Одіссея. Гомер

Одіссея. Епічна поема (VIII-VII ст. До н. Е..)

Троянська війна була затіяна богами для того, щоб минула героїв і настав нинішній, людський, залізний вік. Хто не загинув під стінами Трої, той повинен загинути на зворотному шляху.

Більшість уцілілих грецьких вождів попливли на батьківщину, як пливли на Трою, - загальним флотом через Егейське море. Коли вони були на півдорозі, морський бог Посейдон грянув бурею, кораблі розметало, люди потонули у хвилях і розбилися об скелі. Врятуватися судилося тільки обраним. Але і тим довелося нелегко. Мабуть, тільки старому мудрому Нестору вдалося спокійно досягти свого царства в місті Пілосі.

здолав бурю верховний цар Агамемнон, але лише для того, щоб загинути ще страшнішою смертю - в рідному Аргосі його вбила власна дружина і її коханець месник; про це потім напише трагедію поет Есхіл. Менелая з повернутої йому Оленою занесло вітрами далеко до Єгипту, і він дуже довго добирався до своєї Спарти. Але найдовше і найважче був шлях хитромудрого царя Одіссея, якого море носило по світу десять років. Про його долю і Гомер склав свою другу поему: "Муза, скажи мені про те досвідченим чоловіка, що буде,/Мандруючи довго з дня, як святий Іліон їм зруйнований,/Багатьох людей, міста відвідав і звичаї бачив,/Багато й горя терпів на морях, про порятунок дбаючи ... "" Іліада "- поема героїчна, дія її відбувається на ня поле і у військовому таборі. "Одіссея" -- поема казкова та побутова, її дія розгортається, з одного боку, в чарівних краях велетнів і чудовиськ, де поневірявся Одиссей, з іншого - в його маленькому царстві на острові Ітака і в її околицях, де чекали Одіссея його дружина Пенелопа і його син Телемах. Як в "Іліаді" для розповіді обраний тільки один епізод, "гнів Ахілла", так і у "Одіссеї" -- тільки самий кінець його мандрів, останні два перегону, з далекого західного краю землі до рідної Ітаки. Про все, що було раніше, Одіссей розповість на бенкеті в середині поеми, і розповість дуже стисло: на всі ці казкові пригоди в поемі доводиться сторінок п'ятдесят з трьохсот. У "Одіссеї" казка відтіняє побут, а не навпаки, хоча читачі, і давні і сучасні, більш охоче перечитували і згадували саме казку.

У Троянської війні Одиссей дуже багато зробив для греків - особливо там, де потрібна була не сила, а розум. Це він здогадався зв'язати женихів Олени клятвою спільно допомагати її обранцеві проти будь-якого кривдника, а без цього військо ніколи не зібралося б у похід.

Це він привернув в похід юного Ахілла, а без цього перемога була б неможлива.

Це він, коли в початок "Іліади" грецьке військо після загальної сходки ледь не кинулося з-під Трої в зворотний шлях, зумів його зупинити. Це він вмовляв Ахілла, коли той посварився з Агамемноном, повернутися в бій. Коли після загибелі Ахілла обладунки вбитого повинен був отримати кращий воїн грецького табору, їх отримав Одіссей, а не Аякс. Коли Трою не вдалося взяти вчинили, це Одиссей придумав побудувати дерев'яного коня, в якому сховалися і проникли в такий спосіб у Трою найхоробріші грецькі вожді, - і він в їх числі. Богиня Афіна, покровителька греків, найбільше з них любила Одіссея і допомагала йому на кожному кроці. Зате бог Посейдон його ненавидів - ми скоро дізнаємося чому, - і це Посейдон своїми бурями десять років не давав йому дістатися до батьківщини. Десять років під Троєю, десять років у мандрах, і тільки на двадцятий рік його випробувань починається дія "Одіссеї".

Починається воно, як і в "Іліаді", "Зевсового волею". Боги тримають рада, і Афіна заступається перед Зевсом за Одіссея. Він у полоні у закоханої у нього німфи Каліпсо, на острові в самій середині широкого моря, і тужить, марно бажаючи "бачити хоч дим, від ррдних берегів далеко висхідний". А в царстві його, на острові Ітака, всі вже вважають його загиблим, і навколишні вельможі вимагають, щоб цариця Пенелопа обрала собі з них нового чоловіка, а острову -- нового царя.

Їх більше сотні, вони живуть у Одіс-Моісеєвим палаці, буйно гуляють і п'ють, розоряти Одіссеево господарство, і розважаються з Одиссей-евимі рабинями. Пенелопа намагалася їх обдурити: вона сказала, що дала обітницю оголосити своє рішення не раніше, ніж соткет саван для старого Лаерта, Одіссеева батька, який ось-ось помре.

Днем вона у всіх на увазі ткала, а вночі таємно розпускала виткане. Але служниці видали її хитрість, і їй важче було чинити опір наполяганням женихів.

З нею син її Телемах, якого Одіссей залишив ще немовлям, але він молодий, і з ним не рахуються.

І от до Телемахові приходить незнайомий мандрівник, називає себе старим другом Одіссея і дає йому пораду: "Снаряди корабель, обійди навколишні землі, збери вести про зниклого Одіссеї; якщо почуєш, що він живий, - скажеш нареченим, щоб чекали ще рік; якщо почуєш, що мертвий, - скажеш, що справиш поминки і схилити мати до заміжжя ". Порадив і зник, бо в образі його з'явилася сама Афіна.

Так Телемах і вступив. Наречені були проти, але Телемахові вдалося втекти і сісти на корабель непоміченим, бо і в цьому йому допомогла Афіна.

Телемах пливе на материк - спершу в Пі-лос до старезному Нестору, потім до Спарти до щойно повернулися Менелая та Олені. Балакучий Нестор розповідає, як пливли герої з-під Трої і тонули в бурі, як загинув потім в Аргосі Агамемнон і як помстився вбивці його син Орест, та про долю Одіссея він нічого не знає. Гостинний Менелай розповідає, як він, Менелай, заблукавши у своїх мандрах, на єгипетському березі підстеріг морського віщого старця, тюленячого пастуха Протея, який умів звертатися і в лева, і в вепра, і в барса, і в змія, і у воду, і в дерево; як боровся він з Протеом, і переміг його, і дізнався у нього зворотний шлях, а заодно і дізнався про те, що Одіссей живий і страждає серед широкого моря на острові німфи Каліпсо. Зраділий цією звісткою, Телемах збирається повернутись на Ітаку, але тут Гомер перериває свою розповідь про нього і звертається до долі Одіссея.

Заступництво Афіни допомогло: Зевс посилає до Каліпсо вісника богів Гермеса: час настав, пора відпустити Одіссея. Німфа журиться: "Для того я врятувала його з моря, для того чи хотіла обдарувати його безсмертний? "- але не послухатися не сміє. Корабля у Одіссея немає - треба сколотити пліт. Чотири дні він працює сокирою і буравом, на п'ятому - пліт спущено. Сімнадцять днів пливе він під вітрилом, правлячи -за зірками, на вісімнадцятому вибухає буря. Це Посейдон, побачивши вислизає від нього героя, взмел безодню чотирма вітрами, колоди розлетілися, як солома.

"Ах, навіщо не загинув я під Троєю! "- закричав Одіссей. Допомогли Одіссею дві богині: добра морська німфа кинула йому чарівне покривало "рятує від затоплення, а вірна йому Афіна уняла три вітру, залишивши четвертий нести його-вплав до ближнього берега. Два дні і дві ночі пливе він, не змикаючи очей, а на третій хвилі викидають його на сушу. Голий, втомлений, безпорадний, він заривається в купу листя і засинає мертвим сном.

Це була земля блаженних феаків, якими правил добрий цар Алкіной у високому палаці: мідні стіни, золоті двері, шиті тканини на лавках, стиглі плоди на гілках, вічне літо над садом. У царя була юна дочка Навсікая; вночі їй з'явилася Афіна і сказала: "Скоро тебе заміж, а одежа твоя не прати; збери служниць, візьми воза, ідіть до моря, періть плаття ". Виїхали, випрали, висушили, почали грати в м'яч; м'яч залетів у море, дівчата голосно скрикнули, крик їх розбудив Одіссея. Він піднімається з кущів, страшний, покритий морський засохлої багнюкою, і благає: "Німфа Чи ти або смертна, допоможи: дай мені прикрити наготу, покажи мені дорогу до людей, і нехай пошлють тобі боги доброго чоловіка ". Він омивається, маститись, одягається, і Навсікая, милуючись ним, думає: "Ах, якби дали мені боги такого чоловіка" - Він іде до міста, входить до царя Алкіной, розповідає йому про свою біду, але себе не називає; зворушений Алкіной обіцяє, що феакійскіе кораблі відвезуть його, куди він не попросить.

Одиссей сидить на Алкіноевом бенкеті, а мудрий співак Демодок розважає бенкетників піснями. "Заспівай про Троянської війні!" - Просить Одиссей; і Демодок співає про Одіссеевом дерев'яному коні і про взяття Трої. У Одіссея сльози на очах. "Навіщо ти плачеш? - Говорить Ая-кіной .- Для того і посилають боги героям смерть, щоб нащадки співали їм славу. Мабуть, у тебе впав під Троею хтось із близьких? "І тоді Одіссей відкривається:" Я - Одіссей, син Лаерта, цар Ітаки, маленькій, кам'янистій, але дорогою серця ... "- і починає розповідь про свої поневіряння. В оповіданні цьому дев'ять пригод.

Перше пригода - у лотофагів. Буря забрала Одіссееви кораблі з-під Трої на дальній південь, де росте лотос - чарівний плід, скуштувавши якого людина забуває про все і не хоче в житті нічого "окрім лотоса Лотофаги пригостили лотосом Одсеевих супутників, і забули про рідну `Ітаці і відмовилися плисти далі силою їх, що плачуть відвели на корабель і пустилися в дорогу.

Друге пригода - у циклопів (кіклопов). То були жахливі велетні з одним, оком посеред л6а; вони; пасли овець і кіз і незнали вина. Головним серед них був Поліфем, син морського бога Посейдона. Одиссей з дюжиною товаришів заблукав у його порожню печеру. Увечері прийшов Поліфем, величезний, як гора, загнав у печеру стадо, перегородив вихід,, глибою, спитав: "Хто ви?" -- "Мандрівники. 3евс наш охоронець, ми просимо допомогти нам", - "Зевса я не боюсь! "І циклоп схопив двох, розтрощив об стіну, зжер з кістками і захропів. Вранці він пішов зі стадом, знову завалив вхід, і тут Одіссей придумав хитрість, Він з товаришами взяв ціклопову дубину, велику, як щогла, загострив, обпік на вогні "приховав, а коли злодій прийшов і зжер: ще двох товаришів, то підніс йому вина, щоб приспати; Вино сподобалося чудовиська " "Як тебе звати?" запитав він. "Ніхто!" -відповів Одиссей, "За таке пригощання, я тебе, Ніхто, з'їм останнім !".

Хмільний циклоп - Захропів. Тут Одиссей соспутнікамі взяли палицю, підійшли, розгойдали її і встромили в єдиний велетнів очей. Засліплений людожер заревів, збіглися інші циклопи: "Хто тебе образив, Поліфем?" "Ніхто!" , -- "Ну" коли ніхто то і галасувати нічого ", - і розійшлися. А щоб, вийти з. печери, Одіссей прив'язав товаришів під черево ціклоповим баранів, щоб циклоп їх не намацав, і так разом з худобою вони покинули вранці печеру.

Але, вже відпливаючи, Одіссей не стерпів і крикнув "От за образу гостям кару від мене, Одйсеея з Ітаки! "І циклоп люто почав благати батька свого Посейдону: "Не дай Одіссею доплисти до Ітаки - а якщо вже судилося, то нехай допливе нескоро, один, на чужому кораблі! "І Бог почув його молитву.

Третє пригода - на острові бога вітрів Еола. Бог послав їм попутний вітер, а інші зав'язав в шкіряний мішок і дав Одіссею: "допливеш -- Відпусти ". Але коли вже було видно Ітака, втомлений Одиссей заснув, а супутники його розв'язали мішок завчасно; піднявся ураган, їх прибило назад до Еолу. Значить, боги проти тебе! "- Гнівно сказав Еол і відмовився допомагати неслухів.

Четверте пригода - у лестригони, диких велетнів-людожерів. Вони збіглися до берега і обрушили величезні скелі на Одіссееви кораблі; з дванадцяти судів загинуло одинадцять, Одіссей з небагатьма товаришами врятувався на останньому.

П'яте пригода - у чарівниці Цирцеї (Кирки), цариці Заходу, всіх прибульців звертайтеся до звірів. Одіссеевим посланцям вона піднесла вина, меду, сиру і борошна з отруйним зіллям - і вони звернулися до свиней, а вона загнала їх у хлів. Врятувався один і з жахом розповів про це Одіссею; той взяв лук і пішов на допомогу товаришам, ні на що не сподіваючись. Але Гермес, вісник богів, дав йому боже рослина: корінь чорний, білий квітка, - і чари виявилися безсилі проти Одіссея. Погрожуючи мечем, він змусив чарівницю повернути людський вигляд його друзям і зажадав: "Ворота нас в Ітаку!" - "Запитай шлях у віщого Тіресія, пророка з пророків ", - сказала чаклунка." Але він же помер! "-" Спитай у мертвого! "І вона розповіла, як це зробити.

Шосте пригода - найстрашніше: спуск у царство мертвих. Вхід до нього - на краю світла, в країні вічної ночі. Душі померлих в ньому безтілесних, бездушні і бездумно, але, випивши жертовної крові, знаходять мова і розум. На порозі царства мертвих Одиссей зарізав в жертву чорного барана і чорну вівцю; душі мертвих зліталися на запах крові, але Одіссей відганяв його мечем, поки перед ним не постав віщий Тіресій. Випивши крові, він сказав: "Біди ваші - за образу Посейдону спасіння ваше - якщо не скривдите ще й Сонце-Геліоса, коли ж при скривдите - Ти повернешся в Ітаку, але одна, на чужому кораблі і нескоро. Дім твій розоряють женихи Пенелопи, а ти їх переможеш, і буде довгий царство і мирна старість ".

Після цього Одиссей допустив до жертовної крові та інших привидів. Тінь його матері розповіла, як вона померла від туги за сином, він хотів обняти її, але під руками його був тільки порожній повітря. Агамемнон розповів, як загинув він від своєї дружини: "Будь, Одиссей, обережний, на дружин покладатися небезпечно".

Ахілл сказав йому: "Краще мені бути наймитом на землі, ніж царем між мертвих".

Тільки Аякс НЕ сказав нічого, не простив, що Одіссею, а не йому дісталися обладунки Ахілла. Здалеку бачив Одіссей і пекельного суддю Міноса, і Вічно казнімий гордія Тантала хитруна Сізіфа, нахаби Тітія; але тут жах охопив його, і він поспішив геть, до білому світу.

Сьомим пригодою були Сирени - хижачки, звабливий співом заманюють мореплавців на смерть.

Одиссей перехитрив їх: супутникам своїм він заклеїв вуха воском, а себе наказав прив'язати до щоглі і не відпускати, не дивлячись ні на що. Так вони пропливли повз, неушкоджені, а Одиссей ще й почув спів, солодше якого немає.

Восьмим пригодою був протоку між чудовиськами Сциллою (скілів) і Харибдою: Сцилла -- про шість головах, кожна з трьома рядами зубів, і про дванадцять лапах; Харібда -- про одну гортані, але такий, що одним ковтком затягує цілий корабель. Одиссей вважав за краще Сцилла Харібда - і мав рацію: вона вхопила з корабля і шістьма ротами зжерла шістьох його товаришів, але корабель залишився цілий.

Дев'ятим пригодою був острів Сонця-Геліоса, де паслися його священні стада - сім стад червоних биків, сім стад білих баранів. Одиссей, пам'ятаючи заповіт Тіресія, узяв з товаришів страшну, клятву не торкатися їх, але дулі противні вітри, корабель стояв, супутники зголодніли і, коли Одіссей заснув, зарізали і з'їли кращих биків. Було страшно: здерті шкури ворушилися і м'ясо на рожнах мукало-Сонце-Геліос, який усе бачить, усе чує, усе знає, благав Зевсу: "Бий кривдників, а то я зійду в підземне царство і буду світити серед мертвих ". І коли стихли вітри і відплив від берега корабель, Зевс підняв бурю, ударив блискавкою, корабель розсипався, супутники потонули у вирі, а Одіссей один на уламку колоди носився по морю дев'ять днів, поки не викинуло його на берег острова Каліпсо.

Так закінчує Одиссей свою повість.

Цар Алкіной виконав обіцянку: Одиссей зійшов на феакійскій корабель, занурився в зачарований сон, а прокинувся вже на туманному березі Ітаки. Тут його зустрічає покровителька Афіна.

"Прийшла пора для твоєї хитрості, - говорить вона, - крийся, стережись женихів і чекай сина твого Телемаха! "Вона стосується його, і він робиться невпізнанний: старий, лисий, бідний, з палицею і сумою. У цьому виді йде він в глиб острова - просити притулку у старого доброго свинопаса Бвмея. Бвмею він розповідає, ніби він родом з Криту, воював під Троєю, знав Одіссея, плавав у Єгипет, потрапив у рабство, був у піратів і ледве врятувався. Евмей кличе його до хижі, садить до вогнища, пригощає, журиться про зниклий без вісті Одіссеї, скаржиться на буйних женихів, шкодує царицю Пенелопу і царевича Телемаха. На другий день приходить і сам Телемах, що повернувся з свого мандри, - звичайно, його теж направила сюди сама Афіна. Перед ним Афіна повертає Одіссею справжній його образ, могутній і гордий. "Не бог чи ти? "- запитує Телемах.

"Ні, я батько твій ", - відповідає Одиссей, і вони, обнявшись, плачуть від щастя.

Наближається кінець. Телемах відправляється в місто, у палац, за ним бредуть Евмей і Одіссей, знову в образі жебрака. У палацового порога здійснюється перший узнаніе: дряхлий Одіссеєю пес, за двадцять років не забув голос господаря, піднімає вуха, з останніх сил підповзає до нього і вмирає біля його ніг. Одіссей входить в будинок, обходить світлицю, просить подаяння у женихів, терпить глузування та побої.

Наречені стравлюють його з іншим жебракам, молодший і міцнішими Одиссей несподівано для всіх перекидає його одним ударом. Наречені регочуть: "Нехай тобі Зевс за це пошле, чого ти бажаєш! "- і не знають, що Одіссей бажає їм швидкої погибелі. Пенелопа кличе чужинця до себе: не чув він вістей про Одіссея? "Чув, - говорить Одіссей, - він у недалекі краю і скоро прибуде".

Пенелопи НЕ віриться, але вона вдячна гостю. Вона велить старої служниці омити мандрівникові перед сном його курні ноги, а самого його запрошує бути в палаці на завтрашньому бенкеті. І тут відбувається другий узнаніе: служниця вносить таз, доторкається до ніг гостя і відчуває на гомілки шрам, який був у Одіссея після полювання на кабана в його молоді роки. Руки її затремтіли, нога вислизнула: "Ти - Одиссей!" Одиссей затискає їй рот: "Так, це я, але мовчи -- інакше погубиш вся справа! " Настає останній день.

Пенелопа скликає наречених до бенкетного світлицю: "Ось лук мого загиблого Одіссея; хто натягне його і пустить стрілу через дванадцять кілець на дванадцяти сокира в ряд, той і стане моїм чоловіком! "Один за одним сто двадцять женихів приміряються до цибулі - жоден не в силах навіть натягнути тятиву. Вони вже хочуть відкласти змагання до завтра - але тут постає Одиссей у своєму убогому вигляді: "Дайте і мені спробувати: адже і я колись був сильним!" Наречені обурюються, але Телемах заступається за гостя: "Я - спадкоємець цього лука, кому хочу -- тому даю, а ти, мати, йди до своїх жіночих справах ". Одиссей береться за цибулю, легко згинає його, дзвенить тятивою, стріла пролітає крізь дванадцять кілець і встромляє в стіну. Зевс гримить грім над будинком, Одіссей випрямляється на весь богатирський зростання, поряд з ним Телемах з мечем і списом. "Ні, не розучився я стріляти: спробую тепер іншу мету! "І друга стріла вражає самого зухвалого і буйного із женихів. "А, ви думали, що мертвий Одиссей? Ні, він живий для правди і відплати! "Наречені хапаються за мечі, Одиссей разить їх стрілами, а коли закінчуються стріли - списами, які підносить вірний Евмей. Наречені метушаться по палаті, незрима Афіна гасили їх розум і відводить їх удари від Одіссея, вони падають один за одним. Купа мертвих тіл громадиться серед дому, Верга ные раби і рабині товпляться навколо і радіють, бачачи пана.

Пенелопа нічого не чула: Афіна наслала на неї в її теремі глибокий сон. Стара служниця біжить до неї з радісною звісткою: Одиссей повернувся, Одіссей покарав женихів! Вона не вірить: ні, учорашній жебрак зовсім не схожий на Одіссея, яким він був двадцять років тому, а женихів покарали, напевно, розгніваний боги. "Що ж, - говорить Одіссей, - якщо в цариці таке недобре серце, хай мені постіль постіль одному ". І тут відбувається третє, головне узнаніе." Добре, - Говорить Пенелопа служниці, - винеси гостю в його спокій постіль з царської спальні "-" Що ти кажеш, жінка? - Вигукує Одіссей. - Цю ліжко, не зрушити з місця, замість ніжок у неї - пень оливкового дерева, я сам колись збив її на ньому і приладнав ". І у відповідь Пенелопа плаче від радості і кидається до чоловіка: це була таємна, їм одним ведена прикмета.

Це перемога, але це ще не світ. У полеглих женихів залишилися родичі, і вони готові мстити. Збройні натовпом вони йдуть на Одіссея, він виступає їм назустріч з Телемахом і декількома підручними. Вже лунають перші удари, проливається перша кров, але Зевсового воля кладе кінець затівається розбрату. Блищить блискавка, б'ючи в землю між бійцями, гуркоче грім, є Афіна з гучним криком: "... Крові не лийте марно і злий ворожнечу припиніть! "- і грабунок месники відступають.

І тоді: "Жертвою і клятвою скріпила союз між царем і народом/Світла дочка громовержця, богиня Афіна Паллада ".

Цими словами закінчується "Одіссея".

***

Алкіной -- персонаж "Одіссеї" (пісні 6 - 13), цар феаків, чоловік Арети і батько Навсікаі. Після прибуття Одіссея на острів феаків схе-рію А. радо приймає чужинця в своєму будинку, пригощаючи його на бенкеті, і обіцяє благополучне повернення в батьківщину. Він влаштовує ігри, під час яких феакійскіе юнака викликають Одіссея позмагатися з ними. Одиссей перемагає в метанні і викликається позмагатися в будь-якому з бойових мистецтв, але А. припиняє ледве почався суперечка, пропонуючи звернутися до співу та танцю, а потім велить своїм вельможам обдарувати мандрівника, особливо спонукаючи до цього юнака Евріала, образив Одіссея зухвалим викликом. Після того як подарунки вручені Одіссею, поновлюється спів, і Одіссей не може стримати сліз пісні про взяття Трої. А. просить його нарешті відкрити своє ім'я, і герой називає себе і розповідає про своїх попередніх мандри. Після закінчення розповіді А. велить своїм підданим помножити дари Одіссею і наступного дня відправляє його на кораблі в Ітаку.

На зворотному шляху цей корабель звертає в скелю Посейдон, розгніваний тим, що, всупереч його волі, Одиссей все-таки досяг вітчизни. При вигляді цього чуда А. молить богів обмежитися цим і не насилати інших лих на землю феаків.

В "Одіссеї" А. постає мудрим правителем і господарем будинку, що переймається спокій у ньому, і хто виконує божественні закони гостинності. Саме цим продиктована його турбота про Одіссея: А. двічі перериває свого співака Демодок, бачачи, що спогади про події, їм описуваних, заподіюють біль чужоземцеві. Точно так само він прагне попередити передбачувану образу гостя, даючи йому можливість проявити себе у змаганнях з хлопцями, але потім припиняючи їх, а згодом змушуючи Евріала вибачитися за виклик, кинутий Одіссею. Постійно підкреслюється повага, яку відчувають до свого царя феаки, серед яких він "перший серед рівних".

Афіна - богиня, дочка Зевса, персонаж "Одіссеї" та "Іліади". У "Іліаді" А. незмінно виступає на стороні грецьких героїв, обложників Трою. В "Одіссеї" А. - головна дійова божество. У початку "Одіссеї" саме вона нагадує Зевсу про пригоди Одіссея і вмовляє батька, щоб той дозволив герою повернутися на Ітаку. Коли Одіссей нарешті прибуває на батьківщину і б'ється з зухвалими женихами, Афіна допомагає йому впоратися з ними, після чого запобігає розбрат між Одіссеєм і родичами вбитих ним женихів. Богиня протегує і синові Одіссея, Телемахові, захищаючи його від наречених, які намагаються вбити юнака після того, як він публічно засудив їх негідну поведінку. :, Навсікая - царівна феаків, дочка Алкіноя і Арети. В образі Н. підкреслені перш за все Краса (Одиссей порівнює стрункість її стану з молодий пальмою), скромність, яка личить незаміжньою дівчині (Одиссей навіть молить її, стоячи на віддалі, бо, "торкнувши коліна її, він роздратував б чистий діву "), але одночасно розумність і рішучість, підкріплена Афіною. Вона завбачливо велить Одіссею не супроводжувати її, боячись пересудів (за що її згодом дорікає Алкіной але Одіссей видає це за власне рішення), а також радить звернутися не прямо до царя, а до його дружини, щоб знайти насамперед її підтримку. У той же час підкреслюється прокинулася в Н. серцева схильність до іноземцеві, чия краса і сила змушують її вважати Одіссея улюбленцем богів.

Одиссей (в римської традиції-Улісс) - цар Ітаки, головний герой поеми Гомера "Одіссея" і один з другорядних персонажів "Іліади". Мужність О. поєднується з хитромудрістю і розсудливістю. О. і сам вважає хитрість основною рисою свого характеру: "Я Одиссей, син Лаерт, скрізь винаходом багатьох/хитрощів славних і гучного мовив до небес вознесений ". Батько Антіклеі, матері О., - Автолік,," великий клятвопорушник і злодій ", був сином Гермеса, бога, який славився спритністю і винахідливістю. Таким чином, хитромудрість - спадкова риса О. Однак не тільки природна кмітливість, а й багатий життєвий досвід допомагає О. у його багаторічних поневіряння. Завдяки своїй спритності і вмінню обдурити противника О. вдається впоратися з жахливим людожером-циклопом Поліфема, а потім з чарівницею Кірка, яка за допомогою чарівного зілля перетворює його супутників у свиней. Гомер постійно підкреслює, що не тільки хоробрість і фізична сила, а мудрість нерідко виручає його героя.

Серед численних персонажів "Одіссеї" та "Іліади" О. -- найбільш яскрава фігура. Не випадково до цього образу зверталися у своїй творчості Багато письменників і поети (Лопе де Вега, Кальде-рон, І. Піндемонте, Я. В. Княжніна, Л. Фейхтвангер, Дж. Джойс та ін.) У порівнянні з іншими героями (Гектором, Ахіллом, Агамемноном, Парісом тощо), характери яких визначаються якою-небудь однією характерною рисою, О. - фігура багатогранна. Мужність, в недоліку якого його не можна дорікнути, межує з розумною практичністю, умінням повернути собі на користь самі несприятливі обставини. О. чуже вперте зарозумілість тих героїв-воїнів, чий героїзм цілком укладений у дії і які зневажають розсудливість і обережність, ототожнюючи їх з боягузтвом. Зброя О. не тільки меч, але і слово, і з його допомогою він нерідко бере блискучі перемоги. Дивовижні пригоди, які довелося випробувати О., служать Гомеру лише свого роду фоном, для того щоб показати, як сильно його герой сумує за рідною Ітаці. Ніякі сили не здатні вирвати з душі О. пам'ять про вітчизну, і в цьому велич його образу.

Пенелопа -- персонаж "Одіссеї", дочка Іка-рія і німфи Перібеі, дружина Одіссея і двоюрідна сестра Олени. У світовій культурі ім'я П., яка цілих 20 років чекає повернення коханого чоловіка, стало уособленням вірної дружини. Під час відсутності Одіссея П. беруть в облогу численні женихи, юнаки з кращих родин Ітаки та прилеглих островів. Але П., розуміючи, що сила на їхньому боці, діє хитрістю: три роки вона обманює женихів, обіцяючи зробити свій вибір після того, як виткет похоронний саван для свого свекра Лаерта, а ночами розпускає те, що зуміла виткані за день. (Цей мотив часто використовували багато письменники і поети, наприклад О. Мандельштам.) Гомер незмінно наділяє свою героїню епітетом "розумна", однак П., дбайлива і економна хазяйка, готова пожертвувати всім, що має, аби не стати дружиною іншого. Тому вона змиряється з тим, що женихи в постійних гулянках розоряють маєток її чоловіка.

При цьому хитромудра П. пропонує женихам приносить! їй подарунки і приймає їх, ухильно обіцяючи коли-нібудьстать дружиною одного через них. Адже розсудливість і обережність П. проявляються і в тому, що вона не відразу довіряє людині, яка називається ім'ям її чоловіка, а піддає його перевірці. Образу П., як, втім, більшості жіночих образів у поемах Гомера, властива деяка пасивність. Ш нехай вимушено, але все ж підкоряється обставинами, які вла-обхідних документів над ним. Однак у Гомера образ П. вихо-даіт за рамки тих уявлень про жіночий характер що панували в його епоху. Зовнішня пасивність поведінки П. в звертання-ванні з женихами, її покірливе підпорядкування сво-йому сина, юному Телемахові по першому слову якого вона покірно видаляється до своїх покоїв, - все це затьмарюється її вірою і відданістю. Привабливість образу П. в тому, що за її пасивним очікуванням зниклого дружина ховається активніше і героїчне почуття.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://lib.rin.ru/cgi-bin/index.pl