Бранці (Captivi)

Тит Макцій Плавт (Titus Maccius Plautus) ок. 250-184 до н. е..

Комедія (200 - 190 до н. е..?) Антична література. Рим.

М. Л. і В. М. Гаспарова

«Це незвичайна комедія! - Попереджає актор, що говорить пролог. - У ній немає ніяких непристойностей, немає ні звідника, ні розпусниці, ні хвалькуватого воїна, ні підкидьків, ні закоханого, що викрадають кохану, а тільки гра долі, марноту людських намірів і благородство досконалої доблесті ».

Були в Греції дві сусідні області, Етолія і Еліда. У одного діда з Етолія було два сини, Філополем і Тіндарей. Молодшого, Тіндарей, ще малою дитиною викрав хитрий раб і продав у Еліду. Там господар віддав хлопчика в товариші власним синочка Філократу; Філократ і Тіндарей виросли друзями. Минуло багато років, між Етолія і Еліди почалася війна. Старший син Етолійський старого Філополем елідскій потрапив у полон, а Філократ і Тіндарей - в Етолійський полон, і купив їх якраз старий батько, не знаючи, що один із полонених - Його власний син. Воістину «людьми відіграють боги, наче м'ячиком!».

Дія розігрується в Етолія. Починається п'єса монологом дармоїдів - без цього персонажа не змогла обійтися навіть така незвичайна комедія. Це дармоїдів Філополема, нещодавно потрапив у полон; жаль його, молодець був хлопець, ніхто від нього голодним не йшов! А тепер доводиться худнути і хиріти, поки старий батько не виручить сина. «Потерпи, - каже йому старий, - от я саме купив двох елідскіх полонених, хазяїна з рабом, - господар із знатних, може бути, за нього і вдасться виручити сина ».

Старий знає, що один з його бранців господар, а другий - раб, але не знає, який - хто. А між тим знатний Філократ і раб Тіндарей змовилися і помінялися одягом та іменами. Старий кличе до себе знатного - а до нього підходить Тіндарей. «Як тобі в рабстві?» - «Що робити, доля грає людиною: був господарем, став рабом. Одне скажу: якщо доля віддає по справедливості, то пошле вона мені господаря такого, яким був я сам -- лагідного і не жорстокого. Та інше скажу: якщо доля віддає по справедливості, то як мені тут, таке буде і твоєму синові в чужому полоні ». - «Хочеш повернутися на свободу? »-« Хто ж не хоче! »-« Допоможи мені повернути сина - відпущу і тебе і твого раба і грошей не візьму ». - «Ay кого він у полоні?» - «У такого-то ». - «Це друг мого батька, батько допоможе. Тільки зроби ось що: пішли до нього з цією звісткою мого раба, а то він візьме і не повірить ». - «А якщо твій раб втече і не повернеться? »-« Адже я залишаюся у тебе в заставі: як буде батько викуповувати мене, ти та запитаєш з нього викуп відразу за обох ». Старий погоджується, бачачи, як віддані один одному двоє полонених, і відсилає в Еліду Філократа, не знаючи, що це не раб, а пан.

Перерва в дії знову заповнює дармоїдів, сумує про ситних колишні часи: всі точно виродилися, все ніби змовилися, ні жарту, ні послуги їм не треба, аби обійти голодного обідом! Коли це в них така страйк - саме час звертатися до суду: нехай їх оштрафують на десять обідів на користь дармоїдів!

Раптом на сцену повертається старий, а з ним несподіваний людина - ще один елідскій бранець, приятель філократа, який попросив його про побачення з ним. Тіндарей в паніці: ця людина добре знає, хто є хто, він розкриє господареві весь обман; «як мені шкода бідних різок, що зламають про мене! ». Тіндарей намагається чинити опір. «Ця людина божевільний, -- каже він хазяїна, - він мене кличе Тіндарей, а тебе буде кликати Аяксом, не слухай його, тримайся від нього подалі - вб'є! »« Ця людина брехун, -- каже господареві бранець, - замолоду він раб, вся Еліда це знає, а Філократ навіть на вигляд не такий! »У старого голова йде обертом. «Який же з вигляду Філократ?» -- «Сухорлявий, з гострим носом, чорноокий, тілом бел, кучерявий, трохи з рижінкой ». - «Горе! так воно і є! »- вигукує господар, чуючи точний опис того з полонених, якого він сам щойно випустив з рук. «Видно, правду кажуть: немає правдивих рабів, хороший бреше на користь пану, а дурний під шкоду панові. Ну, небоже, що ти вірний панові, - це, може, і похвально, а за те, що мене обманював, - в кайдани його і в каменоломню! » Бідолаху відводять, а мимовільний його викривач гірко кається, та пізно.

Тут знову вривається нахлібник - вже не сумний, а тріумфуючий. «Влаштовуй, господар, бенкет, а мене дякуй, як бога! Радісні вести: прийшов корабель, а на ньому твій син Філополем, і той полонений, якого ти відіслав, і ще той раб, що колись давно від тебе втік з твоїм молодшим синком на чужину ». - «Ну, коли так - ти мій вічний гість, беру тебе до дому доглядачем за всіма припасами! »Старий біжить на пристань, нахлібник біжить до комори. Так і є: ось Філополем, а от Філократ - не скористався нагодою бігти, а виконав обіцянку і повернувся за товаришем. Видно, є ще на світі дружба і благородство! «Ну, а ти, - звертається дід до втікача рабу, - якщо хочеш пощади, признавайся: що ти зробив з моїм сином? »-« Продав в рабство - батькові ось цього ». - «Як? так виходить, Тіндарей - мій син! А я його послав у каменоломню! »Тіндарей негайно звільняють, викрадача заковують у його кайдани, Філополем обнімається з братом, Філократ на них милується, і всі хором звертаються до публіки: «Ми комедію вам дали моральну, глядачі:/Мало є таких комедій, звичаї поліпшують!/От тепер і покажіть, хто з вас нагороду дати/Чесноти бажають: ті нехай поплескав! »

Список літератури

Усі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Зарубіжна література давніх епох, середньовіччя і Відродження: енциклопедичне видання./Ред. и сост. В. І. Новиков - М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997.