Антуан Гамільтон. Мемуари графа де Грамон

В романізованого біографії свого родича, шевальє де Грамон, автор малює сучасні йому вдачі французького дворянства та англійського двору епохи Реставрації.

Читач знайомиться з героєм під час військових дій в П'ємонті, де він завдяки живого розуму, почуття гумору і твердості духу відразу завойовує загальну симпатію. «Він шукав веселощів і дарував його всім». Його іншому стає якийсь Матта, «Зразок щирості і чесності», і вони разом задають відмінні обіди, на які збираються всі офіцери полку. Однак гроші незабаром закінчуються, і приятелі ламають голови, як би їм поповнити свої кошти. Раптово Грамон згадує про запеклим гравцем, багатому графі Камеране. Друзі запрошують графа на вечерю, а потім Грамон сідає з ними грати. Граф програє величезну суму в борг, але на наступний день справно платить, і до друзів повертається «Втрачене благополуччя». Тепер до самого кінця кампанії до них уподобання фортуна, і Грамон навіть займається благодійністю: жертвує гроші на солдатів, покалічених у боях. Здобував славу на полі бою, шевальє де Грамон і Матта відправляються в Турин, захоплений бажанням здобувати лаври на любовному поприщі. Друзі молоді, дотепні, смітять грошима, і тому їх дуже люб'язно приймають при дворі герцогині Савойської. І хоча Матта галантність туринського двору здається надмірною, він в усьому покладається на одного. Шевальє вибирає собі юну брюнетку мадемуазель де Сен-Жермен, а приятелеві пропонує позалицятися за чарівною блондинкою маркізою де Сенант. Чоловік маркізи настільки грубий та огидний, що «його не можна було не обманювати». Оголосивши про свою любов, обидва шукача пригод тут же одягаються в кольори своїх дам: Грамон в зелений, а Матта у блакитний. Матта, погано знайомий з ритуалом залицяння, надто міцно стискає ручку чарівною маркізи, чим викликає гнів спокусника. Втім, Матта цього не помічає і в приємній компанії відправляється вечеряти. На Наступного дня при дворі, куди Матта з'явився відразу після полювання, тобто без квітів своєї дами, відбувається пояснення: дама дорікає йому за гордість - він ледь не відірвав їй руку! Маркіза вторить Грамон: як він насмілився з'явитися не в блакитному! До цього часу шевальє зауважує, що госпояса де Сенант «вельми прихильно »відноситься і до нього самого, і вирішує про всяк випадок не упускати і цю можливість, якщо раптом потерпить невдачу з Сен-Жермен.

Маркіза де Сенант цілком влаштовує нетерплячий Матта, і в душі вона вже давно згодна виконати всі його бажання, однак той ніяк не бажає «приспати дракона», то є її чоловіка: надто той йому бридка. Зрозумівши, що Матта не має наміру поступатися своїми принципами, пані де Сенант перестає ним цікавитися. В цей же час шевальє де Грамон розлучається зі своєю коханою, бо та навідріз відмовилася переступати межу дозволеного, вважаючи за краще перш вийти заміж, а вже потім їсти радості з одним серця. Де Грамон і маркіза де Сенант складають змова, що має метою обдурити і чоловіка, і одного, щоб самим спокійно насолодитися любов'ю. Для цього шевальє де Грамон, давно вже складається в дружніх стосунках з маркізом де Сенантом, спритно знайомить його з Матта. Де Сенант запрошує друзів на вечерю, однак шевальє вимовляє собі дозвіл спізнитися, і, поки Матта, в достатку поглинаючи страви, намагається відповідати на незрозумілі питання Сенанта, Грамон поспішає до маркізи. Проте довідавшись про це мадемуазель де Сен-Жермен, бажаючи позлити відвернувшись від неї шанувальника, також є до маркізі і в результаті веде її з дому, так що розчаровано Грамон нічого не залишається як відправитися вечеряти до Сенанту. Однак шевальє не залишає свого задуму, тільки тепер для здійснення його він розігрує цілу виставу. Переконавши всіх, що Сенант і Матта посварилися, він, нібито бажаючи запобігти дуель, вмовляє обох приятелів провести день будинку (маркіза прохання ця застала в його заміському маєтку), а сам мчить до ніжної пані де Сенант, яка приймає його так, «що він повною мірою пізнав її вдячність ».

Повернувшись до Франції, шевальє де Грамон блискуче підтверджує свою репутацію: він спритний у грі, діяльний і невтомний в любові, небезпечний суперник у сердечних справах, невичерпний на вигадки, незворушний в перемоги і поразки. Будучи людиною недурною, де Грамон потрапляє за картковий стіл до кардинала Мазаріні і швидко зауважує, що його преосвященство шахраює. Використовуючи «відпущені їй природою таланти », шевальє починає не тільки захищатися, а й нападати. Так що в тих випадках, коли кардинал і шевальє намагаються перехитрити один одного, перевага залишається на боці шевальє. Де Грамон чудово справляється з різноманітними дорученнями. Одного разу маршал Тюренн, розгромивши іспанців і знявши облогу з Арраса, направляє де Грамон гінцем до королівського двору. Спритний і відважний шевальє обходить всіх інших кур'єрів, які прагнуть першими доставити радісну звістку, і отримує нагороду: поцілунок королеви. Король також ласкаво обходиться з посланцем. І тільки кардинал дивиться кисло: його недруг, принц Конде, на чию загибель в битві він дуже сподівався, живий і здоровий. у присутності численних придворних відпускає їдку жарт на адресу Мазаріні. Зрозуміло, інформатори доносять про це кардиналу. Але «не самий мстивий з міністрів »рукавичку не приймає, а, навпаки, в той же вечір запрошує шевальє на вечерю і на гру, запевнивши, що «ставки за них зробить королева».

Незабаром молодий Людовик одружується, і в королівстві все змінюється. «Французи обожнюють свого короля ». Король же, займаючись справами держави, не забуває і про любовних захоплення. Досить його величності кинути погляд на придворну красуню, як він тут же знаходить відгук у її серці, а прихильники смиренно залишають щасливицю. Шевальє де Грамон, захоплений ретельністю государя у справах правління, тим не менше дерзає зазіхнути на одну з фрейлін, якусь мадемуазель Ламотт-Уданкур, що має щастя сподобатися королю. Фрейліна, вважаючи за краще любов короля, скаржиться Людовіку на настирливість де Грамон. Негайно шевальє закривають доступ до двору, і той, розуміючи, що у Франції йому найближчим часом робити нічого, відбуває до Англії. Англія в цю пору радіє з нагоди відновлення монархії. Карл II, чиї юні роки пройшли у вигнанні, сповнений благородства, так само як і його нечисленні прихильники з числа тих, хто розділив з ним його доля. Двір його, блискуче і вишуканий, вражає навіть Грамон, який звик до пишності французького двору. Ні при англійському дворі і недоліку в чарівних дам, проте всім їм далеко до справжніх перлин - Мадемуазель Гамільтон і мадемуазель Стьюарт. Шевальє де Грамон швидко робиться загальним улюбленцем: на відміну від багатьох французів, він не відмовляється від місцевих страв і легко переймає англійські манери. Ті, що прийшли до душі Карлу, він допускається до королівських розвагам. Грає шевальє рідко, але по-великому, хоча, незважаючи на вмовляння друзів, не намагається примножити грою свій стан. Не забуває шевальє і про любовні пригоди, доглядаючи за декількома красунями відразу. Але варто йому познайомитися з мадемуазель Гамільтон, як він одразу забуває інші свої інтереси. Деякий час де Грамон навіть перебуває в розгубленості: у випадку з мадемуазель Гамільтон НЕ допомагають ні звичайні подарунки, ні звичні для нього прийоми завоювання сердець придворних кокеток; ця дівчина заслуговує тільки щирою і серйозної прихильності. У ній абсолютно все: краса, розум, манери. Почуття її відрізняються надзвичайним благородством, і чим більше шевальє переконується в її достоїнства, тим більше прагне їй сподобатися.

Тим часом на придворному небосхилі сходить зірка мадемуазель Стьюарт. Вона поступово витісняє з серця короля примхливу і чуттєву графиню Каслмейн, яка, будучи абсолютно впевненою, що влада її над королем безмежна, дбає насамперед про задоволення власних примх. Леді Каслмейн починає відвідувати вистави знаменитого канатохідця Джекоба Холла, чий талант і сила захоплюють публіку, і особливо жіночу її частину. Проноситься слух, що канатоходец не обманув очікувань графині. Поки ж злі язики подейкують Каслмейн, король все більше прив'язується до Стьюарт. Згодом графиня Каслмейн вийшла заміж за лорда Річмонда.

Шевальє де Грамон не пропускає жодного розваги, де буває мадемуазель Гамільтон. Одного разу, бажаючи блиснути на королівському балу, він наказує своєму камердинерові доставити йому з Парижа наймодніший камзол. Камердинер, неабияк пошарпаний, повертається напередодні балу з порожніми руками і стверджує, що костюм потонув у сипучих пісках англійського узбережжя. Шевальє є на бал у старому камзолі і в виправдання розповідає цю історію. Король регоче до упаду. Згодом обман камердинера розкривається: міцно випивши, він продав костюм господаря за нечувану ціну якогось провінціалу-англійцю.

Роман шевальє з мадемуазель де Грамон складається вдало. Не можна сказати, що у нього немає суперників, однак, знаючи ціну їх переваг і одночасно розуму мадемуазель Гамільтон, він турбується лише про те, як би сподобатися своїй коханої. Друзі застерігає шевальє: мадемуазель Гамільтон не з тих, кого можна спокусити, значить, мова піде про шлюб. Але становище шевальє, так само як і його стан, дуже скромно. Дівчина ж вже відкинула чимало блискучих партій, та й родина її дуже прискіпливо. Але шевальє впевнений у собі: він одружується на обраниці свого серця, помириться з королем, той зробить його дружину статс-дама, а «з Божою допомогою» він збільшить і свій стан. «І тримаю парі, все буде так, як я сказав ». Відразу скажемо, що він мав рацію.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://briefly.ru/