Вітторіо Альф'єрі. Мірра

Евріклея переконана, що Мірра не любить Переяслава: якби Міррі хтось сподобався, вона б помітила. Крім того, не буває любові без надії, між тим як скорботу Мірри безвихідь, і дівчина прагне смерті. Евріклея хотіла б померти, щоб не бачити на старості років страждання своєї улюблениці. Кенхреіда вже майже рік намагається зрозуміти причину терзань дочки, але безуспішно. вже не Венера чи, угледівши зухвалий виклик у шаленому материнському щастя Кенхреіди, зненавиділа Мірру за красу і вирішила покарати царицю, відібравши у неї єдину дочку?

Цар Кінір, допитавши Евріклею, вирішує скасувати вінчання: «На що мені життя, владенья, честь на що,/Коли беззастережно щасливою/Єдину дочка не бачу я? »Кінір хоче стати другом царя Епіра, йому подобається Перей, але важливіше за все для нього дочка: «Мене батьком/Природа зробила, царем ж - випадок», інтереси держави для нього - ніщо в порівнянні з єдиним подихом Мірри. Він може бути щасливий, тільки якщо вона щаслива. Кінір вирішує поговорити з Пере. Він каже юнакові, що був би щасливий назвати його зятем. Якщо б він вибирав чоловіка для дочки, то вибрав би Переяслава, а коли його ж вибрала Мірра, Перей став йому милий подвійно. Кінір вважає, що головне в Перее - його особисті гідності, а не царська кров і не батьківські володіння. Кінір обережно запитує у Переяслава, взаємна чи його любов до Міррі. Юнак каже, що Мірра начебто б і рада відповісти на його любов, але щось їй заважає. Йому здається дивним, що Мірра в його присутності блідне, не піднімає на нього очей і говорить з ним холодним тоном. Вона то ніби рветься заміж, то жахається весілля, то призначить день вінчання, то відкладе весілля. Перей не мислить себе життя без Мірри, але хоче звільнити її від слова, бачачи, як вона страждає. Перей готовий померти, якщо від цього залежить щастя Мірри. Кінір посилає за Міррою і залишає її з пере. Перей дивиться на весільний убір нареченої, але смуток в її очах говорить йому, що вона нещаслива. Він говорить їй, що готовий звільнити її від слова і виїхати. Мірра пояснює йому, що смуток буває вродженої і питання про її причини лише поглиблюють її. Дівчина просто журиться про майбутнє розставання з батьками. Вона присягається, що хоче бути дружиною Переяслава і не буде більше відкладати весілля. Сьогодні вони повінчаються, а завтра отпливут в Епір. Перей нічого не розуміє: то вона каже, що їй важко розлучатися з батьками, то квапить з від'їздом. Мірра каже, що хоче назавжди покинути батьків і вмерти з горя.

Мірра говорить Евріклее, що жадає тільки смерті і тільки її і заслуговує. Евріклея впевнена, що єдино любов може так

Некоректна сторінка 311 терзати юну душу. Вона молилася Венері біля вівтаря, але богиня дивилася на неї грізно, і Евріклея пішла з храму, ледве тягнучи ноги. Мірра говорить, що пізно просити за неї богів, і просить Евріклею вбити її. Дівчина знає, що все одно живий не потрапить до Епір. Евріклея хоче піти до царя, і цариці і благати їх засмутити весілля, але Мірра просить її нічого не говорити батькам і не надавати значення словам, які випадково вирвалися у неї. Вона плакала, вилила душу, і тепер їй набагато легше.

Мірра йде до матері і застає в неї Кініра. Бачачи, що його присутність смушает дочка, цар поспішає її заспокоїти: ніхто ні до чого її не примушує, вона може відкрити або не відкривати причину своїх страждань. Знаючи її вдачу і шляхетність почуттів, батьки цілком довіряють їй. Мірра може чинити так, як вважає за потрібне, вони просто хочуть знати, що вона вирішила. Мати і батько на всі згодні, аби бачити дочку щасливою. Мірра каже, що відчуває близькість смерті, це єдине її ліки, однак природа ніяк не дає їй померти. Мірра то шкодує себе, то ненавидить. Їй здавалося, що шлюб з Пере хоча почасти розвіє її смуток, але чим ближче був день весілля, тим їй ставало сумніше, тому вона тричі відкладала вінчання. Батьки вмовляють Мірру не виходити за Переяслава, раз він їй не милий, але Мірра наполягає: нехай вона і не любить юнака так сильно, як він її, але ніхто інший не стане її чоловіком, чи вона вийде за Переяслава, або помре. Мірра обіцяє пересилити свій біль, розмова з батьками надав їй сил і рішучості. Вона сподівається, що нові враження допоможуть їй швидше позбутися туги, і хоче відразу після весілля покинути отчий кров. Мірра приїде на Кіпр, коли Перей стане царем Епіра. Вона залишить у батьків одного з своїх синів, щоб він був їм опорою в старості. Мірра благає батьків дозволити їй виїхати відразу після вінчання. Батьки згнітивши серце відпускають дочка: їм легше не бачити її, ніж бачити такою нещасною. Мірра видаляється до себе, щоб приготуватися до весілля і вийти до нареченого зі світлим чолом.

Кінір ділиться з дружиною своїми підозрами: «Слова, очі і навіть зітхання мені/вселяють побоювання, що нею/Нелюдська рухає влада,/Невідома нам ». Кенхреіда думає, що Венера покарала Мірру за материнську зухвалість: Кенхреіда НЕ кадити Венері і в пориві материнської гордості посміла сказати, що божественну красу Мірри в Греції та на Сході нині шанують вище, ніж шанували Венеру на Кіпрі з незапам'ятних часів. Побачивши, що діється з Міррою, Кенхреіда намагалася задобрити богиню, але ні молитви, ні кадило, ні сльози не допомагають. Кінір сподівається, що гнів богині не стане переслідувати Мірру, коли вона покине Кіпр. Бути може, передчуваючи це, Мірра так поспішає виїхати. З'являється Перей. Він боїться, що, ставши чоловіком Мірри, стане її вбивцею. Він шкодує, що не наклав на себе руки до того, як приплив на Кіпр, і збирається зробити це тепер. Кінір і Кенхреіда намагаються його втішити. Вони радять йому не нагадувати про Міррі скорботи - тоді ця біль пройде.

Готуючись до весілля, Мірра каже Евріклее, що думка про швидкий від'їзд дає їй спокій і радість. Евріклея просить Мірру взяти її з собою, але Мірра вирішила нікого з собою не брати. Перей повідомляє їй, що на зорі на них чекатиме судно, готове до відплиття. Мірра відповідає: «З тобою удвох/Швидше залишитися і навколо не бачити / Всього того, що бачила мої/Так довго сльози і, можливо, було/Причиною їх; за новими плисти морів,/Прічалівая до нових царствам; повітря/Невідомий вдихати, і день і ніч/Ділити з таким чоловіком ... »Перей дуже любить Мірру і готовий на все: бути їй чоловіком, другом, братом, коханим чи рабом. Мірра називає його цілителем своїх страждань і рятівником. Починається обряд вінчання. Хор співає весільні пісні. Мірра змінюється в особі, тремтить і ледь стоїть на ногах. У грудях її тісняться Фурії і Ерін з отруйними бичами. Почувши такі мови, Перей переймається упевненістю, що він противний Міррі. Весільний обряд переривається. Перей йде, обіцяючи, що Мірра його більше ніколи не побачить. Кінір перестає шкодувати дочка: її нечувана витівка запеклим його. Вона сама наполягала на вінчання, а потім зганьбила себе і батьків. І він, і Кенхреіда були надто м'якими, пора проявити суворість. Мірра просить батька убити її, інакше вона накладе на себе руки. Кінір переляканий. Мірра позбавляється відчуттів. Кенхреіда дорікає Кініра в жорстокості. Прийшовши до тями, Мірра просить Кенхреіду вбити її. Кенхреіда хоче обійняти дочку, але та відштовхує її, кажучи, що мати тільки посилює її скорботу. Мірра знову і знову просить матір вбити її.

Кінір оплакує Переяслава, що наклав на себе руки. Він уявляє собі скорботу батька, втратив улюбленого сина. Але Кінір не щасливі, ніж цар Епіра. Він посилає за Міррою. У її вчинках криється якась жахлива таємниця, і він хоче дізнатися її. Мірра ніколи не бачила батька в гніві. Він вирішує не показувати їй свою любові, але спробувати погрозами вирвати у неї визнання. Кінір повідомляє їй про самогубство Переяслава. Кінір здогадується, що Мірру терзають НЕ Фурії, а любов, і скільки дочка ні відмикається, наполягає на своєму. Він вмовляє Мірру відкритися йому. Він сам любив і зуміє її зрозуміти. Мірра зізнається, що дійсно закохана, але не хоче назвати ім'я коханого. Навіть предмет її любові не підозрює про її почуття, вона приховує їх навіть від себе самої. Кінір заспокоює дочку: «Зрозумій, твоя любов, твоя рука/І мій престол будь-якого возвелічат./Як низько не стояв би людина,/Він негідним бути тебе не може,/Коли він до серця тебе ». Кінір хоче обійняти Мірру, але вона його відштовхує. Мірра каже, що пристрасть її злочинна, і називає ім'я улюбленого: Кінір. Батько не відразу розуміє її і думає, що вона над ним сміється. Усвідомивши, що Мірра не жартує, Кінір приходить в жах. Бачачи гнів батька, Мірра кидається на його меч і встромляє його в себе. Вона одночасно мстить Кініру за те, що він силою вирвав з її серця жахливу таємницю, і карає себе за злочинну пристрасть. Кінір плаче, він бачить в Міррі разом нечестівіцу і вмираючу дочка. Мірра молить його ніколи не розповідати про її любов Кенхреіде. Почувши голосний плач, вдаються Кенхреіда і Евріклея. Кінір затуляє вмираючу Мірру від Кенхреіди і просить дружину піти. Кенхреіда розгублена: невже Кінір готовий залишити вмираючу дочка? Кінір відкриває Кенхреіде таємницю Мірри. Він силою веде дружину: «Не тут же нам від горя/І від ганьби вмирати. Йдемо ». Поруч з Міррою залишається одна Евріклея. Перед смертю дівчина докоряє їй: «Коли .../Я меч ... просила ... ти б, Евріклея .../Послухай ... І я б померла .../невинною ... ніж вмирати ... порочної ... »

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://briefly.ru/