Джеймс Джойс. Улісс

Роман оповідає про один день шістнадцятого червня 1904 з життя дублінського єврея тридцяти восьми років Леопольда Блума і двадцятидвохрічного Стівена Дедала

Три частини величезної книги, яка ділиться на вісімнадцять епізодів, повинні, на думку автора, співвідноситися з гомерівській «Одіссеєю» (Улісс - латинська транскрипція імені її головного героя). Але зв'язок ця з давньогрецьким епосом вельми відносна і, скоріше, від зворотного: в спільному романі нічого важливого, за суті, не відбувається.

Місце дії - столиця Ірландії місто Дублін - виважено автором буквально по карті і довідником. Час - по хронометром, інколи, втім, зупиняється.

Перша частина включає три епізоди. О восьмій ранку Бик Малліган, що орендує разом з Дедалом житло у вежі Мартелла, будить свого приятеля, вкрай незадоволеного тим, що їх третій сусід, Хейнс, вночі, чвалаючи, стріляв зі сну з рушниці. Боягуз і образливим Дедалом це не дуже подобається. У нього недавно померла від раку печінки мати, з якою він за її життя був у непростих відносинах, і він образився і на вістряка Маллігана за нешанобливе на її адресу вирази. Розмова їх крутиться навколо теми пошуків сином батька, постійно торкаючись прикладів Гамлета, Ісуса Христа і Телемак, сина Улісса. Ця ж тема виникає і на уроці історії, який Стівен дає через дві години у школі, де він підробляє, і в його розмові з директором школи, що просить молодої людини передати його знайомим в редакції газети свою невинною замітку про епідемії ящуру. Після уроку Стівен подумки прогулюється берегом моря.

В це ж ранку починаються «мандри» дрібного рекламного агента Леопольда Блума. Центральна і найбільша частина роману, що складається з дванадцяти епізодів, починається з його сніданку - свинячий нирки, яку перед цим він купує в м'ясної крамниці Длугач, Там же він бере проспект зразкової ферми в Палестині, ладу щодо цього різні прожекти. Вдома його чекають два листи. Перше - від дочки Міллі, або Меріон, якій як раз вчора виповнилося п'ятнадцять років і яка вже працює в Моллінгаре асистенткою фотографа. І другий лист, адресований його дружині Моллі, концертуючою співачці, від її імпресаріо Буяна (або Х'ю Е.) Бойлав, в якому він повідомляє, що заїде до неї о четвертій годині дня.

Після сніданку - відвідування вбиральні з журналом в руках. Об одинадцятій Блуму треба бути на похороні його шкільного товариша, і він покидає будинок за годину до цього, щоб зайнятися різними дрібними справами. Зокрема, він отримує на пошті лист від якоїсь Марти Кліффорд, відповідь на дане їм у чисто амурних метою оголошення в газеті про пошуки секретарки. Березень відповіла на його любовне послання і навіть пише, що мріє про зустріч. З приводу чого у Блума виникають всякі женолюбівие фантазії. Пора, проте, на кладовищі.

В похоронної кареті Блум їде разом з іншими співчутливих, серед яких і батько Стівена, Саймон Дедал. Розмова йде про всяку всячину, в тому числі і про майбутньому гастрольному турне дружини Блума, і про його батька, що покінчив свого часу самогубством. Після церемонії похорону Блум відправляється в редакції газет, для яких він як агент дає рекламу. Там він зустрічає ту ж компанію, що була на кладовищі, плюс професор Макхью, сухотний адвокат О'Моллой і редактор Майлс Кроуфорд. Блум йде, приходить. У його відсутність в редакції виявляється Стівен Дедал, який приніс замітку директора школи, і після балачок запрошує всіх в питний заклад. Редактор затримався, в цей час повернувся Блум, і на нього падає все роздратування Кроуфорда.

Збентежений, Блум покидає редакцію і блукає по місту, починаючи поступово відчувати голод і все більше думаючи про їжу. То він перемовився зі знайомою, то подивись божевільному і нарешті вирушає до шинку Деві Берна, де один з завсідників повідомляє власника корчми про масонстві Блума.

В цей же час в другій годині дня Стівен Дедал відстоює в бібліотеці перед умнейшімі людьми Дубліна свою версію біографії та особистості Шекспіра, наприклад, те, що він і грав, і вважав себе тінню батька Гамлета. Незважаючи на оригінальність і бажання бути зрозумілим, він так і залишається ізгоєм серед присутніх: ні його віршів не друкують у збірнику молодих поетів, ні самого не запрошують на вечір, на відміну від його приятеля Мейлахі (або Бика) Маллігана, який теж тут. І без того ображений, Стівен отримує для своїх образ всі нові приводи. У бібліотеку навідується і Блум, ледь не зустрівши з Стівеном.

Середина дня, і городяни займаються своїми справами. Дружки Блума обговорюють принади його дружини, сам Леопольд Блум перебирає книжки мазохістською змісту, вибравши одну з них. Буян бойлав відправляє за якимсь адресою з посильним вино та фрукти. Стівен зустрічає свою сестру, нещодавно розлучилася з батьком.

Блум знає з листа, що на чотири призначена зустріч його дружини Моллі з Буяном Бойланом. Він підозрює про їх любовний зв'язок, яка і насправді існує. Зустрівши бойлав, Блум потайки слід за ним в ресторан «Ормонд» на набережній, до речі, обідає там зі своїм знайомим, слухає музику, потім дізнається, що бойлав їде в колясці. Ревнощі, таємне бажання зради його дружини з іншим чоловіком, цієї «Пенелопи», що задовольняє всіх, до свого і їх задоволення, - все це переповнює душу Блума на тлі хвилюючої музики. Вважаючи те, що відбувається в нього вдома в його відсутність, він пише у відповідь лист Марті, відмовляючись від негайної зустрічі з нею і насолоджуючись самою грою, відтягує насолоду. О п'ятій годині в шинку Барні Кірнана збираються ірландські патріоти, обговорюючи поточні справи - свої власні і своєї бідної, пригнобленої англійцями та євреями країни. У пошуках Мартіна Каннігема з приводу страховки похованого вранці Дігнама сюди заглядає і Блум. Випиваючи, патріоти дискутують, зачіпаючи єврея Блума, який не підтримує їх екстремізм щодо англійців, зокрема. Справа закінчується антисемітської витівкою на його адресу: коли Блум сідає в карету, в нього жбурляє порожній банкою.

Години до восьми Блум виявляється на пляжі біля моря, де онанірует, спостерігаючи одну з трьох молодих подружок, Герті Макдауелл, яка, відчуваючи його інтерес, як би ненавмисно демонструє свою нижню білизну та інші таємні принади. Коли вона з подругами йде, Блум виявляє її кульгавість. Тоді ж виявляється, що його годинник зупинився о пів на п'яту. Чи не тоді, думає Блум, коли бойлав «заклали» його дружині?

Зустрічатися з дружиною у Блума немає бажання. О десятій вечора він опиняється у притулку для породіль доктора Хорна, де одна з багатодітних матусь вже третю добу не може вирішитися черговим немовлям. Увійшовши туди, Блум виявляє компанію тих, хто п'є і хохмящіх юнаків, серед яких знаходиться і Стівен Дедал. Леопольд п'є і розмовляє з ними. Тут варто зауважити, що роман «Улісс» не простий для читання й переказу, бо написаний у жанрі потоку свідомості. У цій же главі автор ще й імітує різні літературні стилі, починаючи з найдавніших і кінчаючи йому найсучаснішими. Серед юнаків словоблуддя і Бик Малліган. Спокусливі розмови підігріваються приходом санітарки, що повідомляє, що пані нарешті народила. Весела компанія відправляється пити і гуляти далі в шинок, а Стівен зі своїм приятелем Лінчем відокремлюються від інших, щоб йти в публічний будинок Белли Коен. Чомусь Блум, відчуваючи симпатію до Стівену, вирішує слідувати за молодими людьми.

В Опівночі він виявляється в самому серці дублінського нічного розпусти. П'яний Блум галлюцінірует, бачачи своїх батьків, знайомих жінок, зустрінутих за день випадкових людей. Він змушений захищатися від звинувачень цими примарами в різних таємних мерзоти. Підсвідомість його, жадоба влади і почестей, страхи, сексуальний мазохізм прут назовні «в іменах і малюнках». Нарешті він виявляється з повією Зоєю в борделі, де зустрічає Стівена з його приятелем. П'яний нарко-еротичний бред триває, реальність не відокремити від свідомості. Блум, звернений в жінку, звинувачується у всяких збочення, в тому числі в задоволенні від підглядання за перелюб своєї дружини з Бойланом. Раптом у розпал оргії Стівен бачить привид своєї бідної матері, що встала з могили. Він розбиває люстру тростиною і біжить з борделя на вулицю, де вступає в бійку з солдатами. Блум, вийшовши за ним, де-не-як залагоджує скандал, схиляється над тілом що лежить в пилу юнаки і впізнає в ньому свого померлого одинадцять років тому в дитинстві сина Руді.

Починається третя частина книги, що складається з трьох останніх епізодів. О першій годині ночі Блум і Стівен добираються до нічний чайної «Притулок візника», де і влаштовуються в кутку. Блум всіляко підтримує розмову, періодично заходять у глухий кут, показує Стівену фотографію своєї дружини і запрошує в гості, щоб познайомити з нею. Обговоривши по дорозі безліч найважливіших для нетверезих людей питань, вони добираються в другій ночі до блумовского будинку і, ледве відкривши його, сидять на кухні, п'ють какао і знову розмовляють на різні теми, потім йдуть в сад, спільно мочаться, після чого благополучно розходяться в різні сторони.

Лежачи потім разом з дружиною в ліжку, Блум, серед іншого, розмірковує про невірність своєї дружини з цілою низкою передбачуваних їм коханців, трохи розмовляє з нею і нарешті засинає.

Закінчується роман сорокастранічнимі без знаків пунктуації виливами місіс Моллі Блум про її залицяльника, про чоловіка, про інтимні переваги, по ходу справи вона виявляє, що у неї починається менструація, яка, втім, не заважає всяким спокусливим її думок, в результаті чого величезний роман закінчується словами: «так що він відчув мої грудях їх аромат та й серце у нього калатало шалено, і нехай я сказала так я хочу Так ».

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://briefly.ru/