Івейн, йди Лицар з левом

(Yvain ou Chevalier au lion) - Лицарський роман в віршах ( між 1176-1181)

Кретьєн де Труа (Chretien de Troyes) ок . 1135 - ок . 1183

Французька література

Е. Д. Мурашкінцева

На Трійцю у палатах благородного і доброго короля Артура бенкетує блискуча знати. Лицарі ведуть приємну бесіду з дамами. Як всім відомо, в ті благословенні часи палка ніжність і чемність цінувалися над усе - нині звичаї стали куди грубіше, про чистоту ніхто не думає, справжнє почуття подолано брехливістю, закоханих засліпив порок.

Одна цікава історія змінює іншу, і ось слово бере чесний Калогренан: він бажає розповісти друзям те, що досі приховував. Сім років тому лицареві довелось потрапити в дрімучий Броселіадрскій ліс. Проблукавши цілий день, він побачив невеликий затишний замок, де його зустріли дуже привітно. Наступного дня він наткнувся в частіше на кошлате кількостях пастуха, і той сказав, що в лісі є джерело, біля якого стоїть невелика каплиця і підноситься дивна сосна. Між гілок на ланцюжку підвішений кухлик, і, якщо полити з нього на самоцвітних камінь, підніметься жахлива буря - хто повернеться звідти живим, може вважати себе непереможним. Калогренан негайно помчав до джерела, знайшов сосну з Ковшик і викликав бурю, про що тепер дуже жалкує. Тільки-но небо прояснилося, почувся такий страшний гуркіт, ніби мчали десять лицарів разом. Але з'явився тільки один - велетенського вигляду і лютого вдачі. Калогренан зазнав нищівної поразки і насилу доволікся до гостинного замку - Люб'язні господарі зробили вигляд, ніби не помічають його ганьби.

Розповідь Калогренана призводить всіх в подив. Мессер Івейн клянеться помститися за безчестя кузена, але Злоязична сенешаль Кей зауважує, що легко хвалитися після доброго обіду і рясних узливань. Королева обриває насмішника, а король оголошує про своє рішення піти з чудовим джерела і запрошує всіх баронів супроводжувати його. Зачепити за живе, Івейн поспішає випередити інших лицарів: того ж вечора він таємно залишає палац і скаче на пошуки Броселіандрского лісу. Після довгих мандрівок Івейн знаходить гостинний замок, потім звіроподібного пастуха і, нарешті, джерело. Далі все відбувається в повній відповідності зі словами Калогренана: піднімається страшна буря, потім з'являється розгніваний велетень і з лайкою кидається на чужинця. У відчайдушній сутичці Івейн перемагає свого супротивника: вмираючий лицар повертає коня, а Івейн спрямовується слідом. Він вривається в незнайому фортеця, і тут на нього обрушується потайная двері-сокира. Залізо ковзає уздовж спини Івейна, перерубати навпіл коня: сам він залишається неушкодженим, але потрапляє в пастку. Його рятує красива дівчина, яку Івейн колись привіт при дворі Артура. Бажаючи віддати добром за добро, вона одягає йому на палець чарівне колечко, щоб його не знайшли васали смертельно пораненого господаря замку.

Дівиця призводить лицаря в світлицю, наказує сісти на ліжко і не ворушитися. Скрізь нишпорять зброєносці і пажі: розрубаною коня вони знайшли миттєво, але вершник ніби випарувався. Застиглий на ліжку Івейн із захопленням дивиться на що увійшла до світлицю даму дивної краси. Вносять труну, і пані починає ридати, волаючи до покійного чоловіка. На лобі в мерця проступає кров - явний знак, що вбивця ховається зовсім близько. Васали метушаться по кімнаті, а пані проклинає невидимого ворога, називаючи його підлим боягузом, жалюгідним рабом і диявольським кодлом. Коли похоронний обряд завершується, труну несуть у двір. Вбігає перелякана дівчина, що дуже турбувалася за Івейна. Лицар невідривно дивиться у вікно. Івейн став жертвою любові - він палає пристрастю до своєї ненавістніце. Завжди смертельно ранить краса, і від цієї напасті приємним немає щита - вона разить гостріше від усякого клинка.

Спочатку закоханий лицар картає себе за безумство, але потім вирішує завоювати чарівну даму, проколов йому серце. Розумна дівчина, зрозумівши про палких почуттях Івейна, заводить про нього розмову зі своєї пані: нема чого журитися про мертвому - бути може, Господь пошле їй кращого чоловіка, який зуміє захистити джерело. Дама гнівно обриває повірниці, але цікавість виявляється сильнішим, і вона запитує, до якого роду належить воїн, що здолав її чоловіка. Дівиця, скрасити Івейну ув'язнення, влаштовує все найкращим чином: прекрасна Лодіна погоджується вийти заміж за знатного лицаря, сина короля Уріена. Васали одностайно схвалюють її вибір: надійний захисник їй необхідний -- слава Івейна гримить на всю землю, а силу свою він довів, перемігши потужного Ескладоса. Лицар знаходиться на вершині блаженства - відтепер він законний і коханий чоловік золотокосого красуні.

ранок приходить звістка, що наближається до джерела король з усією своєю свитою. Злоязична Кей засоромлює відсутнього Івейна і заявляє, що сам буде битися з лицарем, що принизив Калогренана. У короткому бою Івейн, на радість двору, насмішника вибиває із сідла, а потім запрошує короля до свого замку, до прекрасній дружині. Щаслива і горда Лодіна радо зустрічає монарха. Помітивши розумну дівчину, що врятувала Івейна, Гавейн виявляє бажання стати лицарем темноволосої люнетта.

Сім днів триває бенкет, але всякому святкуванню приходить кінець, і от король вже збирається в зворотний шлях. Гавейн приймається схиляти одного до ратної життя: потрібно загартуватися в турнірах, щоб бути гідним красуні дружини. Івейн звертається за дозволом до дружини: Лодіна згнітивши серце відпускає чоловіка, але наказує повернутися рівно через рік. Івейн з тугою залишає свою прекрасну даму.

Рік проходить непомітно; Гавейн всіляко розважає одного, затіваючи битви і турніри. Настає серпня: король Артур скликає лицарів на гостину, а Івейн раптом згадує про свою обітницю. Розпачу його немає межі, і тут до двору є посланник Лодіни: голосно звинувативши лицаря в зраді, вона зриває з його пальця кільце і передає наказ пані не показуватися їй більше на очі. Івейн божеволіє від горя: роздер на собі одяг, спрямовується в ліс, де поступово дичавіє. Одного разу сплячого божевільного знаходить знатна дама. Пані де Нуріссон вирішує допомогти нещасному: натирає з голови до ніг бальзамом феї Моргани і кладе поруч багату одяг. Прокинувшись, зцілення Івейн поспішно прикриває наготу. Раптом до нього долинає відчайдушний протяжний рик лева, яким вчепився в хвіст лютий змій. Івейн розрубує гадину на частини, а лев з подихом полегшення схиляє перед лицарем коліна, визнаючи його своїм паном. Могутній звір стає вірним супутником і зброєносцем Івейна.

Після двотижневих мандрів лицар знову опиняється біля чудового джерела і позбавляється відчуттів від горя; лев ж, вважаючи його мертвим, намагається покінчити з собою. Прокинувшись, Івейн бачить в каплиці люнетта - обмовлений і присуджену до смерті на багатті. Захистити її нікому, бо мессер Івейн зник, а мессер Гавейн вирушив на пошуки королеви, викраденої підлими ворогами. Лицар з левом обіцяє заступитися за дівчину - його чекає бій з трьома супротивниками разом. На очах що зібралася в очікуванні страти натовпу Івейн перемагає лиходіїв. Царствена Лодіна запрошує побитого героя в замок, але лицар говорить, що має блукати, поки не спокутує провину перед прекрасною дамою - не дізнавшись чоловіка, Лодіна нарікає на жорстокість його коханої. Івейн знаходить притулок у замку пана де Шапороза - батька двох чарівних дочок.

Незабаром по всій країні розноситься звістку про подвиги таємничого Лицаря з левом: він здолав злого велетня, врятував від загибелі родичів Гавейна і захистив володіння пані де Нуріссон. Тим часом пан де Шапороз вмирає, і старша сестра молодшої відмовляє у праві на спадок. Підступна дівчина поспішає заручитися підтримкою, і їй вдається схилити на свій бік Гавейна, який вже повернувся до двору. Король Артур, незадоволений такою жадібністю, нічого не може вдіяти -- у непереможного Гавейна немає суперників. Молодша сестричка сподівається тепер лише на Лицаря з левом і посилає на його пошуки свою подругу. Дівчина знаходить захисника слабких і пригноблених: дізнавшись про підступи жадібної спадкоємиці, Івейн охоче погоджується допомогти. На шляху до королівського палацу Лицар з левом робить ще один подвиг: звільняє триста дев, полонених двома демонами-сатанаіламі в замку Нещасть.

Молодша сестричка тим часом вже зовсім знемагає від горя і відчаю. Настає день суду: старша сестра вимагає вирішити справу на свою користь, оскільки в неї є захисник, а за молодшу заступитися ніхто не побажав. Раптово з'являється незнайомий лицар і, до великої радості короля Артура, викликає Гавейна на бій. Починається сутичка - жахливе битва, в якому зійшлися, не відаючи того, кращі друзі. Вони б'ються на смерть: Івейн хоче убити Гавейна, Гавейн прагне вбити Івейна, Однак сили супротивників рівні - перемогти вони не можуть, але й поступатися не бажають. Даремно король з королевою намагаються звернутися до совісті старшої сестри -- уперта і жадібна дівчина нічого не бажає слухати. Але з настанням ночі поєдинок все-таки переривається. Супротивники вступають в розмову і нарешті впізнають один одного. Обидва жахаються: Івейн твердить, що переможений Гавейном, Гавейн благає визнати переможцем Івейна. Король виголошує вирок: сестри повинні помиритися і справедливо розділити спадок. Раптом з лісу з гучним риком вибігає величезний звір, і всім стає ясно, кого чутка охрестила Лицарем з левом.

Двір з радістю вітає Івейна, але того, як і раніше з'їдає туга - жити без прекрасною Лодіни він не може, а на прощення вже не сподівається. Івейн вирішує повернутися до джерела і знову викликати бурю. Почувши гуркіт грому, Лодіна тремтить від страху. Васали її нарікають - у замку не стало жітья. Розумна Люнетта нагадує пані про Лицаря з левом, і пані клянеться прийняти його в як захисника. Дівчина миттю відправляється до джерела і знаходить там Івейна. Лицар падає на коліна перед дружиною. Дізнавшись винного чоловіка, Лодіна приходить в страшний гнів: краще вже терпіти щоденні бурі, ніж любити того, хто зухвало знехтував нею. Сповнений захоплення, Івейн каже, що готовий померти в розлуці, якщо серце коханої так непохитно. Лодіна заперечує на це, що клятва вже принесена: доведеться пробачити Івейна, щоб не занапастити душу. Щасливий лицар укладає дружину в обійми. Мандри його закінчилися - любов восторжествувала.

Список літератури

Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна література давніх епох, середньовіччя та Відродження: енциклопедичне видання./Ред. и сост. В. І. Новиков - М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997