Трістан та Ізольда

(Le Roman de Tristan et Iseut) - Лицарський роман (XII в < b>.)

Французька література

Д. В. Борисов

Корольова, дружина Меліадука, короля Лоонуа, вирішилася від тягаря хлопчиком і померла, ледве встигнувши поцілувати сина і наректи його ім'ям Трістан (в пер. з фр. - Сумне), бо народжений він був у смутку. Дитятко король доручив Гуверналу, сам же незабаром знову одружився. Хлопчик ріс сильним і красивим, як Ланселот, але мачуха його злюбила, і тому, побоюючись за життя вихованця, Гувернал відвіз його в Галію, до двору короля Фарамона. Там Трістан отримав належне лицареві виховання, а дванадцяти років від роду відправився в Корнуельс на службу до свого дядька короля Марка.

Корнуельс в ту пору змушений був щороку виплачувати Ірландії данину тяжку, сто дівчат, сто юнаків та сто чистокровних коней. І ось могутній Морхульт, брат ірландської королеви, в черговий раз прибув до Марка за даниною, але тут, до загальний подив, юний Трістан викликав його на поєдинок. Король Марк присвятив Трістана в лицарі, а місцем поєдинку призначив острів Святого Самсона. З'їхалися, Трістан з Морхультом поранили один одного списами, і спис Морхульта було отруєним, але перш ніж отрута встиг подіяти, Тристан з такою силою ударив супротивника, що розсік йому шолом, а шматок його меча застряг у голові Морхульта. Ірландець біг і незабаром помер, Корнуельс ж був звільнений від данини.

Трістан дуже страждав від рани, і ніхто йому не міг допомогти, поки одна дама не порадила пошукати зцілення в інших землях. Він послухав її ради і один, без супутників, сів у човен, її два тижні носило по морю, і нарешті прибило до ірландському березі біля замку, в якому жили Анген король і королева, приходить сестра Морхульту. Приховавши своє справжнє ім'я та назвавшись Тантрісом, Трістан запитав, чи немає в замку вправного лікаря, король же відповідав, що дочка його, Білява Ізольда, вельми досвідчені в лікарській мистецтві. Поки Ізольда доглядала пораненого лицаря, той встиг помітити, що вона дуже красива.

Коли Тристан вже оговтався від рани, в королівстві Ангена з'явився страшний змій, щоденно лагодив розбій і спустошення в околицях замку. Тому, хто вб'є змія, Анген обіцяв віддати половину королівства і в дружини свою дочку Ізольду. Трістан убив змія, і вже був призначений день весілля, але тут одна з ірландських лицарів оголосив про те, що меч Трістана має Щербину, за формою збігається з тим шматком сталі, що витягли з голови покійного Морхульта. Дізнавшись, хто трохи було не поріднився з нею, королева хотіла зарубати Трістана його ж власним мечем, але благородний юнак попросив права постати перед судом короля. Король ж не став страчувати Трістана сказав, щоб він негайно покинути межі своєї країни. У Корнуельсе король Марк підніс Трістана, зробивши начальником та управителем замку і володінь, але незабаром запалав до нього ненавистю. Довго він думав, як позбавитися від Трістана, і нарешті оголосив, що надумав одружитися. Блискучий Трістан прилюдно обіцяв доставити наречену, і коли король сказав, що його обраниця - Ізольда Ірландська, він уже не міг взяти назад даного слова і мав плисти до Ірландії на вірну загибель. Корабель, на якому вирушили в дорогу Трістан, Гувернал і ще сорок лицарів, потрапив у бурю і був викинутий на берег у замку короля Артура. У тих же краях сталося в ту пору бути і королю Ангену, замість якого Трістан вийшов на бій з велетнем Блоамором і переміг його. Анген простив Тристана смерть Морхульта і взяв з собою до Ірландії, пообіцявши виконати будь-яку його прохання. Трістан попросив у короля Ізольду, але не для себе, а для свого дядька і повелителя короля Марка.

Король Анген виконав прохання Трістана; Ізольду спорядили в дорогу, а королева дала служниці дочки, Бранжьене, глечик з любовним напоєм, який належало випити Марку та Ізольду, коли вони зійдуть на подружнє ложе. На зворотному шляху зробилася спека, і Трістан звелів принести йому з Ізольдою холодного вина. За недогляд юнакові з дівчиною подали глечик з любовним напоєм, вони скуштували його, і тут же їхні серця забилися по-іншому. Відтепер вони не могли думати ні про що, крім як один про одного ...

Король Марк був у саме серце вражений красою Ізольди, тому весілля зіграли негайно після приїзду нареченої в Корнуельс. Щоб король не помітив провини Ізольди, Гувернал з Бранжьеной придумали зробити так, щоб перша ніч той провів з Бранжьеной, яка була невинності. Коли король Марк увійшов до опочивальню, Ізольда задула свічки, пояснивши це стародавнім ірландським звичаєм, і в темряві поступилася своїм місцем служниці. Король залишився задоволений.

Йшов час, і ненависть Марка до племінника скипав з новою силою, бо погляди, якими обмінювалися Трістан з королевою, не залишали сумніву в тому, що обидва вони сповнені нездоланного взаємного потягу. Марк приставив наглядати за королевою довіреного слугу на ім'я Одрі, але минуло чимало часу, поки той дізнався, що Трістан та Ізольда бачаться на самоті в саду. Одрі розповів про це своєму панові, і король, озброївшись луком, засів у кроні лаврового дерева, щоб самому в усьому переконатися. Проте закохані вчасно помітили спостерігача і повели призначену для його вух розмову: Трістан нібито дивувався, чому Марк так ненавидить його, настільки безмежно любить свого короля і настільки щиро схиляється перед королевою, і питав у Ізольди, чи є спосіб подолати цю ненависть.

Король піддався на хитрість закоханих; Одрі потрапив в опалу за наклеп, а Трістан знову оточений пошаною. Одрі, однак, не залишив думки зрадити Трістана в руки короля. Одного разу він розкидав в спальні королеви гострі коси, і Трістан у темряві порізався про них, сам того не помітивши. Ізольда відчула, що простирадла стали мокрими і липкими від крові, все зрозуміла, відіслала коханого, а потім навмисно поранила ногу і закричала, що на неї скоєно замах. Винним у цьому міг бути або Одрі, або Трістан, але останній так палко наполягав на поєдинку, в якому міг би довести свою невинність, що король припинив розгляд з побоювання втратити такого вірного слугу, як Одрі.

В Іншим разом Одрі зібрав двадцять лицарів, що мали зуб на Трістана, сховав їх у сусідньому зі спальнею спокої, але Тристан був попереджений Бранжьеной і без збруї, з одним мечем кинувся на ворогів. Ті з ганьбою втікали, але Одрі частково домігся свого: Ізольду Марк заточив у високу вежу, в яку не міг проникнути жоден чоловік. Розлука з коханою заподіювала Тристана такі страждання, що він захворів і мало не помер, але віддана Бранжьена, давши йому жіноче плаття, все-таки провела юнака до Ізольду. Три дні Трістан з Ізольдою насолоджувалися любов'ю, поки нарешті Одрі НЕ дізнався про все і не надіслав до вежу п'ятдесят лицарів, які схопили Трістана сплячим.

Розгніваний Марк наказав відправити Трістана на багаття, а Ізольду віддати прокажений. Однак Трістан по дорозі до місця страти зумів вирватися з рук варти, Ізольду ж відбив у прокажених Гувернал. Возз'єднавшись, закохані знайшли притулок в Замку Премудрої Діви, що в лісі Моруа. Але недовго тривала їх безтурботне життя: король Марк дізнався, де вони ховаються, і під час відсутності Трістана нагрянув у замок і силою забрав Ізольду, а Трістан не зміг допомогти їй, тому що в цей день був підступно поранений отруєною стрілою. Бранжьена сказала Тристана, що від такої рани його зможе зцілити тільки дочка короля Хоель, білорука Ізольда. Трістан відправився в Бретань, і там королівська дочка, дуже сподобалася юнакові, дійсно вилікувала його. Не встиг Трістан оговтатися від рани, як замок Хоель осадив з великим військом якийсь граф Агріппа. Очоливши вилазку, Тристан розгромив ворогів Хоель, і король вирішив в нагороду видати за нього свою дочку.

Зіграли весілля. Коли молоді вони посідали на ложі, Тристан раптом згадав іншу, Біляву Ізольду, і тому не пішов далі обіймів і поцілунків. Не відаючи, що існують інші насолоди, молода була цілком щаслива. Королева ж Ізольда, дізнавшись про одруження Трістана, ледве не померла від горя. Він також не зміг довго переносити розлуку з коханою. У вигляді божевільного Трістан прибув до Корнуельс і, потішив промовами Марка, був залишений в замку. Тут він знайшов спосіб відкритися Ізольду, і цілих два місяці закохані бачилися кожного разу, коли королю траплялося відлучитися з замку. Коли прийшла пора прощатися, Ізольда гірко плакала, передчуваючи, що більше їй не судилося побачитися з Трістаном. Одного разу Трістан знову був поранений, і лікарі знову не могли допомогти йому. Відчуваючи себе все гірше й гірше, він послав за Ізольдою, звелівши моряки пливти під білими вітрилами у випадку, якщо Ізольда буде з ним на кораблі, і під чорними - якщо немає.

Хитрістю корабельник зміг відвезти Ізольду від Марка і вже вводив свій корабель під білими вітрилами в гавань, коли інша Ізольда, дізнавшись про значення кольору вітрил, поспішила до Трістана та сказала, що вітрила - чорні. Цього Трістан не виніс, і душа відійшла з його розірвався серця.

Зійшовши на берег і, знайшовши коханого померлим, Ізольда обняла бездиханне тіло і теж померла. З волі Трістана тіло його разом з тілом Ізольди відвезли до Корнуельс. До свого меча він перед смертю прив'язав послання королю Марку, в якому говорилося про ненароком випитої любовний напій. Прочитавши послання, король пошкодував, що не дізнався про все раніше, бо тоді він не переслідував би закоханих, неспроможних протистояти пристрасті.

За повелінням короля Марка Трістана та Ізольду поховали в одній каплиці. Незабаром з могили Трістана піднявся прекрасний терновий кущ і, перекинувшись через каплицю, вріс в могилу Ізольди. Тричі наказував король зрізати цей кущ, але кожного разу він був на наступний день, так само прекрасний, як і раніше.

Список літератури

Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна література давніх епох, середньовіччя та Відродження: енциклопедичне видання./Ред. и сост. В. І. Новиков - М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997