Дафніс і Хлоя (Daphnis kai Сhlоe)

Лонг (Longos) III ст. до н. е.. ?

Роман-ідилія. Антична література. Греція.

М. Л. Гаспаров

Дія відбувається на добре знайомій грекам острові Лесбос в Егейському морі, і навіть не на всьому острові, а в одній тільки селі на його околиці.

Жили там два пастуха, один козопас, інший вівчар, один раб, інший вільний. Одного разу козопас побачив: коза його годує прикинутого дитини - хлопчика, а при ньому пелюшка пурпурова, застібка золота і ножик з ручкою зі слонової кістки. Він його усиновив і назвав Дафнісом. Минуло небагато часу, і вівчар теж побачив: вівця його годує прикинутого дитини - дівчинку, а при ній пов'язка, шита золотом, золочені туфельки і золоті браслети. Він її удочерив і назвав Хлоею. Вони виросли, він - красень, вона - красуня, йому п'ятнадцять, їй тринадцять, він пас своїх кіз, вона своїх овець, разом гралися, дружили, «і можна б скоріше побачити, що вівці і кози пасуться нарізно, ніж зустріти порізно Дафніса з Хлоею ».

Було літо, і сталася з Дафнісом біда: він оступився, потрапив у вовчу яму і трохи не загинув. Хлоя покликала сусіда, молодого пастуха-Волопаса, і вдвох вони витягли Дафніса з ями. Він не розбив, але був весь в землі і бруду. Хлоя повела його до струмка і, поки він купався, побачила, який він гарний, і відчула в собі щось дивне: «хвора я, а чим - не знаю, не поранена, а серце болить; сиджу в тіні, а вся палаю ». Слова «любов» вона не знала, але, коли сусід-волопас посперечався з Дафнісом, хто красивіше, і вони вирішили, щоб Хлоя поцілувала того, хто їй більше подобається, то Хлоя відразу поцілувала Дафніса. І після цього поцілунку Дафніс теж відчув у собі щось дивне: «Дух у мене захопило, серце вискочити хоче, тане душа, і все ж знову хочу я її поцілунку: чи не зілля чи яке було на Хлоіних губах? »Слова« любов »він теж не знав.

Прийшла осінь, настали виноградні свята, Дафніс і Хлоя веселилися разом з усіма, і тут підійшов до них старий пастух. «Було мені видіння, - сказав він, - з'явився мені Ерот-малютка з сагайдаком і цибулею і мовив: «Чи пам'ятаєш, як я пас тебе з твоєю наречена? а тепер пасу я Дафніса і Хлою ». «А хто такий Ерот?» - Запитують підлітки. «Ерос - бог кохання, сильніше самого Зевса; панує він над світом, над богами, людьми і худобою, нема від Ерота ліки ні питва, ні в їжі, ні в змови, одне тільки засіб - цілуватися, обніматися і наго вони, притулившись, на землі лежати ». Задумалися Дафніс і Хлоя і зрозуміли, що дивні їх томління -- від Ерота. Здолав боязкість, стали вони один з одним цілуватись, а потім і обіймати, а потім і голими на землі лежати, але ловлення не минало, а що робити далі, вони не знали.

Тут трапилася біда вже з Хлоею: молоді багаті нероби з сусіднього міста, посварився з селянами, напали на них, вкрали стадо і викрали з ним красуню пастушку. Дафніс у розпачі почав благати до сільських богам - німфам і Пану, і Пан напустив на викрадачів свій «панічний жах»: обплела награбоване плющем, звелів козам вити по-вовчому, пустив по землі вогонь, а по морю шум. Перелякані лиходії негайно повернули видобуток, возз'єдналися закохані і присягли один одному у вірності - «цим стадом клянусь і козою, що вигодувала мене: ніколи не покину я Хлою! »- а старий пастух грав їм на сопілці і розповідав, як колись бог Пан був закоханий у німфу, а вона від нього втекла і перетворилася в очерет, і тоді він з тростінок зробив ось таку сопілка з нерівними стовбурами, тому що нерівній була їх любов. Минула осінь, минула зима, крижана і сніжна, прийшла нова весна, а любов Дафніса і Хлоі тривала - все така ж невинна і болісна. Тут підгледіла за ними дружина сусіднього поміщика, молода і лукава. Дафніс їй сподобався, вона відвела його на затишну галявину і сказала йому: «Знаю я, чого не вистачає вам з Хлоею; якщо і ти хочеш це дізнатися - стань моїм учнем і роби все, що я скажу ». І коли лягли вони разом, то вона й сама природа навчили Дафніса усього, чого потрібно. «Тільки пам'ятай, - сказала вона на прощання, - мені-то це на радість, а Хлое в перший раз буде і соромно, і страшно, і боляче, але ти не бійся, бо так вже природою належить ". І все-таки Дафніс побоявся зробити Хлое боляче, і тому їхнє кохання, тяглася як і раніше - в поцілунках, пестощі, обіймах, ніжною балачки, але й тільки.

Настав друге літо, і до Хлое почали сватати женихи. Дафніс у горі: адже він раб, а вони - вільні і заможні. Але на допомогу йому прийшли добрі сільські німфи: по сні вказали юнакові, де знайти багатий скарб. Хлоіни прийомні батьки раді, Дафнісови теж. І вирішили вони: коли восени поміщик буде об'їжджати свій маєток, просити його погодитися на весілля.

Настала за літом осінь, з'явився поміщик, а при ньому розпусний і хитрий приживаються. Красень Дафніс йому сподобався, і він просив його у господаря: «Краси покірний всякий: закохуються навіть в дерево, в річку і в дикого звіра! От і я люблю тіло раба, але красу - вільного! »Невже весіллі не бувати? Тут старий, приймальний батько Дафніса, кинувся хазяїнові в ноги і розповів, як знайшов колись цього немовля в багатому уборі: можливо, насправді він вільнонароджений і не можна його продавати і дарувати? Пан дивиться: «О боги, не ті чи це речі, що колись ми з дружиною залишили за сина, якого підкинули, щоб не дробити спадщини? А тепер наші діти померли, ми гірко кається, просимо у тебе вибачення, Дафніс, і кличемо знову в батьківський дім ». І він забрав юнака з собою.

Тепер Дафніс багатий і знати, а Хлоя - бідна, як була: не засмутиться чи весілля, не відкине чи поміщик таку невістку? Виручає все той же приживався: він боїться, щоб хазяїн не розгнівався на нього з-за Дафніса, і тому сам умовив його не заважати з'єднанню закоханих. Дівчину повели в панський будинок, там - бенкет, на бенкеті - Навколишні багатії, один з них побачив Хлою, побачив у неї в руках її дитячу пов'язку і впізнав у ній свою дочку: колись він розорився і кинув її від бідності, а тепер розбагатів і знову знайшов своє дитя. Справляють весілля, на ній - все гості, і далі відкинуті Хлоєю женихи, і навіть та красуня, що колись навчила Дафніса любові. Молодят ведуть до опочивальні, «і тоді-то дізналася Хлоя, що все, чим в діброві вони займалися, були тільки жарти вівчарські ».

Вони живуть довго і щасливо, дітей їх вигодовують кози і вівці, а німфи, Ерот і Пан радіють, милуючись на їх любов і злагода.

Список літератури

Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна література давніх епох, середньовіччя та Відродження: енциклопедичне видання./Ред. и сост. В. І. Новиков - М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997. - 848 с.