Gopher полягає в тому, що вам не потрібнозапам'ятовувати адресу або назву ресурсу та послідовність команд,необхідну для доступу до нього: рухаючись по меню програми, ви на самомусправі переміщаєтеся з різних комп'ютерів, підключених до Мережі. Однаксьогодні Gopher, як видно, доживає останні дні, тому щоз'явився новий сервіс, набагато більш зручний.

Інші мережні інформаційні ресурси

Незважаючи на те, що Інтернет, безсумнівно, найбільш потужний засіб домережевої інформації, існують й інші джерела, багато з якихпередбачили вибухоподібно збільшення використання Інтернет. До їх числавходять комп'ютерні дошки оголошень і комерційні інформаційні служби.

Всесвітня павутина (World Wide Web або WWW)

На сьогоднішній день це найбільш просунутий і цікавий ресурс --гіпертекстова система навігації в Internet. Від звичайного гіпертексту WWWвідрізняється головним чином тим, що дозволяє встановлювати посилання нетільки на сусідній файл, але й на файл, що знаходиться на комп'ютері в іншомупівкулі Землі. Від вас же не потрібно ніяких зусиль - комп'ютервстановить зв'язок самостійно.

У WWW, як і в Gopher, до ресурсів можна звертатися, безпосередньовказуючи їх адресу. У цьому випадку доводиться стикатися зі скороченням
URL - Uniform Resourse Locator, універсальний спосіб позначення ресурсу
Internet. Позначення URL складається з двох частин: перша вказує типзв'язку, який слід встановити з потрібним вам джерелом, другий - ім'ясервера. Типи зв'язку відповідають стандартних послуг Internet.
Ось основні з них: http - HiperText Transfer Protocol, основа WWW, - тип зв'язку,необхідний при зверненні до будь-якого WWW-сервера; ftp - використовується при зверненні до FTP-серверів; gopher - призначений для взаємодії з Gopher; telnet - призначений для отримання термінального доступу до віддаленої машині; news - відкриває доступ до телеконференцій. < p> Інформація на WWW може включати в себе текст, малюнки, таблиці, звук,мультиплікацію і багато іншого. Завдяки своїм широким можливостям,красу і простоту у використанні "всесвітня павутина" завоювала величезнупопулярність у всьому світі. Інформаційна навігація в мережі InterNet:
Введення в інструментальні системи нового покоління - "Навігатори"системи WWW.

Якщо Ви коли-небудь мали можливість дивуватися можливостям мережі
InterNet, то Ви вже знаєте про феноменальне обсязі інформації - все від базданих, текстових файлів, документів, імідж-аудіо-відео-файлів доготових програм.
При такому гігантському обсязі даних в мережі необхідно мати розвиненіінструментальні системи, які роблять інформаційний пошук більшефективним.
До 1991 року в мережі InterNet були розроблені прості інструментальнісистеми та навігатори першого і другого покоління. Але потім почався новийетап координованих розробок.
Саме того року, в CERN, в Женеві, були розроблені системи, нинізвані World Wide Web (WWW/3W або просто "Web" - по-нашому
"Павутинка ").

Ця ж система є спробою інтегрувати різноманітніінструментальні системи та дані за допомогою загального формату даних на базі концепції гіпертексту. Результат цих розробок був надзвичайноуспішним. Фактично, вони сформували до цього часу особа мережі
InterNet.
Система Web базується на методі зв'язування слів і фраз в документідля посилання до відповідної інформації в цьому ж або іншому документі.
Оскільки інші документи можуть бути на різних серверах, ці посиланняутворюють своєрідну "павутину" взаємних зв'язків, яка пронизуємережа Intеrnet.

Але що ж можна робити з цією технологією на Вашій локальній мережі?
Web-технологія може використовуватися і в тому випадку, якщо Ваша мережа невключена в InterNet. Всі компоненти цієї технології доступні для багатьохплатформ як FreeWare.

Ряд ведушіх програмних фірм терміново реалізують перші комерційніінструментальні системи для цієї нової мережної Web-технології. О?? іорієнтовані на більш оптимальну інтеграцію Web-технології в середуробочих станцій і будуть більш вигідними з точки зору системногосупроводження та адміністрування.
Для розуміння суті Web-технології і використовуваних програмних засобів,слід нагадати про основні навігаційних та інструментальнихзасобах, доступних користувачам мережі InterNet.
Найбільш прості засоби - FTP і Telnet. Ftp - це програма, якавикористовує TCP/IP File Transport Protocol для передачі файлів міжкомп'ютерами. Telnet - це програма для доступу до віддаленого комп'ютера врежимі емуляції локального терміналу.

Хоча ці програми працюють безвідмовно, вони є "сліпими",оскільки обробляють тільки ті дані, розміщення яких вже відомі
Вам і призначені для виконання тільки основних операцій. Фактичновони були інструментальними засобами першого покоління в мережі InterNet.
Наступне покоління інструментальних засобів - "навігаційні" --орієнтувався на проблему пошуку необхідних інформаційних ресурсів.

Гіпертекстова система Hyper-G

WWW не була єдиною спробою створити глобальну гіпермедійногорозподілену інформаційну систему. Інший такою системою є Hyper-
G. Цей сервіс Інтернет менш відомий, але досить цікавий. Hyper-Gзначно молодший WWW (хоча темпи зростання і не вказують на те, що Hyper-Gзможе коли-небудь зрівнятися за популярністю з WWW) і це академічнарозробка - плід старань технологічного університету в Граці (Graz),
Австрія. Система ця навряд чи виявиться практично корисною для Вас, алезаслуговує на увагу як дуже цікава технологія, і її розгляддозволяє багато чого додати в картину сервісів Інтернет та їх розвитку.
З загальних позицій Hyper-G аналогічна WWW, переслідуючи ті ж ідеї і повторюючибагато принципів. Є клієнти і є сервери, які надаютьінформацію у вигляді колекцій документів. За принципами організації інформаціїв межах одного сервера Hyper-G є чимось середнім між WWW і
GOPHER. Документи доступні з ієрархічного меню, але самі документиє гипермедийными. Клієнт Hyper-G спілкується не з безліччю серверів,як у випадку WWW, але виключно зі "своїм" сервером, реєструючись наньому при підключенні. Отримання документів з інших серверів Hyper-Gвідбувається через "свій" сервер, що дозволяє створити більш інтегрованусистему серверів, ніж у випадку з WWW. Реєстрація ж клієнта дозволяєвизначити унікальним чином не тільки ресурси та сервіси Інтернет, а йклієнтів, що значно полегшує забезпечення авторизованого доступу тавіддаленого управління документами.
До рис, що перешкоджає поширенню Hyper-G, слід віднестинедостатньо хорошу реалізацію програм-клієнтів, не повністю вільнийдоступ до серверної частини програмного забезпечення, централізованістьпроекту і відсутність альтернативних реалізацій програмного забезпечення,занадто тверду структуру організації документів на сервері, складністьсистеми. Сервери Hyper-G досить нечисленні, отже, інформаціїв Hyper-G зберігається небагато. Про