Пісня о Роланда (Chanson de Roland)

Героїчна епопея (найбільш рання ред. бл. 1170)

Французька література

А. Н. Котрелева

Державний імператор франків великий Карл (той самий Карл, від імені якого відбувається саме слово «король») сім довгих років бореться з маврами в прекрасній Іспанії. Він відвоював у безбожних вже багато іспанських замки. Його вірне військо розбило всі башти і підкорило всі гради. Лише повелитель Сарагоси, цар Марсилій, безбожний слуга Мухамеда, не бажає визнати панування Карла. Але скоро гордий владика Марсилій впаде й Сарагоса схилить голову перед славним імператором.

Цар Марсилій скликає своїх вірних сарацинів і просить у них поради, як уникнути розправи Карла, володаря прекрасної Франції. Наймудріші з маврів зберігають мовчання, і лише один з них, вальфондскій каштелян, не став мовчати. Бланкандрін (так звався мавр) радить обманом добитися миру з Карлом. Марсилій повинен надіслати гінців з великими дарами і з клятвою в дружбі, він обіцяє Карлу від імені свого государя вірність. Посол доставить імператору сімсот верблюдів, чотири сотні мулів, навантажених арабським золотом і сріблом, та так, щоб Карл зміг нагородити багатими дарами своїх васалів і заплатити найманцям. Коли ж Карл з великими дарами відправиться у зворотний шлях, нехай Марсилій поклянеться піти через малий час за Карлом і в день святого Михайла прийняти християнство в Ахені, престольному граді Карла. Заручниками будуть до Карла послані діти знатніших сарацинів, хоча і ясно, що судилося їм загибель, коли розкриється віроломство Марсилій. Французи підуть додому, і тільки в Аахенський соборі Потужний Карл у великий день святого Михайла зрозуміє, що він маврами обдурять, але буде пізно мстити. Нехай краще заручники загинуть, але трон не позбудеться цар Марсилій.

Марсилій згоден з радою Бланкандріна і споряджає в дорогу послів до Карла, обіцяючи їм за вірну службу в нагороду багаті маєтки. Посли беруть в руки гілку оливи на знак дружби до короля і вирушають в дорогу.

Тим часом могутній Карл святкує в плодоносном саду перемогу над Кордовою. Навколо нього сидять васали, грають в кості і в шахи.

Прийшовши до табору франків, маври бачать Карла на золотому троні, особа короля гордо і чудово, борода його біліше снігу, а кучері хвилями спадають на плечі. Посли вітають імператора. Вони викладають все те, що Марсилій, цар маврів, звелів їм передати. Уважно вислуховує Карл гінців і, Поник чолом, занурюється у роздуми.

Яскраво виблискує сонце над станом франків, коли скликає Карл своїх наближених. Карл хоче знати, що думають барони, чи можна повірити словами Марсилій, який обіцяє у усьому коритися франкам. Барони, стомлені від довгих походів і важких битв, бажають швидкого повернення в рідні краї, де їх чекають прекрасні дружини. Але ні один не може порадити цього Карлу, тому що кожний з них знає про підступність Марсилій. І всі мовчать. Лише один, племінник короля, молодий граф Роланд, виступивши з лав наближених, починає вмовляти Карла не вірити словами брехливого царя маврів. Роланд нагадує королю про недавню зраді Марсилій, коли він також обіцяв вірно служити франків, а сам порушив своє обіцянку і зрадив Карла, убивши його послів, славних графів база та Базиліо. Роланд благає свого повелителя якомога швидше йти до стін непокірної Сарагоси і помститися за смерть Марсилій славних воїнів. Карл никнуть чолом, настає зловісна тиша. Не всі барони задоволені пропозицією молодого Роланда. Граф Гвенелон виступає вперед і звертається з промовою до присутніх. Він переконує всіх, що військо Карла і без того вже втомилося, а завойоване так багато, що можна з гордістю прагнути в зворотний шлях до кордонів прекрасної Франції. Немає приводу не вірити маврам, у них немає іншого виходу, ніж підкоритися Карлу. Інший барон, Немон Баварський, один з кращих васалів короля, радить Карлу прислухатися до промов Гвенелона і прислухатися до благань Марсилій. Граф стверджує, що християнський обов'язок велить пробачити невірних і навернути їх до Бога і немає сумніву, що маври приїдуть в день святого Михаїла в Аахен. Карл звертається до баронам з питанням, кого послати в Сарагосу з відповіддю. Граф Роланд готовий вирушити до маврам, хоч його рада і відкинутий паном. Карл відмовляється відпустити від себе улюбленого племінника, якому він зобов'язаний багатьма перемогами. Тоді Немон Баварський охоче пропонує відвезти послання, але і його Карл не бажає відпускати. Багато барони, щоб довести свою вірність, хочуть вирушити в шлях, одна лише граф Гвенелон мовчить. Тоді Роланд вигукує Карлу рада: «Нехай їде Гвенелон». Граф Гвенелон злякано встає і дивиться на тих, що зібралися, але все згідно кивають головами. Божевільний граф з загрозою звинувачує Роланда в давньої ненависті до нього, оскільки він Роланду вітчим. Роланд, говорить Гвенелон, давно знищить його, і ось тепер, скориставшись зручним випадком, посилає на вірну загибель. Гвенелон благає Карла не забути його дружину і дітей, коли маври неодмінно з ним розправляться. Гвенелон скаржиться, що більше не побачить землі, Франції. Карл оскаженілий нерішучістю графа і наказує йому негайно вирушати в дорогу. Імператор простягає Гвенелону свою рукавичку як знак посольських повноважень, але той випускає з рук її на землю. Французи розуміють, що тільки собі на горі вирішили відправити підступного Гвенелона з посольством до ворогам, ця помилка принесе їм велике горе, але змінити долю вже ніхто не може.

Граф Гвенелон йде в свій намет і вибирає бойові обладунки, збираючись в дорогу. Недалеко від стану франків Гвенелон наганяє повертаються посольство невірних, яких хитрий Бланкандрін затримував у Карла як можна довше, щоб по дорозі зійтися з посланцем імператора. Тим Гвенелоном і Бланкандріном зав'язується довгий розмова, з якого мавр дізнається про ворожнечу між Гвенелоном і улюбленцем Карла Роландом. Бланкандрін здивовано випитує у графа, за що ж все франки так люблять Роланда. Тоді Гвенелон відкриває йому таємницю великих перемог Карла в Іспанії: справа в тому, що веде війська Карла в усі битви доблесний Роланд. Багато неправди Гвенелон зводить на Роланда, і коли шлях посольства доходить до середини, віроломний Гвенелон і хитрий Бланкандрін дають один одному клятву погубити могутнього Роланда.

Минає день, і Гвенелон вже біля стін Сарагоси, його ведуть до царя маврів Марсилій. Вклонившись цареві, Гвенелон передає йому послання Карла. Карл згоден з миром піти у свої межі, але в день святого Михайла він чекає Марсилій в престольному Ахені, і якщо сарацинів ослухатися посміє, його в ланцюгах доставлять в Аахен і видадуть там ганебної смерті. Марсилій, не очікував такого різкого відповіді, вистачає спис, бажаючи убити графа, але Гвенелон ухиляється від удару і відходить убік. Тоді Бланкандрін звертається до Марсилій з проханням дослухати посла франків. Гвенелон знову наближається до повелителя невірних і продовжує мова. Він каже, що гнів царя даремний, Карл лише хоче, щоб Марсилій прийняв закон Христа, тоді він віддасть йому пів-Іспанії. Але іншу половину Карл віддасть, продовжує зрадник, своєму племіннику, чванливими графу Роланду. Роланд буде поганим сусідом маврам, він буде захоплювати сусідські землі і всіляко гнобити Марсилій. Всі біди Іспанії від одного Роланда, і якщо Марсилій хоче спокою в своїй країні, то він повинен не просто послухати Карла, але також хитрістю або обманом погубити його племінника, Роланда. Марсилій рад такого плану, але він не знає, як впоратися з Роландом, і просить Гвенелона придумати засіб. Якщо їм вдасться погубити Роланда, Марсилій обіцяє графу за вірну службу багаті дари і замки прекрасної Іспанії.

У Гвенелона план вже давно готовий, він точно знає, що Карл захоче залишити кого-небудь у Іспанії, щоб забезпечити спокій на завойованій землі. Карл безсумнівно попросить саме Роланда залишитися на варті, з ним буде зовсім невеликий загін, і в ущелині (король вже буде далеко) Марсилій розіб'є Роланда, позбавивши Карла кращого васала. Цей план доводиться до душі Марсилій, він кличе Гвенелона у свої покої і наказує принести туди дорогі подарунки, кращі хутра і прикраси, які новий царський друг відвезе своїй дружині в далеку Францію. Незабаром Гвенелона проводжають в зворотний шлях, точно домовившись про виконання задуманого. Кожен знатний мавр клянеться в дружбі зраднику-франка і відправляє з ним до Карлу в заручники своїх дітей.

Граф Гвенелон на зорі під'їжджає до стану франків і відразу проходить до Карла. Він приніс повелителеві безліч дарів і привів заручників, але головне - Марсилій передав ключі від Сарагоси. Ликуют франки, Карл наказав зібратися всім, щоб повідомити: «Кінець війні жорстокою. Ми вирушаємо додому ». Але Карл не хоче залишити Іспанію без охорони. Інакше він до Франції і доїхати не встигне, як бусурмани знову піднімуть голови, тоді настане кінець усьому, чого домоглися франки за сім довгих років війни. Граф Гвенелон підказує імператору залишити Роланда на варті в ущелину з загоном хоробрих воїнів, вони постануть за честь франків, якщо хто-небудь посміє піти проти волі Карла. Роланд, почувши, що Гвенелон радить Карлу вибрати саме його, поспішає до повелителя і звертається до нього з промовою. Він дякує імператора за доручення і каже, що радий такому призначенню і не боїться на відміну від Гвенелона загинути за Францію і Карла, навіть якщо пан захоче поставити його одного на варті в ущелину. Карл никнуть чолом І, закривши обличчя руками, раптом починає ридати. Він не хоче розлучатися з Роландом, гірке передчуття гризе імператора. Але Роланд вже збирає друзів, які залишаться з ним, коли Карл виведе війська. З ним будуть доблесний Готьє, Одон, Джерин, архієпископ Турпін і славний витязь Олівьер.

Карл зі сльозами залишає Іспанію і на прощання віддає Роланду свій лук. Він знає, що їм вже не судилося зустрітися. Зрадник Гвенелон винен у бідах, які спіткають франків і їхнього імператора,

Роланд, зібравши своє військо, спускається в ущелину. Він чує грім барабанів і проводжає поглядом що йдуть на батьківщину. Проходить час, Карл вже далеко, Роланд і граф Олівьер піднімаються на високий пагорб і бачать полчища сарацинів. Олівьер дорікає Гвенелона в зрадництві і благає Роланда сурмити в ріг. Карл ще може почути заклик і повернути війська. Але гордий Роланд не бажає допомоги і просить воїнів безстрашно йти в бій і отримати перемогу: «Бережи вас Бог, французи!»

Знову піднімається Олівьер на пагорб і бачить вже зовсім близько маврів, полчища яких все прибувають. Він знову благає Роланда сурмити, щоб Карл почув їх поклик і повернув назад. Роланд знову відмовляється від ганебного божевілля. Проходить час, і третій раз Олівьер при вигляді військ Марсилій падає на коліна перед Роландом і просить не губить даремно людей, адже їм не впоратися з полчищами сарацинів. Роланд не хоче нічого чути, вибудовує військо і з гаслом «Монжа» мчить у бій. У жорстокій битві зійшлися французи і війська хитрого Марсилій.

Проходить час, французи рубають невірних, лише крики і брязкіт зброї лунають над глухим ущелиною. Граф Олівьер мчить по полю з уламком списи, він вражає мавра Мальзарона, за ним Тургіса, Есторгота. Граф Олівьер вже вразив сімсот невірних. Всі жаркіше бій ... Жорстокі удари разят і франків і сарацинів, але немає у франків свіжої сили, а натиск ворогів не слабшає.

Марсилій мчить з Сарагоси з величезною раттю, він жадає зустрічі з племінником Карла, графом Роландом. Роланд бачить що наближається Марсилій і тільки тепер остаточно розуміє мерзенне зраду свого вітчима.

жахливий бій, Роланд бачить, як гинуть молоді франки, і в каяття кидається до Олівьеру, він хоче сурмити в ріг. Але Олівьер тільки те й говорить, що пізно на допомогу Карла звати, тепер імператор не допоможе, стрімко мчить в січу. Роланд сурмить ... Кривавою піною покривається рот Роланда, розкрилися жили на скронях, і далеко розноситься протяжний звук.

Дійшовши до кордони Франції, Карл чує ріг Роланда, він розуміє, що передчуття його були не марними. Імператор розгортає війська і мчить на допомогу племінникові. Все ближче і ближче Карл до місця кривавої битви, але вже не застати йому нікого в живих.

Роланд дивиться на гори і рівнини ... Всюди смерть і кров, скрізь лежать французи, витязь падає на землю в гірких риданнях. Проходить час, Роланд повернувся на поле битви, він б'є з плеча, і розсік Фальдрона, багатьох знатних маврів, жахлива помста Роланда за загибель воїнів і за зраду Гвенелона. На полі битви він стикається з Марсилій, царем всієї Сарагоси, і кисть руки йому відсік, царевича і сина Марсилій мечем булатні звалив з коня і заколов списом. Марсилій в переляку звертається у втечу, але це вже йому не допоможе: війська Карла занадто близько.

Настали сутінки. Один халіф на скакуні підлітає до Олівьеру і вражає його в спину булатні списом. Дивиться Роланд на графа Олівьера і розуміє, що один убитий. Він шукає поглядом архієпископа, але немає вже поруч нікого, військо розбите, день підійшов до кінця, принісши загибель доблесним франкам.

Йде Роланд один по полю битви, він відчуває, що сили покинули його, кров'ю покрито особа, прекрасні очі, стемніє, він нічого не бачить. Герой падає на траву, закриває очі, і останній раз він бачить образ Франції прекрасною. Проходить час, і до нього в темряві підкрався мавр іспанська і безчесно вразив. Вбито могутній лицар, і ніколи ніхто вже не підніме прекрасний Дюрандаль (так звали меч Роланда), ніхто не замінить франкам незрівнянного воїна. Лежить Роланд обличчям до ворогів під покровом їли. Тут на світанку знаходить його військо Карла. Імператор з плачем падає на коліна перед тілом племінника і обіцяє помститися за нього.

Поспішають війська швидше в дорогу, щоб наздогнати маврів і дати останній бій поганим.

Поранений Марсилій рятується від гніву імператора в столиці, в Сарагосі. Він чує переможний клич французів, що ввійшли до міста. Марсилій просить допомоги сусідів, але все з переляку відвернулися від нього, одна лише Балігант готовий допомогти. Скажи, що знайшов його війська з військами Карла, але швидко франки побили їх, залишивши сарацинів лежати на поле битви. Карл повертається на батьківщину, щоб благочестиво поховати тіла героїв та здійснити справедливий суд над зрадниками.

Вся Франція оплакує великих воїнів, немає більше славного Роланда, а без нього немає щастя у франків. Всі вимагають стратити зрадника Гвенелона і всіх його рідних. Але Карл не хоче стратити васала, не давши йому слова на своє виправдання. Настав день великого суду, Карл закликає до себе зрадника. Тоді одна з славних франків, Тьедрі, просить Карла влаштувати поєдинок між ним і родичем Гвенелона, Пінабелем. Якщо Тьедрі переможе, Гвенелона стратять, якщо ні, він буде жити.

Зійшлися на полі бою Тьедрі могутній і непереможний Пінабель, мечі піднявши, помчали в бій. Довго б'ються герої, але ні тому, ні іншому не дається перемога. Доля ж розпорядилася так, що, коли поранений Тьедрі останній раз підняв свій меч над головою Пінабеля, той, вражений, як мертвий впав на землю і більше вже не прийшов до тями. Суд імператора здійснений, Гвенелона воїни прив'язують до скакуна за руки і за ноги і женуть їх до води. Жахливі муки випробував зрадник Гвенелон. Але яка смерть викупить загибель прекрасного Роланда ... Гірко Карл оплакує свого улюбленого васала.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://infolio.asf.ru/