Гамлет. Вільям Шекспір

ГАМЛЕТ Трагедія (1601) Площа перед замком в Ельсінорі.

На сторожі Марцелл і Бернард, датські офіцери. До них пізніше приєднується Гораціо, вчений друг Гамлета, принца Датського. Він прийшов упевнитися в розповіді про нічному появі привида, схожого з датським королем, недавно померлим. Гораціо схильний вважати це фантазією. Північ. І ось грізний привид в повному військовому облаченні з'являється. Гораціо приголомшений, він намагається з ним заговорити, вважаючи поява привида знаком "якихось смут для держави".

І вирішує розповісти про своєму видінні принцу Гамлету, що перервали навчання в Віттен-Берг в зв'язку з раптовою смертю батька. Скорбота Гамлета збільшує те, що мати незабаром після смерті батька вийшла заміж за його брата. Вона, "черевиків НЕ зносу, в яких йшла за труною ", кинулася в обійми людини негідного, "щільний згусток м'яса". Душа Гамлета здригнулася: "Яким докучним, тьмяним і непотрібним/Мені здається все, що тільки є на світі! Про гидота! "Гораціо повідав Гамлету про нічний привид. Гамлет НЕ коливається: "Дух Гамлета в зброю! Справа погано;/Тут щось криється. Скоріше б ніч!/Терпи, душа; ізоблачітся зло,/Хоча б від очей у підземний морок пішло ".

Привид батька Гамлета повідав про страшному злочині.

Коли король мирно відпочивав в саду, його брат влив йому у вухо смертельний сік блекоти. "Так я уві сні від братственной руки/Втратив життя, вінець і королеву ". Привид просить Гамлета помститися за нього. "Прощай, прощай. І пам'ятай про мене" -- з цими словами привид видаляється. Світ перевернувся для Гамлета ... Він клянеться помститися за батька. Лише просить друзів зберігати в таємниці цю зустріч і не дивуватися дивацтва його поведінки.

Тим часом вельможа короля Полоній відправляє свого сина Лаерта на навчання в Париж. Той дає свої братські настанови сестрі Офелії, і ми дізнаємося про почуття Гамлета, від якого Лаерт застерігає Офелію: "Він в підданстві у свого народження;/Он сам собі не ріже свій шматок,/Як інші; від вибору його/Залежать життя і здравіє всієї держави ".

Його слова підтверджує і батько - Полоній. Він забороняє їй проводити час з Гамлетом. Офелія розповідає батькові, що до неї приходив принц Гамлет і був він начебто не в собі. Взявши її за руку, "він видав зітхання настільки скорботний і глибокий,/Як якби всі груди його розбилася і гасла життя ". Полоній вирішує, що дивну поведінку Гамлета в останні дні пояснюється тим, що він "божевільний від кохання". Він збирається поговорити про це з королем.

Король, совість якого обтяжена вбивством, стурбований поведінкою Гамлета. Що криється за ним - Божевілля? Чи щось інше? Він закликає Розенкранц і Гільденстерн, в Минулого друзів Гамлета, і просить їх вивідати у принца його таємницю. За це він обіцяє "Монар-шию милість". Приходить Полоній і висловлює припущення, що божевілля Гамлета викликано любов'ю. На підтвердження своїх слів він показує лист Гамлета, взяте ним у Офелії. Полоній обіцяє послати дочку на галерею, де часто гуляє Гамлет, щоб упевнитися в його почуттях.

Розенкранц і Гільденстерн безуспішно намагаються вивідати таємницю принца Гамлета. Той розуміє, що вони підіслані королем. І ось Гамлет дізнається, що приїхали актори, столичні трагіки, які йому так подобалися колись, і йому приходить в голову думка: використовувати акторів для того, щоб переконатися у винності короля. Він домовляється з акторами, що вони будуть грати п'єсу про загибель Пріама, а він вставить туди два-три вірші свого твору. Актори згодні. Гамлет просить першого актора прочитати монолог про вбитих Пріама. Актор читає блискуче. Гамлет схвильований: "Видовище - петля, щоб заарканити совість короля".

Король розпитує Розенкранц і Гільденстерн про успіхи їх місії. Вони зізнаються, що не зуміли нічого вивідати: "Розпитувати себе він не дає/І з хитрістю божевільного вислизає ... "Вони ж доповідають королю, що приїхали мандрівні актори й Гамлет запрошує на представлення короля і королеву.

Гамлет прогулюється на самоті і вимовляє, роздумуючи, свій знаменитий монолог: "Бути чи не бути-таким є питання ..." Чому ми так тримаємося за життя? В якій "знущанням століття, гніт сильного, насмішка гордія". І сам відповідає на своє питання: "Страх чогось після смерті -/невідомий край, звідки немає вороття/Земним заволокою ", - бентежить волю.

Полоній підсилає Офелію до Гамлету. Гамлет швидко розуміє, що їх розмова підслуховують і що Офелія прийшла за намовою короля і батька. І він розігрує роль божевільного, дає їй пораду йти в монастир. Прямодушним Офелія убита промовами Гамлета: "О, що за гордий розум вражений! Вельможі,/Бійця, вченого -- погляд, меч, мова;/Колір і надія радісною держави,/Чекан витонченості, зерцало смаку,/Приклад примірних - Упав, упав до кінця! "Король же засвідчується, що не любов причина розлади принца.

Гамлет просить Гораціо спостерігати за королем під час вистави. Починається подання. Гамлет по ходу п'єси її коментує. Сцену отруєння він супроводжує словами: "Він отруює його в саду ради його держави./Його звуть Гонзаго  Зараз ви побачите, як вбивця здобуває любов Гонзаговой дружини ".

Під час цієї сцени король не витримав. Він встав. Розпочався переполох. Полоній зажадав припинити гру. Всі виходять. Залишаються Гамлет і Гораціо, Вони переконані в злочині короля - він видав себе з головою.

Повертаються Розенкранц і Гільденстерн. Вони пояснюють, як засмучений король і як дивується королева з приводу поведінки Гамлета. Гамлет бере флейту і пропонує Гільденстер-ну зіграти на ній. Гільденстерн відмовляється: "Я не володію цим мистецтвом ".

Гамлет говорить з гнівом: "От бачите, що за негідну річ ви з мене робите? На мені ви готові грати, вам здається, що мої лади ви знаєте ... "Полоній кличе Гамлета до матері-королеві.

Короля мучить страх, мучить нечиста совість. "О, гидота гріх мій, до неба він смердить! "Але він вже вчинив злочин," груди його чорніше смерті ". Він стає на коліна, намагаючись молитися.

У цей час проходить Гамлет - він йде до покоїв матері. Але він не хоче вбивати презренного короля під час молитви. "Назад, мій меч, дізнайся страшней обхват".

Полоній ховається за килимом в покоях королеви, щоб підслухати розмову Гамлета з матір'ю.

Гамлет полон обурення.

Біль, карається його серце, робить зухвалим його мова. Королева лякається і скрикує. Полоній виявляє себе за килимом, Гамлет з криком "Криса, щур" пронизує його шпагою, думаючи, що це король. Королева благає Гамлета про помилування: "Ти мені очі направив прямо в душу,/Ів ній я бачу стільки чорних плям,/Що їх нічим не вивести ... "З'являється привид ... Він вимагає пощадити королеву. Королева не бачить і не чує примари, їй здається, що Гамлет розмовляє з порожнечею. Він і справді схожий на божевільного.

Королева розповідає королю про те, що в припадку божевілля Гамлет вбив Полонія. "Він бідкається про те, що зробив ". Король вирішує негайно відправити Гамлета до Англії в супроводі Розенкранц і Гільденстерн, яким буде вручено таємний лист Британці про умертвіння Гамлета. Полонія він вирішує таємно поховати, щоб уникнути чуток в народі.

Гамлет і його друзі-зрадники поспішають на корабель. Вони зустрічають озброєних солдатів. Гамлет розпитує їх, чиє військо і куди йде. Виявляється, це військо Норвежці йде воювати з Польщею за клаптик землі, який "за п'ять дукатів" жалко взяти в оренду.

Гамлет дивується тому, що люди не можуть "залагодити суперечку про це дрібниці".

Цей випадок для нього - привід до глибоких роздумів про те, що його мучить, а мучить його власна нерішучість.

Принц Фортінб-рас "заради примхи і безглуздої слави" посилає на смерть двадцять тисяч, "як в ліжко", бо зачеплено його честь.

Дізнавшись про загибель батька, потайки з Парижа повертається Лаерт. Його чекає й інша біда: Офелія від горя - її батько помер від руки Гамлета - зійшла з розуму. Лаерт жадає помсти. Озброєний, він вривається в покої короля. Король називає Гамлета винуватцем всіх нещасть Лаерта. У цей час гонець приносить королеві листа, в якому Гамлет повідомляє про своє повернення. Король в подиві, він розуміє, що щось відбулося.

Тут же у нього дозріває новий огидний план, в який він залучає запального, недалекого Лаерта.

Він пропонує влаштувати поєдинок між Лаерт і Гамлетом. А щоб вбивство відбулося напевно, кінець шпаги Лаерта потрібно змазати смертельною отрутою. Лаерт згоден.

Королева зі скорботою повідомляє про загибель Офелії. Вона "намагалася по гілкам розвісити свої вінки, підступний сук зламався, вона впала в ридаючих потік ".

Двоє могильників риють могилу.

І перекидаються жартами. З'являються Гамлет і Гораціо. Про марність всього живого міркує Гамлет, згадує Олександра Македонського. "Олександр помер, Олександра поховали, Олександр перетворюється на порох, прах є земля, з землі роблять глину, і чому цієї глиною, до якої він звернувся, не можуть заткнути пивну бочку? "Наближається похоронна процесія.

Король, королева, Лаерт, двір. Ховають Офелію. Лаерт стрибає в могилу і просить закопати його разом із сестрою. Фальшивої ноти не виносить Гамлет.

Вони схоплюються з Лаерт. "Її любив я; сорок тисяч братів/Всім безліччю свою любов зі мною не зрівнялися б "- у цих знаменитих словах Гамлета справжнє, глибоке почуття.

Король їх розбороняти. Його не влаштовує непередбачуваний поєдинок. Він нагадує Лаерт: "Будь терплячий і пам'ятай про вчорашнє;/Ми рушимо справу до швидкого кінця ".

Гораціо і Гамлет одні. Гамлет розповідає Гораціо, що йому вдалося прочитати листа короля. У ньому містилося прохання негайно стратити Гамлета. Провидіння зберігало принца, і, скориставшись печаткою батька, він підмінив листа, в якому написав: "подавачів негайно вбити". І з цим посланням Розенкранц і Гільденстерн пливуть назустріч своїй загибелі. На корабель напали розбійники, Гамлет потрапив у полон і був доставлений до Данії.

Тепер він готовий до помсти.

З'являється Озрік - наближений короля - і повідомляє про те, що король побився об заклад, що Гамлет переможе Лаерта в поєдинку. Гамлет погоджується на двобій, але на серце в нього тягар, воно передчуває пастку.

Перед поєдинком він просить вибачення у Лаерта: "Мій вчинок, ганьбила вашу честь, природу, почуття,/- Я це заявляю, - був божевільним ".

Король приготував для вірності ще одну пастку - поставив кубок з отруєним вином, щоб дати його Гамлету, коли той захоче пити. Лаерт ранить Гамлета, вони змінюються рапіра, Гамлет ранить Лаерта. Королева випиває отруєне вино за перемогу Гамлета. Король не зумів її зупинити. Королева вмирає, але встигає сказати: "О, Гамлет мій, - питво! Я отруїлася". Лаерт визнається Гамлету у зраді: "Король, король винен ..." Гамлет отруєним клинком вражає короля. І сам помирає. Гораціо хоче допити отруєне вино, щоб піти за принцом. Але вмираючий Гамлет просить: "Дихай в суворому світі, щоб мою/повідати повість".

Гораціо повідомляє Фортінбраса та англійською послам про трагедії, що сталася. Фортінбрас дає розпорядження: "Нехай Гамлета піднімуть на поміст, як воїна ..." Гамлет - центральний персонаж однойменної трагедії Шекспіра. Вже давно відмічено, що мало не всі герої Шекспіра схильні скоріше до роздумів, ніж до дії. Найбільшою мірою це відноситься до Г., внутрішній світ якого неухильно руйнується під подвійним натиском: болісні душевні переживання, спричинені зовнішніми обставинами (жахлива смерть батька, підлість дядька, зрада матері і друзів), збільшуються руйнівними думками, які приводять його до переоцінки всього, що колись мало цінність і сенс. Честь, любов, вірність - ці ідеали безжально розтоптані грубою дійсністю. Г. розуміє, що він має боротися зі злом, що він зобов'язаний діяти, але воля його паралізована, бо їм володіє найстрашніше для людини сумнів: "Бути чи не бути?" У своєму запереченні навколишньої дійсності Г. заходить так далеко, що готовий бачити в світі лише зло. Але якщо світ такий жахливий, то не варто жити. Одне лише зупиняє Г., віра якого в промисел Творця і божественну справедливість розхитані: чи буде продовження цього буття за гробової дошкою або його чекає небуття? Постать Г., чия юність проходила не в дозвільних забавах і грубих розваги, а в стінах Віттенберзький університету, символізує нова свідомість, нове світовідчуття, для якого "розпалася зв'язок часів".

Що це за зв'язок? Для християнина такою завжди була непорушна і нерассуждающая віра. Але в стінах університету Г. пізнав могутність іншої сили - розуму, і тепер ці дві сили, віра і розум, ведуть в його душі жорстоку боротьбу. Як бути, якщо розумне осмислення життя призводить до її заперечення! Трагізм Г. в тому, що він, високо ставлячи розум, примушує себе до того, щоб не міркувати, а діяти, тому що "трусами нас робить роздуми,/І так рішучості природний колір/хиріє під нальотом думки блідим,/і починань, взнесшіеся потужно,/Повертаючи в сторону свій хід,/Втрачають ім'я дії ". Символічно, що Г. ради виконання свого задуму прикидається божевільним: божевілля - це зворотний сторона розсудливості, що зайшла в глухий кут у спробах осягнути неосяжне - сенс буття. Г. - це людина, яка стоїть на порозі нового часу, але над ним все ще владні принципи та ідеали минулого. Помста вбивці батька для Г. - тяжка обов'язок, борг, але не священне право. Та й який сенс у помсти Клавдію, як ніби він один - втілення зла! Весь світ піддався псування, і, за словами офіцера варти, "підгнили щось у датському державі". До того ж Г. вже не здатний жити, підкоряючись авторитету вікової мудрості, її однозначним нормам, твердо встановили, що є добро і що - зло. Він стверджує: "... немає нічого ні доброго, ні поганого; роздум робить все таким ". І все ж Шекспір далекий від того, щоб показати свого героя закінченим циніком і песимістом. Рішучість боротися зі злом попри все, готовність загинути в цій нерівній сутичці, усвідомлення нікчемності результатів цієї боротьби - все це піднімає Г. і над низькою суєтою повсякденності, і навіть над філософської відчуженістю і мудрою помірністю його друга Гораціо, єдиного, кого не зачепила загальна моральна псування. Шекспір показує, як тяжкі роздуми, сумніви і жорстокі випробування, зрештою, не знищують у Г. віру в людину і в його розум, але зміцнюють її: "Що людина, коли він зайнятий тільки/Сном та їжею? Тварина, не більше./Той, хто нас створив з думкою настільки великої,/дивиться і вперед і назад,/Вклав у нас// Не для того богоподібний розум,/Чтоб без праці пліснявів він ".

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://lib.rin.ru/cgi-bin/index.pl