Кам'яний гість b> . b> Маленькі трагедії b> . b> Пушкін А.С. b> p>
Leporello. O statua gentilissima Delgnar 'Commendatore! .. ... Ah, Padrone!
Don Giovanni p>
Сцена перша p>
Дон Гуан і Лепорелло Вершники дісталися до Мадрида і чекають темряви, щоб
пробратися в місто незнанням. Дон Гуан хвалькувато заявляє: Що за біда, хоч
і дізнаються. Тільки б Чи не зустрівся мені сам король. А втім, Я нікого в Мадре
не боюся. p>
Йому набридло на засланні, де він ледь не помер з нудьги. Дон Гуан згадує
своїх коханих. "А будемо живі, будуть і інші", - говорить Лепорелло. Тепер
ж Дон Гуан прагне до Лаури, однією з багатьох. p>
Чекаючи темряви в Антоньєвої монастирі, він дізнається від ченця, що сюди
є Дону
Анна, дружина вбитого їм командора, поплакати на могилі чоловіка. Він вирішив
познайомитися з вдовою, а поки що поспішає до Лаури. p>
Сцена друга p>
Кімната. Вечеря у Лаури Лаура співає, її шанувальники зачаровані співом. Вона
виконує пісню, складену Доном Гуань. Дон Карлос роздратований: його брат убитий
Доном Гуань. Кавалер лає Лауру і її коханця, та різко відповідає, але потім
молоді люди миряться, розуміючи безглуздість їх сварки. p>
Гості розходяться, Лаура залишає у себе Дона Карлоса. Він цікавиться,
що буде робити Лаура, коли краса її пройде? Але Лаура легковажна і не
хоче про це замислюватися: "Тоді? Навіщо// Про це думати? що за мова? "
Раптово з'являється Дон Гуан і жене Дона Карлоса, той довідається кривдника і
викликає його на дуель. Дон Гуан згоден "вбити" кавалера завтра, але Дон Карлос
наполягає на негайному поєдинку і незабаром падає упав. p>
Лаура обурена вбивством в її будинку. Дон Гуан обіцяє: Залиш його:
перед світанком, рано, Я винесу його під опанча І знака на перехресті. p>
Сцена третя p>
Пам'ятник командора Дон Гуан ховається в монастирі, поблизу пам'ятника
командорові, спостерігаючи за Доной Ганною. Він в одязі ченця, щоб жінка не
дічілась його. Вдова пропонує йому помолитися разом з нею, він заперечує, що
недостойний такої честі: "Я не осмілюсь хибними устами// благання святу вашу
повторювати ...", і визнається Доні Анні, що не чернець, а палко закоханий в
неї. Жінка не бажає слухати ці промови, вони спокушають її при гробі чоловіка. Тоді
Дон Гуан напрошується на побачення в будинку Дони Анни, вона погоджується. Дон Гуан
щасливий, він наказує слузі покликати командора. Лепорелло боїться, йому
здається, що у відповідь на запрошення статуя кивнула. Дон Гуан не вірить і сам
вирішує звернутися до статуї, боїться, бачачи кивок командора. p>
Сцена четверта p>
Кімната Дони Анни Дону Анна, не знаючи, що перед нею вбивця чоловіка,
розмовляє з Доном Гуань, який назвався Дієго. Вона вийшла заміж за багатого Дону
Альваро за наказом матері. Дон Гуан клянеться їй в палкого кохання, вдові гріх
слухати ці промови: "Дієго, перестаньте: я грішу,// Вас слухаючи, - мені вас любити
не можна,// Вдова повинна і труні бути вірна ". Дон Дієго не хоче брехати коханій
жінці, він відкриває їй своє ім'я: "Я Дон Гуан, і я тебе люблю". Дона Анна
здивована. Дон Гуан говорить, що чутка описувала його злодієм, і, може, це
і так, проте "... Я весь переродився.// Вас полюбили, люблю я доброчесність ...".
Він вимолює прощення Дони Анни, сподіваючись на продовження побачень, але входить
запрошений командор. ... О, важко потиск кам'яної його правиці! Залиш мене,
пусти - пусти мені руку ... Я гибни - скінчено - про Дона Анна! Провалюються. P>
Список літератури h2>
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.litra.ru/
p>