Буря

(The Tempest) - Романтична трагікомедія (1611, опубл. 1623)

Вільям Шекспір (Williame Shakespeare) 1564-1616

Англійська література

І. А. Бистрова

Дія п'єси відбувається на відокремленому острові, куди всі вигадані дійові особи перенесені з різних країн.

Корабель в морі. Буря. Грім і блискавка. Команда судна намагається врятувати його, але знатні пасажири - неаполітанський король Алонзо, його брат Себастьян і син Фердинанд, герцог Міланський Антоніо і супроводжуючі короля вельможі моряків відволікають від роботи. Боцман відправляє пасажирів по каютах в самих непристойних виразах. Коли старий доброчесний радник короля Гонзало намагається гримнути на нього, моряк відповідає: «Цим ревучим валів немає справи до королів! Марш по каютах! »Проте зусилля команди ні до чого не приводять -- під жалібні крики одних і прокляття інших корабель йде на дно. Це видовище розриває серце п'ятнадцятирічної Міранди, дочки могутнього чарівника Просперо. Вони з батьком живуть на острові, про береги якого розбивається нещасне судно. Міранда благає батька використовувати своє мистецтво і приборкати море. Просперо заспокоює дочку: «Я силою свого мистецтва/Влаштував так, що всі залишилися живі ». Уявне аварію корабля начаклував магом, щоб влаштувати долю коханої дочки. Вперше він наважується розповісти Міранде історію їх появи на острові. Дванадцять років тому Просперо, в той час герцог Міланський, був скинутий з престолу рідним братом Антоніо за підтримки неаполітанського короля Алонзо, якому узурпатор зобов'язався платити данину. Убити Просперо відразу лиходії, однак, не зважилися: герцог був улюблений народом. Його разом з дочкою посадили на непридатний судно і кинули у відкритому морі. Врятувалися вони тільки завдяки Гонзало - Жалісливий вельможа забезпечив їх припасами, а головне, каже чарівник, «Він мені дозволив/З собою захопити ті фоліанти,/Що я понад герцогства ціную ». Ці книги - джерело магічної сили Просперо. Після вимушеного плавання герцог з дочкою потрапили на острів, який був вже населений: на ньому жив огидний Калібан, син злої чаклунки Сікоракси, вигнаної за численні злодійства з Алжиру, і дух повітря Аріель. Відьма намагалася змусити Аріеля служити собі, але він «був дуже чистий, щоб виконувати/Її накази скотинячі і злі». За цей Сікоракса затиснула Аріеля в розщепленої сосни, де він мучився багато років без надії на звільнення, так як стара чаклунка померла. Просперо звільнив прекрасного і могутнього духу, але зобов'язав у подяку служити собі, пообіцявши свободу в майбутньому. Калібан ж став рабом Просперо, що виконує всю чорну роботу.

Спочатку маг намагався «цивілізувати» потворного дикуна, навчив говорити, але перемогти його низовинну натуру не зміг. Батько занурює Міранду в чарівний сон. З'являється Аріель. Це він розбив неаполітанський флот, повертався з Тунісу, де король святкував весілля дочки з туніським царем. Це він пригнав королівський корабель до острова і розіграв корабель, замкнув команду в трюмі і приспав, а знатних пасажирів розкидав по березі. Принц Фердинанд залишений сам у безлюдному місці. Просперо наказує Аріелю обернутися морскою німфою, причому видимою тільки самому чарівникові, і солодким співом заманити Фердинанда до печери, в якій живуть батько і дочка. Потім Просперо кличе Калібана. Калібан, який вважає, що він «цей острів отримав по праву/Від матері », а чарівник його пограбував, грубить своєму панові, а той у відповідь обсипає його докорами і страшними погрозами. Злий виродок змушений підкоритися. З'являється невидимий Аріель, він співає, йому вторять парфуми. Зваблена чарівною музикою, за Аріелем слід Фердинанд. Міранда у захваті: «Що це? Дух? О Боже,/Як він прекрасний! »Фердинанд, у свою чергу побачивши Міранду, бере її за богиню, така красива і мила донька Просперо. Він повідомляє, що він король неаполітанський, оскільки його батько тільки що загинув у хвилях, а Міранду він хоче зробити королевою Неаполя. Просперо задоволений взаємної схильністю молодих людей. «Вони,/- говорить він, - один одним зачаровані. Але має / Перешкоди створити для їхньої любові,/Чтоб легкістю її не знецінити ». Старий напускає на себе суворість і звинувачує принца в самозванства. Незважаючи на зворушливі благання дочки, він перемагає чинив опір Фердинанда за допомогою чаклунства і звертає в рабство. Фердінанд, проте, задоволений: «З моєї в'язниці бодай побіжно/Побачити цю дівчину зможу ». Міранда втішає його. Маг хвалить свого помічника Аріеля і обіцяє йому швидку свободу, поки ж дає нові інструкції.

На іншому боці острова Алонзо оплакує свого сина. Гонзало незграбно намагається втішити короля. Антоніо і Себастьян висміюваних похилого царедворця. Вони звинувачують Алонзо в що відбулися нещастях. Під звуки урочистої музики з'являється невидимий Аріель. Він навіває на короля і вельмож чарівний сон, але два злодія - Себастьян і узурпатор Антоніо - залишаються пильнувати. Антоніо підбиває Себастьяна на братовбивство, той обіцяє йому нагороду за допомогу. Мечі вже голі, але втручається, як завжди під музику, Аріель: він будить Гонзало, а той усіх інших. Безсовісно парочці вдається якось викрутитися.

Калібан зустрічає в лісі блазня Трінкуло і королівського дворецького п'яничку Стефано. Останній відразу пригощає виродка вином з врятованого пляшки. Калібан щасливий, він оголошує Стефано своїм богом.

Фердинанд, звернений Просперо в рабство, перетягує колоди. Міранда прагне допомогти йому. Між молодими людьми відбувається ніжне пояснення. Розчулений Просперо непомітно спостерігає за ними.

Калібан пропонує Стефано вбити Просперо і заволодіти островом. Вся компанія наливається. Вони і на тверезу голову не дуже які розумники, а тут ще Аріель приймається їх дурити і збивати з пантелику.

Перед королем і його свитою під дивну музику з'являється накритий стіл, але, коли вони хочуть приступити до їжі, все зникає, під громові гуркіт з'являється Аріель в образі Гарпе. Він дорікає присутнім за скоєний проти Просперо злочин і, лякаючи жахливими муками, закликає до покаяння. Алонзо, його брат і Антоніо сходять з розуму.

Просперо оголошує Фердинанду, що всі його муки - лише випробування кохання, яке він з честю витримав. Просперо обіцяє дочку в дружини принца, а поки, щоб відволікти молодих людей від нескромних думок, наказує Аріелю та іншим духам розіграти перед ними алегоричне подання, природно, і з піснями і танцями. Після закінчення примарного вистави названий тесть говорить принцу: «Ми створені з речовини того ж,/Що наші сни. І сном оточена/Вся наша маленька життя ».

Ведені Калібаном, входять Стефано і Трінкуло. Даремно дикун закликає їх до рішучих дій - жадібні європейці віддають перевагу стягнути з вірьовки спеціально на цей випадок вивішені Аріелем яскраві ганчірки. З'являються духи в образі гончих псів, невидимі Просперо й Аріель нацькують їх на невдалих злодюжок. Ті з криками тікають.

Аріель розповідає Просперо про муки злочинних божевільних. Він відчуває до них жалість. Просперо також не чужий жалю - він хотів тільки привести лиходіїв до каяття: «Хоча ображений ними жорстоко я,/Але благородний розум гасить гнів/І милосердя сильніше помсти ». Він наказує привести до себе короля і його свиту. Аріель зникає. Залишившись один, Просперо говорить про своє рішення залишити магію, зламати свою палицю і втопити чарівні книги. Під урочисту музику з'являються Алонзо і його свита. Просперо робить своє Останнім чари - він знімає чари божевілля зі своїх кривдників і постає перед ними у всій величі і з герцогським регаліями. Алонзо просить у нього прощення. Себастьяну і Антоніо Просперо обіцяє мовчати про їх злочинний умисел проти короля. Вони налякані всевідання мага. Просперо обіймає Гонзало і чинить для нього хвалу. Аріель не без смутку відпущений на волю і летить з веселою піснею. Просперо втішає короля, показавши йому сина - той живий і здоровий, вони з Мірандою грають в печері в шахи і ніжно розмовляють. Міранда, побачивши знову прибулих, у захваті: «О чудо!/Яке безліч прекрасних осіб!/Як рід людський красивий! І як гарний/Той новий світ, де є такі люди! »Весілля вирішена. Складний Гонзало проголошує «Не для того ль був вигнаний з Мілана/Міланський герцог, щоб його нащадки/У Неаполі панували? О, радійте! » Чи є моряки з дивом врятованого корабля. Він готовий до відплиття. Аріель призводить чар Калібана, Стефано і Трінкуло. Всі потішаються над ними. Просперо прощає злодюжок з умовою, що вони приберуть печеру. Кадібан полон каяття: «збудеться все. Прощення заслужив/І стану надалі розумніший. Потрійний осел! / Погані п'яницю вважав я богом! »Просперо запрошує всіх провести ніч у його печері, з тим щоб вранці відплисти в Неаполь «на одруження дітей». Звідти він збирається повернутися в Мілан, «щоб на дозвіллі роздумувати про смерть». Він просить Аріеля послужити останню службу - начаклував попутний вітер, і прощається з ним. В епілозі Просперо звертається до глядачів: «Всі грішні, всі прощенья чекають,/Хай буде милостивий ваш розсуд ».

Список літератури

Усі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Зарубіжна література давніх епох, середньовіччя і Відродження: енциклопедичне видання./Ред. и сост. В. І. Новиков - М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997