Король Генріх IV, ч. 2-я
(King Henry IV, part Two) - Історична хроніка
(1600)
Вільям Шекспір (Williame Shakespeare) 1564-1616
Англійська література
І. А. Бистрова
Після
помилкових повідомлень про перемогу граф Нортемберленд нарешті дізнається, що його син
Хотспер убитий в битві при Шрусбері і що королівська армія на чолі з другим
сином короля Джоном Ланкастером і графом Уестморлендом рухається йому назустріч.
Граф вирішує об'єднати свої війська з силами бунтівного архієпископа Йоркського.
В
Лондоні верховний суддя, зустрівши на вулиці Фальстафа, соромить його за дурне
поведінка і закликає схаменутися на старості років. Товстун, як завжди,
зубоскалити, хвалиться і не пропускає нагоди нагадати судді про ляпас, яку
той отримав від принца Генріха, покровителя Фальстафа.
В
Йорку наближені архієпископа зважують свої шанси на перемогу. Їх
обнадіює те, що на них рухається лише третю частину королівських військ,
яку ведуть принц Джон і граф Уестморленд. Сам король і його старший син
виступили проти уельсьці Глендаура, ще одна частина королівської армії має
протистояти французам. Все ж таки деякі з бунтівних лордів вважають, що їм не
вистояти без допомоги графа Нортемберленда. У Лондоні місіс Куіклі ( «Швидка»,
«Вострушка» - англ.), Власниця корчми «Кабанья голова», домагається арешту
Фальстафа за борги і невиконання обіцянки одружитися. Фальстаф свариться з
нею, з поліцейськими і з'явилися на вулиці верховним суддею, приводячи у свою
захист найнесподіваніші і комічні доводи. Нарешті йому вдається лестощами виманити
у вдови Куіклі не тільки прощення колишніх боргів, а й нову позику, а також
запрошення на вечерю. Повернувшись в Лондон принц Генріх і Пойнс, дізнавшись про це
вечері, вирішують переодягтися слугами і прислужувати на ньому, щоб побачити
Фальстафа «в його справжньому вигляді». Повернення королівської армії до столиці
викликано важкою хворобою Генріха IV. Його старший син глибоко засмучений хворобою
батька, але приховує це, щоб не уславитися лицеміром.
В
Уоркворте, замку графа Нортемберленда, овдовіла леді Персі соромить тестя за
те, що з-за його удаваною хвороби загинув залишений без підкріплення
Хотспер. Вона і дружина графа наполягають, щоб він пішов у Шотландії, замість того
щоб виступити на допомогу архієпископу Йоркському.
До
Фальстаф, місіс Куіклі і Доллі Тершіт ( «рве простирадла» - англ.), Весело
пірующім в шинку, приєднуються Бардольф і пихатий прапорщик Пістоль.
Принц і Пойнс, що надів куртки слуг, стають свідками хвилюючої сцени
між Фальстаф і дол і чують, що, на думку старого гуляки, принц «добрий
малий, хоч і безглузда », Пойнс - павіан, якому місце на шибениці, і багато
інше. Коли обурений Генріх збирається оттаскать Фальстафа за вуха, той
впізнає свого покровителя і тут же пояснює, що «говорив про нього погано при
занепалих створіння, щоб ці занепалі створення не надумали його полюбити.
Я робив як турботливий друг і вірнопідданий ». Веселощі раптово
закінчується, оскільки принца і Фальстафа закликають до зброї, щоб виступити
проти північних бунтівників. Фальстаф все ж таки примудряється втекти і, повернувшись до
трактир, Доллі вимагає до себе в спальню.
В
Вестмінстерському палаці змучений король розмірковує про безсонні ночі - наділі
всякого монарха - і згадує, що вбитий Річард II передбачав розрив між ним
і будинком Персі. Прагнучи підняти настрій короля, граф Уорік применшує міць
повсталих і повідомляє про смерть Оуена Глендаура, непокірного господаря Уельсу, В
Глостерширі Фальстаф, набираючи рекрутів, зустрічає друга своєї юності - суддю
Шеллоу ( «Порожній» - англ.). Поговоривши з некрутами, він за хабар звільняє
придатних до служби і залишає непристосованих - Мозгляка, Тінь і Бородавку.
Фальстаф вирушає в похід з твердим наміром на зворотному шляху обібрати
старого приятеля.
В
Йоркширський лісі архієпископ Йоркський повідомляє своїм соратникам, що
Нортемберленд покинув їх і, не зібравши війська, втік до Шотландії. Граф
Уестморленд намагається примирити бунтівних лордів з королем і переконує їх
укласти мир з принцем Джоном. Лорда Маубрея долають погані передчуття, але
архієпископ переконує його, що король жадає спокою в королівстві будь-який
ціною. На зустрічі з бунтівниками принц обіцяє, що всі їхні вимоги будуть
виконані, і п'є за їхнє здоров'я. Змовники розпускають війська, і віроломний
принц арештовує їх за зраду. Він наказує переслідувати розрізнені
війська заколотників і розправитися з ними.
Король
знаходиться в Єрусалимській палаті Вестмінстера. Він вмовляє своїх молодших
синів зберігати добрі стосунки з принцом Генріхом, від милостей якого вони
будуть залежати в майбутньому. Він нарікає на безпуття спадкоємця. Граф Уорік
намагається знайти виправдання для Генріха, але короля вони не переконують. Граф
Уестморленд приносить звістку, що принц Джон придушив заколот. Другий посланець
також доповідає про перемогу - Йоркширський шериф розбив війська Нортемберленда і
шотландців. Однак від радісних звісток королю стає погано. Його відносять до
ліжко. Поки король спить, в його кімнату входить принц Генріх. Вирішивши, що батько
вже мертвий, Генріх одягає корону і йде. Прокинувся король дізнається, що принц
заходив до нього, і, не виявивши корони, з гіркотою звинувачує сина: «Все життя
твоя доводила ясно,/Що ти мене не любиш, і хотів ти,/Щоб в смертний
час я в цьому переконався ». Принц поспішає пояснити свій вчинок. Він запевняє батька,
що визнав його мертвим і взяв корону лише на виконання боргу. Зворушений
красномовством сина, король кличе його до свого узголів'я. Він згадує
обхідні шляхи, якими йшов до влади, і, хоча вважає становище сина більше
міцним, попереджає його проти чвар всередині країни: «Веди війну в чужих
краях, мій Генрі,/Чтоб голови гарячі зайняти ... »Довідавшись, що йому стало погано в
Єрусалимської палаті, король згадує пророцтво, згідно з яким він
повинен закінчити життя в Єрусалимі. Король завжди вважав, що мається на увазі
Свята Земля. Тепер же він розуміє істинне значення передбачення і просить знову
віднести його в ту ж палату: «Там, в Єрусалимі, небу дух дам».
В
Вестмінстері молодий король запевняє братів, що їм нема чого турбуватися про свою
долю під час його правління. Верховний суддя, що колись уклав Генріха в
в'язниці за образу свого сану, прощений і наближений за свою твердість і
безстрашність. Генріх говорить: «У труну з батьком зійшло моє безпуття».
Фальстаф,
дізнавшись про воцаріння свого покровителя, поспішає до Лондона. Під час коронації він
стає на видному місці. Він чекає надзвичайних почестей від старого дружка і
обіцяє поділитися ними зі своїми повсякчас, в тому числі і з Шеллоу, якому
встиг добряче заборгувати. Але що вийшов до народу Генріх на фамільярне звернення
Фальстафа відповідає: «Старий, з тобою я не знайомий. Покайся!/Сивини зовсім не до
особі дідько б її побрав ». Король виганяє колишніх друзів, пообіцявши їм дати засоби до життя,
щоб «нужда на зло вас не штовхала». Фальстаф впевнений, що суворість Генріха вдавала,
але що з'явився верховний суддя наказує заарештувати його разом з друзями і
ув'язнити. Принц Джон каже судді: «Мені до душі вчинок государя; /
Маю намір колишніх супутників своїх/Він забезпечити, але їх всіх вигнав/І не
поверне, поки не переконається/У їх скромному і розумному поведенье ». Принц впевнений,
що протягом року король «вогонь і меч пошле до Франції».
Список літератури
Всі
шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна
література давніх епох, середньовіччя та Відродження: енциклопедичне
видання./Ред. и сост. В. І. Новиков - М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT»,
1997.
