Пригоди бравого солдата Швейка під час другої світової війни. Гашек Ярослав

Пригод БРАВИЙ СОЛДАТА ШВЕЙК ПІД ЧАС СВІТОВОЇ ВІЙНИ Роман (1921-1923) Йозеф Швейк -- головний герой роману. І роман і герой при всій сучасності теми, змісту, описуваних подій і діючих осіб мають давню "родовід", в стилі і дусі якої вже сама назва твору. Вона дає про себе знати як в плані ідейно-смисловому, так і власне мистецькому. Це живий -- модернізоване в дусі побутового реалізму й експресіонізму - продовження традиції, висхідної до середньовічної народно-міський літературі і виниклої за часів Відродження шахрайський роману: що втілює простонародний розум і кмітливість шахрай і пройдисвіт перетворюється на сучасний персонаж - простої людини, "простої людини" - і переноситься на сучасний світ. Ш. І., як і його давні "родичі" - що прийшли до Європи раннього середньовіччя давньоєврейську Мархольт і давньогрецький Езоп, пізніші Ейленшпігель і поп Аміс в німецькому світі, Ласарільо з Тормеса і Гусман де Альфараче в іспанському, Бертольдо в Італії, Совізжал в Польщі, Франта у Чехії, Іван-дурник у Росії, - персоніфіковане втілення простонародної стихії, образ властивого сміхової культури блазня, блазня, з давніх-давен що протистоїть "серйозності" жерця і правителя - влади духовної та світської -- пересмішника, вивертає навиворіт поняття і стереотипи офіційної культури. Зовні Ш. І. майже не змальовано. Подібно своїм літературним предкам, він швидше персонаж, тип, образ-маска, ніж індивідуальність. Лише на початку роману мимохідь, ніби мимохіть і побіжно зазначено, що Ш. І. віку невизначеного, очі в нього блакитні, усмішка м'яка. Своїм всесвітньо відомим "портретом" він зобов'язаний не Гашеку, а творчої фантазії Йозефа Лади -- художника, який ілюстрував роман і знайшов адекватне за формою і духу візуальне поєднання давнього (те, що в Росії знайшло втілення в образі горьковс-кого Луки) і сучасного експресіоністського стилю зображення традиційного героя масової літератури.

Ні в романі і психологічної характеристики - внутрішній образ (як і у випадку його літературних попередників) складається з вчинків і висловлювань, дій і міркувань, ставлення до подій і людей, з якими зводить його доля. Цей чеський Іван-дурник у своїй зовнішній наївності, простакуватість і дурнуватого (те, що "нормальні" персонажі роману називають "сучасним" словом "кретинізм") виявляється розумніше і практичніше всіх розсудливих, тому що його дурість - це придуркуватих жітейські мудрого блазня, його наївність - це природність плебея, а простакуватість - життєва прагматичність, реалістична заземлення, що випливає із знання людей і властивих їм відносин, пристрастей, слабкостей. Особливість же Ш. І., в відміну від його літературних "родичів", має специфічно національний підтекст, властивий всієї творчості Гашека, де часом сатирично, часом з дозою іронії та поблажливого гумору зображені порядки, відносини і побут багатоетнічна австро-угорської монархії часів Франца Йосифа.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://http://lib.rin.ru