Гамлет, принц Датський (Hamlet)

Трагедія (1603)

Вільям Шекспір (Williame Shakespeare) 1564-1616

Англійська література

Е. С. Шипова

Площа перед замком в Ельсінорі, На сторожі Марцелл і Бернард, датські офіцери. До них пізніше приєднується Гораціо, вчений друг Гамлета, принца Датського. Він прийшов упевнитися в розповіді про нічний появою примари, схожого з датським королем, недавно померлим. Гораціо схильний вважати це фантазією. Північ. І грізний привид в повному військовому вбранні з'являється. Гораціо приголомшений, він намагається з ним заговорити. Гораціо, розмірковуючи над побаченим, вважає появу привиду знаком «якихось смут для держави ». Він вирішує розповісти про своєму видінні принцу Гамлету, що перервали науку у Віттенберзі у зв'язку з раптовою смертю батька. Скорбота Гамлета збільшує те, що мати невдовзі після смерті батька вийшла заміж за його брата. Вона, «черевиків не знос, в яких йшла за труною», кинулася в обійми людини негідного, «щільний згусток м'яса». Душа Гамлета здригнулася: «Яким докучним, тьмяним і непотрібним,/Мені здається, все, що тільки є на світі! Про гидота! »

Гораціо повідав Гамлету про нічний привид. Гамлет НЕ вагається: «Дух Гамлета в зброю! Справа погано;/Тут щось криється. Швидше б ніч!/Терпи, душа; ізоблачітся зло,/Хоча б від очей у підземний морок пішло ».

Привид батька Гамлета повідав про страшному злочині.

Коли король мирно відпочивав в саду, його брат влив йому в вухо смертельний сік блекоти. «Так я уві сні від братственной руки/Втратив життя, вінець і королеву ». Привид просить Гамлета помститися за нього. «Прощай, прощай. І пам'ятай про мене »- з цими словами привид видаляється.

Світ перевернувся для Гамлета ... Він клянеться помститися за батька. Він просить друзів зберігати в таємниці цю зустріч і не дивуватися дивацтва його поведінки.

Тим часом ближній вельможа короля Полоній відправляє свого сина Лаерта на навчання в Париж. Той дає свої братські повчання сестрі Офелії, і ми дізнаємося про почуття Гамлета, від якого Лаерт застерігає Офелію: «Він в підданстві у свого народження;/Він сам собі не ріже свій шматок,/Як інші; від вибору його/Залежать життя і здоров'я всієї держави ».

Його слова підтверджує і батько - Полоній. Він забороняє їй проводити час з Гамлетом. Офелія розповідає батькові, що до неї приходив принц Гамлет і був він наче не в собі. Взявши її за руку, «він видав зітхання настільки скорботний і глибокий,/Як якби вся груди його розбилася і гасла життя ». Полоній вирішує, що дивну поведінку Гамлета в останні дні пояснюється тим, що він «божевільний, від любові». Він збирається розповісти про це королеві.

Король, совість якого обтяжена вбивством, стурбований поведінкою Гамлета. Що криється за ним - божевілля? Або що інше? Він закликає Розенкранца і Гільдестерна, в минулому друзів Гамлета, і просить їх вивідати у принца його таємницю. За це він обіцяє «монаршу милість». Приходить Полоній і висловлює припущення, що божевілля Гамлета викликано любов'ю. У підтвердження своїх слів він показує лист Гамлета, взяте ним у Офелії. Полоній обіцяє послати дочку на галерею, де часто гуляє Гамлет, щоб упевнитися в його почуттях.

Розенкранц і Гільдестерн безуспішно намагаються вивідати таємницю принца Гамлета. Гамлет розуміє, що вони підіслані королем.

Гамлет дізнається, що приїхали актори, столичні трагіки, які йому так подобалися колись, і йому приходить в голову думка: використовувати акторів для того, щоб переконатися у винності короля. Він домовляється з акторами, що вони будуть грати п'єсу про загибель Пріама, а він туди вставить два-три вірша свого твору. Актори згодні. Гамлет просить першого актора прочитати монолог про вбивстві Пріама. Актор читає блискуче. Гамлет схвильований. Доручаючи акторів турботам Полонія, він на самоті розмірковує. Він повинен знати точно про злочин: «Видовище - петля, щоб заарканити совість короля».

Король розпитує Розенкранца і Гільдестерна про успіхи їх місії. Вони зізнаються, що не зуміли нічого вивідати: «Розпитувати себе він не дає/І з хитрістю безумства вислизає ...»

Вони ж доповідають королю, що приїхали бродячі актори, і Гамлет запрошує на представлення короля і королеву.

Гамлет прогулюється на самоті і вимовляє, роздумуючи, свій знаменитий монолог: «Бути чи не бути - такий питання ...» Чому ми так тримаємося за життя? У якій «знущанням століття, гніт сильного, насмішка гордія ». І сам відповідає на своє питання: «Страх чогось після смерті - / Невідомий край, звідки немає вороття/Земним заволокою »- бентежить волю.

Полоній підсилає Офелію до Гамлету. Гамлет швидко розуміє, що їх розмова підслуховують і що Офелія прийшла за намовою короля і батька. І він розігрує роль божевільного, дає їй пораду йти в монастир. Прямодушним Офелія убита промовами Гамлета: «О, що за гордий розум вражений! А вельможі, / Бійця, вченого - погляд, меч, мова;/Колір і надія радісною держави,/Чекан витонченості, зерцало смаку,/Приклад примірних - Упав, упав до кінця! »Король же засвідчується, що не любов причина розлади принца. Гамлет просить Гораціо спостерігати за королем під час вистави. Починається подання. Гамлет по ходу п'єси її коментує. Сцену отруєння він супроводжує словами: «Він отруює його в саду ради його держави./Його звуть Гонзаго Зараз ви побачите, як вбивця здобуває любов Гонзаговой дружини ».

Під час цієї сцени король не витримав. Він встав. Розпочався переполох. Полоній зажадав припинити гру. Всі виходять. Залишаються Гамлет і Гораціо. Вони переконані у злочині короля - він видав себе з головою.

Повертаються Розенкранц і Гільдестерн. Вони пояснюють, як засмучений король і королева як дивується з приводу поведінки Гамлета. Гамлет бере флейту і пропонує Гільдестерну зіграти на ній. Гільдестерн відмовляється: «Я не володію цим мистецтвом». Гамлет говорить з гнівом: «От бачите, що за негідну річ ви з мене робите? На мені ви готові грати, вам здається, що мої лади ви знаєте ... »

Полоній кличе Гамлета до матері - королеві.

Короля мучить страх, мучить нечиста совість. «О, мерзок гріх мій, до неба він смердить! »Але він вже вчинив злочин,« груди його чорніше смерті ». Він стає на коліна, намагаючись молитися.

У цей час проходить Гамлет - він йде до покоїв матері. Але він не хоче вбивати презренного короля під час молитви. «Назад, мій меч, дізнайся страшней обхват ».

Полоній ховається за килимом в покоях королеви, щоб підслухати розмову Гамлета з матір'ю.

Гамлет повний обурення. Біль, мучить його серце, робить зухвалим його мова. Королева лякається і скрикує. Полоній виявляє себе за килимом, Гамлет з криком «Криса, щур», пронизує його шпагою, думаючи, що це король. Королева благає Гамлета про помилування: «Ти мені очі направив прямо в душу,/Ів ній я бачу стільки чорних плям,/Що їх нічим не вивести ... »

З'являється привид ... Він вимагає пощадити королеву.

Королева не бачить і не чує примари, їй здається, що Гамлет розмовляє з порожнечею. Він схожий на божевільного.

Королева розповідає королю про те, що в припадку божевілля Гамлет вбив Полонія. «Він бідкається про те, що зробив». Король вирішує негайно відправити Гамлета в Англію в супроводі Розенкранца і Гільдестерна, яким буде вручено таємний лист Британці про умертвіння Гамлета. Полонія він вирішує таємно поховати, щоб уникнути чуток.

Гамлет і його друзі-зрадники поспішають на корабель. Вони зустрічають озброєних солдатів. Гамлет розпитує їх, чиє військо і куди йде. Виявляється, це військо Норвежці, яке йде воювати з Польщею за клаптик землі, який «за п'ять дукатів» шкода взяти в оренду. Гамлет дивується тому, що люди не можуть «залагодити суперечку про це дрібниці».

Цей випадок для нього - привід до глибоких роздумів про те, що його мучить, а мучить його власна нерішучість. Принц Фортінбрас «Заради примхи і безглуздої слави» посилає на смерть двадцять тисяч, «як у постіль », так як зачеплена його честь. «Так як же я, - вигукує Гамлет, - я, чий батько убитий,/чия мати в ганьбі »і живу, твердячи« так треба зробити ». «Про думка моя, відтепер ти повинна кривавої бути, иль прах тобі ціна ».

Дізнавшись про загибель батька, потайки, з Парижа повертається Лаерт. Його чекає й інша біда: Офелія під тягарем горя - смерті батька від руки Гамлета - зійшла з розуму. Лаерт жадає помсти. Озброєний, він вривається до покоїв короля. Король називає Гамлета винуватцем усіх нещасть Ааерта. У цей час гонець приносить королеві листа, в якому Гамлет повідомляє про своє повернення. Король в подиві, він розуміє, що щось сталося. Але тут же у нього дозріває новий огидний план, в який він залучає запального, недалекого Ааерта.

Він пропонує влаштувати поєдинок між Лаерт і Гамлетом. А щоб вбивство відбулося напевно, кінець шпаги Лаерта змастити смертельним отрутою. Лаерт згоден.

Королева зі скорботою повідомляє про загибель Офелії. Вона «Намагалася по гілкам розвісити свої вінки, підступний сук зламався, вона впала в ридаючих потік ».

... Двоє могильників риють могилу. І прокидати жартами.

З'являються Гамлет і Гораціо. Про марність всього живого міркує Гамлет. «Олександр (Македонскій. - Е. Ш.) помер, Олександра поховали, Олександр перетворюється на порох, прах є земля, з землі роблять глину; і чому цієї глиною, до якої він звернувся, не можуть заткнути пивну бочку? »

Наближається похоронна процесія. Король, королева, Лаерт, двір. Ховають Офелію. Лаерт стрибає в могилу і просить закопати його разом з сестрою, фальшивої ноти не виносить Гамлет. Вони схоплюються з Лаерт. «Її любив я; сорок тисяч братів/всією безліччю свою любов зі мною не зрівнялися б »- у цих знаменитих словах Гамлета справжнє, глибоке почуття.

Король їх розбороняти. Його не влаштовує непередбачуваний поєдинок. Він нагадує Лаерт: «Будь терплячий і пам'ятай про вчорашнє;/Ми рушимо справу до швидкого кінця ».

Гораціо і Гамлет одні. Гамлет розповідає Гораціо, що йому вдалося прочитати листа короля. У ньому містилося прохання негайно стратити Гамлета. Провидіння зберігало принца, і, скориставшись печаткою батька, він підмінив лист, в якому написав: «подавачів негайно вбити». І з цим посланням Розенкранц і Гільдестерн пливуть назустріч своїй загибелі. На корабель напали розбійники, Гамлет потрапив у полон і був доставлений до Данії. Тепер він готовий до помсти.

З'являється Озрік - наближений короля - і повідомляє про те, що король побився об заклад, що Гамлет переможе Лаерта в поєдинку. Гамлет погоджується на двобій, але на серці у нього тягар, воно передчуває пастку.

Перед поєдинком він просить вибачення у Лаерта: «Мій вчинок, ганьбила вашу честь, природу, почуття,/- Я це заявляю, - був божевільним ».

Король приготував для вірності ще одну пастку - він поставив кубок з отруєним вином, щоб дати його Гамлету, коли той захоче пити. Лаерт ранить Гамлета, вони міняються рапіра, Гамлет ранить Лаерта. Королева випиває отруєне вино за перемогу Гамлета. Король не зумів її зупинити. Королева вмирає, але встигає сказати: «О, Гамлет мій, - питво! Я отруїлася ». Лаерт визнається Гамлету в зраді: «Король, король винен ...»

Гамлет отруєним клинком вражає короля, І сам вмирає. Гораціо хоче допити отруєне вино, щоб піти за принцом. Але вмираючий Гамлет просить: «Дихай в суворому світі, щоб мою/повідати повість». Гораціо повідомляє Фортінбраса та англійською послам про трагедії, що сталася.

Фортінбрас дає розпорядження: «Нехай Гамлета піднімуть на поміст, як воїна ... »

Список літератури

Усі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Зарубіжна література давніх епох, середньовіччя і Відродження: енциклопедичне видання./Ред. и сост. В. І. Новиков - М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997. - 848 с.