Дванадцята ніч, йди Що завгодно (Twelfth Night; or, What You Hill)

І. А. Бистрова

Дія комедії відбувається в казковій для англійців шекспірівського часу країні -- Іллірії.

Герцог Іллірії Орсіні закоханий в юну графиню Олівію, але вона в жалобі після смерті брата і навіть не приймає посланців герцога. Байдужість Олівії тільки розпалює пристрасть герцога. Орсіні приймає на службу молодого чоловіка на ім'я Цезаря, красу, відданість і тонкість почуттів якого встигає оцінити всього за кілька днів. Його-то він і посилає до Олівії розповісти про свою любов. У дійсності Цезарія - дівчина на ім'я Віола. Вона пливла на кораблі разом з улюбленим братом-близнюком Себастьяном і після корабельної аварії випадково опинилася в Іллірії. Віола сподівається, що її брат теж врятувався. Дівчина переодягається в чоловічий одяг і поступає на службу до герцога, в якого відразу ж закохується. За спиною герцога вона каже: «Мені нелегко дружину тобі добути;/Адже я сама хотіла б нею бути! »

Тривала траур Олівії зовсім не подобається її дядька - серу Тобі Белчу, веселун і гуляки. Камеристка Олівії Марія передає серу Тобі, що її пані дуже незадоволена гульні і пиятиками дядька, а також його товаришів по чарці сером Ендрю Егьючіком -- багатим і дурним лицарем, якому сер Тобі морочить голову, обіцяючи видати за нього племінницю, а тим часом безпардонно користуючись його гаманцем. Сер Ендрю, ображений зневагою Олівії, хоче поїхати, але сер Тобі, льстец і балакун, умовляє його залишитися ще на місяць.

Коли біля будинку графині з'являється Віола, її насилу пропускають до Олівії. Незважаючи на красномовство і дотепність, їй не вдається домогтися успіху своєї місії - Олівія віддає належне достоїнств герцога (він «безсумнівно, молодий, благородний,/багатий, любимий народом, щедрий, вчений »), але не люби! його. Зате юний посланець досягає зовсім несподіваного для себе результату - графиня зачарована ним і придумує виверт, щоб змусити його прийняти в дар від неї перстень.

Брат Віоли Себастьян з'являється в Іллірії в супроводі капітана Антоніо, що врятував йому життя. Себастьян журиться про сестру, котра, на його думку, загинула. Він хоче шукати щастя при дворі герцога. Капітану боляче розлучатися з благородним юнаків, до якого він встиг щиро прив `язатися, але робити нема чого - в Іллірії йому з'являтися небезпечно. Все ж таки він таємно слід за Себастьяном, щоб захистити його в разі потреби.

В будинку Олівії сер Тобі і сер Ендрю в компанії блазня Фесті п'ють вино і горлають пісні. Марія намагається дружньому урезонити їх. Слідом за нею з'являється дворецький Олівії - пихатий зануда Мальволіо. Він безуспішно намагається припинити гулянку. Коли дворецький йде, Марія всіляко висміює цього «надутого осла », який« лопається від самовдоволення », і клянеться його обдурити. Вона збирається написати йому любовне послання від імені Олівії і виставити на загальне посміховисько.

Під палаці герцога блазень Фесті спочатку співає йому сумну пісню про нерозділеного любові, а потім намагається розвеселити жартами. Орсіні впивається своєю любов'ю до Олівії, попередні невдачі його не бентежать. Він переконує Віолу знову відправитися до графині. Герцог висміює твердження уявного юнака, що якась жінка може бути закохана в нього так само сильно, як він у Олівію: «Груди жінки не винесе биття/Такий могутньої пристрасті, як моя». Він залишається глухий до всіх натяків закоханої Віоли.

Сера Тобі і його спільників просто розпирає то від сміху, то від злості, коли вони підслуховують, як Мальволіо міркує про можливість шлюбу зі своєю пані, про те, як він приструнить сера Тобі, ставши в домі господарем. Проте найбільша потіха починається, коли дворецький знаходить лист, написаний Марією, підробивши почерк Олівії. Мальволіо швидко переконує себе, що він-то і є той «безіменний коханий », якому воно адресоване. Він вирішує неухильно слідувати інструкцій, даними в листі і вигаданим Марією спеціально з розрахунку на те, щоб ворог веселій компанії поводився і виглядав найдурнішим чином. Сер Тобі в захваті від вигадки Марії, та й від неї самої: «За такий оригінальний дьяволенком хоч у самий Тартар ».

В саду Олівії Віола і Фесті обмінюються дотепами. «Він добре грає дурня. / Таку роль дурень не здолає », - каже Віола про Шута. Потім Віола говорить з що вийшла в сад Олівією, яка вже не приховує свого пристрасного захоплення «Юнаків». Сер Ендрю ображений тим, що в його присутності графиня любезнічала з герцогським слугою, і сер Тобі переконує його викликати нахабного молодика на поєдинок. Правда, сер Тобі впевнений, що у обох не вистачить мужності битися.

Антоніо на міській вулиці зустрічається з Себастьяном і пояснює йому, що не може відкрито супроводжувати його, тому що він брав участь у морському бою з галерами герцога і взяв верх - «мене впізнають/І, повірте, спуску не дадуть». Себастьян хоче побродити по місту. Він умовляється з капітаном про зустріч за годину в кращому готелі. На прощання Антоніо вмовляє одного прийняти його гаманець на випадок несподіваних витрат.

Мальволіо, нерозумно усміхнений і без смаку одягнений (все за планом Марії), грайливо цитує Олівії пасажі з нібито її послання. Олівія переконана, що дворецький розумом. Вона доручає серу Тобі подбати про нього, що той і робить, тільки на свій лад: він спочатку насміхається над нещасним Спесивцев, а потім запихає його до комори. Потім приймається за сера Ендрю і «Цезар». Кожному він говорить потихеньку, що його супротивник люто і вправний у фехтуванні, але уникнути поєдинку неможливо. Нарешті бліді від страху «дуелянти» оголюють шпаги - і тут втручається проходить повз Антоніо. Він закриває собою Віолу, прийнявши її за Себастьяна, і починає битися з сером Тобі, розлютованим тим, що його витівка не вдалася. З'являються пристави. Вони заарештовують Антоніо за наказом герцога. Той змушений підкоритися, але просить у Віоли повернути гаманець - гроші йому тепер знадобляться. Він обурений тим, що людина, для якої він стільки зробив, не впізнає його і не хоче говорити ні про які гроші, хоча і дякує за заступництво. Капітана відводять. Віола, зрозуміла, що її сплутали з Себастьяном, радіє порятунку брата.

На вулиці сер Ендрю накидається на свого супротивника, в боязкості якого нещодавно переконався, і дає йому ляпаса, але ... це не лагідна Віола, а відважний Себастьян. Боягуз лицар міцно побитий. Сер Тобі намагається заступитися за нього - Себастьян оголює шпагу. , Що з'явилася Олівія зупиняє бійку і жене дядька. «Цезаря, прошу вас, не гнівайтесь», - говорить вона Себастьяну. Вона веде його в будинок і пропонує побратися. Себастьян розгублений, але погоджується, красуня одразу зачарувала його. Він хотів би порадитися з Антоніо, але той кудись пропав, в готелі його немає. Тим часом блазень, перетворившись священиком, довго розігрує сидить у темній комірці Мальволіо. Нарешті, зглянувшись, погоджується принести йому свічку і письмове приладдя.

Перед будинком Олівії герцог і Віола очікують бесіди з графинею. приводять Антоніо, якого Віола називає «спасителем», а Орсіні -- «Прославленим піратом». Антоніо гірко докоряє Віолу у невдячності, хитрості й лицемірстві. З будинку з'являється Олівія. Вона відкидає герцога, а «Цезар» дорікає в невірності. Священик підтверджує, що дві години тому повінчав графиню з герцогським улюбленцем. Орсіні вражений. Даремно Віола говорить, що він став їй «життям, світлом», що він їй «милею всіх жінок у світі це », бідній ніхто не вірить. Тут із саду з'являються побиті сер Тобі і сер Ендрю зі скаргами на герцогського придворного Цезаря, за ними з вибаченнями -- Себастьян (невдалий парочка знову нарвалася на чоловіка). Себастьян бачить Антоніо і кидається до нього. І капітан, і герцог вражені схожістю близнюків. Вони в повному невіданні. Брат і сестра впізнають один одного. Орсіні, зрозумівши, що той, хто був йому такий дорогий в образі хлопця, насправді закохана в нього дівчина, повністю примиряється з втратою Олівії, яку готовий тепер вважати сестрою. Йому не терпиться побачити Віолу в жіночому вбранні: «... переді мною постане діва, -/Моєї душі любов і королева ». Шут приносить лист Мальволіо. Дивацтва дворецького отримують пояснення, але Марію не карають за злий жарт - вона тепер леді, сер Тобі у подяку за її витівки одружився на ній. Ображений Мальволіо покидає будинок - єдиний похмурий персонаж йде зі сцени. Герцог наказує «наздогнати його і до світової схилити». П'єса закінчується жартівливо-меланхолійної пісенькою, яку співає Фесті.

Список літератури

Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна література давніх епох, середньовіччя та Відродження: енциклопедичне видання./Ред. и сост. В. І. Новиков - М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997. - 848 с.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://infolio.asf.ru/