Трахінянкі

(Trachiniai) - Трагедія (440-430-ті до н. е..)

Софокл (Sophocles) 496-406 до н. е..

Антична література. Греція

М. Л. Гаспаров

«Трахінянкі» - Означає «дівчата з міста Трахіна». Трахін ( «скелястий») - це маленький містечко в глухий гірській околиці Греції, під горою Цією, недалеко від славного ущелини Фермопіл. Знаменитий він тільки тим, що в ньому прожив свої останні роки найбільший з грецьких героїв - Геракл, син Зевса. На горі Еге він прийняв добровільну смерть на багатті, вознісся на небо і став богом. Мимоволі винуватицею цієї його мученицької кончини була його дружина Деяніра, вірна і любляча. Вона - героїня цієї трагедії, а хор трахінскіх дівчат - це її співрозмовниці.

Майже всі грецькі герої були царями в різних містах і містечках, - крім Геракла. Свою майбутню божественність він відпрацьовував підневільною працею на службі у нікчемного царя з Південної Греції. Для нього він здійснив дванадцять подвигів, один іншого важче. Останнім був спуск в Аїд, підземне царство, за страшним триголовим псом, вартували царство мертвих. Там, у Аїді, він зустрів тінь богатиря Мелеагра, теж борця з чудовиськами, наймогутнішого з старших героїв. Мелеагр сказав йому: «Там, на землі, у мене залишилася сестра по імені Деяніра; візьми її в дружини, вона гідна тебе ».

Коли Геракл скінчив свою підневільну службу, він пішов на край Греції свататися до Деяніре. Він прийшов вчасно: там текла річка Ахелой, найбільша в Греції, і бог її вимагав Деяніру собі за дружину. Геракл схопився з богом у боротьбі, придавив його, як гора; той обернувся змієм, Геракл стиснув йому горло, той обернувся биком, Геракл зламав йому ріг. Ахелой підкорився, врятована Деяніра дісталася Гераклові, і він повіз її з собою в дорогу назад.

Шлях лежав ще через одну річку, а перевізником на тій річці був дикий кентавр Несс, напівлюдина-напівконі. Деяніра йому сподобалася, і він захотів викрасти її. Але у Геракла був лук і стріли були, отруєні чорною кров'ю многоглавий змії Гідри, яку він коли-то переміг і порубав. Стріла Геракла наздогнала кентавра, Тоді, щоб помститися Гераклові, він сказав Деяніре: «Я любив тебе, і хочу тобі зробити добро. Візьми крові з моєї рани і бережи її від світла і людей. Якщо чоловік твій полюбить іншу, то намасти його одяг цієї кров'ю, і любов його повернеться до тебе ». Деяніра так і зробила, не знаючи, що Нессова кров отруєна стрілою Геракла.

Минуло час, і їй довелося згадати про цю крові. Геракл гостював у знайомого царя в місті Ехаліі (у двох днях від Трахіна), і йому полюбилася царська дочка Іолай. Він зажадав у царя її собі в наложниці. Цар відмовив, а царський син глузливо додав: «Не личить їй бути за тим, хто дванадцять років служив, як підневільний раб ». Геракл розсердився і зіштовхнув царського сина зі стіни - єдиний раз у житті убив ворога не силою, а обманом. Боги покарали його за це - ще раз віддали в рабство на рік до розпусної заморської цариці омфаліт. Деяніра нічого про це не знала. Вона жила в Трахіне один з юним сином Гілл і терпляче чекала повернення чоловіка.

Тут і починається драма Софокла.

На сцені Деяніра, вона сповнена тривоги. Йдучи, Геракл наказав їй чекати його рік і два місяці. Йому було пророцтво: якщо загинути - то від померлого, а якщо не загинути - то повернутися і знайти нако-нец відпочинок після праць. Але ось пройшли і рік і два місяці, а його все немає. Невже збулося пророцтво, і він загинув від якогось мертвого, і вже не повернеться доживати свої дні на спочинку поруч з нею? Хор трахінянок підбадьорює її: ні, хоч у всякого життя є і радості і біди, але батько Зевс не залишить Геракла! Тоді Деяніра кличе свого сина Гілла і просить його піти на пошуки батька. Він готовий: до нього вже дійшла чутка, що Геракл провів рік в рабстві у омфаліт, а потім пішов походом на Ехалію - мстити царю-кривднику. І Гілл відправляється шукати його під Ехалію. Ледве Гілл йде, як і справді слух підтверджується: від Геракла приходять вісники - сказати про перемогу і про близькому його повер-щении. Їх двоє, і вони не безликі, як звичайно в трагедії: у кожного свій характер. Старший з них веде з собою групу безмовних полонянок: так, Геракл відслужив свій рік у омфаліт, а потім пішов на Ехалію, завоював місто, захопив полонянок і шле їх рабинями Деяніре, а сам повинен принести ваші жертви богам, і зараз буде слідом. Деяніре жаль полонянок: тільки що вони були знатними і багатими, а тепер - рабині. Деяніра заговорює з однією з них, найкрасивішою, але та мовчить. Деяніра відсилає їх до дому - і тут до неї підходить другий вісник. «Старший сказав тобі не всю правду. Чи не з помсти Геракл брав Ехалію, а з любові до царівні Іоле: це з нею ти зараз замовляла, а вона мовчала ». Неохоче старший вісник визнає: це так. «Так, -- говорить Деяніра, - любов є бог, людина перед нею безсилий. Почекай трохи: я дам тобі подарунок для Геракла ».

Хор співає пісню на славу всевладної любові. А потім Деяніра розповідає трахінянкам про свій подарунок для Геракла: це плащ, який вона натерла тієї самої кров'ю Несса, щоб повернути собі Гераклову любов, тому що їй образливо ділити Геракла з суперницею. «Чи надійно це?» - Запитує хор. «Я впевнена, але не пробувала». - «Упевненості мало, потрібен досвід». - «Зараз буде». І вона передає віснику закритий скриньку з плащем: нехай Геракл Наді-ні його, коли буде приносити ваші жертви богам.

Хор співає радісну пісню у славу повертається Геракла. Але Деяніра в страху. Вона натирала плащ жмутом овечої вовни, а потім кинула цей кривавий жмут на землю, - І раптом, говорить вона, він скипів на сонці темної піною і розтікся по землі червоно-бурим плямою. Чи не загрожує біда? чи не обманув її кентавр? не отруїв чи це замість привороту? І справді, не встигає хор її заспокоїти, як стрімким кроком входить Гілл: «Ти вбила Геракла, ти вбила мого батька!» І він розповідає: Геракл одягнув плащ, Геракл зарізав жертовних биків, Геракл розпалив багаття для цілопалення, - але коли багаття дихнув жаром на плащ, той ніби прилип до його тілу, вгризаючись болем до кісток, мов вогонь або зміїна отрута, і Геракл впав у корчах, з криками проклинаючи і плащ, і ту, яка його надіслала. Зараз його несуть на носилках в Трахін, але донесуть чи живим? Деяніра мовчки слухає цей розповідь, повертається і ховається в будинок. Хор в жаху співає про настала біді. Вибігає вісниця - стара годувальниця Деяніри: Деяніра вбила себе. У сльозах обійшла вона будинок, попрощалася з вівтарями богів, поцілувала двері та пороги, сіла на шлюбне ложе і встромила меч в ліву груди. Гілл у розпачі - не встиг їй перешкодити. Хор у подвійному жаху: смерть Деяніри в будинку, смерть Геракла біля воріт, що страшніше?

Наближається кінець. Вносять Геракла, він кидається на ношах із шаленими криками: переможець чудовиськ, наймогутніший із смертних, він гине від жінки і волає до сина: «Відомсти!» У проміжках між стогонами Гілл пояснює йому: Деяніри вже немає, вина її - мимовільна, це її обдурив колись злий кентавр. Тепер Гераклові ясно: пророцтва збулися, це він гине від мертвого тіла, а відпочинок, який на нього чекає, -- це смерть. Він наказує синові: «Ось два останні мої заповіту: перший - віднеси мене на гору Цю та поклади на похоронне багаття; друга - ту Іолу, яку я не встиг взяти за себе, візьми ти, щоб вона стада матір'ю моїх нащадків ». Гілл в жаху: живцем спалити батька, одружитися з тією, яка - причина смерті і Геракла і Деяніри? Але противитися Гераклові він не може. Геракла забирають; ніхто ще не знає, що з цього вогнища він вознесеться до небес і стане богом. Гілл проводжає його словами:

«Нікому недоступно прийдешнє зріти,/Але на жаль, даний гірко нам/І ганебно богам, / А все важче воно для того,/Хто упав роковою жертвою ».

І хор вторить: «Розійдемось тепер і ми по домівках:/Побачили ми жахливу смерть,/І багато мук, нових мук, -/Але на все була Зевсового воля ».

Список літератури

Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна література давніх епох, середньовіччя та Відродження: енциклопедичне видання./Ред. и сост. В. І. Новиков - М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997.