Перетворення. Кафка

ПЕРЕТВОРЕННЯ Розповідь (1916) Подія, що трапилося з Грегором Замзам, описано, по суті, в перші ж фразою розповіді. Одного ранку, прокинувшись після неспокійного сну, герой раптово виявив, що перетворився на величезне страшне комаха ...

Власне, після цього неймовірного перетворення більше вже нічого особливого не відбувається. Поведінка дійових осіб прозаїчно, буденно і гранично достовірно, а увагу зосереджено на побутових дрібницях, які для героя виростають в болісні проблеми.

Грегор Замза -- звичайний молодий чоловік, який проживав у великому місті. Всі його зусилля і турботи були підпорядковані сім'ї, де він був єдиним сином, і тому відчував підвищене почуття відповідальності за благополуччя близьких.

Батько його збанкрутував і здебільшого сидів удома, переглядаючи газети. Мати мучили напади задухи, і вона проводила довгі години в кріслі біля вікна. Ще у Грегора була молодша сестра Грета, яку він дуже любив. Грета непогано грала на скрипці, і заповітною мрією Грегора - після того як йому вдасться покрити батьківські борги - було допомогти їй вступити до консерваторії, де вона могла б професійно вчитися музиці.

Відслуживши в армії, Грегор влаштувався в одну торговельну фірму і досить скоро отримав підвищення, ставши комівояжером. Він працював з величезним запалом, хоча місце було невдячною.

Доводилося більшу частину часу проводити у відрядженнях, вставати на світанку і з важким саквояжем, повним зразків сукон, відправлятися на поїзд.

Господар фірми відрізнявся скупістю, але Грегор був дисциплінований, старанний і працьовитий. До того ж він ніколи не скаржився. Так чи інакше, його заробітку вистачало на те, щоб знімати для сім'ї простору квартиру, де він займав окрему кімнату.

Ось у цій-то кімнаті він прокинувся одного разу у вигляді гігантської огидною стоноги. Спросоння він обвів поглядом знайомі стіни, побачив портрет жінки в хутряний капелюсі, який недавно вирізав з ілюстрованого журналу і вставив у золочену раму, перевів погляд на вікно, почув, як по жерсті підвіконня стукають краплі дощу, і знову закрив очі. "Добре б ще трохи поспати і забути всю цю нісенітницю ", - подумав він. Він звик спати на правому боці, однак йому тепер заважав величезний опуклий живіт, і після сотні безуспішних спроб перевернутися Грегор залишив це заняття. Він в холодному жахом зрозумів, що все відбувається наяву. Але ще більше вжахнуло його те, що будильник показував вже половину сьомого, у той час як Грегор поставив його на чотири години ранку. Невже він не чув дзвінка і спізнився на поїзд? Думки ці зміни були його у відчай. У цей час у двері обережно постукала мати, яка турбувалася, не запізниться він. Голос матері був, як завжди, ласкавий, і Грегор злякався, почувши у відповідь звуки власного голосу, до якого домішувався дивний хворобливий писк.

Далі кошмар продовжувався.

В його кімнату стукали вже з різних боків - і батько і сестра турбувалися, чи здоровий він. Його благали відкрити двері, але він вперто не відкривав замок.

Після неймовірного праці йому вдалося завис над краєм ліжка. У цей час пролунав дзвінок у передпокої. Дізнатися, що трапилося, прийшов сам керуючий фірми. Від страшного хвилювання Грегор рвонувся щосили і впав на килим.

Звук падіння був почутий у вітальні. Тепер до закликів рідних приєднався і керуючий. І Грегору здалося розумніше пояснити строгому начальнику, що він неодмінно все виправить і надолужить. Він почав схвильовано випалює з-за дверей, що у нього лише легке нездужання, що він ще встигне на восьмигодинний поїзд, і нарешті став благати не звільняти його з-за мимовільного прогулу і помилувати його батьків. При цьому йому вдалося, спираючись про слизький скриню, випростатися під весь зріст, перемагаючи біль у тулуб.

За дверима настала тиша.

З його монологу ніхто не зрозумів ні слова. Потім керуючий тихо вимовив: "Це був голос тварини ". Сестра зі служницею в сльозах кинулися за слюсарем.

Проте Грегор сам ухитрився повернути ключ у замку, схопившись за нього міцними щелепами. І ось він з'явився перед очима скупчилися біля дверей, притулившись до її стулки.

Він продовжував переконувати керуючого, що скоро все стане на свої місця. Вперше він посмів вилити йому свої переживання з приводу важкої роботи і безправність положення комівояжера, якого будь-хто може образити. Реакція на його поява була оглушливої.

Мати безмовно звалилася на підлогу. Батько в сум'ятті погрозив йому кулаком, керуючий повернувся і, поглядаючи назад через плече, почав повільно віддалятися. Ця німа сцена тривала кілька секунд. Нарешті мати скочила на ноги і дико закричала. Вона сперлася на стіл і перекинула кавник з гарячою кавою. Керуючий стрімко кинувся до сходів. Грегор кинувся за ним, незграбно дріботячи своїми ніжками. Йому неодмінно треба було утримати гостей. Однак шлях йому перегородив батько, який став заштовхувати сина тому, видаючи при цьому якісь шиплячі звуки. Він підштовхував Грегора своєю палицею. З великими труднощами, поранив об двері один бік, Грегор втиснувся назад до себе в кімнату, і двері за ним негайно зачинили.

Після цього страшного перший ранку для Грегора настала приниження монотонне життя в ув'язненні, з якою він повільно звикся. Він поступово пристосувався до свого жахливому і неповороткому тіла, до своїх тонким ніжок-щупальцями. Він виявив, що може повзати по стінах і стелі, і навіть полюбив висіти там довго.

Перебуваючи в цьому страшному новому обличчі, Грегор залишився тим же, ким був, - люблячим сином і братом, він мовчки підслуховувала розмови рідних. Його мучили сором і відчай, так як тепер родина опинилася без засобів і старий батько, хвора мати і юна сестра повинні були думати про заробітки. Він з болем відчував бридливе відраза, яке відчували найближчі люди по відношенню до нього.

Одного разу його принизливий спокій був порушений, тому що жінки надумали звільнити його кімнату від меблів.

Це була ідея Грети, яка вирішила дати йому більше місця для повзання.

Тоді мати вперше боязко увійшла до кімнати сина. Грегор покірно причаївся на підлозі за звисаючої простирадлом, в незручній позі. Від переполоху йому стало зовсім погано. Він розумів, що його позбавили нормального житла - винесли скриню, де він зберігав лобзик та інші інструменти, шафа з одягом, письмовий стіл, за яким він на дитинстві готував уроки. І, не витримавши, він виліз з-під дивана, щоб захистити останнє своє багатство - портрет жінки в хутрі на стіні. Що увійшла в кімнату сестрі не вдалося відвести мати. Та "побачила величезну буру пляму на квітчастих шпалерах, скрикнула, перш ніж до неї дійшло, що це і є Грегор, верескливо-пронизливо "і звалилася в знемозі на диван.

Грегор був переповнений хвилюванням.

Він швидко виповз до вітальні за сестрою, яка кинулася до аптечці з краплями, і безпорадно топтався за її спиною, страждаючи від своєї провини. У цей час прийшов батько - тепер він працював розсильним в якомусь банку і носив синій мундир з золотими гудзиками. Батько видав злорадний крик, схопив вазу з яблуками і з ненавистю почав кидати їх в Грегора. Нещасний кинувся навтьоки, роблячи безліч гарячкових рухів. Одне з яблук з силою вдарило його по спині, застрягши в тілі.

Після отриманої рани здоров'я Грегора стало гірше. Поступово сестра припинила у нього забиратися - все заросло павутиною та клейкою речовиною, що минає з лапок. Ні в чому не винуватий, але з огидою відторгнуті найближчими людьми, страждає від ганьби більше, ніж від голоду і ран, він замкнувся в жалюгідному самоті, перебираючи безсонними ночами всю свою минулу немудру життя.

Одного вечора він почув, що сестра грає на скрипці трьом новим мешканцям, - їм здали кімнати заради грошей. Залучені музикою, Грегор наважився просунутись трохи далі звичайного. Через пилу, що лежала скрізь у його кімнаті, він сам був весь нею накриття, "на спині і боках він тягав з собою нитки, волосся, залишки їжі; занадто велика була його байдужість до всього, щоб лягати, як раніше, за кілька разів на день на спину і чиститься об килим ". І ось це неохайно чудовисько ковзнуло по блискучій підлозі вітальні. Вибухнув ганебний скандал. Мешканці з обуренням зажадали назад гроші. Мати зайшлася в нападі кашлю.

Рано вранці прийшла служниця і виявила, що Грегор лежить зовсім нерухомо. Незабаром вона радісно сповістила господарів: "Погляньте-но, воно здохла, ось воно лежить зовсім-зовсім дохлої! "Тіло Грегора було сухим, плоским і невагомим. Служниця згребли його останки і викинула разом зі сміттям.

Всі зазнали неприхований полегшення. Мати, батько і Грета вперше за довгий час дозволили собі прогулянку за місто. У вагоні трамвая, повному теплого сонця, вони жваво обговорювали плани на майбутнє, які виявилися зовсім не такі погані. При цьому батьки, не змовляючись, подумали про те, як, незважаючи на всі мінливості, покращала їх дочка.

***

Грегор Замза -- головний герой новели. Прокинувшись після неспокійного сну, молодий комівояжер виявляє, що перетворився на комаху. "Лежачи на панцирна-твердої спині, він бачив ... свій коричневий, опуклий, розділений дугоподібними лусочками живіт ... "Г. намагається не дивуватися з того, що трапилося. Перетворення він вважає результатом втоми і нездужання. Вирішивши для початку піднятися з ліжку, одягтися, поснідати, а вже потім осмислити те, що відбувається, він стикається з великими труднбстямі: "потрібні були руки, щоб піднятися, а замість цього у нього було безліч ніжок, які не переставали рухатися і з якими він не міг впоратися ". Замкнута двері, що розділяє кімнату Г. і приміщення, де знаходилися батько, мати, сестра Грета і керуючий (його прихід викликаний запізненням Г. на службу), заважає внести ясність у ситуацію. "Всіх гнітила саме невідомість ". Безпомічний Г., який намагається відчинити двері, не перестає вибачатися перед близькими і з жахом думає про звільнення і неможливість утримувати їх. "Йому робилося жарко від сорому" (перед сімейством і перш за все перед сестрою, "яка мала повне право жити так само, як досі, - вишукано одягатися, шити допізна, брати участь у скромних розвагах і насамперед грати на скрипці "). Керуючий, який прийшов в жах від споглядання нового обличчя свого службовця, залишає будинок. Батьки не чують виправдань Г. - його голос схожий на тварину мукання. Сестрі важко повірити в те, що погано пахне істота, що розносяться по кімнаті клейку слиз, - її улюблений брат. Скоро для догляду за Г. запрошують "величезну костисту жінку з сивим розвіваються волоссям". З його кімнати виносять меблі, вона поступово стає сховищем непотрібних речей. Робиться непотрібним для оточуючих і сам Г. сталося з Г. метаморфоза -- метафора відкинуті й граничного самотності. Батьки хочуть думати, що жахливе комаха не їх син, "який давно б зрозумів, що люди не можуть жити разом з такою твариною, і пішов би сам ". Вони виключають його зі своєї життя. Але Г.-комаха не перестав по-людські думати, відчувати, страждати. Його переживання своєї соціальної неспроможності змінюються пошуками тепла і турботи у близьких. Слухаючи гру сестри на скрипці, він "хоче дати їй зрозуміти, щоб вона пройшла зі своєю скрипкою до його кімнати, бо ніхто не оцінить її гру так, як оцінить її він "; мріє про те, як" відкриється двері і він знову, зовсім як раніше, візьме у свої руки справи сім'ї ". На відміну від класичного варіанту розвитку сюжету, де перетворення дає можливість входження в інший простір і єднання з ним, Кафка доводить до краю ситуацію покинутості й відкинуті "іншого", його відторгнення. Смерть Г. всі сприймають як полегшення.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://http://lib.rin.ru