Похвала дурниці. Роттердамський Еразм

ПОХВАЛА Дурниці Сатиричне твір (1509) Дурість каже: нехай неосвічені смертні тлумачать про неї, що їм заманеться, вона ж дерзає стверджувати, саме її божественне присутність, тільки воно одне, веселить богів і людей. А тому зараз буде виголошено похвальне слово Дурниці.

Кому, як не Дурниці, личить стати трубачем власної слави? Адже леностние і невдячні смертні, ретельно її шануючи і охоче користуючись її благодійністю, протягом стількох століть не спромоглися віддати в вдячній промові похвалу Дурниці.

І ось вона, Дурість, щедра подателька всіляких благ, котируються латиняни звуть Стультіціей, а греки Моріей, особисто виступає перед усіма у всій своїй красі.

Отже, оскільки далеко не всім відомо, з якого роду вона відбувається, то, закликавши на допомогу Муз, перш за все викладає Дурість свій родовід. Батько її - Плутос, який, не у гнів буде сказано Гомеру, Гесіодом і навіть самому Юпітеру, є єдиний і справжній батько богів і людей. Кому він уподобав, тому й справи немає до Юпітера з його громами. І народилася Дурниця, користуючись словами Гомера, не в кайданах смутного шлюбу, а від прагнення вільного кохання. І був на той час батько її спритним і бадьорим, хмільним від юності, а ще більше - від нектару, якого сьорбнув він неабияк на бенкеті богів.

народжена Дурість на тих Щасливих островах, де не сіють, не орють, а у клуні збирають. Ні на цих островах ні старості, ні хвороб, і не побачиш там на полях ні будяччя, ні бобів і тому подібної погані, а лише лотоси, троянди, фіалки та гіацинти. І питали дитя своїми перс дві чарівні німфи - Мете-Сп'яніння і Апедія-невихованість.

Тепер же складаються вони у свиті супутниць і повірниць Дурниці, а з ними і Колакіія-Лестощі, і Літа-Забуття, і Місопонія-Лінь, і Гедоне-Насолода, і Анойя-Безумство, і Тріфе-ненажерливість. А ось ще два боги, замішані в дівочий хоровод: Комос-Розгул і Негретос Гіпнос - непробудний сон. За допомогою цих вірних слуг підпорядковує Дурість весь рід людський і віддає накази самим імператорів.

Дізнавшись, який рід, яке виховання і яка свита Дурниці, уха наставила і вникати, якими благами обдаровує вона богів і людей, і як широко простягається її божественна сила.

Перш за все -- що може бути солодше і дорогоцінний самого життя? Але до кого, як не до Дурниці, повинен кликати мудрець, коли раптом забажає стати батьком? Адже скажіть по совісті, який чоловік погодився б надіти на себе вуздечку шлюбу, якщо б, за звичаєм мудреців, попередньо зважив всі негаразди подружнього життя? А яка жінка допустила б до себе чоловіка, якби подумала і поміркувати про небезпеки і муках пологів і про труднощі виховання дітей? Отже, тільки завдяки хмільний і веселої гри Дурниці народжуються на світ і похмурі філософи, і порфіроносние Ось, панове, і тричі пречисті книжники, і навіть весь чисельний рій поетичних богів.

Мало того, всі, що є в житті приємного, - теж дар Дурниці, і зараз це буде доведено. Чим була б земне життя, якщо б була позбавлена вона насолод? Самі стоїки аж ніяк не відвертаються від насолод. Адже що залишиться в житті, крім смутку, нудьги і труднощів, якщо не наточити до неї дещицю насолоди, інакше кажучи, якщо не присмачити її дурістю? Перші роки - самий приємний і веселий вік у житті людини.

За дитинством слід юність.

У чому джерело чарівності юності, якщо не в дурості? Чим менше розумничають хлопчик з ласки Дурниці, тим приємніше він всім і кожному. А чим більше віддаляється людина від Дурниці, тим менше залишається йому жити, поки не настане, нарешті, тяжка старість.

А які худі угрюмци, що надають вивченню філософії! Не встигнувши стати юнаками, вони вже постаріли, наполегливі роздуми висушив їхні життєві соки. А дурники, навпаки, - гладенькі, біленькі, з пещеною шкіркою, справжні акарнскіе свинки, ніколи не зазнають вони тягот старості, якщо тільки не заразиться нею, спілкуючись з інтелектуалами.

Адже і не знайти на землі ні веселощів, ні щастя, які не були б дарами Дурниці. Чоловіки, народжені для справ правління і тому отримали кілька зайвих крапель розуму, візьмуть шлюб з жінкою, тваринкою нетямущих і дурною, але зате забавною і милій, щоб вона своєю безглуздістю і підсолодила тужливої важливість чоловічого розуму. Відомо, що жінка вічно буде жінкою, інакше кажучи - дурною, але чим вони привертають до себе чоловіків, як не дурістю? У дурниці жінки -- вищого блаженства чоловіки.

Одним словом, без Дурниці ніяка зв'язок не була б приємною і міцної: народ не міг би довго зносити свого государя, пане - раба, служниця - пані, учитель -- учня, жінка - чоловіка, квартирант - господаря, коли б вони не пригощали один одного медом дурниці.

Припустимо мудреця на гостину - і він одразу ж всіх збентежить похмурим мовчанням і неприйнятним розпитуваннями.

Поклич його на танці - він затанцює, немов верблюд. Візьми його з собою на якесь видовище - Він одним своїм виглядом зіпсує публіці всяке задоволення.

Якщо мудрець втрутиться в розмову - всіх налякає не гірше вовка.

Але звернемося до наук і мистецтв.

Не підлягає сумніву, що будь-яка річ має два обличчя, і особи ці зовсім не схожі одне з іншим: під красою - неподобство, під вченістю - невігластво, під веселістю -- печаль, під користю - шкода.

усіх щасливіше той, хто всіх божевільна. З цього тесту спечені люди, які люблять розповіді про помилкових знамення і чудеса і ніяк не можуть досхочу наслухатись байок про привидів, лемурів, вихідців з того світу і тому подібної небачено; і чим більш розходяться з істиною ці небилиці, тим більш охоче їм вірять. Втім, потрібно згадати і про тих хто, читаючи щодня сім віршів зі священної Псалтиря, обіцяє собі за то вічне блаженство. Ну чи можна бути дурніший? А хіба просять люди у святих чого-небудь, що не має відношення до дурниці? Погляньте на подячні приношення, якими стіни інших храмів прикрашені аж до самої покрівлі, побачите Чи ви серед них хоч одне пожертвування за позбавлення від дурості, за те, що прин-СІТЕЛ став трохи розумнішим колоди? Так солодко ні про що не думати, що від за все відмовляться люди, тільки не від Морії.

Не тільки більшість людей заражено дурістю, а й цілі народи, і от у самозакоханість британці заявляють виняткові претензії на тілесну красу, музичне мистецтво і хороший стіл. Французи тільки собі приписують приємну ввічливість.

Італійці привласнили собі першість у витонченої літератури і красномовство, а тому перебувають у такому солодкому звабі, що з усіх смертних єдино лише себе не шанують варварами. Іспанці нікому не згодні поступитися своєю військовою слави. Німці хвалиться високим зростом і знанням магії. Рука об руку з самозакоханість йде лестощі.

Отже, або ні ніякої різниці між мудрецями та дурнями, яке положення дурнів не в приклад вигідніше.

По-перше, їх щастя, покоїться на обмані або самообманом, дістається їм набагато дешевше, а по-друге, вони можуть розділити своє щастя з більшістю інших людей.

Багато людей всім зобов'язані Дурниці. Є серед них граматики, ритори, юристи, філософи, поети, оратори, а особливо ті, які мараю папір різної нісенітницею, бо хто пише по-вченому, гідний жалю швидше, ніж заздрощів.

Втім, нікому не можна забувати міру і кордон, а тому говорить Дурість: "Будьте здорові, рукоплещіте, живіть, пийте, Славетні співучасники таїнств Морії ".

***

Дурість сама себе хвалить, як випливає з назви твору. Однак героїня, від імені якої ведеться розповідь, аж ніяк не дурна, володіє здоровим глуздом, тверезим поглядом і чималим життєвим досвідом. Дурними є скоріше її численні піддані, які виявляються куди менш кмітливими, ніж їх повелительница.

Дотримуючись традиціям житійної літератури, Еразм наділяє пані Г. примітній родоводу. Її батько - Плутос. Бог багатства названий сатириком єдиним справжнім батьком богів і людей, так як від його вироків залежать війна, мир, влада, рада, суд.

Матір'ю героїні автор зробив німфу Неотіту (юність), щоб підкреслити, що дурість з'єднує старість (Плутос - один з найстаріших богів, за Еразм) і квітучу молодість: "Дурість утримує юність і відганяє старість".

Г., з точки зору Еразма, - це вада, який ніколи не буває єдиним.

Пані Г. простує по світу в оточенні своїх найближчих подруг лестощів, Льоні, сластолюбство, Череводогідництва та інших людських слабостей, яким автор дає давньогрецькі імена.

Сатирична думка Еразма розвивається по висхідній. На початку сатира має побутову та моральну спрямованість. Пані Г. хвалиться тим, що люди зобов'язані їй життям, адже жінки подобаються чоловікам завдяки дурості тих і інших. Сваряться ж подружжя здатна примирити як тільки вона - всесильна пані Г. Еразм у своїх іронічних сентенціях стверджує, що саме дурість поєднує друзів. На підтвердження цього пані Г. говорить про те, що чим більше люди п'ють, тим дурніший стають, а п'яний готовий вважати своїм другом кого завгодно. Від порівняно нешкідливих спостережень над звичаями своїх сучасників автор "Похвали Дурниці" переходить до соціальних висновків, переносячи міжособистісні стосунки в сферу державну. Викладав в кількох європейських університетах, у тому числі в Паризькому і Кембріджському, Еразм дає досить невтішну характеристику своїм колегам і вихованцям. Пані Г. вважає, що найбільш ревними її служителями є граматика, правознавці, філософи, богослови. Будучи невігласами, вони утовкмачують у голови своїх учнів всілякі псевдоістіни, щоб останні перевершили перший дурістю і невіглаством.

Пані Г. числиться серед своїх підданих і королів, тому що, на думку Еразма, дурість створює держави, підтримує трон і церква.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://http://lib.rin.ru