Жан Батист Мольєр. Школа дружин

П'єсу передує посвята Генріетте Англійської, дружині брата короля, офіційного покровителя трупи.

Авторське передмова інформує читачів про те, що відповіді засудив п'єсу містяться в «Критиці» (мається на увазі комедія на одну дію «Критика« Школи дружин »«, 1663 р.).

Два старовинних приятеля - Крізальд і Арнольфо - обговорюють намір останнього одружитися. Крізальд нагадує, що Арнольфо завжди сміявся з невдалим чоловіками, запевняючи, що роги - доля будь-якого чоловіка: «... ніхто, великий він чи малий,/Від вашої критики порятунку не знав ». Тому будь-який натяк на вірність майбутньої дружини Арнольфа викличе град насмішок. Арнольфо запевняє одного, що йому «відомо, як роги садять нам молодички »і тому« заздалегідь я все расчел, мій друг ». Насолоджуючись власним красномовством і проникливістю, Арнольфо вимовляє пристрасну промову, характеризуючи непридатність до шлюбу жінок дуже розумних, дурних або непомірних чепуруни. Щоб уникнути помилок інших чоловіків, він не тільки вибрав за дружину дівчину «щоб ні в знатності породи, ні в маєток/Не можна їй було взяти над чоловіком переваги », але і виховав її з самого дитинства в монастирі, забравши «тягар» у бідної селянки. Строгість принесла свої плоди, і його вихованка настільки невинна, що одного разу запитала, «точно чи народять дітей з вуха? »Крізальд слухав так уважно, що не помітив, як назвав свого давнього знайомого звичним ім'ям - Арнольфо, хоча і був попереджений, що той прийняв нове - Ла Суш - по своєму маєтку (гра слів - la Souche - пень, дурень). Запевнивши Арнольфа, що надалі не допустить помилки, Крізальд йде. Кожен із співрозмовників упевнений, що інший веде себе поза сумнівом дивно, якщо не божевільним.

Арнольфо з великими труднощами потрапив у свій дім, так як слуги - Жоржетта і Ален - довго не відчиняли, піддалися тільки на погрози і не дуже шанобливо розмовляли з паном, вельми туманно пояснивши причину своєї повільності. Приходить Агнеса з роботою в руках. Її вигляд розчулює Арнольфа, тому що «любить мене, молитися, прясти і шити »- і є той ідеал дружини, про який він розповідав одному. Він обіцяє Агнесе поговорити через годинку про важливі речі і відправляє її додому.

Залишившись один, він продовжує захоплюватися своїм вдалим вибором і перевагою невинності над усіма іншими жіночими чеснотами. Його роздуми перериває молода людина на ім'я Орас, син його давнього друга Оранта. Юнак повідомляє, що найближчим часом з Америки приїде Енрік, який разом з батьком Ораса має намір здійснити важливий план, про який поки нічого не відомо. Орас вирішується позичити у старого друга сім'ї грошей, тому що він захопився дівчиною, що живе поблизу, і хотів би «до кінця довести швидше пригод». При цьому він, до жаху Арнольфа, показав на будиночок, в якому живе Агнеса, оберігаючи яку від поганого впливу, новоявлений Ла Суш поселив окремо. Орас без утайки розповів друга сім'ї про свої почуття, цілком взаємних, до чарівної і скромної красуні Агнесе, що знаходиться під опікою багатого і недалекого людини з безглуздою прізвищем.

Арнольфо поспішає додому, вирішивши про себе, що ні за що не поступиться дівчину молодому щиглик і зуміє скористатися тим, що Орас не знає його нового імені і тому з легкістю довіряє свою серцеву таємницю людині, з якою вже давно не бачився. Поведінка слуг Арнольфо стає зрозумілим, і він змушує Олена і Жоржетту розповісти правду про те, що відбувалося в будинку за його відсутності. Арнольфо в очікуванні Агнес намагається взяти себе в руки і стримати гнів, згадуючи античних мудреців. Агнеса, що з'явилася не відразу розуміє, що ж хоче дізнатися її опікун, і детально описує всі свої заняття за останні десять днів: «Я пошила шість сорочок і ковпаки сповна ». Арнольфо вирішується запитати прямо - чи бував без нього чоловік в домі і вела чи дівчина з ним розмови? Визнання дівчата вразило Арнольфа, але він потішив себе тим, що щирість Агнес свідчить про її невинності. І розповідь дівчини підтвердив його простоту. Виявляється, займаючись шиттям на балконі, юна красуня помітила молодого пана, люб'язно їй вклонився. Їй довелося ввічливо відповісти на чемність, молода людина вклонився ще раз і так, кланяючись один одному всі нижче, вони провели час до самої темряви.

На Наступного дня до Агнесе з'явилася якась старенька з звісткою про те, що юна спокусниця заподіяла страшне зло - завдала глибоку сердечну рану тому молодій людині, з яким вчора розкланювався. Дівчині довелося прийняти молодого кавалера, так як залишити його без допомоги вона не наважилася. Арнольфо хочеться дізнатися про все детальніше, і він просить дівчину продовжити розповідь, хоча внутрішньо здригається від страху почути що-небудь жахливе. Агнеса визнається в тому, що юнак шепотів їй визнання в любові, без втоми цілував її руки і навіть (тут Арнольфо ледве не збожеволів) взяв у неї стрічку. Агнеса зізналася, що «Щось солодке лоскоче, зачіпає,/Сама не знаю що, але серце так і тане». Арнольфо переконує наївну дівчину, що все, що сталося - страшний гріх. Є лише один спосіб виправити те, що трапилося: «Одним заміжжям знімається вина». Агнеса щаслива, тому що вважає, що мова йде про весілля з Орасіо. Арнольфо ж має на увазі себе як чоловіка і тому запевняє Агнес, що шлюб буде укладений «в цей же день». Непорозуміння все-таки з'ясовується, так як Арнольфо забороняє Агнесе бачитися з Орасіо і велить не впускати в будинок ні за яких обставин. Більше того, він нагадує, що має право вимагати від дівчини повного послуху. Далі він пропонує бідній ознайомитися з «Правилами подружжя, або обов'язками заміжньої жінки разом з її щоденними вправами », тому що для« щастя нашого доведеться вам, мій друг,/І волю приборкати і скоротити дозвілля ». Він змушує дівчину читати правила вголос, але на одинадцятий правилі сам не витримує монотонності дріб'язкових заборон і відсилає Агнес вивчати їх самостійно.

З'являється Орас, і Арнольфо вирішує вивідати у нього подальші подробиці ледве почався пригоди. Молодий чоловік засмучений несподіваними ускладненнями. Виявляється, повідомляє він Арнольфо, повернувся опікун, якимось таємничим чином довідався про палкої любові своїй підопічній і Ораса. Слуги, які раніше допомагали в їх любові, раптом повели себе грубо і закрили перед носом збентеженого шанувальником двері. Дівчина теж повела себе суворо, тому нещасний юнак зрозумів, що за Арнольфо з удоольствіем слухав Ораса, але виявилося, що безневинна дівчина проявила себе вельми винахідливої. Вона дійсно кинула з балкона камінь у свого шанувальника, але разом з каменем і лист, який ревнивець Арнольфо, спостерігаючи за дівчиною, просто не помітив. Але йому доводиться вимушено сміятися разом з Орасіо. Ще гірше довелося йому, коли Орас починає читати лист Агнес і стає зрозуміло, що дівчина цілком усвідомила своє незнання, нескінченно вірить коханому і розставання для неї буде жахливим. Арнольфо вражений до глибини душі, дізнавшись, що всі його «труди і доброта забуті».

Всі ж він не бажає поступитися чарівну дівчину молодому супернику і запрошує нотаріуса. Однак його засмучені почуття не дозволяють толком домовитися про умовах шлюбного договору. Він вважає за краще ще раз поговорити зі слугами, щоб уберегти себе від несподіваного візиту Ораса. Але Арнольфо знову не пощастило. З'являється хлопець і розповідає про те, що знову зустрівся з Агнес в її кімнаті, і про те, як йому довелося сховатися в шафі, тому що до Агнесе з'явився її опікун (Арнольфо). Орас знову не зміг побачити суперника, а лише чув його голос, тому продовжує вважати Арнольфа своїм нагрудника. Тільки-но молодий людина пішла, з'являється Крізальд і знову намагається переконати свого друга в нерозумному відношенні до шлюбу. Адже ревнощі можуть перешкодити Арнольфо тверезо оцінити сімейні відносини - інакше «роги вже майже надіті/На тих, хто ревно клянеться їх не знати ».

Арнольфо йде до свого дому і знову попереджає слуг краще стерегти Агнес і не допускати до неї Ораса. Але відбувається непередбачене: слуги так старалися виконати наказ, що вбили молодого чоловіка і тепер він лежить бездиханний. Арнольфо в жаху від того, що доведеться говорити з батьком юнака і своїм близьким другом Оронт. Але, з'їдає гіркими почуттями, він несподівано зауважує Ораса, який розповів йому наступне. Він домовився про зустріч з Агнес, але слуги накинулися на нього і, повалив на землю, почали бити так, що він зомлів. Слуги взяли його за мерця і стали голосити, а Агнеса, почувши крики, миттєво кинулася до свого коханого. Тепер Ораса необхідно залишити дівчину на час в безпечному місці, і він просить Арнольфа прийняти Агнес на своє піклування, поки не вдасться умовити батька юнака погодитися з вибором сина. Зраділий Арнольфо поспішає відвести дівчину в свій будинок, а Орас мимоволі йому допомагає, умовляючи свою прекрасну подругу слідувати за одним своєї родини, щоб уникнути розголосу.

Залишившись наодинці з Арнольфо, Агнеса дізнається свого опікуна, але тримається твердо, зізнавшись не тільки в любові до Ораса, а й у тому, що «я не дитя давно, і для мене - ганьба,/Що я простачкою була відома до цих пір ». Арнольфо марно намагається переконати Агнес у своєму праві на неї - дівчина залишається невблаганну і, пригрозивши відправити її до монастиря, опікун йде. Він знову зустрічається з Орасіо, який ділиться з ним неприємною звісткою: Енрік, повернувшись з Америки з великим станом, хоче видати свою дочку за сина свого друга Оронта. Орас сподівається, що Арнольфо умовить батька відмовитися від весілля і тим самим допоможе Ораса з'єднатися з Агнес. До них приєднуються Крізальд, Енрік і Оронт. До подив Ораса, Арнольфо не тільки не виконує його прохання, але радить Оронт якнайшвидше одружити сина, не рахуючись з його бажанням. Орант радий, що Арнольфо підтримує його наміри, але Крізальд звертає увагу на те, що Арнольфа слід називати ім'ям Ла Суш. Тільки тепер Орас розуміє, що його «Повірників» був суперник. Арнольфо наказує слугам привести Агнес. Справа приймає несподіваний оборот.

Крізальд впізнає в дівчині дочку своєї покійної сестри Анжеліки від таємного шлюбу з Енріке. Щоб приховати народження дівчинки, її віддали на виховання в село простій селянці. Енрік, змушений шукати щастя на чужині, виїхав. А селянка, позбувшись допомоги, віддала дівчинку на виховання Арнольфо. Нещасний опікун, не в змозі вимовити ні слова, пішов.

Орас обіцяє пояснити всім причину своєї відмови одружитися з донькою Енріка, і, забувши про Арнольфо, старовинні приятелі і молоді люди входять до хати і «там обговоримо все докладно ».

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://briefly.ru/